Ухвала суду № 123368660, 27.11.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

27 листопада 2024 р.Справа № 120/11697/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправними діями пенсійного органу щодо відмови у перерахунку з 22 січня 2021 року та виплаті позивачеві щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідки № 40, виданої Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ 19 липня 2024 року.

10 жовтня 2024 року позивачем подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог. В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що збільшення розміру позовних вимог полягає в зміні порядку обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме виходячи не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 гривень, а із прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2021 році в розмірі 2270 гривень, в 2022 році - 2481 гривень, в 2023 році - 2684 гривень. При цьому, як зазначає позивач, Рада суддів України неодноразово звертала увагу Пенсійного фонду України на необхідність запровадження "автоматичного" перерахунку з урахуванням нового прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний календарний рік. Отже, на думку позивача, Пенсійний фонд України та/або його територіальні органи повинні проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.

Відтак у поданій заяві йдеться про необхідність визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в непроведенні автоматичного перерахунку та виплати позивачеві щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 22 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270 гривень, встановленого на 01 січня 2021 року статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481 гривень, встановленого на 01 січня 2022 року статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684 гривень, встановленого на 01 січня 2023 року статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", а також зобов`язати провести відповідний перерахунок.

Розглянувши подану позивачем заяву, суд зважає на таке.

Положеннями частини 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відтак законодавець розмежовує такі процесуальні права позивача, як право змінити предмет/підставу позову та право збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою. Збільшення розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві, адже збільшення розміру позовних вимог характерно спорам майнового характеру, де предмету позову притаманний грошовий чи інший майновий еквівалент.

Як слідує зі змісту позовної заяви (з урахуванням уточненої позовної заяви, що подана до суду 12 вересня 2024 року), позивачем не заявлялися вимоги майнового характеру, які б стосувалися кількісних показників.

За таких обставин подану 10 жовтня 2024 року заяву слід розцінити як заяву про зміну предмету та/або підстав позову.

Водночас під підставами позову законодавець розуміє обставини (юридичні факти) і норми права, які у своїй сукупності дають право звернутися до суду з вимогами до іншої особи. Необхідність у зміні підстав позову настає тоді, коли в процесі розгляду справи встановлюється невідповідність між обставинами чи нормами права, якими обґрунтовано позов, і обставинами чи нормами права, за якими вимога може бути задоволена.

В свою чергу, предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача на дають йому можливості задовольнити свої інтереси.

Аналіз частини 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави дійти висновку, що позивач може змінити або предмет позову (не змінюючи при цьому підстав), або підстави позову (не змінюючи при цьому його предмет). Разом із тим зміна і предмету, і підстав позову варто розцінювати як подання нового позову.

У постанові від 22 січня 2020 року у справі №826/19197/16 Верховний Суд виснував, що зміна предмета позову або підстав позову може відбуватися лише у межах спірних правовідносин. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Наслідком розгляду заяви, зміст якої свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову є повернення такої заяви та розгляд раніше заявлених позовних вимог, якщо позивач не відмовляється від позову. Водночас у таких випадках позивач не позбавлений права звернутися з новим окремим позовом у загальному порядку.

Так, суд установив, що позивач звернувся до суду з позовом щодо оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку з 22 січня 2021 року та виплаті йому щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідки № 40, виданої Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ 19 липня 2024 року.

При цьому в обгрунтування таких вимог зазначено, що 31 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою щодо здійснення з 22 січня 2021 року перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі згадуваної вище довідки.

Проте листом відповідача від 15 серпня 2024 року відмовлено у здійсненні відповідного перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача.

Водночас у поданій позивачем 10 жовтня 2024 року заяві йдеться про те, що при обрахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 слід застосувати не прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2102 гривні, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на відповідний календарний рік, тобто з 22 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - 2270 гривень, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - 2484 гривні, а з 01 грудня 2023 року по 31 грудня 2023 року - 2684 гривні.

На переконання суду, вказану заяву неможливо прийняти до розгляду, адже у разі прийняття такої відбудеться зміна як юридичних підстав позову (застосування відповідного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний рік, що встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", які не були підставами звернення до суду із позовом), так і його предмет (оскарження дій відповідача щодо невірного застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 гривень та непроведення автоматичного перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на відповідний рік).

Відтак, на думку суду, прийняття до розгляду заяви про зміну предмета та підстав позову є неможливим, адже в такому випадку матиме місце зміна і предмету позову, і підстав позову, що є недопустимим, оскільки у разі зміни і предмета, і підстав позову особа має звернутися до адміністративного суду з іншою позовною заявою.

З огляду на такі обставини подану заяву слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 47, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про зміну предмета та підстав позову залишити без задоволення.

Ухвала суду оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 293 КАС України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович