Рішення № 123366702, 27.11.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/12244/24

2/760/8162/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Степановій Н.І.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У травні 2024 року ТОВ «Бізнес позика» звернулось в суд до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Посилався на те, що 22 жовтня 2023 року між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем було укладено договір № 478564-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізнес позика» 22 жовтня 2023 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 478564-КС-001 про надання кредиту, яку відповідач прийняв.

ТОВ «Бізнес позика» направлено 478564-КС-001. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6070 на номер телефону НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 1 договору ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10000 гривень, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

Сторони у договорі визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,15288411 процентів за кожен день користування кредитом.

ТОВ «Бізнес позика» надало відповідачу грошові кошти в сумі 10000 гривень шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про видачу коштів.

Пунктом 2 кредитного договору визначено термін дії договору до 07 квітня 2024 року.

Незважаючи на взяті на себе зобов`язання, відповідач борг не повернула.

Станом на 12 травня 2024 року заборгованість відповідача становить у розмірі 43436 гривень 38 копійок, що складається з:

- 10000 гривень - суми прострочених платежів по тілу кредиту;

- 31936 гривень 38 копійок - суми прострочених платежів по процентах;

- 1500 гривень - суми прострочених платежів за комісією.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12 червня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14 серпня 2024 року вирішено питання про витребування доказів у справі.

З відзиву на позовну заяву представника відповідача вбачається, що вона просить відмовити в задоволенні позову. Зазначено, що позивачем не дотримано вимог закону щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження із споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Поданий позивачем розрахунок заборгованості за договором не є документом первинного бухгалтерського обліку. Посилання позивача на наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором як на підставу для задоволення позову є необґрунтованим, оскільки сам розрахунок, умови кредитування є внутрішніми документами цієї фінансової установи. Вбачається, що виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Також, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що сума позики була зарахована на її поточний рахунок. Саме по собі платіжне доручення не є належним доказом перерахування коштів саме відповідачу, оскільки останнє не складене банківською установою, яка відповідальна за перерахунок коштів, не містить підпису уповноваженої особи та печатки банку, реквізити картки отримувача з відповідного доручення встановити неможливо, що позбавляє можливості встановити належність вказаного рахунку відповідачу. Крім того, розмір нарахованих відсотків значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, що не відповідає положенням чинного законодавства та не відповідає принципам справедливості та розумності, а також є значним тягарем для відповідача. Щодо нарахованої комісії договором встановлено, що розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Вбачається, що грошові кошти направлялися не безпосередньо позивачем, тому виникає заперечення щодо доцільності сплати комісії за надання кредиту. Таким чином нарахування та стягнення з відповідача комісії за надання кредиту є нікчемною умовою, а тому стягнення даної суми коштів не вбачається за можливе, а вже стягнута сума коштів підлягає зарахуванню в погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом.

З відповіді на відзив представника позивача вбачається, що він підтримує викладене у позовній заяві та просить її задовольнити у повному обсязі. Вважає, що розрахунок заборгованості ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи. Для підтвердження факту перерахування кредитних коштів та інформацію про рух коштів (виписку) позивачем було подано до суду разом з позовом клопотання про витребування такої інформації з АТ «Універсал Банк».

Із заперечень представника відповідача вбачається, що він підтримує викладене у відзиві на позовну заяву та просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що позивачем у відповіді на відзив не наведено достатніх аргументів на підтвердження правомірності позовних вимог, доводи представника відповідача викладені у відзиві не спростовані, а докази, які подано із порушенням встановленого ЦПК України порядку, не мають бути враховані під час розгляду справи, а правові підстави для задоволення позову відсутні через недоведеність належними та допустимими доказами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 22 жовтня 2023 року між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем було укладено договір № 478564-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізнес позика» 22 жовтня 2023 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 478564-КС-001 про надання кредиту, яку відповідач прийняв.

ТОВ «Бізнес позика» направлено 478564-КС-001. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6070 на номер телефону НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 1 договору ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10000 гривень, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

Сторони у договорі визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,15288411 процентів за кожен день користування кредитом.

ТОВ «Бізнес позика» надало відповідачу грошові кошти в сумі 10000 гривень шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про видачу коштів.

Пунктом 2 кредитного договору визначено термін дії договору до 07 квітня 2024 року.

АТ «Універсал Банк» на запит суду надало лист від 05 вересня 2024 року, яким підтверджено факт того, що на ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_2 , та надано виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 22 жовтня 2023 року по 22 жовтня 2023 року, з якої вбачається, що 22 жовтня 2023 року на картковий рахунок відповідача був зарахований переказ на суму 10000 гривень.

Станом на день подачі позову до суду відповідач борг не повернула.

З відзиву на позовну заяву відповідача вбачається, що позивачем не дотримано вимог закону щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження із споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Поданий позивачем розрахунок заборгованості за договором не є документом первинного бухгалтерського обліку. Посилання позивача на наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором як на підставу для задоволення позову є необґрунтованим, оскільки сам розрахунок, умови кредитування є внутрішніми документами цієї фінансової установи. Вбачається, що виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Також, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що сума позики була зарахована на її поточний рахунок. Саме по собі платіжне доручення не є належним доказом перерахування коштів саме відповідачу, оскільки останнє не складене банківською установою, яка відповідальна за перерахунок коштів, не містить підпису уповноваженої особи та печатки банку, реквізити картки отримувача з відповідного доручення встановити неможливо, що позбавляє можливості встановити належність вказаного рахунку відповідачу. Крім того, розмір нарахованих відсотків значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, що не відповідає положенням чинного законодавства.

Пунктом 2.4. Договору № 478564-КС-001 про надання кредиту від 22 жовтня 2023 року зазначено, що стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,15288411, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

Згідно з п. 3.2. Кредитного договору протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються заставкою вказаною у п. 2.4 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку№1 до Договору і розраховується в порядку описаному нижче.

Згідно з п. 3.2.1. Кредитного договору у разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов`язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. Договору.

Згідно з п. 3.2.2. Кредитного договору сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку№1 до Договору, та до закінчення терміну дії Договору.

Відповідно до п. 3.2.3. Кредитного договору сторони на момент укладення Договору встановили графік платежів, припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка. Встановлений цим пунктом Кредитного договору графік платежів який передбачає сплату Відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту. Встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідач уклавши кредитний договір погодився зокрема сплатити комісію за надання кредиту.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Вбачається, що між позивачем та відповідачем укладено договір позики у формі електронного документу з електронними підписами сторін.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Встановлено, що відповідно до договору від 22 жовтня 2023 року відповідач має повернути ТОВ «Бізнес позика» 10000 гривень.

Позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 10000 гривень - суми прострочених платежів по тілу кредиту;

- 31936 гривень 38 копійок - суми прострочених платежів по процентах;

- 1500 гривень - суми прострочених платежів за комісією.

Розрахунок загальної суми заборгованості відповідача по кредитному договору станом на 12 травня 2024 року наданий суду і відповідає вимогам закону.

Доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем суду не надано. Зокрема, не надано інший розрахунок, який би спростовував нарахування позивача.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають зазначені суми.

З огляду на наведене, позовна заява підлягає задоволенню.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача також підлягає судовий збір на користь позивача у розмірі 3028 гривень.

Керуючись статтями 526, 530, 533, 549, 612, 625, 629, 759, 1046-1051 ЦК України, статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», статтями 1, 3, 4, 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис», статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, оф. 411, код ЄДРПОУ 41084239) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, оф. 411, код ЄДРПОУ 41084239) 10000 гривень суми прострочених платежів по тілу кредиту, 31936 гривень 38 копійок суми прострочених платежів по процентах, 1500 гривень суми прострочених платежів за комісією та 3028 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: