Рішення № 123361219, 28.11.2024, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/10068/24

2/296/3594/24

Р І Ш Е Н Н Я (ЗАОЧНЕ)

І МЕ НЕ М УК РА ЇН И

28 листопада 2024 року м.Житомир

Суддя Корольовського районного суду м. Житомира Шкиря В.М., за участі секретаря судового засідання Сейко Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

30.10.2024 через підсистему «Електронний суд» на електронну пошту Корольовського районного суду м. Житомира надійшла вказана позовна заява, в якій представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - Пилипчук Аліна Сергіївна просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 24.07.2023-100000557 від 24.07.2023 в розмірі 30 600,00 грн та суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2422,40 грн, а також, проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр» в прядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В обґрунтуванняпозовних вимог,представник позивачапосилається нате,що 24.07.2023між ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір (оферта) № 24.07.2023-100000557, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 12000,00 грн строком на 140 днів зі сплатою процентів, фіксована незмінна ставка яких складала 1 % за 1 день користування кредитом, що застосовується протягом всього строку, на який надавався кредит, комісія пов`язана з наданням кредиту 15% від суми кредиту, що становить 1800,00 грн.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, від сплати якої останній ухиляється, в зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду із позовом про стягнення боргу в примусовому порядку.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 31.10.2024 за позовом ТОВ «Споживчий центр» відкрито провадження у справі з проведенням її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання (а. с. 43).

В судове засідання сторони чи їх представники не з`явилися, були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Так повістку-повідомлення про розгляд справи направлено відповідачу за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 . Проте відправлення не було вручене під час доставки по причині " відсутності адресата за вказаною адресою".

В постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки .

Отже вважається, що відповідач був повідомлений 25.11.2024

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі№ 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті

Згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

24.07.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір (оферта) № 24.07.2023-100000557, що складається з електронних документів пропозиції про укладання кредитного договору (оферта), заявки та підтвердження укладення кредитного договору, які містять всі істотні умови самого кредитного договору та електронні підписи кожної відповідної його сторони (а. с. 19-29).

Електронний підпис позичальника - одноразовий ідентифікатор, отриманий в смс-повідомленні на номер телефону НОМЕР_1 (Р436).

Відповідно до Пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) від 24.07.2023, кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит на умовах, встановлених у Заявці, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти і комісію.

Зі змісту Заявки від 24.07.2023, підписаною ОСОБА_1 електронним підписом, вбачається, що відповідач 24.07.2023 отримав від позивача кредит в розмірі 12000,00 грн строком на 140 днів зі сплатою процентів, фіксована незмінна ставка яких складала 1 % за 1 день користування кредитом, що застосовується протягом всього строку, на який надавався кредит, комісія пов`язана з наданням кредиту 15% від суми кредиту, що становить 1800,00 грн. Дата повернення (виплати) кредиту 10.12.2023.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 12000,00 грн та своєчасного виконання позивачем своїх зобов`язань в повному обсязі підтверджується квитанцією № 2343390699 від 24.07.2023 (а. с. 30).

Відповідно до довідки-розрахунку ТОВ «Споживчий центр» про стан заборгованості за кредитним договором № 24.07.2023-100000557 від 24.07.2023, заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору складає: 12 000,00 грн - основний борг, 16 800,19 грн проценти за період з 24.07.2023 по 10.12.2023, 1800,00 грн. - комісія (а. с. 10).

Таким чином суд встановив, що існує спір з приводу кредитування, що регулюється нормами ЦК України.

Вирішуючи спір по суті суд прийшов наступного.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

За приписами ч. 1, 2ст.202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Частинами 1, 2ст.207ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1ст. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначеност. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1ст. 1048 цього ж Кодексу, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

24.07.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір (оферта) № 24.07.2023-100000557, що складається з електронних документів пропозиції про укладання кредитного договору (оферта), заявки та підтвердження укладення кредитного договору, які містять всі істотні умови самого кредитного договору та електронні підписи кожної відповідної його сторони. (а. с. 19-29).

Електронний підпис позичальника - одноразовий ідентифікатор, отриманий в смс-повідомленні на номер телефону НОМЕР_1 (Р436).

Відповідно до Пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) від 24.07.2023, кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит на умовах, встановлених у Заявці, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти і комісію.

Зі змісту Заявки від 24.07.2023, підписаною ОСОБА_1 електронним підписом, вбачається, що відповідач 24.07.2023 отримав від позивача кредит в розмірі 12000,00 грн строком на 140 днів зі сплатою процентів, фіксована незмінна ставка яких складала 1 % за 1 день користування кредитом, що застосовується протягом всього строку, на який надавався кредит, комісія пов`язана з наданням кредиту 15% від суми кредиту, що становить 1800,00 грн. Дата повернення (виплати) кредиту 10.12.2023.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд вважає доведеним факт укладення вказаного договору про надання кредиту між сторонами.

Позивач свої зобов`язання виконав, так у справі наявні докази, а саме квитанція ID платежу:2343390699 згідно якої 24.07.2023 о 09:49 було видано 12000,00 грн за договором №24.07.2023-100000557 на картку/рахунок НОМЕР_2 *09 (а.с.30) саме ці реквізити були вказані в заявці ОСОБА_2 (а.с.26)

Статтею 525 Цивільного кодексу Українивизначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідност. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до довідки-розрахунку ТОВ «Споживчий центр» про стан заборгованості за кредитним договором № 24.07.2023-100000557 від 24.07.2023, заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору складає: 12 000,00 грн - основний борг, 16 800,19 грн проценти за період з 24.07.2023 по 10.12.2023, 1800,00 грн. - комісія (а. с. 10).

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, отже з ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача заборгованість в розмірі 30 600,19 грн, яка складається: 12 000,00 грн - основний борг, 16 800,19 грн проценти за період з 24.07.2023 по 10.12.2023, 1800,00 грн. - комісія, що передбачена у п.9 Заявки ОСОБА_1 від 24.07.2023 та становить 15% від суми кредиту.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

гідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовільнив позов у поному обсязі з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що був сплачений позивачем при зверненні до суду за платіжною інструкцією № СЦ00018397 від 22.10.2024.

Керуючись ст. 12-13, 76-81, 89,247, 258, 263-265, 274-275, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором(оферта)№ 24.07.2023-100000557від 24.07.2023 в розмірі 30600 (тридцять тисяч шістсот) гривень 19 копійок з яких:

- 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок - основний борг;

- 16 800 (шістнадцять вісімсот) гривень 19 копійок проценти за період з 24.07.2023 по 10.12.2023;

- 1800 (одна тисяча вісімсот ) гривень 00 копійок - комісія за видачу кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м.Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст складено та підписано 28.11.2024

Суддя В. М. Шкиря