Ухвала суду № 123361068, 26.11.2024, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/6002/24

Категорія 43

2/295/1787/24

У Х В А Л А

Про зупинення провадження у справі

26.11.2024 м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Чішман Л. М.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Житомирській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася з позовною заявою, в якій просить стягнути з держави Україна за рахунок Державного бюджету України на свою користь грошову суму в розмірі 124191, 98 грн в рахунок компенсації моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності та 16000, 00 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 09.05.2024 у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Так, ухвалою від 22.05.2024 у справі №335/6977/22 провадження №61-9987св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалив передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №335/6977/22.

Ухвалою від 17 липня 2024 року у справі №335/6977/22 Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу, розгляд якої призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Предметом позову у справі № 335/6977/22 є відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності за обставин, що є аналогічні обставинам у справі №295/6002/24.

Підставою для прийняття Велика ПалатаВерховного Судусправі №335/6977/22 провадження №61-9987св23 до свого провадження стало наступне.

Мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вказав, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зауважив, що на працівників патрульної поліції під час складення протоколу не покладено функцію встановлення та оцінки всіх обставин події, яка фіксується у протоколі, не надано повноважень проводити експертизу чи залучати спеціалістів, які володіють достатніми професійними знаннями для встановлення та оцінки специфічних обставин, фактично на них покладається обмежена функція збирання доказової бази, оцінку якої вони не проводять, і яку здійснює суд під час судового розгляду, зокрема, із залученням експерта, спеціаліста. Тому у разі відповідності протоколу вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень, навіть у разі подальшого закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення, сам факт складення такого протоколу патрульними поліцейськими не може бути підставою для відшкодування шкоди, завданої складенням цього протоколу.

В ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначено, що у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду сформувалася практика, за якої при задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди суд керується тим, що сам факт складення протоколу патрульним поліцейським у разі подальшого закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення за будь-яких обставин є підставою для відшкодування такої шкоди. Така практика склалася з урахуванням висновків об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, сформульованих у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16 при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівниками прокуратури при складенні протоколу про корупційне правопорушення.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 569/1799/16 виснувала, що сам факт складення протоколу незалежно від того, на підставі чого суд зробив висновок про відсутність складу адміністративного правопорушення, є підставою для відшкодування моральної шкоди незалежно від того, чи вирішував суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення питання законності протоколу та дій особи, яка його склала.

Вирішуючи спори про відшкодування шкоди, завданої, зокрема, складенням протоколу патрульним поліцейським у разі закриття провадження в адміністративній справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду здебільшого застосовує висновки об`єднаної палати, сформульовані у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16 (див. постанови від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20, від 07 вересня 2022 року у справі № 289/2110/21, від 17 січня 2024 року у справі № 686/14845/22).

Водночас, у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом. У разі якщо особа не надала належних та допустимих доказів незаконності дій відповідачів, за відсутності накладеного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, немає підстав для відшкодування моральної шкоди.

Крім того, суд касаційної інстанції у справах №953/6561/20, №289/2110/21, № 686/14845/22 виснував, що дії працівників патрульної поліції підпадають під приписи частини шостої статті 1176 ЦК України про те, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах, а саме статтями 1173, 1174 ЦК України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не погоджується з тим, що дії працівників патрульної поліції кваліфікуються як дії, вчинені органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратурою або судом, адже патрульна поліція не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування. Тому на неї та її працівників, які, зокрема, мають повноваження на складання протоколів, не можуть поширюватися норми статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вважає, що існує виключна правова проблема щодо визначення правових наслідків складання протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не вирішує питання наявності/відсутності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а є лише спеціальною формою фіксації події, що має ознаки адміністративного правопорушення, та є складовим елементом доказових матеріалів про адміністративне правопорушення. З моменту складення протоколу особа набуває статус такої, що притягається до адміністративної відповідальності. Наявність або відсутність вини особи встановлюється лише під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення, а не під час складення протоколу.

Наведене вище, на переконання Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ілюструє якісний критерій виключності правової проблеми, а також несталість і суперечливість судової практики з проблемного питання.

Кількісний критерій пов`язаний з тим, що виключна правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

В ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначено, що у справі № 335/6977/22 існує виключна правова проблема та для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень існує очевидна необхідність формування єдиної правозастосовної практики у справах за позовом фізичної особи про відшкодуванням моральної шкоди, завданої складанням протоколу працівником патрульної поліції, у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення.

З огляду на викладене Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати дійшов висновку, що наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) для формулювання висновку про те, чи можна вважити дії працівників патрульної поліції зі складання протоколу такими, що підпадають під дію статті 1176 ЦК України і Закону № 266/94-ВР, та чи може сам факт складання протоколу у разі подальшого закриття провадження в адміністративній справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України.

З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми є нагальним для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, викладені в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 травня 2024 року, такими, що містять підстави для прийняття справи до провадження Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України, оскільки існує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо сфери застосування Закону № 266/94-ВР.

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібнихправовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Проаналізувавши викладене, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі, оскільки правовідносини у даній справі є подібними за предметом та підставами позову, умовами застосування правових норм з правовідносинами у справі №335/6977/22.

Керуючись ст.ст. 251-253, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Зупинити провадженняв цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до Головногоуправління національноїполіції вЖитомирській області,Державної казначейськоїслужби Українипро відшкодуванняморальної шкодидоперегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №335/6977/22.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали виготовлено 26.11.2024.

Суддя Л.М. Чішман