Постанова № 12335291, 29.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 жовтня 2010 року11:15 № 2а-8698/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Степанюка А.Г. , суддів Федорчука А.Б. Шейко Т.І. при секретарі судового засідання Шейко К.В. вирішив адміністративну справу

за позовомНаціонального заповідника "Софія Київська" Київської міської організації всеукраїнської громадської організації "Громадська позиція" ОСОБА_2 ОСОБА_3 до третя особаДержавного комітету України із земельних ресурсів Головного управління земельних ресурсів м.Києва Київської міської державної адміністрації Міністерство культури і туризму України; Державна служба з питань національної культурної спадщини КМДА; Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру»; Київська міська рада; Головне управління Державного комітету із земельних ресурсів у м. Києві прозобов'язання Головного управління земельних ресурсів КМДА внести до державного земельного кадастру, а саме до поземельної книги, до реєстраційних карток земельних ділянок та до книги реєстрації земельних ділянок - по всім земельним ділянкам, які знаходяться в межах охоронної зони ансамблю споруд собору Софія Київська, дані про те, що це землі історико-культурного призначення та, у відповідності до частини 1 статті 150 Земельного кодексу України, - особливо цінні землі. На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Уточнені позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки в державному земельному кадастрі в інформації стосовно земельних ділянок, які знаходяться в межах охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору, не зазначено про те, що це землі категорії земель історико-культурного призначення та те, що це є особливо цінні землі, то в цьому полягає порушення публічних прав позивачів як мешканців міста Києва. Посилається на те, що ансамбль Київського Софіївського собору, який входить до складу Національного заповідника «Софія Київська», має статус національного та міжнародного значення. Стверджує, що його історичне оточення у відповідності до національного законодавства та міжнародно-правових норм підлягає суровій охороні. Повноважний представник Відповідача 1 - Держкомзему України позов не визнав. У запереченнях проти позову зазначає, що державну реєстрацію земельних ділянок та прав на них у м. Києві здійснює Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

Повноважний представник Відповідача 2 Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації також позов не визнав. Посилається на те, що Позивачами не обґрунтовано, в чому полягають порушення їхніх прав ГУ земельних ресурсів КМДА та не зазначено, які саме рішення, дії чи бездіяльність оскаржуються.

Третя особа - Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру»у своїх письмових поясненнях з посиланням на приписи нормативно-правових актів зазначила, що повноваження з реєстрації земельних ділянок та прав на них, а також забезпечення створення ф функціонування Автоматизованої системи державного земельного кадастру покладено на Центр державного земельного кадастру. Разом з тим посилається на абзац 2 п.3 Прикінцевих та перехідних положень «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України від 11.02.2010 № 1878-17 вказано, що встановити, що до 1 січня 2012 року державна реєстрація: права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) приводиться територіальними органами земельних ресурсів. Також повідомила, що інформація про земельну ділянку, яка зазначена в позовній заяві, відсутня в базі даних АС ДЗК Київської міської філії Центру ДЗК. В додаткових пояснення по справі зазначила, що у разі надходження до Київської міської філії Центру ДЗК відповідної документації із землеустрою, інших документів. Визначених чинним на сьогодні законодавством України, філія зможе внести відповідні записи до бази даних АС ДЗК.

Третя особа Київська міська рада у своїх письмових поясненнях посилається на те, що до подання даного позову Позивачі не зверталися до жодного з Відповідачів з відповідними заявами та клопотаннями про внесення змін до державного земельного кадастру. Вважає, що на час розгляду даної справи не існує порушеного права позивачів у публічно-правових відносинах. Також зазначає, що підставою для внесення змін до державного земельного кадастру щодо визначення меж охоронної зони може бути відповідне рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа - Головне управління охорони культурної спадщини КМДА заперечує проти задоволення позову. Свою позицію обґрунтував тим, що з 12 жовтня 2010 року набрали чинності та діють зміни до статті 34 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», у відповідності до яких землі в межах охоронних зон історико-культурних заповідників вже не є землями історико-культурного призначення.

Третя особа Міністерство культури і туризму України з посиланням на ст. 53 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» в редакції Закону України від 09.09.10 р. № 2518-VI зазначає, що до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані памятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба. Меморіальні музеї-садиби. Отже територія охоронної зони ансамблю споруд Софіївського собору в м. Києві в межах, затверджених наказом Міністерства культури і туризму України від 23.12.05 № 1076, не належать до земель історико-культурного призначення. Вважає, що позовні вимоги не відповідають вимогам чинних нормативних актів у сфері охорони культурної спадщини та земельному законодавству.

Третя особа Державна служба з питань національної культурної спадщини у своїх письмових поясненнях дублює позицію Мінкультури України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло Комфорт Сервіс»згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 374018 зареєстроване у Соломянській районній у місті Києві державній адміністрації 27.05.2008 року, присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 35932425. Згідно довідки з ЄДРПОУ серії АБ № 229552 видами діяльності за КВЕД є: управління нерухомим майном; консультування з питань комерційної діяльності та управління; прибирання виробничих та житлових приміщень, устаткування та транспортних засобів; надання інших комерційних послуг; прибирання сміття, боротьба з забрудненням та подібні види діяльності.

01.02.2007 року між ТОВ «Виробничий вектор»та ТОВ «Нест Плюс»укладено договір №8, згідно якого останнє зобовязується до призначення балансоутримувача виконувати функції експлуатуючої організації шляхом забезпечення організації комплексу заходів з технічного, адміністративного супроводження та належного управління та утримання житлового комплексу багатоквартирного будинку з прибудинковою територією, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова, 16, секції №№5.1, 5.2. Згідно договору від 29.05.2009 року «Про заміну сторони Договору №8 від 01.02.2007 року»замінено сторону 2 первинного договору з ТОВ «Нест Плюс» на ТОВ «Житло Комфорт Сервіс»та передано всі права та обовязки до Позивача.

09 липня 2009 року (вх. № 1354) до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві надійшов лист Прокуратури міста Києва від 08.07.09р. №07/1-1200вих-09 з проханням про виділення спеціаліста для участі у проведенні перевірки ТОВ «Житло Комфорт Сервіс».

На виконання положень зазначеного листа Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві видано наказ від 13.07.2009 року №150-п про проведення позапланової перевірки Позивача.

З акту перевірки №169 від 22.07.2009 року вбачається, що у відповідності до ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення», постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року №1819 «Питання Державної інспекції з контролю за цінами», доручення Прокуратури міста Києва від 08.07.2009р. №07/1-1200вих-09 та на підставі посвідчення від 13.07.2009 року № 430 Відповідачем 1 була проведена позапланова перевірка державної дисципліни цін при наданні житлово-комунальних послуг ТОВ «Житло Комфорт Сервіс» за період з 01.06.2009 року по 30.06.2009 року.

У результаті було виявлено допущення Позивачем порушення порядку застосування тарифу, встановленого розпорядженням КМДА №518 «Про встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», тобто мало місце застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови затвердження для них державного регулювання, що є порушенням державної дисципліни цін, за які накладаються економічні санкції відповідно до Закону України «Про ціни і ціноутворення». Зазначений акт було підписано Позивачем із запереченнями, які Відповідачем1 прийняті не були.

22 липня 2009 року Прокуратурою Соломянського району м. Києва було винесено припис №6124вих-09 про негайне усунення порушення Закону України «Про ціни та ціноутворення», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», призупинення укладення з мешканцями будинків договорів про надання послуг з утримання та управління будинків та при будинковою територією.

23 липня 2009 року Прокуратурою міста Києва винесено припис №07/1-534-09 про вжиття заходів до усунення порушень чинного законодавства щодо встановлення і застосування тарифів на послуги з утримання будинку №16 на вул. Кудряшова у м. Києві та його прибудинкової території, для чого здійснити мешканцям даного будинку перерахунок вартості наведених послуг на суму 125460,42грн.; сплату відповідно до ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»необґрунтовано отриманих від споживачів коштів в сумі 7918,40грн.

29 липня 2009 року Відповідачем1 винесені рішення №71 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та припис №83 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін.

Як зазначає Позивач, зазначені приписи Відповідачів 2, 3 були оскаржені ним до Генеральної прокуратури України, проте на момент розгляду справи відповіді на скарги ТОВ «Житло Комфорт Сервіс»отримані не були, а тому останній звернувся до суду за захистом своїх прав.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідження, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Приписи ч.2 ст. 19 Конституції України закріплюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обовязки та відповідальність субєктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 05.04.2007р. № 877-V (далі Закон про держнагляд).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 вказаного закону, підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення; неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Наведена стаття містить вичерпний перелік підстав для проведення позапланової перевірки субєкта господарювання. Проте, як вбачається з акту перевірки, Відповідач визначив посвідчення для проведення позапланової перевірки як підставу для її проведення. Крім того, здійснення позапланового заходу дозволяється лише за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення. Відповідач 1 не надав суду доказів того, на проведення перевірки ним була отримана згода центрального органу виконавчої влади, а саме - Державна інспекція з контролю за цінами.

Також враховується, що частина перша статті 6 Закону про держнагляд не містить обовязку проводити позапланові перевірки за дорученням органів прокуратури. Одже доручення прокуратури м. Києва на проведення позапланової перевірки не може бути підставою для такої перевірки.

Більше того, аналізуючи зміст листа Прокуратури міста Києва від 08.07.2009 року №07/1-1200вих-09 суд встановив, що в останньому висловлюється прохання виділити спеціаліста Інспекції для участі у проведенні перевірки, проте доручення Відповідачу 1 провести перевірку у зазначеному листі відсутнє.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що внаслідок порушення норм процесуального права у Відповідача 1 не виникло права на проведення позапланового заходу. Як наслідок оскаржувані рішення №71 та припис №83 від 29.07.09 р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Оцінюючи позовні вимоги до прокуратури м. Києва та прокуратури Соломянського району м. Києва суд зазначає наступне.

Повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначається Законом України «Про прокуратуру»від 5 листопада 1991 року зі змінами та доповненнями.

Згідно ч.1 ст. 8 вказаного закону вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема: мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію; письмово вимагати подання в прокуратуру для перевірки зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, в тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою; вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз.

Отже заступник начальника управління начальник відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави В.Мармиш, який від імені прокуратури міста Києва звернувся до Відповідача 1 з проханням виділити спеціаліста Інспекції для участі у проведенні перевірки ТОВ «Житло Комфорт Сервіс», діяв правомірно та в рамках наданих йому Законом України «Про прокуратуру»повноважень.

Досліджуючи зафіксовані в оскаржуваних приписах Відповідача 2 та Відповідача 3 порушення норм чинного законодавства щодо тарифів на послуги з утримання будинку суд звертає увагу на наступне.

Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки визначаються Законом України «Про ціни і ціноутворення». Приписи ст. 6 вказаного закону визначають, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Статтею 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення»визначено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги»від 24.06.2004 року зі змінами та доповненнями (далі Закон про ЖКП).

Відповідно до ст. 7 зазначеного закону до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Приписи п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону про ЖКП визначають, що послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) відносяться до житлового-комунальних, а тому відповідно до положень зазначеного закону повноваження щодо встановлення таких цін і тарифів належать до місцевих рад.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560 було затверджено, зокрема, Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Так, пунктом 2 передбачено, що розмір тарифів (нормативних витрат, пов'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) визначається по кожному будинку окремо залежно від кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з типовим переліком послуг (додаток).

Постанова КМУ № 560 втратила чинність внаслідок прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 529 від20 травня 2009 р. якою також визначено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. В пункті 2 закріплено, що тарифи (нормативні витрати, пов'язані з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) розраховуються окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з додатком (далі - типовий перелік). Постанова КМУ № 529 є чинною на час слухання даної справи.

Отже, зі змісту положень наведених вище нормативно-правових актів вбачається, що тарифи на утримання будинку та прибудинкових територій розраховується окремо за кожним будинком. У постановах КМУ відсутні посилання на залежність тарифів від виконавців послуг. Отже суд приходить до висновку, що законодавець не передбачає зміни встановлених для окремого будинку тарифів при зміні виконавця послуг.

Також враховується, що відповідно до абзацу 6 п. 2 Порядку №529 послуги надаються відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг.

На виконання вимог Закону про ЖКП та Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою КМУ, ТОВ «НЕСТ ПЛЮС»було розроблено тарифи, які затверджені розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»від 29.04.2009 року № 518. Так, за житлово-експлуатаційною організацією ТОВ «НЕСТ ПЛЮС»на обєкт за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова 16, було погоджено тариф на рівні 4,90 грн. за 1 кв. м. загальної площі квартири за місяць та 4,13 грн. за 1 кв. м. загальної площі квартири першого поверху за місяць. Отже, з моменту набрання чинності вказаного розпорядження до будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова, 16, секції №№5.1, 5.2, мають застосовуватися затверджені тарифи.

Як було встановлено судом, на підставі договору від 29.05.2009 р. про заміну сторони Договору № 8 від 01.02.2007 р. Позивач приступив до виконання обовязків з надання послуг з утримання багатоквартирного житлового будинку № 16 по вул. Кудряшова у м. Києві та його прибудинкової території за тарифом, погодженим на ці послуги для цього будинку Розпорядженням КМДА № 518 від 29.04.2009 р. При цьому з зазначеного договору не вбачається внесення змін щодо обсягів, якості та порядку надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Враховуючи приписи Постанови КМУ № 529 суд приходить до висновку про правомірність використання Позивачем саме тих тарифів, які погоджені з КМДА на зазначений будинок по вул. Кудряшовій у м. Києві.

Суд також вважає за необхідне врахувати посилання Позивача на розяснення Київської міської державної адміністрації викладені у листі від 07.10.2009 р., які були отримані на запит останнього, згідно яких «…у разі зміни виконавця послуг з утримання будинку, який включено до вищенаведеного розпорядження (№518 від 29.04.2009 року), з метою забезпечення сталого фінансування за надані послуги та враховуючи роз'яснення Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, новий виконавець, а саме ТОВ «Житло Комфорт Сервіс»може застосовувати затверджений тариф для попереднього підприємства».

Ці роз'яснення КМДА були надані у відповідності із роз'ясненнями Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №8/12-9667 від 15.09.2009 року, п. 7 яких встановлює, що «у випадку зміни виконавця зазначених послуг при незмінному обсязі надаваних послуг, їх періодичності, строків надання та якості, немає необхідності здійснювати повторні розрахунки та затверджувати тариф, оскільки тариф було розраховано щодо конкретного будинку та конкретного обсягу послуг, а не залежно від виконавця, що їх надає ». (Лист КМДА від 07.10.09 р. та лист Міністерства з питань ЖКГ від 15.09.09 р. наявні в матеріалах справи).

За наведених обставин суд вважає необґрунтованою позиції прокуратури міста Києва та прокуратури Соломянського району м. Києва щодо порушення Позивачем державної дисципліни цін при наданні житлово-комунальних послуг. Як наслідок, оскаржувані приписи Відповідача 2 та Відповідача 3 від 23.07.09 р. № 07/1-534-09 та від 22.07.09 р. № 6124вих-09 відповідно, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Також суд звертає увагу на зміст припису прокуратури Соломянського району м. Києва від 22.07.09 р. № 6124 вих-09, де вказано: «Негайно усунути порушення Закону України «Про ціни та ціноутворення», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», призупинити укладання з мешканцями будинків договорів про надання послуг з утримання та управління будинком та прибудинковою територією». При цьому судом враховується, що нормами чинного законодавства не передбачено право прокуратури забороняти призупиняти укладання цивільно-правових угод та інших правочинів.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписом ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами, як субєктами владних повноважень, не надано належних доказів правомірності своїх дій при прийнятті оскаржуваних рішень та приписів.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Зобовязати Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації внести до державного земельного кадастру, а саме до поземельної книги, до реєстраційних карток земельних ділянок та до книги реєстрації земельних ділянок - всі земельні ділянки, які знаходяться в межах охоронної зони ансамблю споруд собору Софія Київська, дані про те, що це землі історико-культурного призначення та, у відповідності до частини 1 статті 150 Земельного кодексу України, - особливо цінні землі.

3.У позові до Державного комітету України із земельних ресурсів.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддяА.Г. Степанюк

суддіА.Б. Федорчук

Т.І. Шейко

Дата складення постанови в повному обсязі 17.11.2010 року