Рішення № 123352834, 25.11.2024, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 296/8076/24

Провадження № 2/293/635/2024

25 листопада 2024 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Збаражського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі позивач, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулось до суду із позовом, за змістом якої просить стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредитку №6817455 в розмірі 10000грн. та судові витрати у виді судового збору у розмірі 2147,20 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 30.06.2023року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №6817455 (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 10000,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі передбачені кредитним договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало ОСОБА_2 грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, ОСОБА_2 в порушення узятих на себе зобов`язань не надала своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, внаслідок чого за кредитним договором утворилась заборгованість станом на дату подання позову до суду в розмірі 10000грн. за тілом кредиту.

14.02.2024 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №14.02/24Ф. За умовами вищевказаного договору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Авентус Україна», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №6817455 в розмірі 10000грн.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки первісного кредитора ні на рахунки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

З вказаних підстав, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача заборгованість за кредитним договором №6817455 в розмірі 10000грн.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

На виконання вимог ухвали Корольовського районного суду м.Житомира від 19.09.2024року про передачу справи до іншого суду в порядку територіальної підсудності, 23.10.2024 року до Черняхівського районного суду Житомирської області надійшла цивільна справа за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 23.10.2024 року справа №296/8076/24 передана на розгляд судді Збаражському О.М.

28.10.2024 року ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської відкрито провадження у справі №296/8076/24. Розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи по суту призначений на 25.11.2024 року.

25.11.2024 року позивач свого представника в судове засідання не направив, про розгляд справи повідомлявся встановленим порядком. Згідно клопотання поданого до суду 12.11.2024 року, представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі, розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

25.11.2024 року відповідач ОСОБА_1 позов не визнала та повністю заперечила факт укладення договору про надання споживчого кредиту №6817455 із ТОВ «Авентус Україна» та його підписання, з тих підстав, що особа, яка тимчасово проживала в її квартирі, викрала її банківську картку АТ КБ «Приватбанк», та скориставшись її мобільним телефоном уклала кредит від її імені з ТОВ «Авентус Україна». У зв`язку із зазначеними обставинами вона звернулась із заявою про вчинення кримінального правопорушення до Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області, відомості про що були внесені 21.07.2023 року до ЄРДР за №12023060400002200 за фактом таємного викрадення майна. На даний час досудове розслідування триває.

В судовому засіданні 25.11.2024року, відповідно до ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

30.06.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту №6817455.

Відповідно до п.1.1. вказаного договору, встановлено, що укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС ТОВ «Авентус Україна», доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки ТОВ «Авентус Україна» правильності введення коду, направленого ТОВ «Авентус Україна» на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС ТОВ «Авентус Україна» (а.с.28- 37).

Згідно положень п. 9.2. договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним.

Пунктом 9.6. договору встановлено, що договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони ТОВ «Авентус Україна» аналогом власноручного підпису уповноваженої особи ТОВ «Авентус Україна» та відтиску печатки ТОВ «Авентус Україна», що відтворені засобами копіювання, в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що відтворений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім ТОВ «Авентус Україна» в ITC ТОВ «Авентус Україна» зазначений в договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору вважається направленням ТОВ «Авентус Україна» повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

ТОВ «Авентус Україна» здійснило ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с.43).

Відповідно до п.2.1 договору кошти кредиту надаються ТОВ «Авентус Україна» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору здійснено 30.06.2023року, шляхом перерахування на банківську картку клієнта № НОМЕР_1 , яку остання зазначила в заяві на отримання кредиту та підтверджується копією Інформаційної довідки платіжного провайдера ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (а.с.44).

Згідно кредитного договору, сторони погодили істотні умови договору, а саме: суму кредиту - 10000 грн.; строк договору - 360 днів; процентну ставку за користування кредитом; орієнтовну загальну вартість кредиту, яка складає за стандартною процентною ставкою 81640 грн, за стандартною процентною ставкою з урахування періоду застосування зниженої процентної ставки - 78670грн.; порядок нарахування процентів, порядок зміни процентів, тощо.

Графіком платежів, що є додатком №1 до договору, а також паспортом споживчого кредиту передбачено, що повернення кредиту необхідно здійснити до 24.06.2024 року (а.с.39-40, 24-27).

Відповідно до розрахунку здійсненого первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна», заборгованість за договором №6817455 від 30.06.2023 року становить 10000 грн., та складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10000 грн (а.с. 46-57).

14.02.2024 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №14.02/24Ф, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Авентус Україна», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №6817455 в розмірі 10000грн., що підтверджується відповідним договором факторингу та витягом з реєстру боржників (а.с.58-67).

На виконання вимог п. 3.3. розділу «Порядок розрахунків» договору факторингу від 14.02.2024 року, позивач перерахував на рахунок ТОВ «Авентус Україна» плату за договором в розмірі 1280234,27грн, що підтверджується платіжною інструкцією (безготівковий переказ в національній валюті) від 14.02.2024 року (а.с.69).

30.08.2024 ТОВ «ФК Кредит-Капітал» направив ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення заборгованості кредитним договором №68167455 та повідомив про відступлення права грошової вимоги ТОВ «Авентус Україна» за кредитним договором №68167455 до ТОВ «ФК Кредит-Капітал» на підставі договору факторингу № 14.02/24-Ф від 14.02.2024 (а.с.70).

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 20.07.2023 року ОСОБА_1 звернулась до правоохоронних органів та повідомила, що невідома особа, таємно, шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, заволоділа її грошовими коштами з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , чим спричинила матеріального збитку, що встановлюється. Відомості про кримінальне правопорушення 21.07.2023 року внесені до реєстру досудових розслідувань за №12023060400002200 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185КК України (а.с.100).

IV. ЦИВІЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

За правилами ч. 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є загальнообов`язковим до виконання сторонами. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1ст. 530 ЦК України).

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

V. ВИСНОВОК СУДУ

Судом встановлено, що 30.06.2023року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту №6817455, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 10000,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі передбачені кредитним договором.

Договір укладено в електронній формі, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На виконання вимог договору Товариство перераховано грошові кошти у сумі 10000грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , що належить відповідачу ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою від провайдера, що надає послуги ТОВ «Авентус Україна» з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків про успішно проведені кошти в системі на рахунок позичальника.

Відповідач заперечує укладення договору про надання споживчого кредиту №6817455, та виниклу заборгованість перед банком та стверджує, що невідома особа таємно викрала з її житла грошові кошти з банківської карти АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 .

На підтвердження зазначених обставин надала витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно яких, 21.07.2023 відомості про скоєння кримінального правопорушення за ознаками ч. 4 ст. 185 КК України внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023060400002200 та розпочато досудове розслідування.

Зазначені твердження відповідача суд відхиляє, з огляду на те, що відкриття кримінального провадження по факту таємного викрадення майна (грошових коштів із банківської карти) невідомими особами, в силу презумпції невинуватості не може свідчити про вчинення злочину відносно неї до ухвалення вироку, яким такі обставини будуть встановлені.

Отже, наявність заяви до правоохоронних органів та відкриття кримінального провадження не є належним доказом скоєння по відношенню до відповідача таємного викрадення майна. Наразі обвинувальний вирок, який є єдиним належним і достовірним доказом скоєння таємного викрадення майна відповідача, останньою не наданий.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 87 Закону України "Про платіжні послуги" (надалі ЗУ «Про платіжні послуги») надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином. Користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.

Відповідно до ч.8 ст. 46 ЗУ "Про платіжні послуг" надавач платіжних послуг вважається таким, що виконав належним чином платіжну операцію, якщо така операція виконана на користь отримувача відповідно до унікального ідентифікатора, зазначеного ініціатором у платіжній інструкції.

Відповідно до ч.1 ст.47 ЗУ "Про платіжні послуги" надавач платіжних послуг платника зобов`язаний виконати платіжну інструкцію ініціатора протягом операційного дня з моменту прийняття ним до виконання платіжної інструкції.

Ч.1, 4 ст. 68 ЗУ "Про платіжні послуги" передбачено, що електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою. Для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов`язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача.

Відповідно до ч. 4 ст. 87 ЗУ «Про платіжні послуги» платник зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією.

Згідно з п. 140 Положення НБУ «Про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» №164 від 29.07.2022 (далі Положення №164), користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Відповідно до п.п 11 п.3 Положення №164, електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній форт дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом».

Платіжний застосунок - програмне забезпечення, що дає змогу користувачу ініціювати платіжну операцію (у тому числі за допомогою платіжних інструментів) та/ або здійснювати інші операції, передбачені договором з надавачем платіжних послуг (п.п. 23 п. 3 Положення №164).

Відповідно до п. 136 Положення №164 користувач зобов`язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень».

Відповідно до ч. 3 статті 87 ЗУ "Про платіжні послуги" платник зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну надавачу платіжних послуг, що його обслуговує, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і здійснення неправомірних дій з компонентами платіжної інфраструктури (у тому числі платіжними інструментами, обладнанням, програмним забезпеченням). У разі недотримання користувачем зазначених вимог надавач платіжних послуг, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за виконання платіжних операцій.

П. 146 Положення №164 передбачено, що власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Отже, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 07.12.2020 року у справі №182/5175/16-ц, на клієнта банку - власника картки покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, СVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення інформації за рахунком.

Разом з тим, не зважаючи на обов`язок відповідача, як клієнта банку, не розголошувати (не розкривати) інформацію за рахунком, а саме паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, та обов`язок повідомлення банку у разі втрати, викрадення платіжної картки і такого розголошення, відповідач не звернулася невідкладно до банку з метою припинення операцій, які, як вона стверджує, не вчиняла.

Крім того, суд вважає, що відповідач не довела належними доказами, що незаконне використання платіжного інструменту (банківської карти), розголошення (нерозкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, СVV-кодів відбулося не з її вини, або вини банку.

Аналізуючи викладене, та враховуючи невиконання відповідачем обов`язку повідомити банк про викрадення платіжної картки, суд дійшов висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до цивільно-правової відповідальності за невиконання умов кредитного договору №6817455.

Крім того, суд зауважує, що 14.11.2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі №2-383/2010 дійшла висновку, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору, зазначений договір недійсним не визнано, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню позичальника, було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі.

Крім того, суд дійшов висновку, що позивач довів за допомогою належних та допустимих доказів факт передачі первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» права грошової вимоги у заявленому позивачем розмірі до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №6817455, на підставі договору факторингу №14.02/24Ф, а саме доданим до позову договором факторингу №14.02/24Ф, витягом з реєстру боржників до договору факторингу №14.02/24Ф, підписаного його сторонами, а також платіжною інструкцією про перерахунок коштів позивачем на користь ТОВ «Авентус Україна» за призначенням: «плата за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №14.02/24-Ф від 14.02.2024».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом (частини 5, 7 статті 81 ЦПК України).

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, перевіривши та з`ясувавши всі необхідні обставини справи та оцінюючи всі наявні докази по справі, досліджені в ході судового засідання в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ МІЖ СТОРОНАМИ

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням положень статті 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 грн 40 коп.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №6817455 від 30.06.2023 в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

адреса місцезнаходження: 79018, Львівська область, м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28

код ЄДРПОУ 35234236

Відповідач:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_1

РНОКПП НОМЕР_2

Повне рішення суду складено та підписано 28.11.2024.

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ