Постанова № 12334905, 15.11.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-4296/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

при секретарі Зайченко Н.О.,

за участю:

представника позивача - Григоренко О.Г.,

представника відповідача - Мурич Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємствого "Стандарт Агро"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування акту планової перевірки та податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

10 вересня 2010 року Приватне підприємство "Стандарт Агро"звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування акту планової перевірки та податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що під час проведення перевірки в підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат, витрат по оплаті послуг ТОВ Стар-Інкомтрейд" та по придбанню крупи від ПП ВТФ "Бон Апеті" ним були надані платіжні доручення про оплату транспортних послуг та оплату крупи; витрат по отриманню траспортно-експедиторських послуг, наданих ТОВ «Вестпринт»надано квитанції до прибутково касових ордерів та акт виконаних робіт; витрат по отриманню траспортно-експедиторських послуг, наданих ТОВ "Конструктор Трейд" надані платіжні доручення та акти виконаних робіт; маркетингових послуг отриманих від ПП "Агро-Віар" надані платіжні доручення, акти здачі-приймання виконаних робіт, які під час перевірки не були взяті до уваги, у зв'язку з чим відповідачем зроблено помилковий висновок про заниження податку на прибуток. Крім того, відповідач незаконно нарахував ПП "Стандарт Агро" податкові зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Вестпринт", ТОВ "Конструктор Трейд" та ПП "Агро-Віар", оскільки він своєчасно не був повідомлений про проведення перевірки, що позбавило його можливості надати перевіряючим усі первинні документи, які на той час знаходились у експедиторів та менеджерів контрагентів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що проведеною перевіркою позивача встановлено, що ним за перевіряємий період до складу валових витрат віднесено придбання товару та послуг, надання транспортно-експедиторських послуг без підтверджуючих документів, що призвело до завищення валових витрат та вплинуло на правильність формування формування податкового кредиту з ПДВ.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем в період з 11.05.2010 року по 25.05.2010 року проведено перевірку Приватного підприємства "Стандарт Агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки 28.05.2010 року відповідачем складено акт, в якому зафіксовано порушення пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 22 348,00 грн.; пп. 7.2.1, пп. 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.3, пп. 7.4.5, п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 27 687,00 грн.; п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в результаті чого порушено податкове законодавство щодо правильності утримання та своєчасності внесення до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 38,62 грн. та п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору", а саме занижено збір за забруднення навколишнього середовища на суму 74,43 грн.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем 10.06.2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000412301/01786 яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 41 530,50 в тому числі за основним платежем 27 687,00 грн. за штрафними санкціями 13 843,50 грн. та № 0000402301/0/1785 яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 30 518,70 грн. в тому числі за основним платежем 22 348,00 грн. та за штрафними санкціями 8 170,70 грн.

За результатами процедури апеляційного узгодження вказаних податкових повідомлень-рішень податковим органом прийняті податкові повідомлення рішення від 17.08.2010 року, № 0000402301/1/2612 та № 0000412301/1/2613 якими залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 10.06.2010 року № 0000412301/01786 та № 0000402301/0/1785.

З вимогою про визнання недійсними вищезазначених податкових повідомлень - рішень позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 10.06.2010 року № 0000412301/01786 та № 0000402301/0/1785 та від 17 серпня 2010 року, № 0000402301/1/2612 та № 0000412301/1/2613, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України “Про податок на додану вартість”, згідно з підпунктом 7.4.1 п.7.4 статті 7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 вказаного Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Системно аналізуючи положення Закону України “Про податок на додану вартість”, суд доходить висновку про те, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності субєкта господарювання платника податку на додану вартість обєкта оподаткування, визначеного статтею 3 цього Закону.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням пункту 1.4 статті 1 цього Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу, а поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Виходячи зі змісту наведених положень закону, продаж товарів (послуг) передбачає перехід права власності на товар (послугу) від продавця до покупця, що в свою чергу передбачає наявність продавця та покупця як конкретних осіб, які вчиняють відповідні дії, що свідчать про намір продати та придбати відповідно товар (послугу), а також наявність певного товару (послуги), які відповідають визначеним учасниками операції з продажу якісним, кількісним та вартісним характеристикам.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено та не спростовується сторонами по справі, що між позивачем та ТОВ "Стар-Інткомтрейд" укладено договір на придбання транспортних послуг по перевезенню сільськогосподарських культур на загальну суму 25 000,00 грн., крім того між ПП "Стандарт Агро" та ПП ВТФ "Бон Апеті" укладено договір на придбання крупи на суму 7 100,00 грн.

Податковий орган ставить під сумнів товарність та реальність вказаних операцій з підстав їх не підтвердження податковими накладними.

Позивачем до матеріалів справи долучено копії податкових накладних від 20.02.2009 року № 118 та від 27.05.2009 року № 27 за якими здійснювались договори по наданню транспортно-експедиторських послуг та купівлі крупи гречаної. Крім того позивачем надано до суду накладу № 27/01 від 27.05.2009 року на суму 7 100,00 грн. Відповідно судом відхиляються доводи податкового органу про фіктивність договорів по наданню транспортно-експедиторських послуг та купівлі крупи гречаної.

Таким чином, позивач правомірно відніс до валових витрат наданні транспортно-експедиторські послуги надані ТОВ "Стар-Інткомтрейд" на суму 25 000,00 грн. та купівлю крупи гречаної у ПП ВТФ "Бон Апеті" на загальну суму 7 100,00 грн.

Щодо доводів податкового органу стосовно неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат транспортно-експедиторських послуг, які надані ТОВ "Вестпринт" на загальну суму 33 359,28 грн. та ТОВ "Конструктор Трейд" на суму 40 000,00 грн., оскільки згідно бази "Контрагенти" ТОВ "Вестпринт" зареєстроване в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, стан платника - місцезнаходження не встановлено, розрахунок податку з власників транспортних засобів не подається, а ТОВ "Конструктор Трейд" зареєстроване в ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, стан платника - внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, розрахунок податку з власників транспортних засобів не подається, отже вони позбавлені можливості надавати транспортно-експедиторські послуги.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб'єкти господарювання.

Аналізуючи вказану норму суд приходить до висновку, що надання транспортно-експедиторських послуг можливо й без утримання власного автопарку за допомогою оренди транспортних засобів у іншого суб'єкта господарювання, укладання договорів про спільну діяльність, тощо, що податковим органом в акті перевірки не досліджувалось.

Відповідно до п. 1.7, 1.8 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N 925/11205 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен бути складений на паперовому носії і в електронному вигляді державною мовою і мати наскрізну нумерацію сторінок.

Пунктом 2 розділу ІІ вказаного Порядку передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Судом встановлено, що після перевірки позивача зустрічні перевірки його контрагентів не проводились, запити до податкових органів за місцем їх реєстрації не направлялись, а витяги з бази "Контрагенти" не можуть вважатися беззаперечними доказами фіктивності господарських операцій, оскільки не містять повну інформації про господарську діяльність контрагента та про результати його перевірки. Носієм відповідної доказової бази є акт перевірок контрагентів, які на дату розгляду справи в суді не проводились.

В судовому засіданні оголошувалась перерва для надання відповідачем матеріалів зустрічних перевірок ТОВ "Вестпринт", ТОВ "Конструктор Трейд" або належним чином завірених запитів направлених до податкових органів за місцем реєстрації вказаних підприємств та інформації щодо фінансово-господарської діяльності контрагентів чи витягів з бази "Контрагенти".

Станом на дати прийняття судового рішення відповідач вказані вимогу суду не виконав матеріали зустрічних перевірок ТОВ "Вестпринт" та ТОВ "Конструктор Трейд" або копії запитів до податкових органів за місцем їх реєстрації та витяги з бази "Контрагенти" до суду не надано, отже відповідачем не виконано обов'язок по доказуванню правомірності прийнятих ним рішень.

Судом відхиляються твердження відповідача щодо необхідності підтвердження факту транспортно-експедиторських послуг таварно-транспортними накладними, у зв'язку з наступним.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 року визначено лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюють правила податкового обліку валових витрат платника податку.

Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що товарно-транспортні накладні, не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей чи надання послуг.

Відповідно до ст. 545 КЦ України підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" визначено первинні облікові докyменти та регістри бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерської обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснені господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення. Для контролю порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведенні облікові документи.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують факт господарської операції є податкові накладні, акти виконаних робіт та розрахункові документи, копії яких наявні в матеріалах справи та досліджувались в судовому засіданні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач правомірно відніс до валових витрат транспотрно-експедиторські послуги надані ТОВ "Вестпринт" на загальну суму 33 359,28 грн. та ТОВ "Конструктор Трейд" на суму 40 000,00 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП "Агро - Віар" укладено договір про надання маркетингових послуг. На підтвердження того, що вказаний договір відбувся позивачем до суду та податковому органу під час проведення перевірки надано акт здачі-прийняття виконаних робіт від 15.09.2009 року № 5 та платіжне доручення від 15.09.2009 року № 277.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля сільськогосподарською продукцією, з метою успішного ведення торгової діяльності було укладено договори на отримання маркетингових послуг по моніторингу ринку.

Відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлено, що податковим органом правомірність та реальність вказаного правочину під сумнів не ставиться, а відсутність у акті здачі-прийняття виконаних робіт розшифровки наданих позивачу послуг не може бути доказом завищення валових витрат.

За таких обставин позивачем правомірно віднесено до суми валових витрат, витрати по оплаті маркетингових послуг наданих ПП "Агро - Віар" в сумі 1 509,00 грн.

Правильність віднесення витрат здійснених підприємством до валових витрат безпосередньо впливає на формування ПДВ, отже оцінка правомірності формування податкового кредиту з ПДВ була дана судом при оцінці правомірності віднесення вище вказаних витрат до валових витрат, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано суму податку на додану вартість.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині скасування спірних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині скасування акту про результати планової перевірки ПП "Стандарт Агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 02.10.2008 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року № 2360/23-209/33014000 від 28.05.2010 року підлягають закриттю у зв'язку з наступним.

Нормативно правовий акт в розумінні ст.17 КАС України який може бути оскаржений до адміністративного суду, це Акт державного чи іншого органу (нормативно-правовий чи правовий акт індивідуальної дії) це юридична форма рішень цього органу, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Акт перевірки є засобом документування дій контролюючого органу і не встановлює відповідальності для особи, яка допустила недоліки або порушення, встановлені під час проведення перевірки, тому не може бути об'єктом оскарження в суді. Об'єктом оскарження є юридичні наслідки, що безпосередньо випливають з результатів перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000402301/0/1785 від 10.06.2010 року; № 0000412301/0/1786 від 10.06.2010 р., та № 0000402301/1/2612 та № 0000412301/1/2613 від 17.08.2010 року

В частині позовних вимог щодо скасування акту про результати планової виїзної перевірки Приватного підприємства «Стандарт Агро» від 28.05.2010 року № 2360/23-209/33014000 провадження закрити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Стандарт Агро» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено до 19 листопада 2010 року.

СуддяС.С. Бойко