Постанова № 12334648, 27.09.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-5268/10/0670

категорія 2.11.15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2010 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іваненко Т.В. ,

при секретарі - Духновській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" Повного товариства "Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та КО "Торгове агентство" <Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Головного Управління Державного казначейства України у Житомирській області Прокурор Житомирської області в інтересах держави <Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 3553438,00 грн.,-

встановив:

01.07.2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі №0000782304/0 від 22.06.2010 року; стягнути з Державного бюджету України належне бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 3553438 грн. згідно декларацій за березень-квітень 2010 року; зобов'язати ДПІ у м.Житомирі подати до Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області висновок про відшкодування позивачу податку на додану вартість за період березень-квітень 2010 року на загальну суму 3553438 грн.; стягнути з Державного бюджету України судові витрати в сумі 1706,80 грн.

В позовній заяві вказав, що за результатами позапланової в'їздної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період березень-квітень 2010р. ДПІ в м. Житомирі встановила порушення позивачем п.1.8. ст.1, абз. "а"пп.7.7.2. п.7.2. Закону України "Про податок на додану вартість", що викладено в акті перевірки від 17.06.2010р. №3460/23-2/32265502. На підставі акту перевірки ДПІ в м.Житомирі винесено податкове повідомлення-рішення № 0000782304/0 від 22.06.2010 року, згідно якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2010р. на суму 1972147 грн., за квітень 2010р. на суму 1581291 грн. Вважає вказане податкове повідомлення-рішення незаконним.

Вимоги мотивує тим, що відповідачем неправомірно зменшено підприємству суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 3553438,00 грн. з тих підстав, що позивачем не забезпечено ведення відокремленого аналітичного обліку податкових накладних на придбання товарів (послуг) та оплати в розрізі кожної податкової накладної з визначенням платіжного доручення. В лютому-березні 2010р. позивачем при оформленні вантажних митних декларацій (ВМД) за операціями з ввезення товарів на митну територію України перераховувались кошти на розподільчий рахунок Житомирської митниці в державному казначействі. З платіжних доручень випливає, що позивачем перераховувались кошти в якості попередньої оплати за митне оформлення ВМД. ДПІ прийшла до висновку, що згідно таких платіжних доручень неможливо визначити якою датою та яка сума ПДВ зарахована в погашення сплати суми ПДВ по імпортованих товарах. В результаті чого на думку відповідача неможливо визначити та підтвердити фактичну суму сплаченого ПДВ митним органам, яка може бути включена в розрахунок бюджетного відшкодування за березень та квітень 2010р.

Позивач вважає, що має право на бюджетне відшкодування, так як відсутність відокремленого аналітичного обліку, який не передбачений жодною нормою податкового законодавства, за наявності належним чином складених податкових декларацій, реєстрів виписаних та отриманих податкових накладних, банківських документів, не є підставою для зменшення їм сум, які підлягають бюджетному відшкодуванню, адже всі необхідні документи, що підтверджують суми заявленого бюджетного відшкодування були надані ДПІ при перевірці. Також, в обґрунтування позову зазначає, що вантажні митні декларації, які надавались позивачем відповідачу (ДПІ), свідчать про сплату позивачем податку на додану вартість за імпортними операціями, та дають право позивачу на податковий кредит, підтверджують сплату позивачем податку, а відтак і врахування таких сум при розрахунку бюджетного відшкодування.

Позивач вважає незаконним висновки ДПІ в м. Житомирі відносно того, що позивач не має права на бюджетне відшкодування сум ПДВ, сплачених постачальникам товарів, відповідні постачальники яких, податковими органами визнані сумнівними, оскільки порушення провадження у справі про банкрутство, визнання їх банкрутом, відсутність за їх місцезнаходженням не є доказом їхньої несплати податку до бюджету і не впливає на віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товару.

Представники позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники ДПІ у м. Житомирі в судовому засіданні позов не визнали. Свою правову позицію обґрунтували тим, що позивачем порушено вимоги п.1.8. ст.1, абз. "а"пп.7.7.2. п.7.2. Закону України "Про податок на додану вартість". Також зазначили, що контрагенти позивача по ланцюгу мають ознаки сумнівності, внаслідок чого сума ПДВ не підлягає відшкодуванню з бюджету.

Представник Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області позов не визнав. Пояснив, що оскільки до них не надходив висновок ДПІ в м. Житомирі про відшкодування позивачу податку на додану вартість у вказаному вище розмірі, тому підстав для задоволення позову немає.

Прокурор в судовому засіданні в задоволенні позову просив відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Житомирі було проведено виїзну позапланову документальну перевірку Дочірнього підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" Повного товариства "Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та КО "Торгове агентство" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень та квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в лютому та березні 2010 р. По результатах перевірки був складений акт від 17.06.2010р. №3460/23-2/32265502.

У відповідності до зазначеного акту податковим органом зроблено висновок про те, що ДП "Євроголд Індестріз ЛТД" на порушення п.1.8. ст.1, абз. "а"пп.7.7.2. п.7.2. Закону України "Про податок на додану вартість", завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2010 р. на 1972147 грн. та за квітень 2010 року на 1581291 грн., оскільки позивачем не ведеться відокремленого аналітичного обліку податкових накладних на придбання товарів (послуг) та оплати в розрізі кожної податкової накладної з визначенням платіжного доручення. В лютому-березні 2010р. позивачем при оформленні вантажних митних декларацій (ВМД) за операціями з ввезення товарів на митну територію України перераховувались кошти на розподільчий рахунок Житомирської митниці в державному казначействі. З платіжних доручень випливає, що позивачем перераховувались кошти в якості попередньої оплати за митне оформлення ВМД. ДПІ прийшла до висновку, що згідно таких платіжних доручень неможливо визначити якою датою та яка сума ПДВ зарахована в погашення сплати суми ПДВ по імпортованих товарах. В результаті чого на думку відповідача неможливо визначити та підтвердити фактичну суму сплаченого ПДВ митним органам, яка може бути включена в розрахунок бюджетного відшкодування за березень та квітень 2010р. Позивачем в лютому - березні 2010р. формувався податковий кредит за операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей у суб'єктів господарювання, які були посередниками, тоді як їх постачальники, відповідно до бази даних інформаційних ресурсів ДПА України були суб'єкти господарювання з ознаками сумнівності: мали стан "4" (порушено провадження в справах про банкрутство), стан "23" (місцезнаходження не встановлено), стан "10" (запит на встановлення місцезнаходження). На підставі п.1.8. ст1, пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість ДПІ прийшла до висновку, що оскільки постачальниками позивача не підтверджено факт надмірної сплати ПДВ до бюджету, то у позивача відсутнє право вимагати бюджетне відшкодування за березень-квітень 2010р.

На підставі акта перевірки ДПІ в м. Житомирі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.06.2010 № 0000782304/0, відповідно до якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3553438 грн.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним і воно підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно абзацу 1 пп.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Позивач надав ДПІ податкові декларації з ПДВ за березень та квітень 2010 року у строки, встановлені діючим законодавством та заявив про залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню за вказані місяці в сумі 3553438 грн. (а.с.33-55).

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту "а" підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону , якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.6. п.7.7 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Приписами п.п.7.7.5. п.7.7 ст. 7 Закону встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

По закінченні законодавчо встановлених строків невідшкодовані платнику податків суми вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податків має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутись до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.

Право на повернення цих сум з бюджету гарантоване також п.п. 15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Даною нормою Закону встановлено право платників податків подавати заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових) платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої передплати або отримання права на таке відшкодування.

З аналізу зазначених норм Закону, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п.1.8 ст. 1 даного Закону, що підлягає поверненню платнику податку у зв'язку з надмірною сплатою податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг), у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до п.1.3. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА та Держказначейства України від 2.07.1997 р. за № 209/72 ( надалі - Порядок) суми, невідшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування, вважаються бюджетною заборгованістю.

Таким чином, бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України підлягає сума 3553438 грн.

Відповідно до п.4.1 Порядку відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного Казначейства України за висновками податкових органів або за рішеннями суду шляхом перерахування відповідних грошових сум з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.

У розумінні пункту 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Правовідношення щодо повернення з бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обов’язкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні" покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Є безпідставним посилання контролюючого органу як на підставу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на те, що на підприємстві не забезпечено ведення відокремленого аналітичного обліку податкових накладних в розрізі кожної податкової накладної з визначенням платіжного доручення, виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" / надалі Закон № 996/ бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону № 996 підприємство самостійно:

визначає облікову політику підприємства;

обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Статтею 9 вищевказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях.

Судом встановлено і, не спростовано відповідачами, факт ведення позивачем бухгалтерського обліку відповідно до вимог Закону № 996.

Враховуючи вимоги Закону України " Про податок на додану вартість" для визначення правильності нарахування податку на додану вартість слід досліджувати податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, декларацій з податку на додану вартість з додатками та уточнюючими розрахунками, банківські виписки.

При встановленні суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню згідно пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" необхідно встановити суми податку, фактично сплаченого отримувачем товарів/послуг/ у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів /послуг/, а не сплату по наданим до перевірки податковим накладним, отриманим від постачальників.

За таких обставин безпідставними є доводи контролюючого органу про те, що за відсутності аналітичного бухгалтерського обліку він не міг підтвердити правильність формування позивачем у перевіряємому періоді складу податкового кредиту, правильність розрахунку від'ємного значення по ПДВ та заявленого до бюджетного відшкодування ПДВ, а також не мав можливості підтвердити сплату за наданими до перевірки податковим накладним, отриманим від постачальників.

Твердження ДПІ в м.Житомирі відносно того, що по операціях зі сплати податків митному органу бюджетному відшкодуванню підлягають сплачені суми ПДВ, які списані з розподільчого казначейського рахунку митниці та підтверджені відповідними розрахунковими документами (виписками розподільчого казначейського рахунку) є неправомірним, так як суперечить нормам Закону України "Про податок на додану вартість". В п.п.7.2.7 п.7.2. ст.7 якого вказано, що у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог закону, яка підтверджує сплату податку на додану вартість або погашений податковий вексель. Надання до ДПІ виписок з розподільчого казначейського рахунку митного органу не передбачено чинним законодавством. Тож саме вантажні митні декларації, які подавались позивачем до ДПІ, свідчать про сплату позивачем податку на додану вартість за імпортними операціями та дають право позивачу на податковий кредит і врахування цих сум при розрахунку бюджетного відшкодування.

Суми податку на додану вартість, сплаченого на протязі перевіряємого періоду, підтверджено наданими суду документами, які приєднані до матеріалів справи ( а.с.64-250 т.1, 1-128 т.2).

Також є безпідставними доводи відповідача ( ДПІ у м. Житомирі) про нібито неможливість підтвердження правильності формування податкового кредиту позивачем через ознаки сумнівності деяких фірм-контрагентів по ланцюгу.

Факт порушення контрагентами-постачальниками продавців своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Однак таких доказів суду контролюючим органом надано не було і вказані факти не доведені.

ДПІ у м.Житомирі, не заперечуючи право позивача на отримання бюджетного відшкодування, помилково трактує норми податкового законодавства, внаслідок чого порушуються права позивача.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону, вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 даного Закону передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додається розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що позивач подав до ДПІ у м. Житомирі податкові декларації з податку на додану вартість за березень та квітень 2010р. разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування, в якій вказало суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на банківський рахунок підприємства в розмірі 3553438 грн., тобто позивачем були дотримані вимоги пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно було заявлено до відшкодування 3553438 грн., тому позов в цій частині підлягає задоволенню, вказану суму слід стягнути на користь позивача з державного бюджету.

Щодо вимоги позивача зобов'язати ДПІ у м.Житомирі подати до Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області висновок про відшкодування позивачу податку на додану вартість за період березень-квітень 2010 року на загальну суму 3553438 грн., то дана вимога задоволенню не підлягає, так як встановлений підпунктами 7.7.4 –7.7.8 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість" порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що в разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, оскільки право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок.

Зідно Порядку відшкодування податку на додану вартість платники податку не вважаються суб'єктами відносин, що виникають з приводу надання висновку про суми відшкодування ПДВ, оскільки згідно з цим Порядком такий висновок надається органом державної податкової служби органу Держказначейства, а не платнику податку. Отже позовна вимога позивача про зобов'язання ДПІ надати висновок про суму відшкодування ПДВ не відповідає матеріально-правовому способу захисту порушеного права, визначеному Законом, а тому немає правових підстав для задоволення цієї позовної вимоги.

Позивач відповідно до ст.94 КАС України має право на відшкодування з Державного бюджету України понесені ним судові витрати в сумі 1703,40 грн.

Відповідно до вимог ст.267 КАС України суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень - Головне управління Державного Казначейства України в Житомирській області, який повинен вчинити дії щодо перерахування коштів на рахунок позивача, подати до суду звіт про виконання судового рішення в строк 2 місяця з дня набрання постановою законної сили

Керуючись Законами України "Про податок на додану вартість", " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст. 86, 94, 158-163, 167, 254, 267 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомир № 0000782304/0 від 22.06.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" Повного товариства "Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та КО "Торгове агентство" заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларацій за березень 2010 року в сумі 1972147 грн. та за квітень 2010 року в сумі 1581291 грн., а всього 3553438 грн.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" Повного товариства "Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та КО "Торгове агентство 1706,80 грн. понесених судових витрат.

Зобов'язати Головне управління Державного Казначейства України у Житомирській області подати до суду звіт про виконання судового рішення в 2-х місячний строк з дня набрання постановою законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

          Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

          Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                Т.В. Іваненко

Повний текст постанови виготовлено: 01 жовтня 2010 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.