Вирок № 123345466, 22.11.2024, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/10559/24

Провадження № 1-кп/359/691/2024

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2024 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження № 12024111100001880, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.09.2024 року, що надійшов до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецьк Луганської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, востаннє засуджений 22.05.2019 року вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 289 КК, із застосуванням ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК, до 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна, звільнений з місць позбавлення волі 01.03.2024 по відбуттю строку покарання, паспорт громадянина України: НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,

по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, за таких обставин.

Так, 19.09.2024 у ОСОБА_4 , який знаходився біля багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_3 , виник кримінальний протиправний намір на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій кримінальний протиправний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, 19.09.2024 року близько 00 год. 24 хв., в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно та повторно, з корисливих мотивів, знаходячись біля багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу зайшов до під`їзду № 2, піднявся по сходах на другий поверх. Потім ОСОБА_4 шляхом вільного доступу без перепон зайшов до тамбуру.

Переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 викрав належний ОСОБА_5 велосипед біло-фіолетового кольору марки "CROSS 24 Smile2023" (24cjs -004666), вартістю 5788 грн. 78 коп., який не був скріплений металевим ланцюгом та замком, на якому поїхав з місця вчинення кримінального правопорушення.

Викраденим майном ОСОБА_4 розпорядився за власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму 5788 грн. 78 коп.

Такими своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Доказами вчинення указаного кримінального правопорушення, є особисті показання ОСОБА_4 , надані ним в судовому засіданні.

З урахуванням позиції обвинуваченого, та думки прокурора, суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_4 , інкримінованого кримінального правопорушення, крім допиту обвинуваченого та дослідження документів, що характеризують особу обвинуваченого, зважаючи на те, що учасниками судового провадження обставини кримінального правопорушення не оспорювались. При цьому судом було роз`яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні, інкримінованого кримінального правопорушення, визнав повністю, щиро розкаявся, фактичні обставини не оспорював та у судовому засіданні показав обставини вчинення кримінального правопорушення, які відповідали зазначеним в обвинувальному акті та пред`явленому обвинуваченні.

Так, ОСОБА_4 повністю підтвердив обставини, вчиненого кримінального правопорушення, відповідно до викладеного в обвинувальному акті, та показав, що десь у вересні 2024 року вночі, близько 00:30 год. він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, проходив повз житловий будинку АДРЕСА_3 , де зайшов до одного із під`їздів, піднявся по сходах на другий поверх, де шляхом вільного доступу зайшов до тамбура, де побачив велосипед марки "CROSS", біло-фіолетового кольору. Переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, він викрав цей велосипед, та поїхав на ньому з місця вчинення злочину. В ході досудового розслідування цей велосипед він віддав працівникам поліції, а останні повернули потерпілій.

Також обвинувачений зазначив, що у скоєному він щиро розкаюється та завіряв суд, що більше не порушуватиме закон в майбутньому. Він зробив відповідні висновки та дуже сильно жалкує, що так вчинив. Тому просив суд суворо його не карати та надати йому можливість виправитись.

У суду не викликає сумнівів добровільність та істинність позиції обвинуваченого ОСОБА_4 щодо дачі ним показань з приводу обвинувачення, оскільки його показання достовірні і послідовні, та знаходять своє відображення в рамках пред`явленого йому обвинувачення.

Також судом досліджено докази обвинувачення, що характеризують особу обвинуваченого, процесуальні витрати, речові докази у кримінальному провадженні та цивільний позов.

Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження.

При встановлених обставинах, аналізуючи в сукупності надані прокурором та перевірені в судовому засіданні докази, які узгоджуються між собою, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень у судовому засіданні доведена повністю і досліджених доказів достатньо для визнання ОСОБА_4 винним, зважаючи на надані ним показання в ході судового розгляду.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано:

- за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Таку кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною.

Так, майно, яким заволодів обвинувачений, було для нього чужим, адже не перебувало в його власності чи законному володінні. ОСОБА_4 не мав на нього жодного права, цим майном він заволодів у спосіб, який заборонений законом. Це означає, що заволодіння майном відбулось протиправно. Викрадення майна здійснювалось обвинуваченим у відсутності потерпілої та інших осіб. За цією ознакою воно є таємним та визначається як крадіжка. ОСОБА_4 досяг віку, з якого наступає кримінальна відповідальність за вчинення крадіжки. Його дії характеризуються умислом та корисливою метою. Зокрема, обвинувачений усвідомлював, що майно, яким він протиправно заволодів, було для нього чужим, і він не мав права на нього. Викрадання цього майна здійснювалось всупереч волі потерпілого, але незважаючи на це, ОСОБА_4 бажав ним заволодіти. Корисливий мотив обвинуваченого полягав у тому, що при вчиненні кримінального правопорушення він прагнув обернути чуже майно на свою користь. В результаті цих діянь він одержав фактичну можливість володіти, користуватись та розпоряджатись викраденим майном, тоді як потерпілий такої можливості був позбавлений. Таким чином, вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення є закінченим.

Обвинувачений ОСОБА_4 раніше судимий за вчинення корисливих злочинів проти власності. Як вбачається з примітки до ст. 185 КК України у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визначається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачений цими статтями.

Отже, обвинувачений ОСОБА_4 , маючи незняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість за корисливий злочин, знову вчинив корисливий злочин проти власності. Це в свою чергу також свідчить про наявність у діях обвинуваченого кваліфікуючої ознаки - повторність.

Кримінально-правова кваліфікація дій ОСОБА_4 із інкримінуванням ознаки, що кваліфікує злочин, - "в умовах воєнного стану", є правильною, враховуючи, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2402-IX) у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції РНБО, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, ЗУ "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введений воєнний стан із 05:30 24.02.2022 на 30 діб. Надалі цей строк був неодноразово продовжений Законами України й продовжує діяти станом на час ухвалення цього вироку.

Тому суд вважає, що ОСОБА_4 повинен бути засудженим:

- за ч. 4 ст. 185 КК України, за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, у межах санкції визначеної ч. 4 ст. 185 КК України.

Судом враховується те, що ОСОБА_4 вчинив злочин, який згідно ст. 12 КК відносяться до категорії тяжких злочинів. Також суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є умисним та посягає на право власності.

Аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 вказує на те, що він має місце реєстрації та місце проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем реєстрації не перебуває, неодружений, дітей не має, з професійно-технічною освітою, офіційно не працевлаштований, суспільно корисною працею не займається.

Також ОСОБА_4 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за аналогічні кримінальні правопорушення, у зв`язку з чим відбував покарання. Востаннє був засуджений згідно вироку Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22.05.2019 року за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 289 КК, із застосуванням ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК, до 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна, звільнений з місць позбавлення волі 01.03.2024 по відбуттю строку покарання. За час відбування покарання у місцях позбавлення волі зарекомендував себе з негативної сторони. На підставі ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20.02.2024 року щодо ОСОБА_4 встановлено адміністративний нагляд строком на 2 роки. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.08.2024 року до ОСОБА_4 застосовані додаткові обмеження адміністративного нагляду. Відомостей про те, що ОСОБА_4 порушив встановлені щодо нього обмеження адміністративного нагляду матеріали кримінального провадження не містять.

Таким чином, ОСОБА_4 до погашення чи зняття судимості в установленому законом порядку на шлях виправлення не став та повторно вчинив нове умисне кримінальне правопорушення корисливого характеру.

Обвинувачений не є інвалідом та не досяг пенсійного віку.

Також суд бере до уваги поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 після вчиненого, яка сповнена жалем та розкаянням, а з процесуальної точки зору є виключно добросовісною та свідчить про щиру готовність нести відповідальність, обвинувачений дотримувався встановленого в суді порядку, виконував покладені на нього обов`язки, та завжди добровільно прибував до суду, що вказує на його реальне бажання предстати перед судом і продемонструвати своє виправлення.

Згідно відомостей, які були встановлені в ході судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_4 під час досудового розслідування добровільно видав працівникам поліції, викрадений ним велосипед. В подальшому, викрадений ним велосипед, був повернутий потерпілій ОСОБА_5 , що підтверджується її письмовою розпискою від 29.09.2024 року. Також обвинувачений, визнав цивільний позов, пред`явлений потерпілою, та виявив бажання відшкодувати завдану потерпілій шкоду в тому розмірі, яку визначить суд, по мірі своїх фінансових можливостей.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

Щодо наявності пом`якшуючих відповідальність обставин, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття та добровільне відшкодування завданої злочином шкоди.

Так, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність.

Під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, фактичні обставини не оспорював та у судовому засіданні погодився надавати показання щодо вчиненого ним кримінального правопорушення, та неодноразово, в ході судового розгляду висловлювала жаль з приводу вчиненого, критично та негативно оцінював свої дії, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, підтвердив те, що він зробив для себе належні висновки та більше ніколи не допустить порушення вимог законодавства щодо посягання на право власності, що свідчить про те, що він розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася. З огляду на вищевикладене суд вважає, що зі сторони обвинуваченого ОСОБА_4 має місце дійсно щире каяття.

Відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди полягає в добровільному задоволенні винним або іншими особами, зокрема батьками чи близькими родичами, обґрунтованих претензій потерпілого щодо відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди (п. 3 ППВСУ "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" № 12 від 23.12.2005).

Добровільність визначається як вчинення усвідомлено, за власною волею, ініціативою та переконанням, без примусу, активних дій, спрямованих на відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, матеріальна шкода, завдана внаслідок вчинення злочину, повністю відшкодована обвинуваченим, оскільки викрадене майно повернуто потерпілій. Вказані обставини свідчать про те, що обвинуваченим добровільно було відшкодовано потерпілій стороні завдану матеріальну шкоду.

Обставинами, яка обтяжують покарання обвинуваченого є: вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, рецидив вчинення кримінальних правопорушень.

З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, визначений в санкції ч. 4 ст. 185 КК України.

Дана міра покарання щодо обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та його особу.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

Призначення покарання є дискрецією суду та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення мети, визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій передбачений законом спосіб.

Стаття 75 КК України передбачає, що при призначенні низки покарань, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Разом з тим, виходячи із фактичної тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, характеру діянь, обстановки, способу і місця його вчинення, те, що безпосередніми діями обвинуваченого ОСОБА_4 шкоду не завдано, оскільки велосипед було повернуто власниці, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, мотивації кримінального правопорушення, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, та що безпосередньо пов`язані із вчиненням кримінального правопорушення, характеризують поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, та індивідуальних особливостей обвинуваченого, зокрема: його вік, стан здоров`я, соціальне положення, його матеріальний та сімейний стан, спосіб та умов його життя, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, а також добросовісної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового провадження та те, що останній в судовому засіданні засуджував власний вчинок, що свідчить про усвідомлення власної протиправної поведінки, шкодував про скоєне, відсутність тяжких наслідків від вчиненого, та те, що обвинувачений зазначив, що він планує поступово у силу своїх фінансових можливостей відшкодовувати суму цивільного позову, яка буде призначена судом, що на думку суду істотно знижує фактичну ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, що у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду, що перевиховання та виправлення ОСОБА_4 залишається можливим без ізоляції від суспільства, та вважає за доцільне застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком з визначенням обов`язки, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

Одночасно, при визначенні тривалості іспитового строку суд враховує наявність судимостей, характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, вид і строк призначеного покарання, обставини, що характеризують особу обвинуваченого, середовище, в якому він перебуває, тому і вважає за необхідне встановити його строком на 3 роки.

Крім того, позбавляючи ОСОБА_4 волі, це значно затягне чи майже унеможливить відшкодування завданої кримінальними правопорушеннями шкоди потерпілій, яку ОСОБА_4 має бажання відшкодовувати, що не відповідає меті покарання, передбаченій ст. 50 КК України.

Суд звертає увагу, що думка потерпілої про призначення обвинуваченому покарання враховується судом разом з іншими матеріалами кримінального провадження та фактичними обставинами справи, проте висновок суду про призначення обвинуваченому покарання не може ґрунтуватись лише на позиції потерпілої щодо виду та міри покарання.

Тому, за таких обставин, суд, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, його тяжкість, обставини за яких воно вчинено, та особу обвинуваченого, а також застосовуючи принцип індивідуалізації та співмірності покарання, переконаний, що саме дане покарання, без ізоляції від суспільства ОСОБА_4 , але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , та саме за таких обставин буде досягнута мета покарання, яка полягає не тільки у покаранні, а й виправленні засудженого, а також запобіганні вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Так, на переконання суду саме таке покарання відповідатиме гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Також у ході розгляду кримінального провадження потерпіла ОСОБА_5 пред`явила до ОСОБА_4 цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Просила суд стягнути на її користь з обвинуваченого матеріальну шкоду в розмірі 5 788 грн. 78 коп. та моральну шкоду в розмірі 4211 грн. 22 коп.

Обвинувачений ОСОБА_4 цивільний позов визнав.

Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди з обвинуваченого суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Вина обвинуваченого у спричиненні шкоди потерпілій ОСОБА_5 у судовому засіданні доведено повністю та не оспорюються обвинуваченим.

Так, судом встановлено, що обвинувачений здійснив крадіжку велосипеда марки "CROSS 24 Smile2023" (24cjs-004666), належного потерпілій ОСОБА_5 . Вартість, викраденого велосипеда, встановлена висновком судової-товарознавчої експертизи від 25.09.2024 року № 4569/24 та складає 5 788 грн. 78 грн. Вказана експертиза ніким не оспорюється.

Водночас потерпілій ОСОБА_5 , згідно розписки від 29.09.2024 року, повернуто велосипед марки "CROSS 24 Smile2023" (24cjs-004666).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи, що потерпіла забрала викрадений у неї велосипед, доказів його будь якого пошкодження матеріали кримінального провадження не містять, з урахуванням положень ст. 1192 ЦК України, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову, в частині стягнення матеріальної шкоди.

Стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди, то згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, суд погоджується з доводами потерпілої ОСОБА_5 , що протиправна винна поведінка ОСОБА_4 спричинила останній певні негативні наслідки, які були пов`язані із переживаннями щодо відсутності її майна.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує глибину та тривалість моральних страждань потерпілої, які вона перенесла в результаті злочину, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках та завданих у зв`язку із цим моральних страждань та пережитого стресу, необхідності вживати додаткових зусиль для відновлення своїх порушених прав, а тому враховуючи принципи розумності та справедливості, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги потерпілої ОСОБА_5 повністю та стягнути з обвинуваченого моральну шкоду у розмірі 4 211 грн. 22 коп.

Крім того, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути витрати на проведення експертизи у розмірі 320 грн. 00 коп., що є документально підтвердженим за матеріалами судової справи.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обраний, підстав для його обрання судом не встановлено.

На підставі викладеного та ст. 50, 65-67, 75, 76, ч. 4 ст. 185 КК України, та керуючись ст. ст. 100, 124, 318, ч. 3 ст. 349, ст.ст. 342-351, 358, 363-368, 373, 374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком терміном в 3 (три) роки з покладенням на нього, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи.

Іспитовий строк ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку судом, тобто 22.11.2024 року.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 (хостел), паспорт громадянина України: НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) - НОМЕР_4 (чотири тисячі двісті одинадцять) грн. 22 коп. на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

Стягнути із ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 (хостел), паспорт громадянина України: НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), - на користь держави України (рахунок отримувача: НОМЕР_5 ; отримувач коштів: ГУК у Київській області; код за ЄДРПОУ: 37955989; банк отримувач: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів: 24060300, назва платежу: за проведення експертизи по кримінальному провадженні № 12024111100001880, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.09.2024 року), - 320 (триста двадцять) гривень 00 коп., процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експертів у цьому кримінальному провадженні.

Після набрання вироком суду законної сили, речові докази у кримінальному провадженні, а саме: диск для лазерних систем зчитування "DVD-R диск 4.7 GB 120 MIN", білого кольору, із записами подій за 19.09.2024 року, які відбувались за адресою: АДРЕСА_3 ; диск для лазерних систем зчитування "DVD-R диск 4.7 GB 120 MIN", білого кольору, із записами подій за 19.09.2024 року, які відбувались за адресою: АДРЕСА_3 ; диск для лазерних систем зчитування "DVD-R диск 4.7 GB 120 MIN", білого кольору, із записами подій за 19.09.2024 року, які відбувались за адресою: АДРЕСА_3 , - залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження № 12024111100001880, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.09.2024 року.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Копія вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та надіслати представнику потерпілого.

Суддя ОСОБА_1