Рішення № 12334128, 11.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/45711.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМС Консалтінг»

До Центральної виборчої комісії

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Державне казначейство України

Про стягнення 4812797,54 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача Власко С.О. –представник за довіреністю;

від відповідача Сав’як Т.М. - представник за довіреністю;

від третьої особи Бабак О.П. –представник за довіреністю.

В судовому засіданні 11.11.2010 судом на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 4489288,20 грн. основної заборгованості по договору № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009, 323509,34 грн. пені, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2010 було порушено провадження у справі № 47/457, розгляд справи було призначено на 19.10.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2010 розгляд справи відкладено на 28.10.2010.

В судовому засіданні 28.10.2010 представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначав про те, що відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості по договору № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009 в сумі 289288,20 грн., а тому просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 4200000,00 грн. та пеню в сумі 323509,34 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2010 до участі у розгляді справи залучено Державне казначейство України у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розгляд справи відкладено на 11.11.2010.

В судовому засіданні 11.11.2010 представник позивача заявлені вимоги з урахуванням здійснених уточнень підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009 щодо оплати у повному обсязі поставленого позивачем товару. Також, за прострочення відповідачем здійснення оплати поставленого товару, позивач на підставі ст. 611 Цивільного кодексу України та 6.4 договору № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009 просив стягнути з відповідача 323509,34 грн. пені за період прострочення оплати в сумі 4489288,20 грн. з 25.12.2009 по 24.09.2010.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.11.2010 проти заявлених вимог заперечував, просив суд у позові відмовити. У письмовому відзиві на позов зазначав про те, що з метою виконання умов договору № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009 відповідачем подано відповідні документи до Державного казначейства України. Зазначена установа за результатами розгляду зазначених документів взяла та зареєструвала фінансові зобов'язання відповідача у межах кошторисних призначень на 2009 рік. Згідно відмітки Державного казначейства України 28.12.2009 взято на облік та зареєстровано договір № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009, акт приймання -передачі товару від 17.12.2009 та реєстр зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів. Факт взяття на облік свідчить про наявність бюджетного призначення, але фактично відсутні асигнування. Разом з тим, згідно з випискою Держказначейства України з реєстраційного рахунку Центральної виборчої комісії за грудень 2009 року за КПКВ 6731050 Комісії не виділено асигнувань за КЕКВ 2110 "Придбання обладнання і предметів довгострокового користування", що спричинило виникнення на початок 2010 року кредиторської заборгованості з оплати фінансових зобов'язань за капітальними видатками, зокрема і по договору № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009.

Представник третьої особи в судовому засіданні 11.11.2010 надав письмові пояснення по справі, в яких просив суд не застосовувати до відповідача пеню за несвоєчасне виконання умов договору № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009 щодо оплати у повному обсязі вартості поставленого товару, оскільки відповідне прострочення оплати відбулось не з вини відповідача.

Розглянувши надані сторонами матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2009 між відповідачем –Центральною виборчою комісією, як покупцем, та позивачем –ТОВ «БМС Консалтинг», як постачальником, було укладено договір № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009 (далі –договір № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009), який підписано представниками і посвідчено печатками сторін, оригінал якого було досліджено судом в судовому засіданні, а належним чином засвідчена позивачем за первісним позовом копія наявна в матеріалах справи

Умовами договору № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009 сторони погодили, що постачальник зобов’язується передати у власність покупця в строк, встановлений цим договором, комп’ютерну техніку для організації робочих місць працівників органів ведення та регіональних органів адміністрування Державного реєстру виборців згідно з Специфікацією, а покупець зобов’язався прийняти товар і сплатити грошову суму, визначену договором (п.1.1), загальна вартість товару відповідно до специфікації становить 4489288,20 грн. (п. 2.1), основні вимоги щодо умов оплати договору визначаються згідно з положеннями статті 51 Бюджетного кодексу України (п. 2.3), покупець здійснює оплату за фактично поставлений товар за умови його відповідності вимогам покупця та його належної якості протягом 5 банківських днів після підписання сторонами видаткової накладної та акта приймання –передачі товару (п. 2.3), у випадку затримки платежів з боку покупця, за умови його належного бюджетного фінансування, покупець на вимогу постачальника сплачує останньому пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на період затримки, від загальної вартості товару, за кожний день порушення зобов’язання (п. 6.4).

Також, сторонами договору № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009 було погоджено Специфікацію товару на суму 4489288,20 грн.

Відповідно до двосторонньо підписаного та посвідченого печатками сторін Акту від 17.12.2009 прийому-передачі товару за договором № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009, позивач, як постачальник, передав за договором № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009 згідно накладної № 10245 від 17.12.2009, а відповідач, як покупець, прийняв за довіреністю ЯПИ 278857 від 17.12.2009 товар (комп’ютерне обладнання) загалом на суму 4489288,20 грн., належним чином засвідчені позивачем копії яких наявні в матеріалах справи, а оригінали досліджені судом.

23.06.2010 та 06.07.2010 позивач звертався до відповідача з претензіями № 207 та № 873, в яких просив відповідача погасити заборгованість за договором № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009.

У відповідь на звернення позивача, відповідач листом № 21-43-2507 від 14.07.2010 повідомив позивача про те, що у грудні 2009 року Державним казначейством України взято та зареєстровано фінансові зобов’язання Центральної виборчої комісії на суму 5334928,20 грн. у межах кошторисних призначень 2009 року. Разом з тим, згідно із випискою Держказначейства України з реєстраційного рахунку Центральної виборчої комісії за грудень 2009 року за КПКВ 673 1050 відповідачу не виділено асигнувань КЕКВ 2110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового користування», що спричинило виникнення на початок 2010 року кредиторської заборгованості з оплати вищезазначених послуг. У поточному році видатки для погашення вказаної кредиторської заборгованості за КПКВ 6731050 не враховані в розписі асигнувань загального фонду державного бюджету на 2010 рік, а тому для вирішення зазначеного питання відповідач звернувся до Кабінету Міністрів України.

В свою чергу, на звернення позивача, Державне казначейство України листом № 14-04/1640-20279 від 28.10.2010 повідомило про те, що Головному розпоряднику бюджетних коштів Центральній виборчий комісії за КЕКВ 2110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового користування»у 2009 році передбачалися асигнування за бюджетною програмою КПКВ 673 1 050 «Функціонування Державного реєстру виборців»у сумі 9461,0 тис. гривень. У зв'язку з обмеженим ресурсом єдиного казначейського рахунку відкрито та спрямовано асигнувань станом на 31.12.2009 у сумі 2130,911 тис. грн. Залишок нерозподілених асигнувань становить -7330,089 тис. гривень. Центральною виборчою комісією 28.12.2009 року за зазначеною бюджетною програмою зареєстровано в обліку Державного казначейства України зобов'язання за Договором, умовами якого передбачено поставку обладнання ТОВ «БМС Консалтінг»на загальну суму 4 489 288,20 гривень. Враховуючи відсутні відкриті асигнування на зазначену мету, платіжні доручення Центральною виборчою комісією до Державного казначейства України у 2009 році не надавалися. Станом на 01.01.2010 в обліку Державного казначейства України зареєстровано бюджетну кредиторська заборгованість у загальній сумі 4 489 288,20 грн., яка підлягає погашенню у загальновстановленому порядку. Головному розпоряднику бюджетних коштів Центральній виборчий комісії за КЕКВ 2110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового користування»у 2010 році асигнування передбачені за бюджетною програмою КПКВ 6731050 «Функціонування Державного реєстру виборців»у сумі 487,4 тис. гривень. Станом на 27.10.10 відкрито та спрямовано 289,3 тис. гривень.

У зв’язку з відповідним спрямуванням позивачу з Державного бюджету України 289,3 тис. гривень в якості оплати поставленого відповідачу товару по договору № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009, позивачем було надано суду уточнення позовних вимог в сторону зменшення, в яких позивач просив суд стягнути з відповідача 4200000,00 грн. заборгованості.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Вимогами статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 статті 51 Бюджетного кодексу України, стадіями виконання Державного бюджету України за видатками визнаються: 1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису; 2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів; 3) взяття бюджетних зобов'язань; 4) отримання товарів, робіт та послуг; 5) здійснення платежів; 6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.

Частиною 2 статті 51 Бюджетного кодексу України визначено, що відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Затвердження, а також коригування протягом бюджетного року кошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету України. Затвердження змін до кошторисів вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності у зв'язку із зміною обсягів доходів і видатків відповідно до затвердженого бюджетного розпису здійснюється керівниками цих закладів. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Відповідно до ч. 3 Бюджетного кодексу України статті 51 Бюджетного кодексу України, державне казначейство України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису Державного бюджету України.

Також, ч. 4 статті 51 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Ч. 5 статті 51 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Ч. 6, 7 статті 51 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися. Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 8 статті 51 Бюджетного кодексу України, державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України; 2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232, передбачено, що казначейство відповідно до покладених на нього завдань має право провадити безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач, як постачальник, умови договору № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009 виконав належним чином, а саме: ним було передано за договором № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009 згідно накладної № 10245 від 17.12.2009 товар (комп’ютерне обладнання) загалом на суму 4489288,20 грн., а відповідачем, як покупцем, прийнято за довіреністю ЯПИ 278857 від 17.12.2009 товар загалом на суму 4489288,20 грн., що підтверджується двосторонньо підписаним та посвідченим печатками сторін Актом від 17.12.2009 прийому-передачі товару за договором № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009.

Відповідно до пункту 2.3 договору № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009, відповідач мав здійснити розрахунок з позивачем за отриманий товар у строк 5 банківських днів після підписання видаткової накладної № 10245 від 17.12.2009 та Акту від 17.12.2009, тобто у строк до 24.12.2009 включно, чого відповідачем здійснено не було.

Судом також встановлено, що відповідач –Центральна виборча комісія –є органом державної влади, фінансування якого проводиться з Державного бюджету України, розпорядником якого є Державне казначейство України. В свою чергу, згідно листа Державного казначейства України № 14-04/1640-20279 від 28.10.2010, відповідачем 28.12.2009 за бюджетною програмою КПКВ 673 1 050 «Функціонування Державного реєстру виборців» зареєстровано в обліку Державного казначейства України зобов'язання за договором № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009, умовами якого передбачено поставку обладнання ТОВ «БМС Консалтінг»на загальну суму 4 489 288,20 грн., з яких позивачу станом на момент вирішення спору перераховано 25.10.2010 лише 289288,20 грн., що сторонами по справі не заперечувалось.

Таким чином, суд дійшов висновку, що станом на момент вирішення спору у відповідача перед позивачем по договору № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009 існує непогашена заборгованість в сумі 4200000,00 грн. (4489288,20 грн. (вартість поставленого товару) –289288,20 грн. (часткова оплата) = 4200000,00 грн.), доказів погашення якої станом на момент вирішення спору суду не надано.

Посилання відповідача у письмовому відзиві на те, що оскільки зобов'язання відповідача за договором № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009 взяті на облік Державним казначейством України у межах кошторисних призначень на 2009 рік, але асигнування на відповідні зобов’язання за КЕКВ 2110 "Придбання обладнання і предметів довгострокового користування" –відсутні, тому і не здійснюється оплата заборгованості в сумі 4200000,00 грн. –судом відхиляється як необгрунтоване та таке, що суперечить ст.ст. 526, 692, 712 Цивільного кодексу України та п. 2.3 договору № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009, якими передбачено, що відповідач, як покупець, зобов’язаний оплатити отриманий від позивача, як постачальника, товар у строк та у обсязі, обумовлені зазначеним договором, а відсутність відкритих асигнувань за бюджетною програмою КПКВ 6731050 «Функціонування державного реєстру виборців»не є підставою для припинення зобов’язань відповідача за договором № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009, і відповідно, не є підставою для неоплати отриманого товару.

Крім того, судом враховується і та обставина, що у зв'язку з обмеженим ресурсом єдиного казначейського рахунку відкрито та спрямовано асигнувань станом на 31.12.2009 у сумі 2130,911 тис. грн., в свою чергу, залишок нерозподілених асигнувань становив 7330,089 тис. гривень., а відповідачем 28.12.2009 року за зазначеною бюджетною програмою зареєстровано в обліку Державного казначейства України зобов'язання за Договором, умовами якого передбачено поставку обладнання ТОВ «БМС Консалтінг»на загальну суму 4 489 288,20 гривень, але саме відповідачем не надавались платіжні доручення до Державного казначейства України у 2009 році щодо фінансування відповідних асигнувань, що підтверджується листом Державного казначейства України № 14-04/1640-20279 від 28.10.2010.

З огляду на вищевикладене, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений позивачем, але не оплачений у повному обсязі відповідачем товар по договору № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009 - є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 4200000,00 грн. (з урахуванням уточнень позовних вимог від 28.10.2010).

Також, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 323509,34 грн. пені за період прострочення з 25.12.2009 по 24.09.2010 оплати в сумі 4489288,20 грн. по договору № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009 за поставлений товар.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Вимогами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 343 ч.2 Господарського кодексу України встановлює, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем всупереч п. 2.3 договору № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009 не здійснив розрахунок з позивачем за отриманий товар у строк 5 банківських днів після підписання видаткової накладної № 10245 від 17.12.2009 на суму 4489288,20 грн. та Акту від 17.12.2009 на суму 4489288,20 грн., тобто у строк до 24.12.2009 включно, таким чином відповідачем в період з 25.12.2009 по 24.09.2010 (дата, визначена позивачем самостійно як гранична щодо нарахування) прострочено перед позивачем виконання свого грошового зобов’язання по оплаті поставленого товару за зазначеними договорами, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов’язання - є законною, обґрунтованою, але такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, з відповідача на користь позивача за прострочення виконання зобов’язання по договору № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009 щодо оплати поставленого товару підлягає стягненню пеня за період прострочення з 25.12.2009 (згідно п. 2.3 договору № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009) по 25.06.2010 (з урахуванням ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України) і розмір якої згідно розрахунку суду складає 229045,95 грн., а саме:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

4489288,2025.12.2009 - 07.06.201016510,25 %208013,94

4489288,2008.06.2010 - 25.06.2010189,5 %21032,01

Посилання відповідача на те, що прострочення оплати за поставлений товар по договору № ЦВК9-КОН02/091-2009 від 15.12.2009 відбувалось не з вини відповідача –судом відхиляється, оскільки згідно листа Державного казначейства України № 14-04/1640-20279 від 28.10.2010 саме відповідачем у 2009 році не надавались платіжні доручення до Державного казначейства України у 2009 році щодо фінансування відповідних асигнувань.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: 4200000,00 грн. –основного боргу, 229045,95 грн. В іншій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Також, позивачем у позові було заявлено клопотання в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні позивачу грошові кошти в межах суми позову. Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заявлена вимога не є обгрунтованою, оскільки позивачем крім самого клопотання у позові не надано жодного належного та допустимого доказу, в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому заявлене клопотання задоволенню не підлягає.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Центральної виборчої комісії (код ЄДРПОУ 21661450, місцезнаходження: 01196 м.Київ, пл. Лесі України, 1) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БМС Консалтінг»(код ЄДРПОУ 24932263, місцезнаходження: 04107 м.Київ, вул. Печенізька, 32) суму заборгованості в розмірі 4200000 (чотири мільйони двісті тисяч) грн. 00 коп., пені –229045 (двісті двадцять дев’ять тисяч сорок п’ять) 95 коп., а також судові витрати по сплаті державного мита –23 466 (двадцять три тисячі чотириста шістдесят шість) грн. 38 коп. та витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг –217 (двісті сімнадцять) грн. 18 коп. В іншій частині позову відмовити.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                     С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення –16.11.2010