Рішення № 12334122, 15.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/32915.11.10

За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Стройфаза»

простягнення 5153,58 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивачаЮщенко А.А., довіреність № 482 від 08.06.2010

від відповідачане зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація»(далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройфаза»про стягнення з останнього 5153,58 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не оплачується вартість наданих позивачем послуг.

Ухвалою суду від 12.10.2010 р. порушено провадження у справі № 1/329 та призначено розгляд на 29.10.2010 р.

29.10.2010р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, вимог ухвал суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Процесуальні документи, скеровані на адресу відповідача, повернулись до суду.

Згідно довідки ЄДРПОУ на відповідача, місце реєстрації останнього не змінювалось.

Суд відклав розгляд справи на 15.11.2010, у звязку з відсутністю представника відповідача.

15.11.2010 представник позивача у судовому засіданні підтримав свої вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, вимог ухвал суду не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Ухвали суду надсилались за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 01.10.2010р., а саме : 04112, м.Київ, вул.Дегтярівська 62.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі усної домовленості між позивачем та відповідачем, позивач надав відповідачу робіт по ремонту автомобіля марки Chevrolet AVEO держ. № НОМЕР_1, на суму 3660,00 грн., про що свідчать замовлення-наряди № ЗН-0007095 від 21.11.2007, № 0007601 від 30.11.2007, № ЗН-0016368 від 26.05.2008, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач за отриманий послуги не розрахувався.

Станом на день подачі позову до суду борг відповідача перед позивачем складає 3660,00 грн.

В своїй позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 5153,58 грн. боргу, а саме: 3660,00 грн. основного боргу, 278,98 грн. 3% річних, 1214,60 грн. інфляційних збитків, та покласти на відповідача судові витрати.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином; одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що станом на день подання позову відповідач не виконав взятих на себе зобовязань, кошти за отриманий товар не перерахував.

Відповідно до п.1 ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконань замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

Відповідно ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобовязань по оплаті за поставлений позивачем товар доведена матеріалами справи.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 102 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 236,00 грн.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача..

Керуючись ст.ст. 173, 181, 193, ГК України, ст.ст.11, 525, 526, 530, 629 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройфаза»(04112, м.Київ, вул. Дегтярівська 62, офіс 406, код ЄДРПОУ 34003250) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація»(01004, м.Київ, вул. Червоноармійська 15/2, код ЄДРПОУ 03121566) 3660 (три тисячі шістсот шістдесят) грн. основного боргу, 278 (двісті сімдесят вісім) грн. 98 коп. 3% річних, 1214 (одну тисячу двісті чотирнадцять) грн. 60 коп. інфляційних збитків, держмито в розмірі 102 (сто дві) грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.І.Мельник

(Дата складання повного тексту рішення 19.11.2010р. )