Ухвала суду № 123340500, 27.11.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

провадження №ЗД/380/38/24

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

27 листопада 2024 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Морська Галина Михайлівна розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви

встановив:

ОСОБА_1 27.11.2024 надіслав суду заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просив: вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 в особі її посадових/службових осіб вчиняти дії щодо направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за межі навчального центру (233-го Рівненського загальновійськового полігону) чи до іншого місця служби або іншої військової частини для вирішення справи по суті позовних вимог та набрання законної сили рішенням суду.

Протоколом автоматизованого розподілу від 27.11.2024 заява розподілена судді Морській Г.М.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» (працівником якого є заявник) подало заяву №20240309-177690 від 03.09.2024 та здійснило бронювання від мобілізації під час воєнного стану працівника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через Єдиний портал державних послуг ДІЯ в термін до 15.01.2024 року. Зазначає, що факт відстрочки заявника від призову на військову службу під час мобілізації (бронювання) підтверджується інформацією з військово-облікового документом в електронній формі "Резерв+" та відомостями з Порталу Дія про результати бронювання працівників підприємства. Водночас, з огляду на норми Порядку №650, є підстави вважати, що засобами Реєстру військовозобов`язаних автоматично здійснено переведення заявника (позивача) на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки і з цього моменту він вважається заброньованим.

Стверджує, що в силу приписів закону заброньовані військовозобов`язані не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Водночас, 03.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 видано наказ №247 (по стройовій частині), згідно з підпунктом 3.4 п.3 солдата ОСОБА_1 і вважати таким, що призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу 16 березня 2024 року та відправити для проходження служби у військову частину НОМЕР_1 .

Надалі, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.09.2024 року №165 згідно з п.1 з 04 вересня 2024 року заявника зараховано на військову службу за призовом у воєнний час, на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення згідно з каталогом (100%) - з 04 вересня 2024 року і призначено на посаду такелажника 2 евакуаційного відділення евакуаційного взводу ремонтної роти, ВОС - 738936А.

Стверджує, що незважаючи на наявність у ОСОБА_1 бронювання строком до 15.01.2025, останній був протиправно мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно наказу №247 від 03.09.2024 року та прийнятий на військову службу за призовом у воєнний час до військової частини НОМЕР_1 згідно з наказом від 03.09.2024 №165.

Наголошує, що ОСОБА_1 буде звертатися з позовом до Львівського окружного адміністративного суду, предметом якого буде визнання протиправними та скасування наказів №247 від 03.09.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині мобілізації позивача та наказу від 03.09.2024 №165 військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування на військову службу за призовом у воєнний час.

На даний час, заявник (позивач) знаходиться на навчаннях на 233-му Рівненському загальновійськовому полігоні, тому вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у даному випадку може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача у разі задоволення пред`явленого ним позову, зумовить необхідність докладати значні зусилля для поновлення цих прав у спірних правовідносинах або навіть може призвести до незворотніх наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно із п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи відсутність необхідності отримати додаткові документи або пояснення від учасників справи, суддя розглядає заяву ОСОБА_1 без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Надаючи оцінку доводам заявника про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суддя враховує таке.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч.2 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, а тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Статтею 151 КАС України передбачено вичерпний перелік заходів забезпечення позову, відповідно до якого позов може бути забезпечено шляхом:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів про забезпечення позову суд виходить з того, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 826/16888/18 вказав, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді такої заяви покладається виключно на заявника.

Як стверджує сам заявник, він не погоджується із наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 №247 від 03.09.2024, яким мобілізовано позивача та наказом військової частини НОМЕР_1 №165 від 03.09.2024 про прийняття на військову службу під час мобілізації.

Натомість у заяві про забезпечення позову позивач просить суд заборонити військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії щодо направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за межі навчального центру № НОМЕР_2 Рівненського загальновійськового полігону чи до іншого місця служби або іншої військової частини.

Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Отже, фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності дій та рішень ІНФОРМАЦІЯ_3 на які посилається позивач, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.

Необхідно зазначити, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Так, заява про забезпечення позову містить тільки загальні покликання на протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову позивача на військову службу, проте суду не надано жодних доказів протиправності дій, рішень чи бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 та доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Варто звернути увагу, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений і триває, у тому числі й на час розгляду заяви про забезпечення позову.

Так, ч. 3 ст. 151 КАС України доповнено п. 10 згідно із Законом України "Про внесення зміни до частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення позову у виді зупинення наказу або розпорядження командира (начальника) під час воєнного стану чи в бойовій обстановці" № 2359-IX від 08.07.2022, відповідно до якого не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Отже, процесуальний закон містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Як зазначено вище, позивач просить забезпечити позов шляхом заборони переміщення позивача до іншого місця служби або військової частини під час дії воєнного стану.

У свою чергу, переміщення військовослужбовця з однієї військової частини до іншої здійснюється на підставі розпорядчого документа командира, це - наказ чи розпорядження.

Беручи до уваги наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що обраний заявником вид забезпечення позову, за своїм змістом є фактично забороною вчиняти дії щодо виконання відповідних наказів, які можуть бути видані командиром військової частини в майбутньому, що відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України, не допускається в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене відсутні передбачені ч. 1 ст. 150 КАС України підстави для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 150-157, 243, 248 КАС України,

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення.

Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Морська Г.М.