Рішення № 12333764, 22.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/20722.10.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі судового засідання Шаповалов А.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Національного комплексу «Експоцентр України», м.Київ

до Відповідача: Приватного підприємства «Килими України», м.Київ

про: стягнення 103 184,44 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача –Північук Л.І. (за довіреністю № 01-11/1235 від 31.12.2009р.)

від Відповідача – Романов О.Г. - директор

В судовому засіданні 13.10.2010р. було оголошено перерву до 22.10.2010р. о 10:35 у відповідності до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПРАВИ:

Національний комплекс «Експоцентр України», м.Київ (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Килими України», м.Київ, (далі –Відповідач) про стягнення 103184,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір зберігання № 38-4 від 30.05.2008р., Додаткову угоду № 1 до Договору № 38-4 від 30.05.2008р., претензію № 01-11/574 від 24.06.2009р. з доказами направлення її Відповідачу, статутні документи Позивача та інше.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 509, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 12, 15, 54-57, 61, 64 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.22, 231 Господарського кодексу України.

07.09.2010р. через канцелярію суду від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю прибуття в судове засідання.

В судовому засіданні 08.09.2010р. від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи, наступні документи: Акт звіряння взаємних розрахунків № 2 станом на 31.08.2010р. підписаний з боку Позивача з доказами направлення його Відповідачу, Довідка Головного міжрегіонального управління статистики від 27.08.2010р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, банківські виписки, прибуткові ордери, Акт прийму-передачі майна за Договором зберігання № 38-4 від 30.05.2008р. підписаний з боку обох сторін.

В судовому засіданні 01.10.2010р. від Відповідача надійшов відзив на позов.

В судовому засіданні 13.10.2010р. представники сторін надали клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2010р. було продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

22.10.2010р. через канцелярію суду від Позивача надійшли пояснення по справі, відповідно до яких Позивач надав уточнений розрахунок пені, та просив стягнути з Відповідача пеню за уточненим розрахунком у сумі 7553,24грн.

В судовому засіданні 22.10.2010р. представник Позивача повторно надав пояснення та уточнений розрахунок суми пені для залучення до матеріалів справи та для ознайомлення Відповідачу.

Розгляд позовних вимог здійснюється з урахуванням їх уточнення (зменшення) на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Зважаючи на достатність представлених сторонами документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Національним комплексом «Експоцентр України»(Зберігач) та Приватним підприємством «Килими України»(Поклажодавець) був укладений Договір зберігання №38-4 від 30.05.2008р. (надалі-Договір).

Відповідно п.1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Зберігач зобов’язується прийняти від Поклажодавця і за плату зберігати майно останнього, а також повернути Поклажодавцеві відповідне майно в схоронності в обумовлений Договором строк.

Згідно п. 1.2. Договору, майно, що передається на зберігання є наступним: килими. Докладний перелік майна, що передається на зберігання, його кількість і оцінка (вартість) мають бути визначені в акті приймання-передавання. (п.1.3. Договору).

Згідно п.п.1.4,1.5,1.6 та 1.7. Договору, строк зберігання –з 01.06.2008р. по 31.12.2008р.; місце зберігання –м. Київ, пр.-т. Академіка Глушкова, 1; порядок передачі майна на зберігання: за актом приймання-передавання; порядок повернення майна із зберігання: за актом приймання-передавання.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору, Поклажодавець зобов’язаний передати Зберігачеві майно на зберігання визначений п.1.4 Договору.

Відповідно до п.3.1.3. Договору, Поклажодавець зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг зі зберігання майна у відповідності з розділом 4 Договору.

Розділом 4 Договору сторони погодили розмір оплати та порядок її внесення, зокрема, п.4.1 встановлено, що оплата за послуги по зберіганню майна становить 5188,06 грн. в тому числі ПДВ в місяць.

Відповідно до п.4.2 Договору, оплату послуг по зберіганню майна Поклажодавець здійснює щомісячно до 20 числа за наступний місяць.

Згідно п.4.3. Договору, оплата послуг по зберіганню майна здійснюється з моменту передачі Поклажодавцем Зберігачу майна, що підтверджується актом приймання-передавання.

П.5.3. Договору, сторони встановили відповідальність за порушення строків оплати за Договором, зокрема, у випадку порушення Поклажодавцем передбаченого цим Договором строку оплати послуг, Поклажодавець сплачує Зберігачу пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін і діє до повного виконання Сторонами всіх взятих на себе зобов’язань за цим Договором.

Додатковою угодою № 1 від 29.12.2008 р. до Договору № 38-4 від 30.05.2008р. було змінено строк зберігання: з 01.06.2008р. по 31.12.2009р.

Позивач належним чином виконував взяті на себе зобов’язання за Договором, проте Відповідач частково розрахувався за надані послуги по зберігання, в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 75220,90 грн.

Позивачем було направлено претензію від 24.06.2009р. № 01-11/574 з вимогою оплатити заборгованість за Договором, проте Відповідач на претензію відповіді не надав, заборгованість не оплатив.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором зберігання та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, інфляційних нарахувань, 3 % річних та 7 % штрафу.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з зберігання.

У відповідності з діючим законодавством за договором зберігання одна сторона (Зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ст. 936 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з ч.1 ст.946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №38-4 від 30.05.2008р. з додатковою угодою № 1 до нього, є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Позивач належним чином виконував взяті на себе зобов’язання за Договором, проте Відповідач частково розрахувався за надані послуги по зберігання, в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 75220,90 грн.

Позивачем було направлено претензію від 24.06.2009р. № 01-11/574 з вимогою оплатити заборгованість за Договором, проте Відповідач на претензію відповіді не надав, заборгованість не оплатив.

Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за Договором зберігання та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу –у сумі 75 220,90 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі –сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п 5.3. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов’язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 7 553,24 грн. за період з 21.08.2009р. по 20.08.2010р.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційні нарахування.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН” встановив, що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з 21.09.2008р. по 31.12.2010р. (кінцевий період нарахування встановлено Позивачем), не перевищує відповідний розмір, що може бути нарахований, а отже –підлягає стягненню у сумі 2646,58 грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН” та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р, за період з жовтня 2008 р. по травень 2010р. встановив: що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі 8720,77 грн. не перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована за період з жовтня 2008р. по травень 2010р. (кінцевий період нарахування встановлено Позивачем), а отже, підлягає стягненню з Відповідача у розмірі 8720,77грн.

Відповідно до ст.22 Господарського кодексу України суб’єктами господарювання державного сектора економіки є суб’єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п’ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

Відповідно до Положення про Національний комплекс «Експоцентр України», зареєстрованого 26.02.2009р., а саме п.5.4 Положення, джерелом формування фінансових ресурсів Національного комплексу «Експоцентр України» є дохід від господарської діяльності та кошти, виділені в установленому порядку з державного бюджету, амортизаційні відрахування, кредити та інші надходження.

Ст.231 Господарського кодексу України, визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: … за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Факт несвоєчасного виконання Відповідачем зобов’язань по сплаті за зберігання є доведеним, тому суд перевіривши арифметичний розрахунок нарахування суми штрафу, дійшов висновку про його обґрунтованість та вважає за можливе задоволення вимог і в частині стягнення штрафу у розмірі 5665,46 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Національного комплексу «Експоцентр України»ідентифікаційний код 21710384 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Килими України», м.Київ, ідентифікаційний код 34184766 на користь Національного комплексу «Експоцентр України»ідентифікаційний код 21710384 основну суму боргу у розмірі 75220,90 грн., пеню у розмірі 7 553,24 грн., інфляційних нарахувань у розмірі –8720,77 грн., 3 % річних у розмірі – 2646,58 грн. та 7% штрафу у розмірі –5265,46 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Килими України», м.Київ, ідентифікаційний код 34184766 на користь Національного комплексу «Експоцентр України»ідентифікаційний код 21710384 компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 994,06 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 227,36 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 22.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписаний 12.11.2010р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева