Ухвала суду № 123335276, 27.11.2024, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ОДЕСИ

______________________

Справа № 947/37851/24

Провадження № 2/947/6582/24

УХВАЛА

про залишення без руху

27.11.2024 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А., розглянувши матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особистої права власності на майно,

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2024 року позивач звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , відповідно до якого просить суд визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на таке майно: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , Витяг про реєстрацію прав власності №8157705 від 26.08.2005, реєстраційний номер 11315270 та земельну ділянку 5123755800:02:005:0792, дата реєстрації 20.03.2007 за адресою: АДРЕСА_2 .

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Однією із закріплених у наведеній нормі гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Забезпечення такого права в національному законодавстві випливає із положень Конституції України.

Поряд з цим, звернення до суду в порядку цивільного судочинства здійснюється з дотриманням вимогЦПК України.

Згідно з ч. 1ст. 30 ЦПК Українипозови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцем знаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Враховуючи те, що спір по справі стосується нерухомого майна, яке територіально відноситься до Київського районну м. Одеси, тому вказана цивільна справа підсудна Київському районному суду м. Одеси.

Однак, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовну заяву слід залишити без руху, оскільки вона не відповідає вимогам частини 4статті 177 ЦПК України,згідно з якою до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачка ОСОБА_1 у позовній заяві просить суд визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку 5123755800:02:005:0792, дата реєстрації 20.03.2007 за адресою: АДРЕСА_2 , проте до позовної заяви не надала квитанції про сплату судового збору, посилаючись на те, що позов не містить вимог майнового характеру.

Матеріали справи також не містять Звіт про оцінку майна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст.176ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. У позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Відповідно до ч. 2 ст.6ЗУ «Просудовий збір» у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Згідно п. а ч.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Пунктами 3, 6 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440 « Про затвердження Національного стандарту N 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»визначені поняття дійсної та ринкової вартості, принципу попиту та пропонування при оцінці майна. Так, дійсна вартість майна визначена лише для цілей страхування та характеризується, як вартість відтворення (вартість заміщення) або ринкова вартість майна, визначені відповідно до умов договору страхування; ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу. Принцип попиту та пропонування відображає співвідношення пропонування та попиту на подібне майно. Відповідно до цього принципу під час проведення оцінки враховуються ринкові коливання цін на подібне майно та інші фактори, що можуть призвести до змін у співвідношенні пропонування та попиту на подібне майно.

За приписами п. 16 Постанови КМУ № 1440, - визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки. За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об`єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.

У відповідності до п. 38 Постанови для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об`єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.

Згідноіз п. 47 Постанови порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння та об`єктом оцінки.

Проаналізувавши тлумачення змісту всіх видів вартості, передбачених пунктом 3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», можна дійти висновку, що наявне в судовій практиці поняття «дійсна вартість» є практично тотожним за своїм значенням до закріпленого у вітчизняних національних стандартах поняття «ринкова вартість», під яким розуміється вартість майна, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

На день подання позову неможливо встановити точну ціну спірного майна, тому розмір судового збору за позовну вимогу майнового характеру попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Так, відповідно до ч.1ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір»передбачені розміри ставок судового збору, так за подання до суду позовної заяви майнового характеру передбачена сплата судового збору у розмірі 1відсоток ціни позову, але неменше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 15140гривень.

Враховуючи те, що позивач не надав доказів вартості спірного майна на дату звернення до суду, йому необхідно сплатити максимальну суму судового збору за вимогу майнового характеру у розмірі 15140 гривень.

Судовий збір треба перераховувати на розрахунковий рахунок:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526

Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA758999980313171206000015756

Код класифікації доходівбюджету 22030101.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дочастини частини2статті 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зістатті 95ЦПК Україниписьмовими доказамиє документи(крімелектронних документів),які містятьдані прообставини,що маютьзначення дляправильного вирішенняспору. Письмовідокази подаютьсяв оригіналіабо вналежним чиномзасвідченій копії,якщо іншене передбаченоцим Кодексом.Якщо длявирішення спорумає значеннялише частинадокумента,подається засвідченийвитяг знього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1ст. 185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Отже, оскільки позивачем не дотримані вищенаведені положенняЦПК України, позовна заява має бути залишена без руху відповідно з наданням заявникові строку для усунення недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.27,175,176,177,185 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особистої права власності на майно залишити без руху.

Надати позивачці строк на усунення недоліків в позовній заяві, а саме:

сплатити судовий збір у встановленому розмірі або, відповідно до звіту про оцінку майна, який не перевищує десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Скриль Ю. А.