Рішення № 123335244, 27.11.2024, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ОДЕСИ

_____________________

Справа № 947/11822/24

Провадження № 2/947/3138/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2024 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Скриль Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання Остапчук О.Є.,

за участю:позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

09.04.2024 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стверджуючи, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини. Позов пред`явлено на підставі ст. ст. 165-166, 122, 180-181 СК України.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що з нею постійно проживає та знаходиться на повному забезпеченні, утриманні та вихованні її малолітня онука - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження НОМЕР_1 , видане Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 24.02.2017).

Мати дитини - донька позивачки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не може виконувати своїх батьківських обов`язків за станом здоров`я - страждає шизотиповим розладом F-21, що підтверджується Епікризом Одеського обласного медичного центру Психічного здоров`я (історія хвороби) №2908/1) її лікування, через хворобу перебуває у постійній апатії, часто тікає з дому, неодноразово проходила стаціонарне лікування в Одеському обласному медичному центрі психічного здоров`я, та у зв`язку з погіршенням свого психічного стану здоров`я не може керувати своїми діями та займатися виховання доньки.

Батько дитини ОСОБА_2 , повністю самоусунувся від виховання своєї доньки ОСОБА_3 з моменту її народження. Не забезпечує належних умов для виховання та утримання малолітньої доньки, її життям та здоров`ям не цікавиться, з дитиною не спілкується, вихованням не займається, матеріальної допомоги не надає. У лютому 2022, звертався до Київського районного суду м. Одеси з позовом про оспорювання батьківства відносно доньки та просив суд виключити з актового запису №1510 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька, ОСОБА_2 . Проте рішенням Київського районного суду від 27.09.2022 у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_2 , відмовлено.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано.

Рішення суду набрало законної сили. Отже, з народження дитина постійно проживає з бабусею, перебуває на її утриманні і вихованні. Позивач доводить, що з 2016 року батько дитини ОСОБА_2 умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків, всі питання щодо утримання і виховання дівчинки вона - бабуся дитини вирішує самостійно. Після розлучення, за твердженням позивачки, відповідач утворив нову сім`ю та виїхав за кордон, не приймає участі у вихованні та утриманні дитини, не цікавиться розвитком та життям доньки, не підтримує з нею ніяких стосунків. У зв`язку з чим вона звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 .

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Васильків О.В., яка ухвалою від 06.05.2024 року відкрила провадження у справі та призначила підготовче засідання.

У підготовчому судовому засіданні 20.05.2024 року позивач ОСОБА_1 підтримала позов та вказала, що має спілкування з представником органу опіки та піклування, але до Служби в справах дітей ОМР з питань, зазначених в позові, на цей час не зверталася. Відповідач ОСОБА_2 до підготовчого судового засідання не з`явився, повідомлявся, відзиву на позов або будь-яких інших пояснень чи заяв до суду не направив. Представник третьої особи Київської районної адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування до суду не з`явилася, письмових пояснень чи будь-яких заяв до суду не направила.

Ухвалою від 20.05.2024 суд зобов`язав Службу у справах дітей Одеської міської ради надати проект письмового висновку щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язав Київську районну адміністрацію Одеської міської ради як орган опіки та піклування надати висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

12.06.2024 позивачка ОСОБА_1 надала до суду заяву про зміну предмету позову, в якому просила:

- позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні до його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- встановити опіку над малолітньою ОСОБА_3 ;

- призначити ОСОБА_1 опікуном малолітньої ОСОБА_3 , посилаючись на те, що відповідач - батько дитини - ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини.

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_6 з посади - у зв`язку з поданням заяви про відставку - справу було передано для повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Згідно з повторним автоматизованим розподілом справу передано судді Скриль Ю.А., яка ухвалою від 26.08.2024 прийняла цивільну справу до свого провадження та призначила підготовче засідання на 19.09.2024 об 11 годин 00 хвилин.

Оскільки ухвала Київського районного суду м. Одеси від 20.05.2024 про витребування доказів на даний час не виконана, а питання щодо долучення до матеріалів справи заяви про зміну предмету позову, не розглянуто, суд постановив 27.08.2024 ухвалу, якою зобов`язав Службу у справах дітей Одеської міської ради надати Київській районній адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування проект письмового висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язав Київську районну адміністрацію Одеської міської ради як органу опіки та піклування надати до суду висновок про доцільність або недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04.10.2024 суд задовольнив клопотання позивачки про витребування доказів з Державної прикордонної служби України інформації про перетин державного кордону України та через контрольні пункти в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї ОСОБА_2 .

20.11.2024 вирішено питання про закриття підготовчого засідання та перехід до розгляду справи по суті.

Позивачка у судовому засіданні 27.11.2024 просила позовні вимоги задовольнити, позбавити батьківських прав відповідача та призначити її опікуном.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 27.11.2024 не з`явився, заяв та клопотань до суду не направив. Про проведення судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток, які повернулися з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Також судом на офіційному веб-сайті Судової влади розміщувались оголошення про виклик ОСОБА_7 у судові засідання, призначені на 28.08.2024, 19.09.2024, 17.10.2024. Однак відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав.

Представник третьої особи: Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як орган опіки та піклування не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, направив до суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та заяву про розгляд справи за відсутності представника, висновок щодо позбавлення батьківських прав підтримала.

Дослідивши надані письмові докази і наведені у позові доводи, висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню з наступних підстав.

08 листопада 2002 року ОСОБА_8 уклала шлюб з відповідачем, ОСОБА_2 . Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася малолітня донька - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження актовий запис № НОМЕР_2 , свідоцтво про народження НОМЕР_1 , видане Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 24.02.2017.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано. Рішення суду набрало законної сили. Отже, з народження дитина постійно проживає з бабусею, перебуває на її утриманні і вихованні. Позивач доводить, що з 2016 року батько дитини ОСОБА_2 умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків, всі питання щодо утримання і виховання дівчинки вона - бабуся - дитини вирішує самостійно. Після розлучення, за твердженням позивачки, відповідач утворив нову сім`ю та виїхав за кордон, не приймає участі у вихованні та утриманні дитини, не цікавиться розвитком та життям доньки, не підтримує з нею ніяких стосунків. У зв`язку з чим вона звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 .

Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним висновком №2739\01-11 від 12.11.2024 року, затвердженим рішенням Київської рай адміністрації ОМР.

Згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я від 29.10.2024 №60, мати дитини ОСОБА_4 має високий ступінь втрати здоров`я, внаслідок тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків.

Відповідно до акту огляду медико-соціальної експертної комісії, Одеського обласного центру медико-соціальної комісії Міністерства охорони здоров`я від 27.05.2024 (серія 12 ААГ №352401, мати дитини ОСОБА_4 , має 11 групу інвалідності.

Згідно з направленням від 29.10.2024 №6679-1208-8375-0578, Комунального некомерційного підприємства «МПД» ОМР, ОСОБА_4 направлено на стаціонарне лікування у закладі з надання психіатричної допомоги.

Відповідно до характеристики, наданої сусідами ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від 12.06.2024, посвідченою ТОВ «Чорноморський», ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з чоловіком, донькою та онукою. Характеризується виключно з позитивного боку. В квартирі чисто охайно, у дитини є своя кімната, яка обладнана усім необхідним для проживання та навчання. Батько дитини ОСОБА_2 , своїх батьківських обов`язків не виконує, за даною адресою не з`являється.

Згідно з довідкою про доходи, наданої Центральним об`єднаним управлінням ПФУ в м. Одесі ОСОБА_1 є пенсіонеркою та отримує пенсію за віком.

Відповідно наданої інформації, Одеського ліцею №86 від 27.09.2024 №01-18-321 малолітня ОСОБА_3 , навчається в учбовому закладі з 1 класу, уважна, активна, всебічно розвинена, займається танцями, вихована, ввічлива. Належну увагу до виховання дівчинки приділяють дід та баба. Батько дитини не займається вихованням дитини до школи не приходить, життям дитини не цікавиться.

У вільній бесіді з працівниками органу опіки та піклування Київської рай адміністрації, ОСОБА_3 розповідала, що проживає разом з дідом, бабкою та мамою, зазначила, що її вихованням займається дід та бабуся, батька вона не знає та ніколи не бачила.

На підтвердження позову ОСОБА_1 також посилається на такі докази:

-свідоцтво про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 від 24.02.2017,

-картку платника податків ОСОБА_3 № НОМЕР_3 ,

-паспорт громадянки України № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_3 ,

-картку платника податків ОСОБА_4 № НОМЕР_5 ,

-Епікриз 16 відділення, Одеського обласного медичного центру Психічного здоров`я (історія хвороби) №2908/1 ОСОБА_4 ,

-історію хвороби №3499/1/578 ОСОБА_4 - діагноз шизотиповий розлад F-1,

-витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань номер кримінального провадження:12023163480000553 з приводу розшуку ОСОБА_4 ,

-витяг з реєстру територіальної громади щодо адреси місця проживання ОСОБА_4 , фото про розшук ОСОБА_4 ,

-копію заочного рішення справа 520/12565/15-ц про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ,

-копію паспорту громадянки України ОСОБА_1 серії НОМЕР_6 ,

-свідоцтво про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_7 ,

-картку платника податків ОСОБА_1 № НОМЕР_8 ,

-лист Служби у справах дітей від 25.06.24 №05/03/6710 про складання проекту висновку щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , 18.04.2016,

-копію рішення у справі 947/5615/22 від 27.09.2022 за позовом ОСОБА_2 про оспорювання батьківства,

-Епікриз 25 відділення, Одеського обласного медичного центру Психічного здоров`я (історія хвороби) №2018/1 ОСОБА_4 ,

-оголошення служби у справах дітей у газеті Одеські вісті від 29.08.2024 №35 (5572), стор.3, про виклик ОСОБА_2 , для розгляду питання щодо позбавлення його батьківських прав,

-відповідь з Державної Прикордонної служби від 04.10.2024 №947/11822/24, від -7.10.24 №19-68468/18/24, від 09.10.2024 №38503, від 25.10.2024 №40814, від 25.11.2024 №ЕП-3303,

-висновок ОПД ОМР від 29.10.2024 №60 щодо стану здоров`я ОСОБА_4 та наявності тривалої хвороби,

-висновок Органу опіки та піклування Київської рай адміністрації від 12.11.2024 №2739/01-11 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

-Окрім цього, судом встановлено, що органом опіки та піклування Київської районної адміністрації під час вирішення питання щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав від органів державної влади отримано відповідну інформацію, зокрема:

-згідно з інформацією Департаменту надання адміністративних послуг ОМР від 25.06.2024 №632 ССД/01-29 ОСОБА_2 не зареєстрований на території м. Одеси;

-за інформацією ДУ «Одеський слідчий ізолятор» від 25.06.2024 №5/6-11104 ОСОБА_2 у установі не утримується та раніше не утримувався;

-відповідно до інформації ІНФОРМАЦІЯ_4 від 15.072024 №943/14678, ОСОБА_2 перебуває на військовому огляду як солдат. У збройних Силах України не служить. Підлягає призову на військову службу під час мобілізації;

-за інформацією Одеського районного управління поліції №1 Головного управління національної поліції в Одеській області від 17.09.2024 №60 вх 11346 ОСОБА_2 , в розшуку не перебуває, за базами ІПНП «АМОР» відомості про притягнення особи до кримінальної або адміністративної відповідальності відсутні.

Також судом встановлено, що у лютому 2022 року, відповідач ОСОБА_2 звертався до Київського районного суду м. Одеси з позовом про оспорювання батьківства відносно доньки та просив суд виключити з актового запису №1510 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька, ОСОБА_2 . Рішенням Київського районного суду від 27.09.2022 (справа №947/5615/22) у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_2 , відмовлено.

Таким чином, позивачкою доведено, що з нею постійно проживає та знаходиться на повному її забезпеченні, утриманні та вихованні малолітня онука - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження НОМЕР_1 , видане Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 24.02.2017). Мати дитини - донька позивачки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не може виконувати своїх батьківських обов`язків за станом здоров`я - страждає шизотиповим розладом F-21, що підтверджується Епікризом Одеського обласного медичного центру Психічного здоров`я (історія хвороби) №2908/1) її лікування, через хворобу перебуває у постійній апатії, часто тікає з дому, неодноразово проходила стаціонарне лікування в Одеському обласному медичному центрі психічного здоров`я, та у зв`язку з погіршенням свого психічного стану здоров`я не може керувати своїми діями та займатися вихованням доньки, має 11 групу інвалідності. Батько дитини ОСОБА_2 , повністю самоусунувся від виховання своєї доньки ОСОБА_3 з моменту її народження. Не забезпечує належних умов для виховання та утримання малолітньої доньки, її життям та станом здоров`ям не цікавиться, з дитиною не спілкується, вихованням не займається, матеріальної допомоги не надає.

Згідно з ч.1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» (далі-Закон) кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 Закону передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону ( ч.ч.1,2,6 ст. 12 Закону).

Положеннями ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року (далі - Конвенція) передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У відповідності до ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ст. 9 Конвенції визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття (ч.2 ст. 51 Конституції України).

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Згідно ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до положень СК України до батьків, які ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків передбачено застосування правових санкцій, які можуть вважатися юридичною відповідальністю, і, зокрема, це позбавлення батьківських прав.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).

Згідно п.2 ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пунктом 16 Постанови передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негайно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.11.2017 року по справі № 211/559/16-ц зазначено, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

При вирішенні судом вимог позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батьків до дітей, бажання спілкуватися і брати участь у їх вихованні.

11.07.2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає окремо, не цікавиться її життям та здоров`ям, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, матеріально не забезпечує, не спілкується з дитиною, не проявляє належної любові та турботи до доньки, не створює умов для отримання нею освіти.

Вказані факти як кожен окремо, так і в сукупності, свідчать про свідоме нехтування відповідачем виконанням батьківських обов`язків по догляду та вихованню дитини, що є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Хант проти України» зазначив, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Сукупність досліджених доказів, які суд визнає належними та допустимими, свідчить про винну поведінку відповідача, навмисне ухилення від виконання батьківського обов`язку щодо виховання та розвитку доньки, піклування про її здоров`я, фізичний, духовний розвиток, зайняття підготовкою до самостійного життя, підтримки її матеріально. Будь-які об`єктивні причини ухилення ОСОБА_2 від виконання обов`язків по вихованню, утриманню доньки ОСОБА_3 , відсутні.

В свою чергу, відповідач не навів суду жодної обставини, яка б спростовувала надані позивачкою докази та позовні вимоги взагалі.

Відповідно до ч.5, ч. 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч.ч.1-4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч.1, 2 ст. 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Між інтересами дітей та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і при дотриманні такої рівноваги особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дітьми, водночас ухилення від виконання батьківських обов`язків є в силу закону підставою для позбавлення батьківських прав.

Згідно ч. 1 ст. 63 ЦК України опіку або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Керуючись, ст.ст. ст. 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 60, 63, 150, 157, 164, 171 СК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та призначення опікуна, задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Встановити опіку над малолітньою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_8 , опікуном онуки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , остання відома адреса: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Київської рай адміністрації ОМР, адреса: м. Одеса, вулиця Ак. Корольова, 9, код ЄДРПОУ: 26303241).

Повний текст рішення складено та підписано 27.11.2024.

Суддя Ю. А. Скриль