Рішення № 123331992, 21.11.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8925/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.,

при секретарі Штогрині В.-Н.Л.

за участі:

представника позивача Приндоти У.Г.

представника відповідача Лубоцького Б.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Львівської митниці Державної митної служби України (адреса: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ: 43971343) про скасування постанови в справі про порушення митних правил,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України про скасування постанови в справі про порушення митних правил. Свої вимоги мотивує наступним. 22 жовтня 2024 р. Львівською митницею в особі заступника начальника Львівської митниці Хомутянського Віталія Володимировича було винесено постанову у справі про порушення митних правил №1256/20900/24, згідно з якою позивача було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості цих товарів, на суму 133 632,18 (сто тридцять три тисячі шістсот тридцять дві) гривні 18 коп. Першочергово щодо позивача було складено протокол про порушення митних правил № 0770/20900/24 від 20.06.2024 р. за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 01.08.2024 р. (справа № 461/6052/24) закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачена ч. 1 ст. 483 МК України. Постановою Львівського апеляційного суду від 20.09.2024 р. постанову судді Галицького районного суду м. Львова залишено без змін, а апеляційну скаргу представника Львівської митниці без задоволення. Позивач зазначає, що вказані обставини відповідачем не враховано та повторно за те ж саме правопорушення на ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил №1256/20900/24 від 07.10.2024, за наслідками якого Львівська митниця винесла постанову №1256/20900/24 від 22 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України. Позивач стверджує, що Львівська митниця неправомірно повторно склала протокол про порушення митних правил щодо ОСОБА_1 за те саме правопорушення, повторно притягає його до адміністративної відповідальності, незважаючи на рішення суду у справі № 461/6052/24. Тому просить задовольнити позовні вимоги та скасувати постанову Львівської митниці Державної митної служби України № 1256/20900/24 від 22.10.2024 року.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07.11.2024 р. у справі відкрито провадження.

14.11.2024 р. на адресу Галицького районного суду м. Львова надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю. Представник відповідача зазначає, що закриття провадження у зв`язку з відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, та притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 471 МК України, на думку відповідача, не можна кваліфікувати як «повторне притягнення особи до відповідальності за одне і теж правопорушення, так як диспозиції вказаних статей описують різні ознаки правопорушень. Тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 було правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 471 МК України.

Заслухавши доводи представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні доказів в їх сукупності, які є у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1статті 9 КАС Українипередбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1ст.6 КАС Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.2ст.2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 22.10.2024 р. заступником начальника Львівської митниці Хомутянським Віталієм Володимировичем було винесено постанову у справі про порушення митних правил №1256/20900/24, відповідно до якої ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості цих товарів, на суму 133 632,18 (сто тридцять три тисячі шістсот тридцять дві) гривні 18 коп.

Підставою для винесення постанови у справі про порушення митних правил №1256/20900/24 від 22 жовтня 2024 року став протокол про порушення митних правил №1256/20900/24 від 07.10.2024 р., відповідно до якого 20.06.2024 близько 04 год. 37 хв. в пункт пропуску "Шегині -Медика" митного поста "Мостиська" Львівської митниці в напрямку «в`їзд в Україну» смугою руху «зелений коридор» прибув автомобіль марки «Renault Master», VIN № НОМЕР_2 , з реєстраційним номером НОМЕР_3 , де у якості водія прямував громадянин України ОСОБА_1 з пасажирами. Під час проходження митного контролю виникла підозра щодо наявності в автомобілі товарів прихованих від митного контролю. Автомобіль було виведено зі смуги спрощеного митного контролю «зелений коридор» і направлено в місце для поглибленого огляду транспортних засобів та товарів. Під час проведення митного огляду транспортного засобу було виявлено товар в кількості 14 шт. Вказані товари знаходилися в багажному відділенні автомобіля на підлозі біля перегородки та зверху були прикриті особистими речами пасажирів.

Встановлено, що відносно ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил № 0770/20900/24 від 20.06.2024 р. за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 01.08.2024 р. у справі № 461/6052/24 провадження у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 483 МК України закрито, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вилучені, згідно протоколу №0770/20900/24 від 20.06.2024 року товари повернуто ОСОБА_1 для належного митного оформлення або для вивезення за межі митної території України.

Постановою Львівського апеляційного суду від 20.09.2024 р. постанову судді Галицького районного суду м. Львова залишено без змін, а апеляційну скаргу представника Львівської митниці без задоволення.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями п. 3 ч. 1ст. 8 МК Українивизначено, що державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.

Згідно зст. 486 Митного кодексу України, завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким порушенням.

Відповідно до вимогст. 489 МК Українипри розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 1 МК України передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

У відповідності до ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, повноваження суду при розгляді справ про порушення митних правил здійснюються відповідно до вимог МК України, в частині, не врегульованій вказаним кодексом, визначаються Кодексом України про адміністративні правопорушення, який містить норми як матеріального, так і процесуального права.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №824/1164/18-а досліджував визначення обставин, за яких особа вважається притягнутою до відповідальності вперше.

Позиція Верховного суду полягає в тому, що притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред`явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. При обгрунтуванні такого висновку суд послався на наступне.

Конституційний Суд України у рішенні від 27 жовтня 1999 року №9-рп/99 y справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) зазначив, що поняття «притягнення до кримінальної відповідальності» не тотожне поняттю «кримінальна відповідальність», як і поняття «притягнення до юридичної відповідальності» не ідентичне поняттю «юридична відповідальність».

Норми Конституції України, зокрема, містять терміни: «за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність» (частина друга статті 60); «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення» та «юридична відповідальність особи має індивідуальний характер» (стаття 61); «особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом» (частина перша статті 63), «незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності» (частина друга статті 68); «за посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підставі закону» (частина друга статті 105); «за неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності» (частина п`ята статті 129). У контексті змісту положень названих статей Конституції України терміни «притягнення до юридичної відповідальності» та «юридична відповідальність» розмежовуються.

Притягнення до юридичної відповідальності передує юридичній відповідальності.

У згаданому рішенні Конституційний Суд України в аспекті порушених у конституційному поданні Міністерством внутрішніх справ України питань положення частини третьої статті 80 Конституції України розтлумачив так: «1.1. Кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. 1.2. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину».

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються зокрема відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі і виявлення), пояснення особи. яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягасться до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка У протоколі.

За приписами частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

З системного аналізу наведених правових норм КУпАП, суд приходить до висновку про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред`явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Прийняття ж постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення є вирішенням такої справи по суті, яка передбачає встановлення наявності складу адміністративного правопорушення або його відсутності та, відповідно, застосування санкції, закриття справи, що відповідає вимогам статті 284 КУпАП.

У пункті 110 рішення Великої палати Європейського суду з прав людини від 15 листопада 2016 року по справі «А та Б проти Норвегії» зазначено: «Суд також переконливо підтвердив, що стаття 4 Протоколу № 7 не обмежується правом не бути покараним двічі, але поширюється і на право не піддаватися кримінальному обвинуваченню або засудженню двічі. Якби це було не так, то не було б необхідності використовувати слово «засуджений», а також слово «покараний», оскільки це було би дублюванням. Таким чином, Суд підтвердив, що стаття 4 Протоколу № 7 застосовується навіть коли людина була притягнута до відповідальності в провадженнях, які не призвели до визнання винним у вчиненні правопорушення. Стаття 4 Протоколу № 7 містить три різних гарантії і встановлює, що за одне і те саме правопорушення ніхто не може бути (I) притягнутий до відповідальності, (II) засуджений, і (ІІI) покараний».

З матеріалів справи вбачається, що 20.06.2026 року митним органом складено протокол про порушення митних правил № 0770/20900/24 зокрема ч. 1 ст. 483 МК України відносно ОСОБА_1 . Саме з моменту складення протоколу про порушення митних правил розпочато адміністративну процедуру притягнення позивача за дане правопорушення до відповідальності, яка звершена закриттям у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

За ті ж самі дії щодо переміщення ОСОБА_1 товару через митний кордон України митним органом притягнено позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч. 2 с. 472 МК України. Тобто всупереч вимогам закону, з порушенням принципу «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення», Львівською митницею повторно було притягнено ОСОБА_1 за одне й теж правопорушення до адміністративної відповідальності.

Відтак, зазначені дії митного органу свідчать про подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне і теж саме правопорушення, що суперечить принципу non bis in idern.

Згідно ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього кодексу.

Відповідачем не спростовано належними та допустими доказами доводів позивача про повторне притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за одне і теж правопорушення.

Відповідно до частини 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем не спростовано доводи позивача про повторне притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за одне і теж правопорушення, не доведено законність винесеної постанови, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а справа про адміністративнеправопорушення закриттю.

Керуючись ч. 3 ст.243, ст. 286 КАС України, суд, -

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Львівської митниці Державної митної служби України (адреса: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ: 43971343) про скасування постанови в справі про порушення митних правил задовольнити.

Скасувати постанову Львівської митниці Державної митної служби України Хомутянського Віталія Володимировича про порушення митних правил №1256/20900/24 від 22.10.2024 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 с. 471 МК України і закрити цю справу про адміністративне правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 26.11.2024 р.

Суддя В.Є. Радченко