ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
____________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" жовтня 2010 р. Справа № 42/280-10
вх. № 7378/1-42
Суддя господарського суду
при секретарі судовогозасідання
за участю представників сторін:
позивача - Лежавська Я.О. (дов.)
відповідача - Богдан Є.О. (директор)
розглянувши справу за позовом Люботинської Центральної Міської лікарні Люботинської міської ради, м. Люботин
до ТОВ "ЛЕВ"Будгаз", м. Люботин
про розірвання договору оренди та стягнення 2217,48 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Люботинська Центральна Міська лікарня Люботинської міської ради, звернувся до господарського суду Харківської області до відповідача, ТОВ "ЛЕВ "Будгаз", в якій просить суд розірвати договір оренди від 02.01.2009р., стягнути заборгованість за період з лютого по червень 2010р., в т.ч. з орендної плати в сумі 2094,42 грн., заборгованість по відшкодуванню витрат за комунальні послуги в сумі 51,84 грн., пеню в сумі 71,22 грн.
28.09.2010р. позивачем через канцелярію суду надані уточнення позовних вимог, згідно яких позивач просить додатково до заявлених сум стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 1255,79 грн., заборгованість по відшкодуванню витрат за комунальні послуги в сумі 81,60 грн., пеню в сумі 129,52 грн.
Дане збільшення здійснено за рахунок збільшення періоду, а саме по вересень 2010р.
Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Враховуючи положення статті 22 ГПК України та те, що заява про уточнення позовних вимог подана до початку розгляду справи по суті, така заява прийнята судом до розгляду.
У судовому засіданні позивач підтримує уточнені позовні вимоги.
Відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що позивачем не надано належних доказів передачі орендованого майна відповідачу, у зв'язку з чим він не повинен платити орендну плату за майно, яке не отримував.
Крім того відповідач вказує, що до укладення договору оренди ним було здійснено поліпшення майна, яке він планував орендувати, однак позивач не враховує дані поліпшення.
В слуханні справи оголошувалась перерва до 12.10.2010 р. об 11:00 год.
Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
02 січня 2009 року між Комунальним підприємством "Люботинська центральна міська лікарня" (позивач, орендодавець) в особі головного лікаря Кандаурової О.В. та ТОВ "ЛЕВ" Будгаз" (відповідач, орендар) в особі директора Богдана Є.О. укладено договір оренди № 1, за умовами якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування майно, а саме : нежитлове приміщення, інженерні мережі та комунікації, що є їх невід'ємною частиною та знаходяться на балансі орендодавця (п.1.1.). Об'єктом оренди є нежитлове приміщення площею 17,0 кв.м, розташоване за адресою: Харківська область, м, Люботин, вул. Ушакова, 1 а (п.1.2, 1.3 Договору).
Відповідно до п.2.1 Договору орендар вступає в строкове платне користування майном, у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання цього договору та акту приймання-передачі майна.
Об'єкт оренди був переданий відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, який підписаний з боку позивача заступником головного лікаря Сопа В.І., з боку відповідача - директором Богдан Є.О.
Відповідач не заперечує проти факту підписання ним договору № 1 від 02.01.2009р. та акту приймання-передачі. Однак вказує, що при підписання акту приймання-передачі майна Сопа В.І. був відсутній та йому так і не був наданий примірник акту приймання-передачі підписаний обома сторонами.
Суд зазначає, що відповідач підписав акт приймання-передачі майна, а отже підтвердив факт отримання майна в оренду, а відсутність печатки позивача на акті приймання-передачі не є підтвердженням того, що майно не передавалось відповідачу.
Крім того відповідно до п.п. 2.3.2 Договору майно повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем протягом 6 робочих днів з дня підписання цього договору, а пунктом 2.3.5 Договору передбачено, що у випадку, якщо протягом 6 днів з моменту підписання цього договору орендар з власної провини не прийняв майно та не підписав акт приймання-передачі, дія договору припиняється, а орендодавець звільняється від будь-яких обов'язків.
Як встановлено в судовому засіданні з пояснень сторін, відповідач протягом 2009 року здійснював сплату орендної плати, що свідчить про прийняття об'єкту оренди та користування таким об'єктом, а твердження відповідача про те, що він здійснював авансові платежі не підтверджені матеріалами справи, оскільки умовами договору не передбачена сплата авансових платежів. При цьому суд вважає такі твердження відповідача сумнівними, оскільки за його твердженнями він не отримав майно, однак він здійснював платежі протягом року, не здійснюючі ніяких дій по отриманню такого майна, а умовами договору чітко передбачено, що якщо майно не отримано відповідачем протягом 6 днів з дня укладання договору, то договір припиняє свою дію.
Таким чином, суд вважає, що факт отримання відповідачем приміщення в оренду підтверджений матеріалами справи.
Відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору, орендна плата вноситься Орендодавцеві Орендарем за користування орендованим майном незалежно від результатів своєї господарської діяльності. Орендна плата за перший базовий місяць становила 359,81 грн., за кожний наступний місяць оренди розмір орендної плати визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Відповідно до п.3.4 Договору орендна плата вноситься безготівковим платежем на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше останнього числа поточного місяця.
Як зазначає позивач відповідач не здійснював сплату орендної плати за період з лютого по вересень 2010 року, у зв'язку з чим станом на 27.09.2010 року виникла заборгованість у загальній сумі 3350,21 грн.
Відповідач не заперечує проти факту несплати орендної плати за вказаний період, однак вказує на те, що ним зроблені поліпшення орендованого майна, у зв'язку з чим позивач повинен переглянути сплату ним орендної плати, а саме здійснити залік зробленого ремонту в рахунок оплати орендної плати.
Суд зазначає, що умовами договору передбачено, що в разі виникнення потреби в Орендаря у переплануванні або реконструкції орендованого нерухомого майна (яке не пов'язано з його капітальним ремонтом) орендар зобов'язаний отримати письмовий дозвіл Орендодавця та замовити відповідну проектно-кошторисну документацію. Орендар за погодженням з Орендодавцем може самостійно здійснювати поліпшення (капітальні роботи, що покращують технічний стан приміщення, будівлі) орендованого майна. Погодження Орендарю на здійснення поліпшень (капітальні роботи, що покращують технічний стан приміщення, будівлі) надається Орендодавцем тільки на підставі відповідного рішення виконавчого комітету Люботинської міської ради (п.8.1, 8.2 Договору). Орендодавець не має право без відповідного рішення виконавчого комітету Люботинської міської ради давати Орендарю згоду на проведення капітального ремонту (поліпшень) орендованого майна, погоджувати будь-які документи стосовно цих робіт та якимось чином компенсувати їх вартість (п. 8.3 Договору).
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів отримання згоди орендодавця або виконавчого комітету Люботинської міської ради на здійснення ремонтних робіт в орендованому приміщенні та не надано документального підтвердження здійснення ремонтних робіт в орендованому приміщенні.
Відповідно до п.8.5 Договору вартість капітального ремонту, поліпшень орендованого нерухомого майна, виконаних Орендарем без згоди Орендодавця, компенсації не підлягає.
Враховуючи викладене суд вважає твердження відповідача необґрунтованими та документально не підтвердженими.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов’язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Обов’язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати орендної плати.
Суд зазначає, що позивач просить стягнути заборгованість станом на 27.09.2010р., в т.ч. і за вересень 2010р. у сумі 421,65 грн., однак строк оплати даної заборгованості на момент пред'явлення позовної вимоги не настав, оскільки за умовами договору кінцевий строк оплати орендної плати останній день поточного місяця, тобто строк оплати за вересень - 30.09.2010р.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення орендної плати підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за період з лютого по серпень 2010 р. у сумі 2928,56 грн., в частині стягнення орендної плати за вересень 2010р. у сумі 421,65 грн. суд відмовляє як передчасно заявлені.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.
Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Умовами договору, а саме пунктом 3.6, передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати орендної плати орендар зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,2 % за кожен день прострочення від заборгованості орендної плати за кожен день прострочення, але не більше 30 днів, та 1,0% за кожен день прострочення від заборгованості орендної плати за кожен день прострочення понад 30 днів.
Суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а відповідно до ст.3 даного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивачем зроблений розрахунок пені станом на 30.09.2010р., відповідно до якого сума нарахованої пені складає 200,74 грн.
Суд зазначає, що позивачем вірно визначені початок нарахування пені (з першого дня місяця наступного за звітним, оскільки строк оплати - останній день поточного місяця) та нарахування проведено виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, однак позивачем врахована облікова ставка НБУ в розмірі 10,25 %, яка була встановлена до 08.06.2010р., та не враховано, що з 08.06.2010р. по 08.07.2010р. облікова ставка НБУ складала 9,5 %, з 08.07.2010р. по 10.08.2010р. - 8,5 %, з 10.08.2010р. - 7,75 %.
Крім того в розрахунку пені зазначено, що розрахунок надається на 01.09.2010р., хоча фактично таке нарахування здійснено станом на 30.09.2010р., в той час, коли в заяві про уточнення позовних вимог заявлений період станом на 27.09.2010р. та така заява датована саме 27.09.2010р., а також нарахування пені за лютий 2010р. проведено з порушенням строку нарахування передбаченого ч.6 ст. 232 ГК України.
З врахуванням викладеного та зробленого судом перерахунку до стягнення підлягає пеня станом на 27.09.2010р. в сумі 163,35 грн., в решті суми 37,39 грн. суд відмовляє в стягненні.
Крім цього позивач просить стягнути з відповідача 133,44 грн. в рахунок відшкодування плати за комунальні послуги.
Суд зазначає, що умовами договору № 1 від 02.01.2009р. не передбачений обов'язок відповідача відшкодовувати комунальні послуги, не встановлений розмір такого відшкодування та строки сплати.
Також суду не надано доказів укладання іншого договору на відшкодування комунальних послуг.
Крім того позивачем не наданий обґрунтований розрахунок стягуваної суми. Так, з наданих документів, а саме рахунків-фактур вбачається, що позивач виставив на оплату відповідачу рахунки на оплату електроенергії за квітень 2010р. - серпень 2010р. на загальну суму 133,44 грн., однак з вказаних рахунків не вбачається яким чином встановлено, що відповідач спожив електроенергію саме на вказану суму.
Отже суд вважає позовні вимоги в частині відшкодування вартості комунальних послуг необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлена вимога щодо розірвання договору оренди.
Відповідно до ст. 782 ЦК України орендодавець має право відмовитися від договору оренди і вимагати повернення приміщення, якщо орендар не вносить орендну плату за користування приміщенням протягом трьох місяців підряд.
Як встановлено судом, відповідач не сплачує орендну плату з лютого 2010р. по серпень 2010р., тобто більше ніж три місяці, а отже відповідно до ст. 782 ЦК України договір оренди № 1 від 02.01.2009р. має бути розірваний, а позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник саме з його вини.
Керуючись ст.ст. 1, 12, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕВ "Будгаз" (Харківська область, м. Люботин, вул. Ціолковського, 9, кв. 11, код 34282006, інші відомості в матеріалах справи відсутні) на користь Комунального підприємства ''Люботинська центральна міська лікарня" Люботинської міської ради Харківської області (62433 Харківська область, м. Люботин, вул. Громова, 3, р/р 35437016001544 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код 03293764) заборгованість з орендної плати за період з лютого 2010р. по серпень 2010р. у сумі 2928,56 грн., пеню за період з 01.03.2010р. по 27.09.2010р. у сумі 163,35 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 187,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Розірвати договір оренди № 1 від 02.01.2009р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕВ "Будгаз" (Харківська область, м. Люботин, вул. Ціолковського, 9, кв. 11, код 34282006) та Комунальним підприємством ''Люботинська центральна міська лікарня" Люботинської міської ради Харківської області (62433 Харківська область, м. Люботин, вул. Громова, 3, код 03293764).
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення орендної плати за вересень 2010р. у сумі 421,65 грн., пені в сумі 37,39 грн. та відшкодування плати за комунальні послуги в сумі 133,44 грн. відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Рішення підписано 01.11.2010р.
Судове рішення № 12332900, Господарський суд Харківської області було прийнято 26.10.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 42/280-10. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: