Рішення № 123328951, 05.11.2024, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/7869/23

2/214/3742/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 листопада 2024 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чернової Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу №215/7869/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», інтереси якого представляє ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» - Гайова А.С., 29.12.2023 року через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернулася до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 103165248 від 08.07.2021 року в розмірі 67 125, 00 грн.; стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 2 147, 20 грн.; стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000, 00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що 08.07.2021 року ОСОБА_2 (далі - відповідач) на офіційному сайті ТОВ «МІЛОАН» у мережі Інтернет https://miloan.ua/ подав заявку на отримання кредиту №103165248 сформовану у її власному онлайн-кабінеті на сайті товариства. Кредитний договір було укладено онлайн з використанням одноразового пароля, що прирівнюється до підписання договору у паперовому вигляді власноручним підписом. На мобільний телефон ОСОБА_2 товариством було направлено СМС-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, при введенні якого позичальник підтвердив прийняття умов кредитного договору №103165248. Таким чином, 08.07.2021 сторони уклали договір про споживчий кредит, за умовами якого товариство перерахувало позичальникові кредитні кошти на вказаний ОСОБА_2 картковий рахунок у розмірі 15 000 грн. 00 коп. Кредитний договір було укладено строком на 30 днів. Протягом обумовленого строку відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання в частині погашення заборгованості, чим допустив утворення заборгованості в розмірі 67 125 грн. 00 коп., яка включає: заборгованість за тілом кредиту - 15 000 грн. 00 коп., заборгованість по процентам - 50 625 грн. 00 коп., заборгованість по комісійній винагороді - 1500 грн. 00 коп. При цьому, 13.10.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір про відступлення прав вимоги №10Т, за яким ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги за кредитним договором №103165248 від 08.07.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», яке набуло право вимоги до відповідача у загальному розмірі вимог 67 125 грн. 00 коп. Оскільки відповідач не здійснює платежів для погашення існуючої заборгованості, продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, чим порушує законні права та інтереси ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 70-71).

29.04.2024 року через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Вовка М.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що позовні вимоги відповідач визнає частково, а саме в частині стягнення з нього на користь позивача: 15 000, 00 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 5 625, 00 грн. - заборгованості за відсотками; 1500, 00 грн. - заборгованості за комісійними винагородами, а всього 22 125, 00 грн. Свою позицію мотивував тим, що відповідно до п.1.2 договору про споживчий кредит №103165248 від 08.07.2021 року сума (загальний розмір) кредиту становить 15 000, 00 грн. Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, кредит надається строком на 30 днів з 08.07.2021 року (строк кредитування). Відповідно до п. 1.4 кредитного договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 07.08.2021 року. Згідно до п. 1.5.1 кредитного договору комісія за надання кредиту - 1500, 00 грн., яка нараховується за ставкою 10, 00 відсотків від суми одноразово. Відповідно до п. 1.5.2 кредитного договору проценти за користування кредитом - 5 625, 00 грн., які нараховуються за ставкою 1, 25 процентів від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до п. 2.2.3 кредитного договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена в п. 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умов акції, програми лояльності, спеціальних пропозицій, тощо визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування, визначеного п. 1.3 запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку п. 1.6 договору. Отже, п.1.5.2 кредитного договору встановлена пільгова відсоткова ставка - 1, 25 %, яка відповідно до п. 2.2.3 кредитного договору нараховується в межах первісного строку кредитування, 30 днів (з 08.07.2021 року по 07.08.2021 року), встановленого п. 1.3, п. 1.4 кредитного договору. Тобто, сторони погодили строк кредитування з 08.07.2021 року по 07.08.2021 року, в рамках якого нараховується пільгова процента ставка 1, 25 %. Враховуючи викладене, вважає, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування - 07.08.2021 року, та розмір заборгованості повинен становити 22 125, 00 грн. (15 000, 00 грн. + 5 625, 00 грн. + 1500, 00 грн.), замість обрахованої позивачем 67 125, 00 грн. Крім того просить здійснити розподіл судових витрат з урахуванням пропорційності розміру задоволених позовних вимог.

15.05.2024 року через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» представника позивача на дійшли до суду додаткові письмові пояснення по справі, в яких вона просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та відмовити відповідачу у стягненні витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх не співмірністю. У відповіді на відзив посилається на те, що строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. В кредитному договорі чітко розмежовано строк кредитування позивальника, тобто 30 днів із терміном повернення 07.08.2021 року та строк дії договору, який є дійсним до моменту повного фактичного виконання, що погоджено з позичальником під час укладення кредитного договору. Вважає, що згідно договору відступлення права вимоги, сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є обґрунтованою та становить в загальному розмірі 67 125, 00 грн.

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.06.2024 року за клопотанням представника відповідача - адвоката Вовка М.В. справу передано за підсудністю до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (а.с. 124).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано у провадження судді Чернової Н.В. 18.07.2024 року (а.с. 127).

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, від останнього через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 08.07.2021 ОСОБА_2 на офіційному сайті ТОВ «МІЛОАН» у мережі Інтернет https://miloan.ua/ подав анкету-заяву на кредит №103165248, сформовану у його власному онлайн-кабінеті на сайті товариства. Цього ж дня, між ТОВ «МІЛОАН» як кредитодавцем та ОСОБА_2 як позичальником було укладено договір про споживчий кредит №103165248 (індивідуальна частина), за умовами якого кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк в 30 днів (термін повернення кредиту - до 07.08.2021) надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у національній валюті - гривня, в сумі 15 000 грн. (п.п.1.1-1.4).

Умовами надання кредиту визначено складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту - 1500,00 грн., яка нараховується одноразово за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом - 5625, 00 грн., які нараховуються за ставкою 1, 25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 договору). Стандартна (базова) ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.6 договору). Тип процентної ставки за договором - фіксована. Проценти нараховуються за стандартною (базовою), яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена у п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку визначеного п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п.1.6 договору.

Як слідує з п.2.3.1.2 договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишились до досягнення загального строку пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною у п.1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Як визначено у п.2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальникові безготівково шляхом переказу на картковий рахунок.

Цього ж дня позичальником ОСОБА_2 було підписано паспорт споживчого кредиту №103165248.

Указаний договір підписано його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, що передбачено розділом 6 договору. При укладенні договору було проведено ідентифікацію клієнта ОСОБА_2 кредитором ТОВ «МІЛОАН», та акцепт договору позичальником прийнято шляхом підписання аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора буквено-цифрового вираження, відправленого на вказаний позичальником номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст.628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч.2 ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч.3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору, його форму, суд дійшов висновку, що кредитний договір №103165248 від 08.07.2021 дійсно укладений сторонами правочину - ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 в електронній формі із застосуванням електронної комерції, відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію». Доказів зворотного відповідач суду не надав, як і не спростував факт укладення договору.

Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника - ОСОБА_2 , його персональні дані, номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника. Ідентифікацію позичальника товариством було проведено належним чином. Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «МІЛОАН» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Судовим розглядом також встановлено, що свої зобов`язання за кредитним договором кредитор виконав належним чином, надавши позичальникові кредит в обумовленому розмірі - 15 000 грн. шляхом перерахування коштів на банківську картку ОСОБА_2 № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням №29676582 від 08.07.2021. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає право кредитора вимагати їх повернення.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 ЦК України за порушення зобов`язання наступають правові наслідки, передбачені ст.ст.624, 625 ЦК України, тобто, при порушенні зобов`язань боржник повинен сплатити кредитору борг, відсотки від суми боргу та неустойку у вигляді пені та штрафу, що передбачена умовами договору.

Як визначено у ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст. 615 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Натомість ОСОБА_2 допустив порушення умов договору, свої зобов`язання не виконав, в результаті чого станом на 22.12.2023 утворилась заборгованість у розмірі 67 125 грн. 00 коп., що включає: заборгованість за тілом кредиту - 15 000 грн. 00 коп., заборгованість по процентам - 50 625 грн. 00 коп., заборгованість по комісійній винагороді - 1500 грн. 00 коп.

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Судовим розглядом встановлено, що 13.10.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу №10Т, за яким ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором, що зазначені в реєстрах боржників.

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №10Т від 13.10.2021, право вимоги за договором №103165248 від 08.07.2021, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 , перейшло до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у загальному розмірі вимог 67 125 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15 000 грн. 00 коп., заборгованість по процентам - 50 625 грн. 00 коп., заборгованість по комісійній винагороді - 1500 грн. 00 коп.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з розрахунком заборгованості, відповідач ОСОБА_2 має заборгованість за договором № 103165248 від 08.07.2021 року у загальному розмірі 67 125 грн. 00 коп., з яких: 15 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 50 625 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками; заборгованість по комісійній винагороді - 1500 грн. 00 коп.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зазначено, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину: вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У даній справі позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, як і презумпція правомірності їх не спростована.

Зважаючи на те, що відповідач жодного разу не здійснив погашення заборгованості по кредитам ні перед попереднім кредитором, ні перед дійсним після відступлення прав вимоги, та не повернув кредитні кошти протягом строків, обумовлених сторонами при укладенні договору, тим самим допустив істотне порушення виконання своїх кредитно-договірних зобов`язань, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) у розмірі 15000 грн. 00 коп., які підлягають задоволенню.

При цьому, суд не погоджується із розміром заявленої заборгованості по процентам за користування кредитом за кожним з кредитних договорів з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що визначено ст.628 ЦК України.

Із системного аналізу наведених норм слідує, що при здійсненні кредитних нарахувань, включених до кредитної заборгованості, кредитор повинен суворо дотримуватися умов, встановлених договором, у тому числі в частині формулювання назв таких нарахувань, проведенні їх розрахунку, що забезпечує прозорість і однозначність вимог.

Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно умов укладеного з ОСОБА_2 кредитного договору №103165248 від 08.07.2021, сторони домовились, що догір є строковим. За умовами п.1 договору ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 15 000 грн. 00 коп. строком на 30 днів до 07.08.2021 року. Умовами надання кредиту визначено складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту - 1500,00 грн., яка нараховується одноразово за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом - 5625, 00 грн., які нараховуються за ставкою 1, 25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 договору) (а.с.44-52).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та пеню припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

До того ж слід зауважити, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, тобто виключається одночасне застосування ст.1048 та ст. 625 ЦК України.

Відтак, у межах обумовленого договорами строку кредитування до закінчення дії кредитних договорів, відповідач ОСОБА_2 зобов`язаний був повернути кредиторам позику в сумі отриманого тіла кредиту і сплатити проценти за користування ним за узгодженою ставкою за кожен день користування позиками. Оскільки строк дії вищевказаного кредитного договору закінчився, тому нарахування кредиторами відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування є безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до стягнення із відповідача на користь позивача як дійсного кредитора підлягає заборгованість за відсотками, нарахована до закінчення строку дії договору, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування припиняється.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що станом на момент відступлення права вимоги за кредитним договором заборгованість по процентам була нарахована поза межами строку дії договору, тобто вже за період, коли у попереднього кредитора припинилось право на нарахування відсотків за користування кредитними коштами у зв`язку із закінченням строку кредитування. Після відступлення права вимоги новий кредитор процентів не нараховував, вимог про застосування положень ст.625 ЦК України у рамках даного спору не заявляв.

У постанові Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №911/19/19 зауважено, що при вирішенні даної категорії справ суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Беручи до уваги строк кредитування, розмір відсотків, визначений в кредитному договорі, та провівши розрахунок розміру відсотків за користування кредитними коштами, суд доходить висновку, що із ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за відсотками у розмірі 5 625 грн. 00 коп., виходячи з розрахунку: (15 000 грн. * 1,25% : 100% * 30 днів).

Аналізуючи викладене, оцінюючи наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про доведеність істотного порушення ОСОБА_2 кредитно-договірних зобов`язань, правомірність пред`явлення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» як дійсним кредитором, які підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення із ОСОБА_2 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором № 103165248 від 08.07.2021 року у загальному розмірі 22 125 грн. 00 коп., з яких: 15 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5625 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками; заборгованість по комісійній винагороді - 1500 грн. 00 коп.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат згідно зі ст.141 ЦПК України, суд враховує часткове задоволення позовних вимог (32, 96%), а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» 707 грн. 71 коп. в рахунок часткового відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Так, з договору про надання правової допомоги № 42649746 від 11.12.2023 року слідує, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» в особі директора Романенка М.Е. уклало договір про надання правової допомоги з адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» (а.с.30-34). До договору додано детальний опис робіт та акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом (а.с. 36).

Відповідно до п. 4.1 договору про надання правової допомоги, загальна вартість послуг, що надається Адвокатським бюро, складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно з тарифної сітки, вказаною у п. 4.7 даного договору, а також гонорар, який зазначений у п. 4.8 даного договору.

Згідно п. 4.2. оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку.

Разом з тим, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» дійсно понесло витрати на правничу допомогу, матеріали справи не містять.

До того ж, п. 4.8 даного договору, в якому, як зазначено в п. 4.1. договору має бути зазначено гонорар, взагалі відсутній.

Відтак, суд приходить до висновку, що у задоволенні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. необхідно відмовити, з огляду на недоведеність понесених витрат.

В свою чергу відповідачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат, понесених відповідачем по оплаті витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат, пов`язаних з правничою допомогою, відповідачем додано: копію договору про надання правничої допомоги №25/04/2024-К від 25.04.2024 року, копію акту приймання-передачі правничої допомоги від 25.04.2024 року, копію розрахункової квитанції Серії АВ-ТБ №0240225 від 25.04.2024 року (а.с. 106-109).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

З урахуванням вище викладеного, проаналізувавши надані стороною відповідача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи конкретні обставини справи, яка є справою незначної складності, справа розглядалася в спрощеному провадженні, вартість послуг адвоката у справі, розумності їхнього розміру, необхідність таких витрат для даної справи, кількості судових засідань, необхідних процесуальних дій сторони, часу витраченого адвокатом на надання правової допомоги, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 3 000, 00 грн. На переконання суду, в даному випадку такий розмір витрат на правничу допомогу буде достатнім, пропорційним і справедливим.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 3, 207, 509, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1046, 1049, 1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», інтереси якого представляє ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 103165248 від 08.07.2021 у загальному розмірі 22 125, 00 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 15 000 грн. 00 коп., заборгованість по процентам - 5625 грн. 00 коп., комісія - 1500 грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору в розмірі 707 грн. 71 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, юридична адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ.

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», адреса місцезнаходження код ЄДРПОУ 40484607, юридична адреса: вул. Багговутівська, буд. 17-21, м. Київ.

Рішення суду складено та підписано 05 листопада 2024 року

Суддя Н.В. Чернова