Рішення № 12332892, 27.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2010 р. Справа № 61/236-10

вх. № 8451/4-61

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Редіна В.Б., за довіреністю №02-15/1-268 від 05.08.2010р.;

відповідача - Хомякова А.Л., за довіреністю б/н від 01.09.2010р.;

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", м.Харків

до Закритого акціонерного товариства "Лантан", м. Харків

про стягнення 16761341,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ПАТ "Земельний банк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ЗАТ "Лантан" про стягнення з відповідача суми кредита у розмірі 16000000,00грн., проценти за період з 01.07.2010р. по 31.08.2010р. в сумі 570739,72грн., пеню в сумі 190601,99грн. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні 27.10.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі , супровідним листом (вх.№24047) надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи, які долучаються судом до справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.10.2010р. проти позову не заперечував, про що зазначив у письмових поясненнях (вх.№25070) , які долучено судом до матеріалів справи, також надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи, які долучаються судом до справи.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги , дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

11 листопада 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Земельний банк» (правонаступник Харківського акціонерного комерційного Земельного банку), (позивач по справі), та Закритим акціонерним товариством «Лантан» (відповідач по справі), був укладений Кредитний договір № 87-08/К (надалі - Кредитний договір), згідно з умовами якого, банк надає відповідачу кредит в сумі 16 000 000,00 грн. строком з 11.11.2008 року по 19.08.2009 року включно, на поповнення оборотних коштів для купівлі цінних паперів, зі сплатою за користування кредитом 21,0 процент річних, а відповідач зобов'язується своєчасно повернути кредит та сплатити проценти за користування на передбачених умовах (пункти 1.1-1.4, 4.3.1, 4.3.2, 4.3.4 договору).

Згідно з пунктом 3.1. Кредитного договору, банк відкрив відповідачу позичковий рахунок №206230872422 (надалі - позичковий рахунок) на якому враховується надання та погашення кредиту.

Пунктом 3.7 Кредитного договору передбачено, що проценти підлягають сплаті щомісяця, починаючи з 21 числа до останнього робочого дня поточного місяця.

Додатковою угодою № 1 від 06.08.2009 року строк дії Кредитного договору продовжено до 04.08.2010 року.

Кредитні кошти були перераховані з відкритого на підставі п.3.1 Кредитного договору позичкового рахунку №206230872422 платіжними дорученнями : №161 від 11.11.2008 р. в сумі 10000000 грн., №164 від 14.11.2008 р. в сумі 3000000, платіжним дорученням №165 від 21.11.2008 р. в сумі 2000000 грн., платіжним дорученням №166 від 28.11.2008 р. в сумі 1000000 грн.

У встановлений термін відповідач кредит не повернув., нараховані проценти за липень та серпень 2010 р. не сплатив. За прострочку виконання зобов"язань кредитним договором у п.4.2.6 передбачена відповідальність відповідача у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент простроченої заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Станом на вересень 2010 р. прострочена заборгованість складає: за кредитом - 16000000 грн.; за процентами з 1.07.2010р. по 31.07.2010 р. - 285369,86 грн., з 01.08.2010р. по 31.08.2010р. - 285369,86 грн.; пеня за прострочку сплати кредиту -186739,73 грн., пеня за прострочку сплати процентів -З862,27 грн. На загальну суму 16761341,71 грн.

На момент прийняття рішення по справі, в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

          У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

          Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі)

          Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.          

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1.1 кредитного договору сторони домовились, що проценти за користування кредитними коштами становлять - 21 % річних.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 7.1 договору кредиту передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє станом на дату повернення кредиту, а у разі невиконання зобов’язань до повного виконання зобов’язань щодо погашення кредиту, процентів, штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін неповно та несвоєчасно здійснював виплату кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Суд враховує, що відповідач визнав заборгованість по кредиту у розмірі 16000000,00грн., проценти за період з 01.07.2010р. по 31.08.2010р. в сумі 570739,72грн.

          Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, які б підтверджував сплату заборгованості по кредиту та по відсоткам по кредитному договору, приймаючи до уваги, що відповідач визнав суму заборгованості, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення боргу у сумі 16000000,00грн. по кредиту та 570739,72грн. по процентам за користування кредитними коштами, правомірна та обґрунтована, як така, що не спростована відповідачем та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

          Згідно з пунктами 4.2.6, 4.3.12 договору кредиту у випадку несвоєчасного погашення заборгованості за користування кредитом, процентів, передбачених договором, кредитор сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період існування заборгованості, за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення повернення кредиту та відсотків за користування ним, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 186739,73 грн. по кредиту та 3862,27 грн. по відсоткам.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов’язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені на загальну суму 190601,99 грн.

За таких обставини, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 16000000,00 грн. заборгованості за кредитом, 570739,72 грн. відсотків за користування кредитними коштами та 190601,99 грн. пені підтвердженими матеріалами справи, не спростовані та визнані відповідачем, і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати по цій справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Лантан" (61035, м. Харків, вул. Азербайджанська, 32-а, код ЄДРПОУ 30428808) на користь Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 4, код ЄДРПОУ 19358721) - 16000000,00 грн. основного боргу за кредитом; 570739,72 грн. відсотків за користування кредитними коштами та 190601,99 грн. пені а також 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 01.11.2010р.

Справа №61/236-10.