Рішення № 123328496, 26.11.2024, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/3734/23

Провадження № 2/202/112/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі :

головуючої судді Бєсєди Г.В.

за участю секретаря Голева А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - акціонерне товариство «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернувся представник акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначає, що акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 17.01.2008 уклали кредитний договір №DN81AR100030127. Згідно договору акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 67983, 69 грн. на термін до 16.01.2015, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в такому порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Позивач зобов`язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Відповідач нездійснював погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором № DN81AR100030127. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 19.01.2023 має заборгованість 545329, 36 грн., яка складається з: 55904, 94 грн. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 31528, 11 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 12502, 50 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 445393, 81 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, яку просили суд стягнути з відповідача.

Представник ОСОБА_1 адвокат Скиба В.В. надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2011 у справі № 2-3923/2011, яке набрало законної сили 03.06.2011, в рахунок погашення заборгованості по договору станом на 03.06.2009 в розмірі 50 351, 20 грн. звернуто стягнення на предмет застави автомобіль. Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.09.2013 по справі № 202/31244/13-ц, яке набрало законної сили 07.10.2013, в рахунок погашення заборгованості по договору станом на 22.07.2013 в розмірі 194 421, 60 грн. звернуто стягнення на предмет застави автомобіль. Наголошував, що позивач звернувшись до відповідача з позовом до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 23.10.2009 про звернення стягнення на предмет застави змінив строк виконання зобов`язань за договором. Саме з 23.10.2009 почався новий перебіг строку позовної давності, який закінчився 23.10.2014. Згідно з розрахунком заборгованості за договором станом на 19.01.2023 останній платіж за комісією відповідачем здійснено 14.10.2009 в сумі 750, 15 грн. Строк позовної давності в даному випадку сплив 14.10.2014. Оскільки строк позовної давності до основної вимоги сплив до звернення позивача до суду, вважається, що строк позовної давності сплив і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача пені. Відтак, не може бути стягнута пеня, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена. Просив суд застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи в його відсутність, надав додаткові письмові пояснення в яких зазначав, що відповідач у своєму відзиві на позовну заяву посилається на рішення суду в справі № 202/31244/13-ц та № 2-3923/11, що нібито призводить до подвійного стягнення заборгованості, але це не відповідає дійсності. Наголошував, що в зазначених справах № 202/31244/13-ц та № 2-3923/11 предмет спору - це звернення стягнення на предмет застави, а не стягнення заборгованості як в справі №202/3734/23. Звертав увагу суду, що Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо того, що стягнення заборгованості за основним зобов`язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов`язання, адже саме кредитор має право обрати, яким чином здійснювати стягнення заборгованості. Після винесення рішення про звернення стягнення на предмет застави та станом на сьогодні відповідачем заборгованість не погашено. Також зазначав, що 20 грудня 2023 року ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Скиби Віталія Володимировича про перегляд заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.09.2013 в справі №202/31244/13-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , третя особа: УДАІ ГУ МВС України у Дніпропетровській області про звернення стягнення на предмет застави задоволено, заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.09.2013 року в справі №202/31244/13-ц скасовано. Станом на сьогодні рішення в справі №202/31244/13 не ухвалено.

Представник ОСОБА_1 адвокат Скиба В.В. надав заяву про розгляд справи без участі відповідача, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08.06.2023 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення співвідповідача до участі у справі за позовною заявою акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Залучено до участі у справі за позовною заявою акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості акціонерне товариство «Акцент-Банк» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Представник акціонерного товариства «Акцент-Банк» на виконання ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2023 року у справі 202/3734/23 за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - акціонерне товариство «Акцент-Банк» повідомив, що банк не має такого договору і що інформація про його укладання у банку відсутня.

Відповідно до ч. 2 ст.247ЦПКУкраїни у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено,що акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 17.01.2008 уклали кредитно-заставний договір №DN81AR100030127. Згідно договору акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 67983, 69 грн. на термін до 16.01.2015, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2011 у справі № 2-3923/2011, яке набрало законної сили 03.06.2011, в рахунок погашення заборгованості по договору станом на 03.06.2009 в розмірі 50 351, 20 грн. звернуто стягнення на предмет застави автомобіль: ЗАЗ, модель: TF699P, рік випуску: 2008, тип ТЗ: Легковий, № кузова/шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 .

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.09.2013 у справі № 202/31244/13-ц, яке набрало законної сили 07.10.2013, в рахунок погашення заборгованості по договору станом на 22.07.2013 в розмірі 194 421, 60 грн. звернуто стягнення на предмет застави автомобіль: ЗАЗ, модель TF699P, рік випуску 2008, тип ТЗ: Легковий сєдан - B, № кузова/шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , яке ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2023 скасовано.

Позивачем надано копію договору поруки №167 від 20 жовтня 2010, який укладено між ПАТ КБПриватБанкта ПАТАкцент Банк.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звертаючись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави, банк посилався на те, що позичальник не виконує належним чином зобов`язання, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка становить 50 351, 20 грн.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі№ 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) визначила, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження№ 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Зазначені висновки підтвердила Велика Палати Верховного Суду в постановівід 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс), оскільки не вбачала підстав для їх відступу. Крім того, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила раніше висловлений свій висновок, викладений у пункті 123 постанови від 18 січня 2022 року в справі № 910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, та зазначила, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання, нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Звернувшись у 2009 році із позовом про звернення стягнення на предмет застави, банк змінив строк виконання зобов`язання, а тому втратив право нарахувати відсотки, комісію та пеню після цієї дати.

Судовим рішенням встановлена сума заборгованості позичальника перед банком за кредитним договором у розмірі 50351, 20 грн.

Представник відповідача подав до суду заяву про застосування позовної давності.

Права на звернення до суду за захистом, закріплене статтею 4 ЦПК України, кореспондується зі статтею 256 ЦК України, яка встановлює для особи часові межі для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу та називає їх позовною давністю.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою уповноваженою особою.

У статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду за вирішенням наявного між сторонами спору. Саме із цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі і переривається перебіг позовної давності.

За змістом статті 264 ЦК України переривання позовної давності передбачає наявність двох строків - до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний.

Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Однією із підстав переривання позовної давності є пред`явлення особою позову до боржника.

Позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Обов`язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред`явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції та інших, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.

Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановахвід 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц та від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17.

Верховний Суд звертає увагу, що позовна давність переривається пред`явленням особою позову, а не постановленням судом судового рішення.

Указаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 522/31199/13-ц (провадження № 61-3872св18).

Застосування до додаткових вимог наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою законом не передбачено.

У кредитному договорі сторони передбачили остаточну дату повернення кредиту 16.01.2015.

У жовтні 2009 року банк скористався своїм правом на дострокове погашення кредитної заборгованості та змінило строк виконання основного зобов`язання, звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, за результатом розгляду якого рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2011 в рахунок погашення заборгованості за кредитно заставним договором звернуто стягнення на предмет застави.

З позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором банкзвернувся до суду у лютому 2023 року.

Представник відповідача заявив про застосування наслідків спливу позовної давності внаслідок зміни банком строку виконання основного зобов`язання.

За таких обставин, оскільки з позовом про звернення стягнення на предмет застави кредитор звернувся у жовтні 2009 року, то строк на звернення банку до суду з цим позовом сплив у жовтні 2012 року. З урахуванням того, що банк пред`явив позов про стягнення заборгованості в лютому 2023 року, тобто з пропуском установленої законом трирічної позовної давності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності.

Позивач усупереч положенням частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не надав доказів того, що відповідачем вчинено дії, що свідчать про визнання боргу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що з огляду на практику Європейського суду з прав людини як джерела права, суд зобов`язаний обґрунтовувати своє рішення, але це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від його характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії»).

У зв`язку з відмовою у позові, судовий збір на підставі ч.2ст. 141 ЦПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.258-259,263-265, 268 ЦПК України,суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенніпозовних вимогакціонерного товариствакомерційного банку«Приватбанк» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору-акціонерне товариство«Акцент-Банк»про стягненнязаборгованості- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя Г.В. Бєсєда