Ухвала суду № 123327447, 25.11.2024, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/4794/23

Номер провадження № 1-кп/756/700/24

УКРАЇНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 7 Оболонського районного суду міста Києва клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження, внесеного 07.02.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100050000323 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- Мінським районним судом міста Києва вироком від 21.12.1982 за ч. 2 ст. 141 КК України ( 1960 р.) до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

- Дарницьким районним судом міста Києва вироком від 28.08.1983 за ч. 2 ст. 84, ч. 2 ст. 140 КК України (1960р.) до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років із конфіскацією майна;

- Мінським районним судом міста Києва вироком від 21.09.1988 за ч. 4 ст. 81 КК України ( 1960р.) до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років із конфіскацією майна;

- Ірпінським районним судом Київської області вироком від 26.05.1993 за ст. 94 КК України ( 1960 р.) до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років;

- Оболонським районним судом міста Києва вироком від 25.08.2005 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік;

- Шевченківським районним судом міста Києва вироком від 20.03.2008 за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 місяці 9 днів;

- Шевченківським районним судом міста Києва вироком від 24.06.2010 за ч. 3 ст. 296, 353 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

- Шевченківським районним судом міста Києва вироком від 22.06.2012 за ч. 2 ст. 186, 353 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;

- Оболонським районним судом міста Києва вироком від 04.06.2014 за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 304 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 21.04.2016 направлений для відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;

- Оболонським районним судом міста Києва вироком від 16.12.2022 за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки,

у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,

УСТАНОВИВ:

1. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

1.1. У провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває на розгляді кримінальне провадження, внесене 07.02.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100050000323, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

1.2. На стадії судового розгляду стороною захисту було заявлено клопотання про закриття вказаного кримінального провадження у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлена кримінальна протиправність діяння.

2. Позиції сторін кримінального провадження.

2.1. В обґрунтування клопотання захисник ОСОБА_4 посилається на те, що на час судового розгляду набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким визначено інший розмір задля розмежування дрібної крадіжки та крадіжки. А отже, наразі дії обвинуваченого кваліфікуються як дрібна крадіжка, що є підставою для закриття кримінального провадження, ураховуючи положення статті 5 КК України, положень статей 284, 479-2 КПК України.

2.2. Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав клопотання захисника, просив його задовольнити, пояснив, що йому зрозумілі наслідки закриття кримінального провадження за вказаних захисником та роз`яснених судом (нереабілітуючих) підстав.

2.3. У судовому засіданні прокурор не заперечував щодо задоволення заявленого стороною захисту клопотання.

2.4. Представник потерпілого в судове засідання за викликом не прибув, про дату, час та місце розгляду судового провадження був повідомлений належним чином. Сторони кримінального провадження щодо розгляду клопотання сторони захисту за відсутності представника потерпілого не заперечували.

3. Установлені судом обставин із посиланням на докази, мотивів з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

3.1. 09.08.2024 набув сили Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів». Зокрема, указаним законом викладено нову редакцію статті 51 КУпАП, де частинами 1, 2 визначено, що дрібним викраденням чужого майна шляхом крадіжки є викрадення майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 5 підрозділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або порушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ для відповідного року.

При цьому, підпунктом 169.1.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня 2024 складає 3 028 грн 00 коп., а згідно з Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня 2021 складав 2270 грн 00 коп. А отже, сума соціальної пільги у 2021 році становила 1135 грн 00 коп. (2270 грн : 50% = 1135 грн 00 коп.).

Отже, два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розумінні ст. 51 КУпАП станом на 01.01.2024 складає 3028 грн 00 коп., тоді як на час інкримінованих подій 2021 року розмір дрібної крадіжки складав 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що відповідно складало 227 грн 00 коп. (0,2 х (50% : 2270)) - у 2021 році.

3.2. Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 479-2 КПК України суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

3.3. Як видно з обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеного 07.02.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100050000323, ОСОБА_5 інкриміновано закінчений замах на повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжки), вчинене в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, а саме за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України за подією, яка мала місце 07.02.2021 у сумі 1215 грн 00 коп.

3.4. Аналізуючи положення Закону (пункти 3.1., 3.2.), слід дійти висновку, що відбулась втрата чинності закону (часткова декриміналізації), шляхом прийняття нового закону і відповідно визначення нових меж (розмежування) між адміністративним правопорушенням (дрібної крадіжки) та кримінальним правопорушенням (крадіжки), бо наразі не є кримінально карним діянням - викрадення чужого майна, вартість якого становить до 3028 грн 00 коп., а у 2021 році, ураховуючи положення ст. 5 КК України, 2 270 грн 00 коп.

3.5. З цих підстав, ураховуючи положення статті 5 КК України, судом має бути прийнято рішення в порядку, передбаченому п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КК України, бо вартість викраденого майна відповідно до обвинувального акту менша, ніж верхня межа для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

А отже, ураховуючи наявність згоди обвинуваченого, клопотання захисника підлягає задоволенню, а кримінальне провадження закриттю через втрату чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.

3.6. У рамках даного кримінального провадження потерпілим Приватним акціонерним товариством «Київстар» подано цивільний позов до відповідача - обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, зокрема про стягнення з ОСОБА_5 шкоди завданої пошкодженням 07.02.2021 майна, що належіть ПрАТ «Київстар» і було розміщене в будинку АДРЕСА_2 у сумі 1529 грн 25 коп.

3.7. Слід урахувати, що діючими положеннями кримінального процесуального закону не передбачено вирішення питання цивільного позову у випадку закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284, 479-2 КПК, тобто у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлена кримінальна протиправність діяння. Між тим, аналізуючи положення ч. 1 ст. 129 КПК України вирішення цивільного позову по суті можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Отже, оскільки судом винуватість останнього в учиненні інкримінованих дій не встановлено, а кримінальне провадження підлягає закриттю у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлена кримінальна протиправність діяння, де ОСОБА_5 був цивільним відповідачем, то заявлений потерпілим ПрАТ «Київстар» цивільний позов слід залишити без розгляду.

3.8. Судові витрати в провадження відсутні. Питання речових доказів суд має вирішити в порядку, який визначено ст. 100 КПК України. Зокрема, речові докази в кримінальному провадженні, № 12021100050000323, а саме 3 сліди структури матеріалу, рукавиці чорного кольору, 2 предмети схожі на канцелярські ножі, предмет схожий на ніж, які перебувають в камері зберігання речових доказів Оболонського УП ГУНП у місті Києві, слід знищити. Відрізки комунікаційного кабелю, які було передано на відповідальне зберігання потерпілому ПрАТ «Київстар», слід залишити у володінні останнього.

3.9. Слід урахувати, що закриття кримінального провадження з підстав, які передбачені п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, за своїм змістом, не є підставами, які реабілітують особу, а отже і відсутні підстави для роз`яснення обвинуваченому положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Керуючись статтями 7, 100, 124 - 128, 284, 350, 369-372, 376, 395, 479-2 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження, внесеного 07.02.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100050000323 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України - задовольнити.

Кримінальне провадження, внесеного 07.02.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100050000323, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України - закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України з підстав втрати чинності закону, яким встановлена кримінальна протиправність діяння.

Цивільний позов Приватного акціонерного товариства «Київстар» до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.

Речові докази:

- три сліди структури матеріалу, рукавиці чорного кольору, два предмети схожі на канцелярські ножі, предмет схожий на ніж, які перебувають в камері зберігання речових доказів Оболонського УП ГУНП у місті Києві - знищити;

- відрізки комунікаційного кабелю, які було передано на відповідальне зберігання потерпілому ПрАТ «Київстар» - залишити у володінні останнього.

Ухвала може бути оскарженою до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Оболонський районний суд міста Києва.

Суддя ОСОБА_1