Вирок № 123327240, 27.11.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/2580/24

Провадження по справі № 1-кп/752/1479/24

В И Р О К

іменем України

"27" листопада 2024 р. Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості, укладені у кримінальному провадженні № 12024100000000132, дані про яке 29.01.2024, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Одеса, громадянка України, з вищою освіто, офіційно не працевлаштованої, РНОКППО 2551210085, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченої - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_5

представника потерпілого - ОСОБА_6 ,

встановив:

25.11.2024 між прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 за участі захисника ОСОБА_7 укладено угоду про визнання винуватості.

В судовому засіданні прокурор просив затвердити зазначену угоду про визнання винуватості та призначити узгоджену сторонами міру покарання. Зазначив, що ініціатором даної угоди була ОСОБА_3 , яка беззастережно визнала винуватість у пред`явленому обвинуваченні, усунула наслідки протиправних діянь та звільнила самовільно зайняту ділянку. Майнова шкода її діями не завдана. Також вказав, шо представник Київської міської ради надав письму згоду на укладання угоди.

Представник потерпілого ОСОБА_6 не заперечував проти затвердження угоди.

Після роз`яснення судом обвинуваченій ОСОБА_3 вимог статей 473, 476 КПК України, вона зазначила, що беззаперечно визнає себе винуватою у вчинені інкримінованих їй кримінальних правопорушень за обставин, викладених в угоді та обвинувальному акті. Шкодує, що так вчинила. Звільнила самовільно зайняту нею земельну ділянку. Просила затвердити угоду про визнання винуватості, призначити їй узгоджену в угоді міру покарання.

Захисник ОСОБА_5 підтвердив, що його підзахисна беззастережно визнала винуватість у пред`явленому обвинувачені та угода укладалася нею добровільно, без примусу. Під час підписання угоди був інший захисник. Просила врахувати, що ОСОБА_3 раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Ознайомившись з угодою, обвинувальним актом, відомостями, що характеризують особу обвинуваченої, суд встановив.

ОСОБА_3 органом досудового розслідування обвинувачується у самовільному будівництві споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України за наступних обставини .

Відповідно до рішення Київської міської Ради № 354/3815 від 27 жовтня 2005 року «Про передачу земельних ділянок громадянам, членам садового товариства «Блакитна затока» Харківського району м. Києва, для ведення колективного садівництва і садовому товариству «Блакитна затока» Харківського району» м. Києва земель загального користування (дороги, проїзди) в урочищі «Острів Водників» у Голосіївському районі м. Києва затверджено проект землеустрою, щодо відведення земельних ділянок членам садового товариства вилучивши з користування акціонерного товариства Київського суднобудівного-судноремонтного заводу земельні ділянки загальною площею 25,57 га, для передачі громадянам, членам садового товариства «Блакитна затока» Харківського району м. Києва в приватну власність земельні ділянки для ведення колективного садівництва. Відповідно до вищевказаного рішення зазначено перелік земельних ділянок, які передаються громадянам у приватну власність. Згідно вказаного переліку земельна ділянка № 90191167 площею 0,0361 га., розташована за адресою АДРЕСА_2 передана члену садового товариства «Блакитна затока» ОСОБА_8 , який на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 квітня 2021 року передав належну йому на праві приватної власності вищевказану земельну ділянку площею 0,0361 га з кадастровим номером 8000000000:90:191:0167 ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 29 квітня 2021р. із ОСОБА_8 , будучи власником земельної ділянки площею 0,0361 га з кадастровим номером 8000000000:90:191:0167, яка розташована в садовому товаристві «Блакитна Затока» за адресою: АДРЕСА_2 , плануючи збудувати на ній приватний будинок, вирішила облаштувати прибудинкову територію шляхом самовільної збудови споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці, що знаходиться поряд із її земельною ділянкою.

Так, ОСОБА_3 , у квітні-травні 2021 (точна дата та час в ході досудового розслідування не встановлена) умисно, в порушення вимог ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, за відсутності будь яких підстав набуття права на землю, передбачених ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, нехтуючи вимогами ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, згідно з якою громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі зокрема договорів купівлі-продажу, ст. 125 Земельного кодексу, згідно з якою право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, ст. 126 Земельного кодексу, згідно з якою право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень» які регламентують набуття і реалізацію права на землю, самовільно захопила земельну ділянку, загальною площею 0,0386 га, що знаходиться біля будинку АДРЕСА_3 , поруч із земельною ділянкою із кадастровим номером 8000000000:90:191:0167 у Голосіївському районі міста Києва, завдавши значної шкоди її законному володільцю - територіальній громаді міста Києва.

Діючи умисно ОСОБА_3 , у порушення ч. 5 ст. 26, п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», у травні 2021 року, самовільно, не маючи жодних дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт та проектів, погоджених в установленому порядку, за власні кошти побудувала на самовільно захопленій земельній ділянці споруду - навіс із металу для стоянки автомобілів площею 0,0050 га.

Суд, розглядаючи в порядку ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, прийшов до наступного.

Не вдаючись в оцінку доказів, суд вважає, що формулювання обвинувачення, яке викладено в угоді та обвинувальному акті, відповідає статтям закону про кримінальну відповідальність, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 .

Умови угоди не суперечать вимогам КПК України та/або закону, інтересам суспільства, враховуючи, що ОСОБА_3 звільнила самовільно зайняту земельну ділянку та знесла самовільно побудовану споруду.

Судом не встановлено обставин, які б вказували на те, що умови угоди порушують права, свободи і інтереси сторін угоди, або інших осіб.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , кримінальним законом віднесено до нетяжкого злочину, тому у даній частині угода про визнання винуватості відповідає вимогам п.1 ч.4 ст. 469 КПК України.

Роз`яснивши обвинуваченій ОСОБА_3 право на судовий розгляд, за умов викладених у п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, встановивши, що вона правильно розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винуватою, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди, суд вважає, що існують достатні підстави для визнання винуватості ОСОБА_3 Добровільність укладеної угоди також не викликає у суду будь-яких сумнівів.

За таких обставин суд визнає винуватим ОСОБА_3 у вчиненні самовільного будівництва споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.

Щодо покарання, яке узгоджено сторонами угоди, то суд приходить до таких висновків.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 згідно із ст.67 КК України, сторони угоди не визначили.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 66 КК України сторони визнали щире каяття, усунення наслідків вчиненого кримінального правопорушення, шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки від самовільної споруди.

Обвинувачена ОСОБА_3 раніше не судима, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

За наведених вище обставин суд погоджується із визначеною сторонами в угоді мірою покарання у виді штрафу на рівні мінімальної ланки, визначеної у санкції статті.

Суд вважає, що таке покарання відповідає вимогам ч.2 ст.50 КК України та є достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались

На підставі вищевикладеного, керуючись п.1 ч.3 ст. 314, ч.2 ст. 373, ст. 374, 474, 475 КПК України, суд -

ухвалив:

затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 25.11.2024 між прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12024100000000132, дані про яке 29.01.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 грн.

Речові докази: які знаходяться в матеріалах досудового розслідування, - залишити там же.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його оголошення з особливостями, встановленими ч.4 ст. 394 КПК України.

Відповідно до частин 3 і 6 ст.376 КПК України роз`яснити учасникам кримінального провадження їх права на ознайомлення з журналом судового засідання і подання на нього письмових зауважень і отримання в суді копії вироку, вручити її обвинуваченій негайно після оголошення.

Суддя ОСОБА_1