Рішення № 12332677, 08.11.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2010 р. Справа № 27/83-10-2786

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявились;

від відповідачів: 1. - не зявились;

2. - Безверхий А.М. (представник діючий за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_2;

до відповідачів: 1.Відкритого акціонерного товариства „Лиманський”

2.Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_4

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ : Позивач акціонер Відкритого акціонерного товариства „Лиманський” ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Лиманський”, відповідно до якої просить суд визнати недійсними рішення Правління ВАТ „Лиманський” про участь у якості фінансового поручителя перед ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” з метою забезпечення виконання зобовязань СЗАТ „Ольвія” і ТОВ „Бізнес Вин” по генеральній кредитній угоді про надання ТОВ „Бізнес Вин” ліміту кредитних операцій в еквіваленті 8000000,00 (вісім мільйонів) доларів США, про надання СЗАТ „Ольвія” ліміту кредитних операцій в еквіваленті 5000000,00 (пять мільйонів) гривень, та про наділення голови правління ОСОБА_4 повноваженнями на укладення договору фінансової поруки з ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що правління було неправомочне приймати зазначене рішення без згоди наглядової ради, що прямо передбачено п. 11 п.п. 11.3.6 ст. 11 Статуту ВАТ „Лиманський”, в якому вказано, що до компетенції наглядової ради належить надання згоди на укладення договору поруки. За думкою позивача, вказане рішення є незаконним, так як прийняте без згоди наглядової ради і порушує права акціонерів, зокрема позивача, на управління товариством.

Відповідач Відкрите акціонерне товариство „Лиманський” надав відзив на позов, із змісту якого вбачається, що дійсно 12.06.2007р. між відповідачем та ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” було укладено договір поруки, за яким ВАТ „Лиманський” (поручитель) зобовязався відповідати перед кредитором за борговими зобовязаннями СЗАТ „Ольвія” та ТОВ „Бізнес Вин”, які виникають з умов Генеральної угоди №010/3-0-1/385 від 12.06.2007р., між тим відомостей про погодження наглядовою радою рішення правління про участь у якості фінансового поручителя правління так і не отримало.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.09.2010 року, для з'ясування всього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, в порядку ч.1 ст.24 Господарського процесуального кодексу України судом було залучено в якості іншого відповідача Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", а також відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Голову правління ВАТ "Лиманський - ОСОБА_4.

Відповідач - Відкрите акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль” надав відзив на позов в якому зазначив, що провадження у справі підлягає припиненню з тих підстав, що станом на момент подання позову кредит за договором №010/08-11/853 від 31.05.2005р. погашений у повному обсязі, в звязку з чим, відповідно до ст. 559 Цивільного Кодексу України, порука припинилася із припиненням забезпеченого нею зобовязання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Згідно виписок з реєстру власників іменних цінних паперів станом на 02.06.2007р. та на 24.06.2010р. позивач - ОСОБА_2 володіє простими іменними акціями ВАТ „Лиманський” у кількості 324 шт., вартістю 0,25 грн. за акцію, що складає частку у розмірі 0,002269% від загальної кількості акцій.

02 червня 2007 року на засіданні Правління ВАТ „Лиманський” було прийнято рішення, оформлене протоколом №5, згідно з яким було вирішено виступити у якості фінансового поручителя перед ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»з метою забезпечення виконання зобовязань СЗАТ «Ольвія»і ТОВ «Бізнес Вин»по Генеральній кредитній угоді про надання ТОВ «Бізнес Вин»ліміту кредитних операцій в еквіваленті 8 000 000 (вісім мільйонів) доларів США та про надання СЗАТ «Ольвія»ліміту кредитних операцій в еквіваленті 5 000 000 (п'ять мільйонів) грн., а також про вступ у якості фінансового поручителя перед ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»метою забезпечення виконання зобовязань СЗАТ «Ольвія»по кредитному договору № 010/08-11/853 від 31.05.2005 року та про наділення голови Правління ОСОБА_4 повноваженнями на укладення договору фінансової поруки з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

При розгляді другого питання на зазначеному засіданні правління було вирішено звернутися до наглядової ради ВАТ „Лиманський” з клопотанням узгодити та затвердити рішення, прийняте на засіданні правління, яке оформлене зазначеним протоколом.

Як вбачається із наданих позивачем документів, 12 червня 2007 року між ВАТ «Лиманський»(Поручителем) та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»(Кредитором) було укладено Договір поруки, відповідно до п.п. 1.2. якого Поручитель зобов'язався перед Кредитором відповідати за борговими зобов'язаннями ТОВ «Бізнес Вин»та СЗАТ «Ольвія», які виникають з Генеральної кредитної угоди № 010/3-0-1/385 від 12 червня 2007 року.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_2 зазначає, що в укладеному Договорі поруки відсутні будь-які посилання на рішення наглядової ради про надання згоди голові правління на укладення вказаного Договору між тим зазначене рішення наглядової ради прямо передбачено п. 11 п.п. 11.3.6 ст. 11 Статуту ВАТ „Лиманський”, в якому вказано, що до компетенції наглядової ради належить надання згоди на укладення договору поруки. Отже, за думкою позивача, вказане рішення повинно бути визнано недійсним, так як прийняте без згоди наглядової ради і порушує його права на управління товариством.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 10 Закону україни „Про господарські товариства”, учасники товариства мають право, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ст. 89 Господарського кодексу України, управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Статтею 97 Цивільного кодексу України також встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган. Відповідно до ст. 99 цього ж Кодексу передбачено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Згідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008р. №13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів”, судам необхідно враховувати, що прийняття іншими органами товариства рішень з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів (статті 145, 159 ЦК, стаття 41 Закону про господарські товариства), є перевищенням їхньої компетенції, а тому ці рішення можуть бути визнаними в судовому порядку недійсними. При вирішенні спорів, пов'язаних з порядком скликання і роботи наглядової ради товариства, визначенням правомочності її засідання, необхідно застосовувати положення установчих документів товариства. У випадку їх неврегульованості в установчих документах застосовується аналогія закону в частині норм, що регулюють відповідні питання скликання та проведення загальних зборів товариства (обов'язковість повідомлення усіх членів наглядової ради про проведення засідання, надання інформації з питань порядку денного, правомочність, порядок прийняття рішення).

Отже, оскільки рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, підставами для визнання недійсними рішень господарського товариства, якщо це прямо не врегульовано в установчих документах, можуть бути:

-порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення зборів;

-акціонер (учасник) товариства був позбавлений можливості взяти участь у зборах;

-рішення загальних зборів порушує права чи законні інтереси акціонера (учасника) товариства.

Зокрема, безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів в силу прямої вказівки закону є:

-прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону N 1576-XII);

-прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (ч. 4 ст. 43 Закону N 1576-XII);

-прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримана процедура надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону N 1576-XII).

Між тим, як вбачається із підстав заявлених позовних вимог, акціонером не вказано, що 02.06.2007р. на засіданні правління ВАТ „Лиманський” зазначене рішення було прийняте з порушенням вищезазначених вимог закону.

Відповідно до листа Верховного суду України від 01.08.2007р. „Практика розгляду судами корпоративних спорів” визначено, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства обов'язково необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи такого порушення не встановлено, у господарського суду відсутні підстави для задоволення позову.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи суд дійшов висновку, що позивач не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень товариства, натомість він, як учасник товариства, може брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, а безпосереднє управління товариством здійснюють його органи, які представляють товариство у відносинах з третіми особами.

Відповідно до п.п 11.1 Статуту ВАТ „Лиманський”, органами управління товариства визначено:

-загальні збори акціонерів товариства;

-наглядову раду;

-правління;

-ревізійну комісію.

Згідно до п.п. 11.3.6 Статуту визначено, що Наглядова рада надає згоду і вирішує питання на будь-яку суму, що перевищує 10000 грн., без обмежень, в т.ч. на суму, що перевищує Статутний капітал Товариства і вирішення цих та інших питань, віднесених Статутом до компетенції Наглядової ради, не потребує узгодження, затвердження або згоди Загальних зборів акціонерів.

Отже, оскільки в установчих документах товариства, право виконавчого органу товариства на укладення договору обмежено наданням згоди іншого органу управління Наглядовою радою, а не рішенням Загальних зборів товариства то факт не затвердження договору після укладення, з визначених чинним законодавством підстав, може зумовити недійсність договору, але не зумовлює недійсність рішення яким надано згоду на таке укладення.

Враховуючи викладене підстави, визначені позивачем для визнання недійсним рішення правління, оформленого протоколом від 02.06.2007р., є необгрунтованними та не свідчать про порушення його прав, як акціонера товариства, оскільки позивач може приймати участь в управлінні товариством шляхом участі у Загальних зборах акціонерів, натомість він не є членом Правління або Спостережної ради товариства, тому делеговані Статутом повноваження Наглядовій раді не відносяться до меж його управління.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що згідно листа заступника директора з питань корпоративного бізнесу Миколаївської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль” від 20.10.2010р. №01-02/09-7587 зазначено, що 31.05.2005 р. між АППБ «Аваль»(надалі - «Банк»), правонаступником прав та обов'язків якого на даний момент виступає АТ «Райффайзен Банк Аваль», та СЗАТ «Ольвія»(код ЄДРПОУ 00414049) було укладено кредитний договір №010/08-11/853 , згідно з умовами якого Банком вказаному підприємству відкривалася відновлювальна кредитна лінія із лімітом кредитування в сумі 2 500 000,00 грн. строком до 31.05.2008 р. Повне погашення Заборгованості СЗАТ «Ольвія»за вищевказаним кредитним договором щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами відбулося 29.05.2008 р.

Крім того зазначеним листом повідомлено, що Відкритим акціонерним товариством «Лиманський» фінансова порука в забезпечення виконання зобов'язань СЗАТ «Ольвія»за кредитним договором №010/08-11/853 від 31.05.2005 р. не надавалася та договір поруки не укладався.

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішення правління ВАТ „Лиманський”, прийняте 02 червня 2007 року, стосувалося забезпечення виконання зобовязань по кредитному договору № 010/08-11/853 від 31.05.2005 року при виконанні якого, як вбачається з листа банку, взагалі не укладався договір поруки.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення правління ВАТ „Лиманський”, оформленого протоколом№5 від 02.06.2007р.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті державного мита в сумі 85 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя

Повний текст рішення складено 15.11.2010р.