Рішення № 12332510, 09.11.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.11.2010                                                             Справа № 5/107

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В.В.Ф.", м. Берегово

до Дочірнього підприємства "Мармонт-Україна" ТОВ "Мармонт", м. Берегово

про стягнення заборгованості у розмірі 4 653 грн.

Суддя Йосипчук О.С.

          За участю представників сторін:

          від позивача: представник не з’явився

          від відповідача: представник не з’явився

Розглянувши матеріали справи за позовом

          Товариства з обмеженою відповідальністю "В.В.Ф.", м.Берегово до Дочірнього підприємства "Мармонт-Україна" ТОВ "Мармонт". м.Берегово про стягнення заборгованості за відпущені матеріали у розмірі 4 653 грн.,

Встановив:

Предметом даного позову є вимога позивача стягнути з відповідача суму 3 000 грн. заборгованості, яка виникла в результаті неоплати за поставлені товарно-матеріальні цінності - дизпаливо (далі - товар).

Згідно з накладною № 426 від 01.10.2007р. позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 4 000 грн. Проте відповідач здійснив розрахунок не у повному обсязі, сплативши за поставлений товар лише 1000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 41 від 30.10.2008р.

Крім того. позивач просить стягнути з відповідача суму 1 383 грн. інфляційних втрат та суму 270 грн. три відсотки річних.

Таким чином, загальна сума позовних вимог становить 4 653 грн.

          На адресу відповідача позивачем були надіслані претензії від 24.10.08р, від 18.02.09р. та від 27.10.09р. з вимогою про оплату вартості отриманого товару, на які не було відреаговано належним чином.

          Відповідач на повторну вимогу суду не направив свого представника в судове засідання, письмові заперечення проти позову та докази, які в нього є, не подав.                               Тому справа підлягає розгляду в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши подані по справі доказові матеріали щодо спірного питання,

Суд констатує наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між сторонами спору регламентуються Главою 19 Господарського кодексу України.

          Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Факт передачі позивачем товару відповідачу підтверджується накладною № 426 від 01.10.2007р., довіреністю серії ЯОА № 064012 від 01.10.2007р., а також рахунком № 231 від 01.10.2007р.

          Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Всупереч вищенаведеному, відповідач порушив взяте на себе зобов”язання по оплаті за отриманий товар, внаслідок чого у нього виник борг, який становить 3 000 грн.

          Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про оплату вартості отриманого товару.

          Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги.

          Згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки доказів належного виконання свого зобов'язання перед позивачем відповідач суду не подав, то за наявних у справі матеріалів суд вважає доведеним факт прострочення відповідачем грошового зобов’язання.

          Тому, слід визнати правомірними, і такими, що відповідають приписам ст. 625 ЦК України і ст. ст. 231, 232 ГК України, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат (1 383 грн.) та трьох відсотків річних (270 грн.).

          За таких обставин, оскільки розмір заборгованості відповідача підтверджено документально і не заперечується, сума 4 653 грн. підлягає стягненню примусово.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 ГПК України,

Суд вирішив:

          1.Позов задоволити.

          2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Мармонт-Україна" ТОВ "Мармонт" (90202, м. Берегово, Набережна Верке, 1, МФО 312226, код ЄДРПОУ 22081660, р/р 26001018252645 в ВАТ "Укрексімбанк" м. Ужгород) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "В.В.Ф." (90200, м. Берегово, вул. Мукачівська, буд. 41, МФО 312226, код ЄДРПОУ 31754415, р/р 26000018255364 в ВАТ "Укрексімбанк" м. Ужгород) суму 4 653 грн. заборгованості, з яких сума 3 000 грн. - основний борг, сума 1 383 грн. - інфляційні втрати, сума 270 грн. - три відсотки річних, а також суму 102 грн. витрат на держмито та суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Йосипчук О.С.