Вирок № 123325022, 27.11.2024, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/3520/24

Провадження № 1-кп/626/363/2024

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м.Берестин

Красноградський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участю прокурора ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

секретаря ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Красноградського районноного суду матеріали кримінального провадження № 42024222100000070 по обвинуваченню: ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Піщанка Красноградського району, Харківської області, громадянин України, який має середню освіту, одружений, проживає в АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.197-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , з 2019 року по теперішній час, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, діючи всупереч вимогам ст.ст.116-126 Земельного кодексу України, відповідно до вимог яких право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, при відсутності рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки, а також ст.ст.60, 61 Земельного кодексу України, в порушення ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" у порушення ст.ст.87-89 Водного кодексу України, відповідно до яких у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів, самовільно зайняв земельну ділянку в водоохоронній зоні та прибрежній захисній смузі водного об`єкту (ставку), яка розташована в межах с. Вишневе Красноградського району Харківської області.

Продовжуючи свій злочинний умисел на самовільне зайняття зазначеної земельної ділянки, без одержання будь-яких документів, які б посвідчували право власності чи право користування земельною ділянкою, а також в порушення вимог ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та "Порядку виконання підготовчих і будівельних робіт", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, що предбачають загальний порядок видачі органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт , без отримання вказаного дозволу відповідного органу ОСОБА_3 , встановив тимчасову споруду, збудовану з дерев`яного каркасу та металевих листів розміром 3*4 м. на відстані 10,5 м від дзеркала водойми на земельній ділянці 6223382003:00:001:0001, яка перебуває у комунальній власності Красноградської міської ради та знаходиться в адміністративних межах с.Вишневе Красноградському району, чим порушив, ст.ст.60, 61 Земельного кодексу України, ст.ст.87-89 Водного кодексу України.

У судовому засіданні в пред`явленому обвинуваченні ОСОБА_3 винним себе визав, свою провину не заперучував. Розкаюється у скоєному злочині , просить суворо його не карати.

Суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції у суду відсутні. Окрім того, учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає доведеним, що обвинувачений вчинив самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці в охоронній зоні, тому дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч.4 ст. 197-1 КК України.

Відповідно до ст.12 КК України, злочин передбачений ч.4 ст.197-1 КК України є нетяжким. Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно дост. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання. Згідност. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно дост. 67 КК України, судом не встановлені.

Враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, беручи до уваги вказані обставини в сукупності зі ставленням ОСОБА_3 до вчиненого, позиції сторони обвинувачення, захисту висловлену під час судових дебатів, суд приходить до висновку про призначення останньому мінімального покарання в межах санкції ч.4 ст.197-1 КК України у виді позбавлення волі.

Суд приходить до висновку, враховуючи, що ОСОБА_3 щиро розкаявся у скоєному, раніше засуджений не був, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання, і відповідно до ст.7 5КК України, вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік та з покладенням відповідно до ч.1 ст.76 КК України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Таке покарання, на переконання суду, необхідне для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Керуючись ст.ст. 368-374 КПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.197-1 КК України.

Призначити обвинуваченому ОСОБА_3 за ч.4 ст.197-1 КК України покарання у виді одного року позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 від відбування покарання звільнити з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 рік. Згідно з ч.1 ст.76 КК України, покласти на нього наступні обов"язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Красноградський районний суд Харківської області впродовж 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку надати учасникам провадження: присутнім - вручити в суді, відсутнім - надіслати поштою.

Суддя