Рішення № 123324622, 27.11.2024, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/2600/24

Провадження № 2/621/1023/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

27 листопада 2024 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Вельможної І.В.,

за участю секретаря Лацько А.В.,

позивач - Слобожанська селищна рада Чугуївського району Харківської області,

представник позивача - Діхтяр Д. М.,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи в залі суду справу за позовною заявою Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

у с т а н о в и в:

15.07.2024 від Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області надійшла позовна заява до ОСОБА_1 з наступними вимогами: визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що гуртожиток, який розташований за адресою АДРЕСА_2 , належить на праві комунальної власності Слобожанській селищній територіальній громаді в особі Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області.

У вказаному гуртожитку зареєстрований відповідач, однак фактично в гуртожитку за вказаною адресою не проживає та не проживав на протязі понад трьох років, відсутні будь-які відомості щодо існування домовленості між власником житла та відповідачем щодо збереження за ним права користування цим житловим приміщенням, а тому позивач вважає, що є підстави для визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 03 серпня 2024 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду на 23.10.2024.

08.10.2024 у зв`язку з неявкою відповідача судове засідання відкладено до 05.11.2024.

05.11.2024 у зв`язку з неявкою відповідача судове засідання відкладено до 27.11.2024.

27.11.2024 належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Від голови Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області Діхтяр Д.М. до канцелярії суду надійшла заява відповідно до якої останній просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, на задоволенні позовних вимог наполягав, проти заочного розгляду не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився,про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином,рекомендованими листами, направленими на його адресу місця реєстрації судом, крім того відповідач повідомлявся шляхом публікації оголошення про виклик в суд на офіційному сайті Судової влади України.Причини неявки суду ОСОБА_1 не повідомив, відзиву на позов не надавав, будь яких заяв чи клопотань з процесуальних питань, в тому числі й щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Згідно зі статтею 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;3) відповідач не подав відзив;4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, на підставі частини 4 статті 223, статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями Цивільного процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України).

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування, а також докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі доказів, досліджених під час судового розгляду, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Спірним є право користування відповідача ОСОБА_1 житловим приміщенням у гуртожитку по АДРЕСА_2 , що належить на праві комунальної власності Слобожанській селищній територіальній громаді в особі Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04397508), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 368583967 від 05.03.2024 р.(а. с. 4).

З листа директора КП "Зміївське бюро технічної інвентаризації, землевпорядкування, містобудування та архітектури" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області № 67/05/24 від 21.05.2024 вбачається, що згідно архівних матеріалів КП "Зміївське БТІЗМА" будівля гуртожитку за адресою; с. Лиман, вул. Перемоги, 3, станом на 31.12.2012 р., зареєстрована в цілому за Територіальною громадою села Лиман в особі Лиманської сільської ради (свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане виконкомом Лиманської сільської ради 09.02.2009 (рішення ІХ сесії ХХІV скликання Лиманської сільської ради від 30.09.2003 р.), зареєстроване КП "Зміївське БТІ" 15.07.2009, реєстраційний номер: 26377217). Первинна реєстрація будівлі проведена у 2001 році із визначенням 41 житлова кімната (а. с. 5).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 09.02.2009 виконкомом Лиманської сільської ради, житлова будівля (гуртожиток), розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві комунальної власності територіальній громаді села Лиман в особі Лиманської сільської ради, на підставі рішення ІХ сесії ХХІV скликання Лиманської сільської ради від 30.09.2003 р. (а. с. 6)

Факт реєстрації відповідача ОСОБА_1 у спірному житловому приміщенні гуртожитку підтверджується інформацією начальника відділу Центр надання адміністративних послуг Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області № 01-21/738 від 13.05.2024, довідкою старости Лиманського старостинського округу Слобожанської селищної ради, виданою на підставі даних погосподарського обліку Лиманського старостинського округу Слобожанської селищної ради (книга 06-01 за 2016-2023 р. р.) про зареєстрованих у житловому приміщенні (гуртожитку) осіб за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 7, 8).

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Кожній особі, окрім інших прав, гарантовано право на повагу до її житла, яке охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла (пункт 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод).

Стаття 71 Житлового кодексу України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил Цивільного процесуального кодексу України щодо оцінки доказів.

Отже, збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 641/8007/17, провадження № 61-2577св19.

Відповідно до статті 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 Житлового кодексу України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Зазначене відповідає правовим висновкам, які викладено у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року, справа № 490/12384/16-ц, провадження № 61-37646св18; від 22 листопада 2018 року, справа № 760/13113/14-ц, провадження № 61-30912св18, від 09 лютого 2021 року, справа № 201/489/17, провадження № 61-9724св19, від 06 вересня 2022 року, справа № 725/5243/19, провадження № 61-21052св21, від 28 вересня 2022 року, справа № 686/21929/19-ц, провадження № 61-6652св22, від 29 березня 2023 року, справа № 200/17337/17, провадження № 61-21102св21.

Матеріали справи не містять, а позивач на порушення свого обов`язку, передбаченого статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України, не надав належних доказів непроживання ОСОБА_1 за місцем реєстрації понад шість місяців без поважних причин.

Сам факт непроживання відповідача у гуртожитку не є підставою для визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням, оскільки відповідно до статті 71 Житлового кодексу України підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є її непроживання понад шість місяців у житловому приміщенні без поважних причин.

Даних про наявність у відповідача іншого житла або переїзд на інше постійне місце проживання матеріали справи не містять.

У постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року по справі № 161/20415/19 зазначено висновок, що саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт вибуття відповідача (відповідачів) на постійне місце проживання в інше жиле приміщення відповідно до статті 107 Житлового кодексу України.

Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Частиною 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження позовних вимог в частині визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням у гуртожитку, а також не доведено свідому поведінку ОСОБА_1 щодо умисного залишення житлового приміщення.

За таких обставин, позовна заява Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позовної заяви Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене 27.11.2024.

Позивач - Слобожанська селищна рада Чугуївського району Харківської області, місцезнаходження: вул. Миру, буд. 7, с-ще Слобожанське, Чугуївський район, Харківська область, 63460, код ЄДРПОУ: 04397508.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий: