Рішення № 12332287, 18.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.11.10 р.                     Справа № 15/216                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ДиАД” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 30701488)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “МіК” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 32805025)

про стягнення предоплати в сумі 13380 грн., пені в сумі 23013,60 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кнутарев С.О. за довіреністю б/н від 04.06.2010 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “ДиАД” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “МіК” м. Донецьк про стягнення предоплати в сумі 13380 грн., пені в сумі 23013,60 грн.

Ухвалою суду від 20.09.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/216, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 20.09.2010 р., 07.10.2010 р., 10.11.2010 р. відповідач в судові засідання 07.10.2010 р., 10.11.2010 р., 18.11.2010 р. не з’явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься довідка з ЄДР серії АД № 929213 станом на 05.10.2010 р., з якої вбачається, що ТОВ “Торгово-промислова компанія “МіК”, ідентифікаційний код 32805025, зареєстровано за адресою: 83121, м. Донецьк, вул. Челюскінцев, 299. Позивачем у позовній заяві вказана ще одна адреса відповідача: 83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 139а. За цими двома адресами суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Факт отримання відповідачем ухвал суду підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень представнику відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2010 р. сторони уклали договір № 27–5/10, згідно якого продавець (відповідач) зобов’язався передати у власність покупцю товар (плиту ПАГ14 б/у в кількості 20 штук), а покупець (позивач) зобов’язався прийняти та оплатити вказаний товар на умовах даного договору.

Згідно п. 4.1 договору розрахунок здійснюється грошовими коштами в безготівковому порядку в національній валюті України шляхом 100% передоплати згідно виставленого рахунку.

Спірний договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками з протоколом розбіжностей від 03.06.2010 р., яким сторони погодили прийняття спірних пунктів договору в редакції покупця. Завірені копії договору та протоколу розбіжностей додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 27–5/10 від 27.05.2010 р. на підставі рахунку–фактури № СФ–000019 від 03.06.2010 р. ним була здійснена передоплата товару на суму 43200,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3943 від 07.06.2010 р. Призначенням платежу вказана оплата за плиту дорожню згідно рахунку № 19 від 03.06.2010 р. Відповідач частково поставив товар на суму передоплати за видатковою накладною № РН–18 від 11.06.2010 р. в сумі 25920,00 грн., в результаті чого непоставленим залишився товар на суму 13380,00 грн.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що відвантаження здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту отримання передоплати автотранспортом продавця на склад покупця.

Виходячи з того, що позивач здійснив передоплату 07.06.2010 р., відвантаження товару на всю суму попередньої оплати постачальник повинен був провести в період до 12.06.2010 р.

Відповідно до п. 6.2 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей від 03.06.2010 р.) у випадку, якщо протягом 10 календарних днів з моменту отримання 100% передоплати продавцем не буде поставлений товар, покупець має право розірвати даний договір, при цьому продавець зобов’язується повернути йому суму отриманої передоплати та 20% річних за користування грошовими коштами з дня отримання грошей по день фактичного їх повернення.

Позивач, керуючись п. 6.2 договору, направив відповідачу повідомлення № 63 від 30.08.2010 р. про розірвання договору в односторонньому порядку та вимагав повернути передоплату на суму 13380,00 грн. Факт направлення позивачем відповідачу вказаного повідомлення підтверджується фіскальними чеками № 9625 від 30.08.2010 р. та № 9624 від 30.08.2010 р.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не повернув суму попередньої оплати за непоставлені позивачу плити згідно п. 6.2 спірного договору), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Позивач надав до суду аналогічні заяви від 09.11.2010 р. та від 10.11.2010 р. про зміну предмету позовних вимог, в яких просив суд стягнути з відповідача передоплату в сумі 13380,00 грн., відсотки за користування коштами згідно п. 6.2 договору в розмірі 630,51 грн. (розрахунок процентів наведений в заявах).

Факт направлення заяви про зміну предмету позовних вимог відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 2929 від 11.11.2010 р. та описом вкладення до цінного листа від 10.11.2010 р., оригінали яких містяться в матеріалах справи.

Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Пунктом 6.2 договору сторони передбачили право розірвання договору за заявою покупця та зобов’язання продавця повернути суму отриманої передоплати.

Відповідно до ст. 193 ч. 1 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пункт 6.2 договору не встановлює строку виконання грошового зобов’язання по поверненню передоплати за товар у даних правовідносинах купівлі-продажу. Іншими пунктами спірного договору № 27–5/10 від 27.05.2010 р. строк повернення постачальником суми передоплати, здійсненої покупцем, також не визначений.

В такому випадку необхідно застосовувати загальну норму закону, передбачену ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Виходячи з того, що вимога згідно ст. 530 ЦК України, якою в даному випадку є повідомлення № 63 від 30.08.2010 р., була направлена 30.08.2010 р., відповідачем вона була отримана у період з 31.08.2010 р. по 02.09.2010 р. включно (з урахуванням нормативних строків пересилання місцевих поштових відправлень, встановлених Наказом № 1149 від 12.12.2007 р. Міністерства транспорту та зв’язку України), семиденний строк повернення попередньої оплати для відповідача наступив у період з 03.09.2010 р. по 09.09.2010 р. включно, а вже з 10.09.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання. Відповідач свої зобов’язання не виконав.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення передоплати в сумі 13380,00 грн. суд вважає обґрунтованими, тому їх задовольняє.

За неповернення суми передоплати позивач, керуючись п. 6.2 договору, нарахував відповідачу відсотки за користування коштами за період з 13.06.2010 р. по 06.09.2010 р. в розмірі 630,51 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.2 договору сторони погодили розмір процентів за користування чужими грошовими коштами (20%) та період, за який нараховуються такі проценти (з дня отримання грошей по день фактичного їх повернення).

Перевіркою розрахунку 20% річних за користування чужими коштами судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 20% річних за користування чужими коштами за період з 13.06.2010 р. по 06.09.2010 р. в сумі 630,51 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав, участі у судовому процесі не прийняв, тобто не скористався своїм правом на судовий захист.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволення позову – на відповідача, в частині зменшення розміру позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “МіК” (юридична адреса: 83121, м. Донецьк, вул. Челюскінцев, 299; фактична адреса: 83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 139а; код ЄДРПОУ 32805025; рахунок 26006010001115 в АКБ „ІНДУСТРІАЛБАНК”, МФО 313849) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ДиАД” (юридична адреса: 83117, м. Донецьк, вул. Бахметьєва, буд. 46; код ЄДРПОУ 30701488; рахунок 260020002787000 в ВАТ „Донгорбанк”, МФО 334970) суму 14010,51 грн. (а саме: передоплату на суму 13380,00 грн., 20% річних за користування чужими коштами в розмірі 630,51 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 140,11 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 90,85 грн.

У судовому засіданні 18.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 19.11.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя