Рішення № 12332196, 15.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.11.10 р.                     Справа № 20/264                               

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Приватного акціонерного товариства „Луганська вугільна компанія”, м.Луганськ

до відповідача Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк

про стягнення 3116270,94 грн.

За участю представників:

від позивача: Федоренко Д.А. – дов.

від відповідача: Козаренко Н.Ю. – дов.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Приватне акціонерне товариство „Луганська вугільна компанія”, м.Луганськ, із позовом до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк, про стягнення 3116270,94 грн., з яких 2552518,22 грн. – сума інфляційних нарахувань, 563752,72 грн. – сума 3% річних.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на приписи Господарського та Цивільного кодексів України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, про що надав суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що ДП „ДВЕК” погоджується з періодом, за який позивач здійснив нарахування 3% річних, а саме – з 01.08.08 р. по 01.10.10 р. в сумі 563752,72 грн. Крім того, відповідач вважає, що позивачем здійснено помилку у періоді, за який збільшилась сума заборгованості, тобто позивач, на думку відповідача, повинен нараховувати інфляційні за період з вересня 2009 року по вересень 2010 року, у зв’язку із чим сума інфляційних становить 1027496,74 грн.

15 листопада 2010 року позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог, в якій, у зв’язку із допущенням математичної помилки при розрахунку сум інфляційних та 3% річних, уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 1027496,74 грн. – суму інфляційних нарахувань, 586717,68 грн. – суму 3% річних.

Дану заяву судом прийнято до розгляду як таку, що подана відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

           Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

10 квітня 2006 року між Закритим акціонерним товариством „Луганська вугільна енергетична компанія” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськвуглепереробка” було укладено договір уступки права вимоги № 20/04 (далі-Договір), відповідно до умов якого позивач набув право вимоги з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” за договором постачання вугільної продукції № 140 від 01.08.03 р. на загальну вартість 9013129,29 грн.

У 2007 році позивач звернувся до господарського суду Донецької області із позовом до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк, про стягнення 9013129,29 грн. – суми заборгованості за договором уступки права вимоги № 20/04 від 10.04.06 р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.07.07 р. по справі № 20/196 позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Луганська вугільна компанія”, м.Луганськ, до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк, задоволені повністю та стягнуто з ДП „Донецька вугільна енергетична компанія” 9013129,29 грн. – суму заборгованості за договором уступки права вимоги № 20/04 від 10.04.06 р.

Відповідно до п.1 Статуту Приватного акціонерного товариства „Луганська вугільна компанія”, Приватне акціонерне товариство „Луганська вугільна компанія” є юридичною особою із новим найменуванням в результаті внесення (затвердження) загальними зборами акціонерів Товариства, змін до Статуту, які пов’язані з набранням чинності Закону України „Про акціонерні товариства” та зміною найменування Закритого акціонерного товариства „Луганська вугільна компанія”, що було створено юридичними особами як підприємницьке товариство у формі закритого акціонерного товариства на Приватне акціонерне товариство „Луганська вугільна компанія”.

Посилаючись на те, що станом на вересень 2010 року грошові зобов’язання зі сплати коштів за договором уступки права вимоги № 20/04 від 10.04.06 р. відповідачем не виконані та що до теперішнього часу рішення господарського суду Донецької області від 18.07.07 р. по справі № 20/196 не виконано, позивач звернувся до суду із позовними вимогами, зменшив їх розмір та просить суд стягнути з відповідача 1027496,74 грн. – суму інфляційних нарахувань, 586717,68 грн. – суму 3% річних.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, про що надав суду письмовий відзив на позов.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи документами, а саме – розрахунком позовних вимог, рішенням господарського суду Донецької області від 18.07.07 р. по справі № 20/196.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.07.07 р. по справі № 20/196 встановлений факт заборгованості відповідача на користь позивача за договором уступки права вимоги № 20/04 від 10.04.06 р. у розмірі 9013129,29 грн., дана сума стягнута з відповідача.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У своєму позові позивач стверджував, що до теперішнього часу вищезазначене рішення господарського суду Донецької області не виконано, тобто зобов’язання зі сплати грошових коштів в сумі 9013129,29 грн., відповідачем не виконано, у зв’язку із чим на дану суму позивачем нараховано відповідачеві та пред’явлено до стягнення суми індексу інфляції та 3% річних, що узгоджується із приписами ст.625 Цивільного кодексу України та відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, зменшені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1027496,74 грн. – суми інфляційних нарахувань, 586717,68 грн. – суми 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Зменшені позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Луганська вугільна компанія”, м.Луганськ, до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк, - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 63; р/р 26002301768811 у філії ГУ ПІБ в Донецькій області, МФО 334635, ЄДРПОУ 33161769) на користь Приватного акціонерного товариства „Луганська вугільна компанія” (91021, м.Луганськ, вул.Советська, 18; р/р 26005310780201 у АБ „Південний” м.Одеси, МФО 328209, код ЄДРПОУ 32474386) 1027496,74 грн. – суму інфляційних нарахувань, 586717,68 грн. – суму 3% річних, 13208,88 – суму витрат по сплаті державного мита, 122,24 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ у встановленому порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 15.11.2010 р.

Повне рішення складено 22.11.2010 р.

Суддя                               

Надруковано 3 примірники:

1-          позивачеві;

1 – відповідачеві;

1 – у справу

Вик.Камуз В.В.