Рішення № 123321717, 25.11.2024, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/2014/23

Провадження № 2/172/581/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.11.2024 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Стромко Ірина Вадимівна, територіальна громада в особі виконавчого комітету Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкування за законом земельних ділянок та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Стромко Ірина Вадимівна про тлумачення заповіту,

В С Т А Н О В И В

До суду надійшов позов ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним та визнання права на спадкування за законом земельних ділянок. В обґрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_3 вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із гаражу № НОМЕР_1 , розташованого за адресою: гаражне товариство «Мрія», м. Лубни, Полтавська область, земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, кадастрові номери 1220787700:01:002:0076, 1220787700:01:002:0077. Позивачка є спадкоємцем за заповітом та за законом у порядку ст.ст. 1261, 1241 ЦК України. Спадщину вона прийняла у встановленому законом порядку та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на гараж № НОМЕР_1 . 20.06.2023 року до приватного нотаріуса Стромко І.В. надійшла заява від відповідачки ОСОБА_2 про прийняття спадщини за заповітом. У цій заяві відповідачка помилково зазначає, що інших спадкоємців, окрім неї, немає. У зв`язку з цим, нотаріусом 14.08.2023 року позивачці відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, оскільки наявний спір про право. Зі змісту спірного заповіту вбачається, що у ньому не зазначений кадастровий номер земельної ділянки, яку заповів спадкодавець, тому не можливо визначити яку саме земельну ділянку заповів спадкодавець, її межі, чи дійсно спадкодавець володів нею на праві власності тощо. Крім цього, у спірному заповіті допущені скорочення дата народження особи, ці відомості не зазначені прописом, що є обов`язковим. Також не зазначено місце народження та місце постійної реєстрації, ідентифікаційний податковий номер особи, на ім?я якої складений заповіт, що унеможливлює встановити таку особу, на чиє ім?я зроблено розпорядження заповідачем, що у свою чергу робить спірний заповіт нікчемним. Окрім цього, на час посвідчення заповіту, виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування повинно було прийнято рішення про покладення обов`язків щодо вчинення нотаріальних дій на секретаря сільської ради ОСОБА_5 , якою було посвідчено спірний заповіт. В іншому випадку відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт вважається нікчемним. Крім того, оскільки позивачка є пенсіонером з 11.05.2022 року, то вона має обов`язкову частку у спадщині відповідно до ст. 1241 ЦК України. Просить суд визнати заповіт ОСОБА_4 , посвідчений 26.06.2015 року секретарем Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області недійсним; визнати за позивачкою право на спадщину на земельні ділянки площею 5,927 га кадастровий номер 1220787700:01:002:0076, площею 5,9275 га кадастровий номер 1220787700:01:002:0077; стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою від 01.11.2023 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вказує, що заповіт від 26.06.2015 року складений ОСОБА_4 з додержанням вимог ст. 1247 ЦК України та посвідчений посадовою особою органу місцевого самоврядування відповідно до вимог ст. 1251 ЦК України. При цьому, відповідачка під час складення заяви про прийняття спадщини за заповітом дійсно не знала про наявність спадкоємців з обов`язковою часткою у спадщині. Тому помилково зазначила про це у заяві і не заперечує на право спадкування половини земельної ділянки позивачкою. Вважає, що у заповіті від 26.06.2015 року мова йде саме про земельну ділянку площею 5,927 га кадастровий номер 1220787700:01:002:0076.

Крім цього, 17.09.2024 року до суду надійшов позов ОСОБА_2 , який ухвалою від 18.09.2024 року об`єднано з позовом ОСОБА_1 в одне провадження. В обґрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_6 вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік відповідачки ОСОБА_4 , який заповів позивачці ОСОБА_2 належну земельну ділянку призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,927 га, що розташована на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області. Заповіт посвідчено 26.06.2025 року секретарем Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області та зареєстровано в реєстрі за № 26. Після смерті спадкодавця ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спавдщини, однак їй було відмовлено у проведенні нотаріальних дій з причини неможливості визначення на яку земельну ділянку складено заповіт. Померлому належало на праві власності дві земельні ділянки, які різняться між собою площею, а саме: земельна ділянка площею 5,927 га, кадастровий номер 1220787700:01:002:0076 та земельна ділянка площею 5,9275 га 1220787700:01:002:0077. Крім позивачки, яка успадковує земельну ділянку за запомітом, спадкоємицею іншого спадкового майна, не охваченого заповітом, а також згідно з вимогами ст. 1241 ЦК України щодо права на обов`язову частку у спадщині, 1/2 частини земельної ділянки за заповітом, є відповідачка у справі. На момент смерті ОСОБА_4 заповіт був чинний. Як вбачається з правовстановлюючих документів на дві земельні ділянки, вони різняться між собою площею, різниця становить всього 0,0005 га, але вона вказує на можливість ідентифікувати ці земельні ділянки за їх площею. У заповіті складеному на користь ОСОБА_2 зазначена земельна ділянка площею 5,927 га, які присвоєно кадастровий номер 1220787700:01:002:0076. Тому вважає, що саме про цю земельну ділянку йде мова у заповіті. Просить суд розтлумачити, що в заповіті, вчиненому ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченому секретарем Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області 26.06.2015 року, зареєстрованому в реєстрі № 26, виявленням його волі є розпорядження, згідно з яким ОСОБА_4 заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Васильківським РС ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 12.12.2012 року, РНОКПП: НОМЕР_3 ) земельну ділянку призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,927 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1229787700:01:002:0076, яка належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину, реєстраційний номер 671, виданого 28.04.2014 року Васильківською держнотконторою Дніпропетровської області.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надала суду заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, позовні вимоги ОСОБА_1 просить задовольнити частково, а саме: сторона позивача відмовляється від позовних вимог у частині визнання заповіту ОСОБА_4 недійсним та від права на спадкування за законом на цілу земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,927 га з кадастровим номером 1220787700:01:002:0076. Вказує, що ОСОБА_1 з 11.05.2022 року є пенсіонером відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 серія НОМЕР_5 та вдовою померлого ОСОБА_4 , тому відповідно до ст. 1241 ЦК України, має право на обов`язкову 1/2 частку у спадщині за законом на земельну ділянку призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,927 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1229787700:01:002:0076, яка належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину, реєстраційний номер 671, виданого 28.04.2014 року Васильківською держнотконторою Дніпропетровської області. Просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково та визнати за нею право на спадкування за законом 1/2 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,927 га., розташованої на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер1220787700:01:002:0076, та задовольнити повністю позовні вимоги ОСОБА_1 та визнати за нею право на спадкування за законом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,9275 га, розташовану на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1220787700:01:002:0077. Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги ОСОБА_1 визнає частково і просить задовольнити їх в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкування за законом 1/2 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,927 га, розташованої на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1220787700:01:002:0076 та на спадкування за законом земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,9275 га, розташованої на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1220787700:01:002:0077. Позов ОСОБА_2 про тлумачення заповіту підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити.

Третя особа: приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Стромко І.В. надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, рішення просить ухвалити на розсуд суду. Пояснила, що нею була відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . по заповіту від 12.08.2014 року нею було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на гараж № НОМЕР_1 , що розташований в м. Лубни Полтавської області, гаражне товариство «Мрія». Згідно з інформацією зі Спадкового реєстру, спадкодавець ОСОБА_4 26.06.2015 року склав заповіт, що був посвідчений Павлівською сільською радою Васильківського району Дніпропетровської області, проте Спадковий реєстр не містить інформації про те, щодо якого майна та на кого був складений цей заповіт. 20.06.2023 року вона отримала поштою нотаріально завірену заяву ОСОБА_2 про прийняття спадщини за цим заповітом, інших документів ОСОБА_2 не надала. При цьому, ОСОБА_1 надала Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯД № 961555 площею 5,9275 га, однак згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спадкодавець ОСОБА_4 мав у власності іншу земельну ділянку площею 5,927 га, яка належала йому на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Васильківською ДНК 28.04.2014 року за № 671. Свідоцтво також ніхто із спадкоємців їй не надав. ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом на обов`язкову частку в спадщині як непрацездатна дружина після померлого чоловіка. Вищезазначений Державний акт на право власності на земельну ділянку та інформація з Державного реєстру речових прав містять суперечливі відомості щодо власності спадкодавця ОСОБА_4 , що унеможливлює визначення складу спадкового майна та визначення розміру обов`язкової частки у спадщині, передбаченої ст. 1241 ЦК України. Тому нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, про винесено постанову 14.08.2023 року.

Третя особа: виконавчий комітет Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області надала суду заяву про розгляд справи у відсутність представника третьої особи, рішення просить ухвали на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_6 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 .

Після смерті чоловіка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Стромко І.В. із заявою про прийняття спадщини, після чого приватним нотаріусом була заведена спадкова справа № 8/2023 та 18.08.2023 року видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Стромко І.В. 12.08.2014 року і зареєстрованим в реєстрі за № 826. Спадковим майном за цим заповітом є гараж № НОМЕР_1 загальною площею 30,4 кв.м., розташований в м. Лубни Полтавської області, гаражне товариство «Мрія».

20.06.2023 року до приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Стромко І.В. надійшла заява ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який залишив на її ім`я заповіт, посвідчений Павлівською сільською радою Васильківського району Дніпропетровської області 26.06.2015 року і зареєстрований в реєстрі № 26.

Постановою приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Стромко І.В. від 14.08.2023 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, що належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіку ОСОБА_4 . В обґрунтування своєї постанови приватний нотаріус зазначила, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом від 12.08.2014 року та за законом відповідно до ст. 1241 ЦК України. Остання у встановленому законом порядку прийняла спадщину (спадкова справа № 8/2023). У встановлений ст. 1270 ЦК України строк від ОСОБА_2 надійшла нотаріально завірена заява про прийняття спадщини за заповітом, що був посвідчений 26.06.2015 року Павлівською сільською радою Васильківського району Дніпропетровської області, інших документів ОСОБА_2 не надіслала. Вказане свідчить про те, що між спадкоємцями ОСОБА_4 наявний спір про право на спадщину. Встановити склад спадкового майна неможливо, оскільки відсутні документи на земельну ділянку, відсутній заповіт, посвідчений Павлівською сільською радою Васильківського району Дніпропетровської області 26.06.2015 року, не можливо встановити на яку земельну ділянку складений цей заповіт та розмір обов`язкової частки ОСОБА_1 у спадщині, передбаченої ст. 1241 ЦК України.

За життя ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений 26.06.2015 року секретарем Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, яким заповів земельну ділянку призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,927 га і розташовану на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 03.10.2023 року та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.04.2014 року вбачається, що власником земельної ділянки площею 5,927 га кадастровий номер 1220787700:01:002:0076, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташованої на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області є ОСОБА_4 Дата державної реєстрації права 28.04.2014 року, номер запису про право: 5489258, орган, що здійснив державну реєстрацію права Васильківська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області.

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 961555 ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину ВЕХ № 139645, виданого Васильківською держнотконторою № 2791 належить земельна ділянка площею 5,9275 га кадастровий номер 1220787700:01:002:0077, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташована на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області.

Частина 1 статті 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. (ч.1, п. 1ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина перша статті 1217 ЦК України).

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (частина перша статті 1235 ЦК України).

Згідно зі статтею 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.

У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Статтею 213 ЦК України визначено загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні правочину, які втілюються в трьох рівнях. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 757/5305/13-ц.

Тлумачення заповіту судом не повинно замінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпорядження його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням в ньому слів, понять і термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частини заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача стосовно долі спадщини.

Системний аналіз положень статей 213, 1256 ЦК України діє підстави для висновку, що при тлумаченні змісту заповіту не допускається пошук волі заповідача, яка не знайшла відображення у тексті самого заповіту, а також не допускається внесення змін у зміст заповіту, який є особистим розпорядженням фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 595/731/21.

Наявні у справі докази свідчать про те, що у власності ОСОБА_4 перебували дві земельні ділянки площею 5,927 га кадастровий номер 1220787700:01:002:0076 та площею 5,9275 га кадастровий номер 1220787700:01:002:0077.

Однак у заповіті вказано, що ОСОБА_4 заповідає ОСОБА_2 земельну ділянку площею 5,927 га.

Такі розбіжності в характеристиці спадкового майна - земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сілсьькогосподарського виробництва, що розташована на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, ускладнюють розуміння волі заповідача стосовно долі спадщини, а тому заповіт ОСОБА_4 підлягає тлумаченню. У зв`язку з цим позовні вимоги ОСОБА_2 слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають у зв`язку з відсутністю порушених прав спадкоємців, щодо захисту яких вони звернулися до суду. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду по захист своїх спадкових прав за правилами позовного провадження.

У своїй постанові від 22 вересня 2021 року № 227/3750/19 Верховний Суд вказав, що визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Таким чином, перешкодою для оформлення у нотаріальному порядку права власності на спадкове майно є розбіжності в характеристиці спадкового майна, зазначеного у заповіті, тому підстав для визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку відсутні, оскільки, таке право може бути реалізоване у нотаріальному порядку після тлумачення заповіту спадкоємцями. У зв`язку з вказаним у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 211, 247, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 213, 392, 1256 ЦК України, -

У Х В А Л И В

1. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Стромко Ірина Вадимівна, територіальна громада в особі виконавчого комітету Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкування за законом земельних ділянок.

2. Судові витрати залишити за позивачкою ОСОБА_1 .

3. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Стромко Ірина Вадимівна про тлумачення заповіту - задовольнити.

4. Розтлумачити, що в заповіті, вчиненому ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченому секретарем Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області 26.06.2015 року, зареєстрованому в реєстрі № 26, виявленням його волі є розпорядження, згідно з яким ОСОБА_4 заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Васильківським РС ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 12.12.2012 року, РНОКПП: НОМЕР_3 ) земельну ділянку призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,927 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1229787700:01:002:0076, яка належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину, реєстраційний номер 671, виданого 28.04.2014 року Васильківською держнотконторою Дніпропетровської області.

5. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору за подання позову до суду в сумі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Г. Битяк