Рішення № 12331814, 04.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

04.11.2010Справа №2-2/5008-2010 за позовом - Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (01030, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 18) в особі Кримської філії ВАТ "Укртелеком" (95000, м. Сімферополь, вул. Р.Люксембург, 11)

до Бахчисарайського районного відділу ГУ МВС України в АР Крим (98400, м. Бахчисарай, вул. Кооперативна, 4)

про стягнення 3 731,39 грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Позивач: Герасименко В.О. – ю/к 1-ої категорії, довіреність у справі.

Відповідач: Дереза А. А. – зам. начальника, довіреність у справі.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» в особі в особі Кримської філії ВАТ "Укртелеком" звернулось до господарського суду АРК із позовною заявою до відповідача – Бахчисарайського районного відділу ГУ МВС України в АР Крим про стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги у розмірі 3480грн14коп., 3 % річних у сумі 59грн09коп. та пені у сумі 192грн16коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір №8 від 11.06.2007 року, відповідно до умов якого позивач надає телекомунікаційні послуги відповідачу, а відповідач - своєчасно оплачує отримані послуги. Позивач у повному обсязі виконав свої зобов’язання за договором, проте, відповідач своєчасно не здійснював оплату наданих послуг, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду клопотання від 04.11.2010 року №01/10-810, яким у зв’язку із частковим погашенням відповідачем суми заборгованості просить суд стягнути суму заборгованості за телекомунікаційні послуги у розмірі 1980грн14коп., 3 % річних у сумі 59грн09коп., пені у сумі 192грн16коп

Враховуючи поданий позивачем у судовому засіданні уточнений розрахунок позовних вимог, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. N 01-8/482.

Відповідач у судовому засіданні надав суду заперечення, яким просить суд відмовити у задоволені позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України, майнові відносини у сфері господарювання регулюються цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Умовами кредитного договору іншого не встановлено.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовами надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ, або оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Між позивачем, як підприємством зв’язку, та Бахчисарайським районним відділом ГУ МВС України в АР Крим, як споживачем, був укладений договір №8 від 11.07.2007 року про надання послуг електрозв’язку.

Відповідно до п.1 вищенаведеного договору предметом договору є надання підприємством зв’язку послуг електрозв’язку, перерахованих у додатку 1, та безплатних послуг, перерахованих у додатку 2.

Оплата та порядок розрахунків передбачені р.4 договору, згідно з яким послуги, що надаються підприємством зв’язку, оплачуються по тарифам, затвердженим відповідно до діючого законодавства. Споживач сплачує послуги електрозв’язку за спільно погодженою авансовою та кредитною системою оплати з наданням рахунків. Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. Розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв’язком здійснюється по постійній (без почасової оплати) або по змінній (з почасовою оплатою) величині, якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТЗ. Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяті днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв’язку стягується додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг. (4.1, 4.2, 4.3, 4.5).

У виконання взятих на себе обов’язків за договором, позивач надав відповідачеві передбачені договором телекомунікаційні послуги, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст..33 Закону України „Про телекомунікації” вказані послуги підлягають оплаті абонентом.

Однак, відповідач не сплатив надані позивачем послуги та судом встановлено, що на момент звернення позивача із позовом у суд заборгованість відповідача за договором №8 від 11.07.2007 року про надання послуг електрозв’язку за період з 01.09.2008р по 01.09.2009р склала 3480грн14коп., яка на момент розгляду спору не погашена, але судом також встановлено, що відповідно банківської виписки відповідачем 19.10.2010 року, тобто після звернення позивача з позовом до суду, була сплачена сума в розмірі 1 500 грн00коп., у зв’язку із чим суд вважає, що у частині стягнення 1 500грн00коп. боргу провадження у справі підлягає припиненню за п. 1-1 ст. 80 ГПК України у в’язку із відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи та давши оцінку представленим доказам, суд прийшов до висновку, що, виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, позов у частині стягнення 1 980грн14коп. боргу за надані відповідно до договору №8 від 11.06.2007 року про надання послуг електрозв’язку послуги, обґрунтований, підтверджується матеріалами справи, а саме, актом звірки взаємних розрахунків від 22.10.2010 року, який підписаний обома сторонами, та підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення пені у сумі 192грн16коп.

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.8 договору №8 від 11.06.2007 року про надання послуг електрозв’язку, у разі несплати за надані послуги електрозв’язку більш встановлено строку (з 21 числа місяця, що наступає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми затриманих платежів за кожну добу затримки відповідно діючого законодавства.

Отже, у частині стягнення 192грн16коп. пені за період з січня 2010р по червень 2010р позов обґрунтований та підлягає задоволенню, оскільки розрахунок пені позивачем здійснений правильно, відповідно до п.5.8 договору №8 від 11.06.2007 року про надання послуг електрозв’язку, не перевищує передбаченого Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» максимального розміру пені та нарахування її проведено з дотриманням шестимісячного строку передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Вимога про стягнення 3% річних у сумі 59грн09коп за період з 21.2.2010р до 26.8.2010р також підлягає задоволенню, оскільки в силу ст..625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача згідно з ст. 49 ГПК України, оскільки частина суми боргу у розмірі 1 500грн00коп була сплачена відповідачем 19.10.2010, тобто після звернення позивача з позовом до суду, тому що відповідно до штампу на конверті позивач звернувся з позовом до суду 11.10.2010р.

За згодою представників сторін в судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 09.11.2010р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, п.1-1 ст..80,ст.ст.82,84,85,121 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти уточнення позовних вимог 04.11.2010 року №01/10-810.

2.          Позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з Бахчисарайського районного відділу ГУ МВС України в АР Крим (98400, м. Бахчисарай, вул. Кооперативна, 4; р/р35210006000216 в Управлінні держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026 ОКПО 08673690) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (01030, м.Київ, б-р Тараса Шевченко, 18) в Кримської філії ВАТ "Укртелеком" (95000, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург, 11, р/р 260002257 у КРД ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» м.Сімферополь, МФО 324021, ЗКПО 22236588) 1980грн14коп. боргу за телекомунікаційні послуги, 59грн.09коп. річних, 192грн.16коп пені, 102,00грн. держмита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.          У частині стягнення 1 500грн00коп боргу провадження у справі припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.