Постанова № 12331680, 16.11.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

16 листопада 2010 р. № 39/286 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут еластомерних матеріалів і виробів", м. Дніпропетровськ,

на рішення господарського суду Донецької області від 28.04.2010

та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.08.2010

зі справи № 39/286

за позовом державного підприємства "Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут еластомерних матеріалів і виробів" (далі –Підприємство)

до відкритого акціонерного товариства "Донтехгума" (далі –Товариство), м. Донецьк,

про стягнення 440 000 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –Грищенка Д.С., Хорольського М.С.,

відповідача –Попкова П.О.,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду Донецької області з позовом (з урахуванням подальших змін та уточнень позовних вимог) про:

- визнання незаконно відтвореними ТУ У 25.1-00152342-008:2005 "Вироби гумові технічні для гальмових систем рухомого складу залізниць та вимоги до гумових сумішей, які використовуються під час їх виготовлення" та ТУ У 25.1-00152342-009:2005 "Вироби гумотехнічні формові та неформові для рухомого складу залізниць та вимоги до гумових сумішей, які використовуються під час їх виготовлення" з технічних умов позивача: ТУ У 6 00152135.047-97 "Изделия резиновые уплотнительные для тормозных пневматических систем подвижного состава железных дорог" і ТУ У 6 00152135.071-99 "Изделия резиновые технические для подвижного состава железных дорог и требования к резинам, применяемым для их изготовления";

- стягнення з Товариства на користь Підприємства компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 1 000 мінімальних заробітних плат;

- зобов’язання Товариства опублікувати в газеті "Урядовий кур'єр", журналах "Стандартизація, сертифікація, якість" та "Інтелектуальна власність" відомості про незаконне відтворення і неправомірне застосування ним у власній господарській діяльності названих технічних умов, а також зміст судового рішення зі справи;

- зобов’язання відповідача передати Підприємству копії технічних умов, що незаконно перебувають у Товариства.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.04.2010 (суддя Марченко О.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.08.2010 (колегія суддів у складі: Волков Р.В. –головуючий суддя, судді Діброва Г.І., Стойка О.В.), у позові відмовлено.

Прийняті судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статей 1, 3, 7, 8, 15, 31, 50 Закону України від 23.12.1993 № 3792-ХІІ "Про авторське право і суміжні права" (далі –Закон № 3792) мотивовано відсутністю підстав для притягнення Товариства до відповідальності за неправомірне використання належних позивачеві об’єктів авторського права у визначених Підприємством формах, оскільки технічні умови відповідача не є відтворенням та /або перекладом відповідних технічних умов позивача.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності в діях відповідача порушення майнових авторських прав позивача у визначених Підприємством формах.

Відповідно до частини п’ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов’язковість рішень суду.

За приписами частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачеві, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов’язком суду, який має приймати рішення зі справи в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи іншій спосіб захистити порушене право (за наявності підстав для цього), так і необхідність подальшого виконання прийнятого судом рішення.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, Підприємство власні позовні вимоги обґрунтувало неправомірним відтворенням Товариством технічних умов, авторські майнові права на які належать позивачеві, та їх перекладом з російської мови на українську.

Відповідно до статті 1 Закону № 3792 відтворення –це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.

Згідно з частиною третьою статті 15 Закону № 3792 відтворення, переклад, переробка, розповсюдження тощо є самостійними видами використання творів, які не співпадають за своїм правовим змістом.

За таких обставин попередні судові інстанції на підставі дослідження фактичних обставин справи та перевірки їх наявними доказами, оцінивши зміст спірних технічних умов і встановивши те, що з боку Товариства не мали місця відтворення та/або переклад технічних умов Підприємства (що підтверджується відсутністю необхідної тотожності їх змісту), дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності в діях відповідача визначених позивачем порушень, а тому й правомірно відмовили в задоволенні даного позову.

Крім того, позовна вимога про визнання технічних умов відповідача незаконно відтвореними відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України не є належним способом судового захисту, оскільки ця вимога є лише необхідною передумовою для застосування заходів судового примусу та не має характеру самостійної (окремої) позовної вимоги, безпосередньо спрямованої на захист та відновлення порушеного права.

У свою чергу, посилання скаржника на належність технічних умов до об’єктів авторського права та на відсутність доказової сили у висновків судового експерта від 25.11.2008 № 4600/30 та від 14.01.2010 № 4674/30 не можуть бути підставами для задоволення вимог касаційної скарги, оскільки зазначені обставини не спростовують наведеного і не призвели до прийняття господарськими судами неправильних судових рішень по суті спору.

Інші доводи скаржника також не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Донецької області від 28.04.2010 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.08.2010 зі справи № 39/286 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства "Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут еластомерних матеріалів і виробів" –без задоволення.

Суддя           В.Селіваненко

Суддя                                                                                           І.Бенедисюк

Суддя           Б.Львов