Вирок № 123315583, 22.11.2024, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7196/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за 12024071030000031 від 05.01.2024 року, про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, тимчасово ніде не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 26.11.2023 року вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за ч. 2 ст. 309 КК України, з урахуванням ст. 71 КК України, шляхом часткового складання до покарання у виді трьох років одного місяця позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ст.126-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

20 липня 2023 року, приблизно о 20 год. 06 хв., ОСОБА_4 знаходячись за місцем проживання потерпілої, за адресою АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї матері ОСОБА_6 домашнє насильство, що проявилось у словесних образах потерпілої нецензурними словами та погрожуванням фізичною розправою, що призвело до змін в нормальному психоемоційному стані потерпілої особи, викликало в неї душевні переживання, почуття тривоги, страху, приниженості. Постановою Ужгородського міськрайонного суду №308/15593/23 від 18.09.2023 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 (сто сімдесят) гривень.

21 липня 2023 року, приблизно о 10 год. 10 хв., ОСОБА_4 знаходячись за місцем проживання потерпілої, за адресою АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї матері ОСОБА_6 домашнє насильство, що проявилось у словесних образах потерпілої нецензурними словами та погрожуванням фізичної розправи, що призвело до змін в нормальному психоемоційному стані потерпілої особи, викликало в неї душевні переживання, почуття тривоги, страху, приниженості. Постановою Ужгородського міськрайонного суду №308/15936/23 від 19.09.2023 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 (сто сімдесят) гривень.

У подальшому, 13 вересня 2023 року, приблизно о 18 год. 40 хв., ОСОБА_4 знаходячись за місцем проживання потерпілої, за адресою АДРЕСА_1 , знову вчинив відносно своєї матері ОСОБА_6 домашнє насильство, що проявилось у словесних образах потерпілої нецензурними словами та погрожуванням фізичної розправи, що призвело до змін в нормальному психоемоційному стані потерпілої особи, викликало в неї душевні переживання, почуття тривоги, страху, приниженості. Постановою Ужгородського міськрайонного суду №308/19477/23 від 29.11.2023 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 (сто сімдесят) гривень.

Також, 04.01.2024 року ОСОБА_4 знаходячись за місцем проживання потерпілої, за адресою АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї матері ОСОБА_6 домашнє насильство, що проявилось у словесних образах потерпілої нецензурними словами та погрожуванням фізичної розправи, що призвело до змін в нормальному психоемоційному стані

потерпілої особи, викликало в неї душевні переживання, почуття тривоги, страху, приниженості.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні домашнього насильства стосовно своєї матері ОСОБА_6 визнав повністю, підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення за викладених в обвинувальному акті обставин. Пояснив, що неодноразово за місцем спільного проживання ображав свою матір ОСОБА_6 , висловлювався щодо неї нецензурною лайкою, погрожував матері фізичною розправою, були випадки і застосування сили до матері. ОСОБА_4 зазначив у судовому засіданні , що у скоєному розкаюється .

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав пояснення свого підзахисного, просив суд при визначенні покарання врахувати обставини, які пом`якшують покарання, зокрема, щире каяття обвинуваченого.

Потерпіла ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, при цьому подала до суду заяву, в якій просить розгляд кримінального провадження провести без її участі і зазначила, що із обвинуваченим ОСОБА_4 примирилася, вважає, що останній зробив для себе належні висновки, а тому просить застосувати до нього найменш суворе покарання .

Допитана у попередньому судовому засіданні 23.10.2024 року потерпіла ОСОБА_6 , підтвердила обставини викладені в обвинувальному акті та зазначила, що її син ОСОБА_4 часто кричав на неї, ображав її нецензурними словами, погрожував їй фізичною розправою, були випадки коли син піднімав руку на неї та намагався вдарити її , через що, в неї значно погіршувалося самопочуття та такі погрози з боку сина ОСОБА_4 викликали у неї душевні переживання та страждання. ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що її син ОСОБА_7 час від часу, втрачає контроль над своїми діями та вона намагається переконати сина у необхідності пройти належне лікування у лікувальному закладі.

Прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 його захисником ОСОБА_5 у судовому засіданні було заявлено клопотання про недоцільність дослідження судом доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

А отже, враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за 12024071030000031 від 05.01.2024 року , судом було з`ясовано, що прокурор ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_4 , його захисник ОСОБА_8 , потерпіла ОСОБА_6 правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм судом було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку.

Відтак, у відповідності до положень ч.3ст.349 КПК України, суд провів судовий розгляд кримінального провадження відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за 12024071030000031 від 05.01.2024 року у порядку, передбаченому даною нормою.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілу ОСОБА_6 та дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю і його дії вірно кваліфіковано за ст.126-1 КК України, а саме: умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд, керуючись загальними засадами призначення покарання, визначеними ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкостівчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином,його характер, обставини, що обтяжують відповідальність, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку згідно довідки виданої "Закарпатським обласним медичним центром психічного здоровя та медицини залежностей" від 08.01.2024р за №24 у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, ніде офіційно не працює, свою вину ОСОБА_4 визнав та щиро розкаявся у скоєному під час судового розгляду, а також думку потерпілої ОСОБА_6 з приводу призначення йому покарання.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття обвинуваченого.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку матері ОСОБА_6 .

З урахуванням викладеного вище,суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії за ст.126-1 КК України, оскільки, саме таке покарання будесправедливим,необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При призначені покарання судом приймається до уваги те , що ОСОБА_4 раніше був засуджений вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.11.2023 року за ч. 2 ст. 309 КК України, та з урахуванням положень ст.71 КК України, ОСОБА_4 остаточне покарання призначено у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України, обвинувачений вчинив після постановлення вироку Ужгородського міськрайонного суду від 26.11.2023 року, але до повного відбуття покарання.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно правової позиції сформульованої в постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 01 червня 2020 року у справі №766/39/17, суди, призначаючи остаточне покарання, повинні застосовувати правила, передбачені ст.71 КК України, якщо злочин вчинено саме після постановлення попереднього обвинувального вироку, а не після набрання ним законної сили.

При цьому, скасування судом апеляційної інстанції такого попереднього вироку в частині покарання з підстав неправильного звільнення від відбування покарання або у зв`язку з необхідністю призначити більш суворе покарання не перешкоджає застосуванню ст.71 КК України, оскільки , в такому разі, апеляційний суд фактично лише посилює покарання чи вказує на необхідність його відбування реально, а не спростовує висновків суду першої інстанції щодо винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення і не скасовує вирок у цій частині.

Разом з тим, суд, призначаючи покарання ОСОБА_4 , відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 КК України вважає за неохідне перевести менш суворий вид покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт, призначений за даним вироком ОСОБА_4 за ст.126-1 КК України у більш суворий - у виді позбавлення волі строком на 25 (двадцять п`ять) днів, враховуючи, що одному дню позбавлення волі відповідають вісім годин громадських робіт (пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України (200:8=25).

Таким чином, на підставі ст. 71 КК України ОСОБА_4 за сукупністю вироків , шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 листопада 2023 (справа № 308/6635/22) приєднати 3 (три) роки 1 (один) місяць, та остаточно до відбуття ОСОБА_4 призначити 3 (три) роки 1 (один) місяць 25 (двадцять п`ять) днів позбавлення волі.

Цивільного позовіу потерпілою ОСОБА_6 по справі не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.

Строк дії обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання закінчився 06.05.2024 року, та клопотання у відповідності до ч. 3 ст. 331 КПК України про доцільність продовження запобіжного заходу відносно обвнуваченого до суду не надходило, а підстав для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст. ст.71, 72, 100, 314,368,370,371,394, 474-475 КПК України, ст. ст. 12, 50, 65, 126-1 КК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити йому покарання: за ст. 126-1 КК України у вигляді 200 (двохсот) годин громадських робіт.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 КК України перевести менш суворий вид покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт, призначений за цим вироком, у більш суворий у виді позбавлення волі строком на 25 (двадцять п`ять) днів.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 листопада 2023 (справа № 308/6635/22) приєднати 3 (три) роки 1 (один) місяць позбавлення волі та остаточно до відбуття ОСОБА_4 призначити 3 (три) роки 1 (один) місяць 25 (двадцять п`ять) днів позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирати.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його фактичного затримання після набрання вироком законної сили.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1