Рішення № 123311495, 25.11.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року м. Чернігів Справа № 620/12721/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській областіпро визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) 18.09.2024 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі ГУПФУ в Чернігівській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі ГУПФУ в Тернопільській області, відповідач 2), у якому просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФУ в Тернопільській області від 01.05.2024 №253650003104 про відмову у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII ''Про державну службу'';

- зобов`язати ГУПФУ в Чернігівській області здійснити їй перерахунок та виплату пенсії по віку відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII ''Про державну службу'', зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування: з 16.08.2001 по 30.12.2016, з 06.01.2017 по 14.02.2022, з 15.02.2022 по дату звернення до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в неї достатньо стажу роботи на державній службі, страхового стажу та віку для призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ. Враховуючи наведене, відповідачем 2 протиправно відмовлено їй в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Ухвалою судді від 26.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, установлено відповідачам 15-денний строк для подання відзиву на позов.

Відповідач 1 надав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що спірне рішення прийнято ГУПФУ в Тернопільській області. Крім того, з 04.07.2001 посади, на яких працювала позивач, віднесені до категорії посадових осіб місцевого самоврядування, а не державних службовців, тому її твердження про стаж державної служби понад 20 років є безпідставним, а умови для призначення спірної пенсії відсутні.

Відповідач 2 надав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що з набранням чинності Законом №889-VIII державні службовці втратили право на призначення спеціальних пенсії та отримали право на призначення пенсій на загальних підставах, тобто відповідно до положень Закону №1058-IV. Разом з тим, законодавцем передбачено виключення для тих осіб, які станом на 01.05.2016 (день набрання чинності Законом №889-VIII) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, або які мають не менш як 20 років стажу на таких посадах. Для такої категорії осіб збережено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок (страхові внески).

Зарахований стаж позивача на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби з 15.05.1990 по 04.07.2001 становить 11 років 01 місяць 21 день, у зв`язку з чим правові підстави для призначення їй пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» відсутні.

Дослідивши матеріали справи, суд установив такі обставини.

Позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с. 11-14) позивач, зокрема, працювала на таких посадах:

- з 15.05.1990 по 24.01.1991 заступник голови Будищенської сільської ради народних депутатів;

- з 25.01.1991 по 06.05.1998 секретар виконкому Будищенської сільської ради народних депутатів (18.05.1994 прийняла присягу державного службовця; присвоєно дванадцятий ранг державного службовця);

- з 07.05.1998 по 30.12.2016 секретар Будищенської сільської ради (08.08.2001 присвоєно одинадцятий ранг державного службовця; 16.08.2001 прийнята присяга посадової особи органу місцевого самоврядування; 01.03.2005 присвоєно дев`ятий ранг посадової особи органів місцевого самоврядування);

- з 06.01.2017 по 14.02.2022 діловод Будищенського старостату (з 02.01.2019 на 0,5 посадового окладу);

- з 15.02.2022 по даний час діловод Оболонського старостинського округу селищної ради (на 0,5 ставки).

24.04.2024 позивач звернулась до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення (переведення) їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», до якої додала довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії, видану Коропською селищною радою (а.с. 18).

Вказану заяву розглянуто за екстериторіальним принципом та рішенням ГУПФУ в Тернопільській області від 01.05.2024 №253650003104 ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю необхідно стажу роботи на державній службі. Так, позивачу враховано стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців за період з 15.05.1990 по 04.07.2001, який становить 11 років 01 місяць 21 день (а.с. 15-16).

Про прийняте рішення позивача повідомлено листом ГУПФУ в Чернігівській області від 09.05.2024 (а.с. 15).

Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» (далі Закон №3723-ХІІ), передбачені розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу» (далі Закон №889-VІІІ).

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з пунктами 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, після 1 травня 2016 року (дати набрання чинності Законом №889-VІІІ) право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ зберігають лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ та мають передбачені частиною 9 статті 37 Закону №3723-ХІІ страховий стаж і стаж державної служби.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по справі №822/524/18 та постанові Верховного Суду від 02.04.2020 по справі №687/545/17.

У наданому відповідачем відзиві не спростовано наявність у позивача віку та страхового стажу, необхідних для призначення спірної пенсії (переведення).

Так, підставою для відмови в перерахунку пенсії є відсутність необхідного спеціального стажу, оскільки відповідачем не зараховано до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 04.07.2001 на посадах в органах місцевого самоврядування.

Разом з тим, згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Статтею 25 Закону №3723-XII передбачено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України.

Стаж державної служби, до набрання чинності Закону №889-VІІІ обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283).

У свою чергу, відповідно до пункту 2 Порядку №283 (була чинною до 01.05.2016) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до приписів статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» до шостої категорії посад в органах місцевого самоврядування, належать, зокрема, посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.

Таким чином, період проходження служби в органах місцевого самоврядування має зарахуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року по справі №735/939/17, від 22 листопада 2018 року по справі №500/6640/16, від 10 лютого 2021 року по справі №825/1453/18.

З урахуванням наведених вище законодавчих приписів, станом на 01.05.2016 стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування у період з 04.07.2001 по 01.05.2016 прирівнюється до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що спростовує доводи ГУПФУ в Тернопільській області про те, що такий стаж не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця.

Таким чином, позивач з 15.05.1990 безперервно до 01.05.2016 займала посади в органах місцевого самоврядування, віднесені до відповідної категорії посад державної служби, а тому суд вважає, що позивач має право на зарахування указаного вище періоду, який становить більше 20 років, до стажу державної служби, який є необхідними для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

З огляду на викладене, відмова відповідача 2 у зарахуванні ОСОБА_1 періоди роботи з 16.08.2001 до 30.12.2016, з 06.01.2017 до 14.02.2019 та з 15.02.2022 по 18.09.2024 до стажу державної служби не відповідає критеріям обґрунтованості та законності, які встановлені в частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин оскаржуване рішення від 01.05.2024, яким позивачу відмовлено у призначенні (переведенні) пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», є протиправним та має бути скасоване.

Оскільки позивач досягнула пенсійного віку, встановленого Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», має необхідний страховий стаж, на день набрання чинності Законом №889-VІІІ займала посади державної служби та мала не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Законом України №3723-ХІІ «Про державну службу», вона має право на призначення (перерахунок) спірної пенсії з урахуванням положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII.

За таких обставин, з метою запобігання порушення права позивача на належну їй пенсію, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, суд вважає необхідним зобов`язати ГУПФУ в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Ухвалюючи таке рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

У зазначеному випадку, задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача 2 призначити пенсію є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Визначаючись щодо органу, який має приймати рішення про призначення пенсії, суд зазначає, що Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1, у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 та від 16.12.2020 №25-1), передбачає можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.

Так, згідно із пунктом 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Відповідно до матеріалів справи заява позивача про призначення пенсії від 24.04.2024 розглянута за екстериторіальним принципом ГУПФУ в Тернопільській області і рішення про відмову в призначенні пенсії прийнято саме вказаним територіальним органом Пенсійного фонду України.

З огляду на зазначене та положення Порядку №22-1, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання саме ГУПФУ в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача та призначити їй спірну пенсію.

Разом з тим, у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ГУПФУ в Чернігівській області виплатити позивачу пенсію необхідно відмовити, оскільки виплаті пенсії передує її призначення. Станом на день розгляду справи по суті, відповідне рішення відповідачем 2 прийнято не було.

Згідно з статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській областіпро визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 01.05.2024 №253650003104 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно достатті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно достатті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 16.08.2001 по 30.12.2016, з 06.01.2017 по 14.02.2022 та з 15.02.2022 по 18.09.2024.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 25 листопада 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П`ятницька, 83А, м. Чернігів, 14005).

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769, вул. Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001).

Суддя С.В. Бородавкіна