Рішення № 123308502, 25.11.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 рокусправа № 380/1694/24 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач-2), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії № 134350008846 від 04.12.2023 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати пенсію відповідно до п. 4 частини першої ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 30.11.2023 року, зарахувавши ОСОБА_1 до страхового стажу періоди трудової діяльності відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1987 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою як учаснику бойових дій відповідно до п. 4 частини першої ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на призначення дострокової пенсії за віком як особа, якій надано статус учасника бойових дій відповідно до ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551 ХІІ після досягнення чоловіками 55 років за наявності страхового стажу не менше як 25 років. Повідомив, що вік позивача - 56 років. 04.12.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, за результатами розгляду заяви було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 134350008846. Рішення мотивовано тим, що до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1987, оскільки є виправлення на титульній сторінці року народження. Для зарахування до страхового стажу вищевказаного необхідно надати уточнюючі довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх, виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, що передбачено Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Додатково зазначено що за період з 14.12.1988 по 31.01.1991 період проходження військової служби, відсутня дата видачі військового квитка; з 03.01.2000 по 02.07.2001 та з 01.12.2001 по 21.01.2002, в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. Вказав, що відповідно до паспорту № НОМЕР_2 , орган, що видав № 4633 від 01.12.2023 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в трудові книжці чітко зазначено дату народження « ІНФОРМАЦІЯ_1 », трішки розмазане чорнили з лівого боку цифри « 6» в даті народження, вона не є закресленою, виправленою, добре оглядається, її неможливо сплутати з будь-якою іншою цифрою. Повідомив, що відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації. Стверджує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у документах по обліку трудового стажу, неналежним чином оформлена трудова книжка, не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, оскільки заявник, як працівник, не може відповідати за правильність та повноту оформлення кадрових документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації, з вини адміністрації підприємства, не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 29.01.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 11936 від 14.02.2024), в якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що за принципом екстериторіальності, документи ОСОБА_2 про призначення пенсії за віком розглядалися і, відповідно, рішення про відмову у призначенні пенсії № 134350008846 приймалося Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області. Щодо призначення пенсії позивачу зазначив, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058 для призначення дострокової пенсії позивачу слід досягти віку 55 років та мати необхідний страховий стаж не менше 25 років. Повідомив, що у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про перегляд рішення про відмову у призначенні пенсії від 04.12.2023 встановлено наявність у позивача страхового стажу у розмірі 10 років 04 місяці 05 днів та зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1987:

- з 14.12.1988 по 31.01.1991 - період проходження військової служби, оскільки відсутня дата видачі військового квитка (запис 10 трудової книжки);

- з 01.12.2001 по 21.01.2022 - в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Вказав, що з розрахунку стажу ОСОБА_1 слідує, що до страхового стажу також не зараховано період з 01.07.2000 по 30.06.2001. Зверну увагу на те, що відповідно до записів 25-26 трудової книжки позивач з 03.01.2000 по 02.07.2001 працював в ТзОВ АГРОКООП. Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) відсутні відомості про роботу позивача у період з 03.01.2000 по 02.07.2001 в ТзОВ АГРОКООП. Також вказав, що згідно з розрахунком стажу ОСОБА_1 слідує, що до страхового стажу не зараховано період з 27.01.2003 по 25.07.2003. Відповідно до записів 31-32 трудової книжки позивачу у вказаний період виплачувалась матеріальна допомога з безробіття. Крім того вказав, що відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про перегляд про відмову у призначенні пенсії від 04.12.2023 страховий стаж ОСОБА_1 становив 19 років 03 місяці 26 днів. Зазначив, що у випадку зарахування періодів з 14.12.1998 по 31.01.1991, з 01.07.2000 по 30.06.2021, з 01.12.2001 по 21.01.2002, з 27.01.2023 по 25.07.2023 до стразового стажу, у позивача буде відсутній необхідний страховий стаж, передбачений ст. 26 Закону № 1058 (25 років). Просив у задоволенні позову відмовити.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 38900 від 22.05.2024) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Управління за принципом екстериторіальності розглянуто заяву Позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 04.12.2023 № 134350008846 про відмову у призначенні пенсії. Вважає таке рішення правомірним, оскільки відповідно до п. 4 ст. 115 Закону № 1058 право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до статті 6, після досягнення чоловіками 55 років, та за наявності страхового стажу не менше 25 років. Повідомив, що за результатами розгляду документів до страхового стажу позивача не зараховано періоди трудової діяльності відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1987: з 14.12.1988 по 31.01.1991 - період проходження військової служби, оскільки в документі відсутня дата видачі військового квитка. Згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній п. 6, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637, час підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах підтверджується довідками військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури ,СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально- виконавчої служби, ДСНС; - з 01.12.2001 до 21.01.2002, в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб враховано всі періоди трудової діяльності. Таким чином, підтверджено належними документами страховий стаж 19 років 03 місяці 26 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, тому у призначенні пенсії відмовлено через відсутність необхідного страхового стажу. Зазначив, що позивач матиме право на пенсійну виплату при набутті необхідного страхового стажу. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 30.11.2023 про призначення йому пенсії. До заяви додав копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, копію паспорта громадянина України, копію військового квитка, копію диплому про навчання, заяву про спосіб виплати пенсії, посвідчення учасника бойових дій, копію трудової книжки, копію витягу з наказу командира військової частини про зарахування до списків особового складу частини, копію витягу з наказу про виключення позивача зі списків особового складу військової частини, копію довідки про перебування на військовій службі у військовій частині, копію довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

За результатами розгляду заяви позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії від 04.12.2023 № 134350008846. Вказаним рішенням відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Зі змісту вказаного рішення слідує, що відповідачем-1 визначено страховий стаж позивача у розмірі 10 років 04 місяців 05 днів. При цьому до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1987, оскільки є виправлення на титульній сторінці року народження, а також періоду проходження військової служби з 14.12.1998 по 31.01.1991, оскільки відсутня дата видачі військового квитка.

У подальшому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення про перегляд рішення про відмову у призначенні пенсії від 04.12.2023 № 134350008846, яким визначено страховий стаж позивача у розмірі 19 років 03 місяці 26 днів. Вказано, що до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1987: з 14.12.1998 по 31.01.1991 період проходження військової служби, відсутня дата видачі військового квитка.

Листом від 29.12.2023 № 34907-36795/О-52/8-1300/23 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача про результати розгляду його заяви від 30.11.2023, а також зазначило, що до загального страхового стажу не зараховано: - період військової служби з 14.12.1988 по 31.01.1991, оскільки відсутня копія військового квитка із записом про проходження військової служби в зазначений період, а у запису № 10 трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1987 відсутня дата видачі військового квитка; період роботи з 01.12.2001 по 21.01.2002, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Не погоджуючись з рішенням відповідача-1 від 04.12.2023, вважаючи, що у нього є право на призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV (далі-Закон України № 1058-ІV) регулюються відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України № 1058-ІV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктом 3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У відповідності до п. 2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).

Системний аналіз вищезазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Таким чином, доводи відповідача, щодо не зарахування до загального трудового стажу позивача спірного періоду роботи є безпідставними, оскільки відповідальність за правильність ведення трудових книжок покладена на власника підприємства, установи чи організації або уповноважений ним орган, а не на працівника.

Крім того, згідно з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства, не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Судом зі змісту оскарженого рішення встановлено, що до страхового стажу роботи позивача не зараховано періоди трудової діяльності відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1987, оскільки є виправлення на титульній сторінці року народження, а також періоду проходження військової служби з 14.12.1998 по 31.01.1991, оскільки відсутня дата видачі військового квитка.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а.

Таким чином, висновки відповідача-1 в спірному рішенні щодо не зарахування стажу роботи ОСОБА_1 , зазначеного в трудовій книжці НОМЕР_1 від 21.07.1987 є помилковими.

Разом з тим, суд враховує, що в подальшому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення про перегляд рішення про відмову у призначенні пенсії від 04.12.2023 № 134350008846, яким визначено страховий стаж позивача у розмірі 19 років 03 місяці 26 днів. Вказано, що до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1987: з 14.12.1998 по 31.01.1991 період проходження військової служби, відсутня дата видачі військового квитка.

Таким чином, у рішенні про перегляд рішення про відмову у призначенні пенсії від 04.12.2023 № 134350008846 така підстава для не зарахування стажу роботи, визначеного трудовою книжкою позивача у зв`язку з виправленням на титульній сторінці року народження відсутня.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне надати оцінку як спірному рішенню, так і рішенню про перегляд рішення про відмову у призначенні пенсії від 04.12.2023 № 134350008846.

Так, відповідачем-1 не зараховано періоди трудової діяльності відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1987: з 14.12.1998 по 31.01.1991 період проходження військової служби, оскільки відсутня дата видачі військового квитка.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

З цього приводу, суд також вважає за необхідне повернутися до положення п. 2.4 Інструкції № 58. Суд враховує, що відсутність певний записів у трудовій книжці не залежить від дій/бездіяльності позивача. Такі недоліки не можуть ставити у залежність наявність чи відсутність підстав для зарахування страхового стажу.

Тому вказаний період проходження військової служби підлягає зарахуванню до страхового стажу роботи ОСОБА_1 .

Щодо не зарахування періоду роботи з 01.12.2001 по 21.01.2002, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону № 1058-IV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Статтею 113 Закону № 1058-IV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

На підставі ч. 1 ст. 16 Закон № 1058-IV застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058-IV) незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058-IV).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ст. 4 Закону № 2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ст. 26 Закону № 2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

Вказане свідчить про те, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, яка викладена Верховним Судом раніше, зокрема у постанові від 09.09.2019 у справі № 242/5448/16-а.

Таким чином на підставі встановлених обставин, досліджених доказів, суд дійшов висновку про протиправність висновків відповідача-1 щодо не зарахування періодів проходження військової служби з 14.12.1988 по 31.01.1991, а також періоду роботи з 01.12.2001 по 21.01.2002 до страхового стажу роботи позивача.

Тому оскаржене рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.12.2023 № 134350008846 про відмову у призначенні пенсії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про перегляд рішення про відмову у призначенні пенсії від 04.12.2023 № 134350008846 підлягають скасуванню в частині не зарахування періодів проходження військової служби з 14.12.1988 по 31.01.1991, а також періоду роботи з 01.12.2001 по 21.01.2002 до страхового стажу роботи ОСОБА_1 підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Крім того, щодо дискреційних повноважень, Верховний Суд зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.

При винесенні рішення судом враховується, що призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу і суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Також суд враховує, що у справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо зарахування позивачу страхового стажу має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розгляд заяву позивача про призначення пенсії, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом при вирішення спірних правовідносин.

Отже, враховуючи вищевикладене, з метою повного захисту прав позивача суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 листопада 2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.07.2003 із зарахуванням до страхового стажу періоду проходження військової служби з 14.12.1988 по 31.01.1991, а також періоду роботи з 01.12.2001 по 21.01.2002.

За вказаних висновків у задоволенні позовних вимог в частині призначити та виплачувати пенсію відповідно до п. 4 частини першої ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 30.11.2023 року слід відмовити з огляду на їх передчасність.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З огляду на те, що позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, то, в силу приписів ст. 139 КАС України, судові витрати не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003 м. Житомир вул. Ольжича 7; код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10; код ЄДРПОУ 13814885), про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.12.2023 № 134350008846 про відмову у призначенні пенсії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про перегляд рішення про відмову у призначенні пенсії від 04.12.2023 № 134350008846 в частині не зарахування періодів проходження військової служби з 14.12.1988 по 31.01.1991, а також періоду роботи з 01.12.2001 по 21.01.2002 до страхового стажу роботи ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 листопада 2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.07.2003 із зарахуванням до страхового стажу періоду проходження військової служби з 14.12.1988 по 31.01.1991, а також періоду роботи з 01.12.2001 по 21.01.2002.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяР.П. Качур