Рішення № 123308364, 25.11.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року м.Київ № 320/19618/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні періодів роботи з 07.09.1984 по 30.12.1994, з 31.12.1994 по 16.11.1998, з 26.01.1999 по 25.01.2000 та з 24.11.2000 по 11.03.2001 до страхового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 07.09.1984 по 30.12.1994, з 31.12.1994 по 16.11.1998, з 26.01.1999 по 25.01.2000 та з 24.11.2000 до 11.03.2001 до страхового стажу та призначити пенсію за віком.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 05.12.2022 звернулась до ГУ ПФУ в м.Києві із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, відповідачем відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком. Відповідно до листів відповідача за доданими документами до страхового стажу позивачки не зараховано періоди її роботи з 07.09.1984 по 30.12.1994 оскільки відсутній запис про звільнення позивачки з роботи, з 31.12.1994 по 16.11.1998, з 26.01.1999 по 25.01.2000 та з 24.11.2000 до 11.03.2001, оскільки вказані періоди перебування в центра зайнятості були набуті території Російської федерації. Позивач вважає дії пенсійного органу протиправними, оскільки періоди її роботи в російській федерації припадають станом на момент чинності угоди. Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов та призначити їй пенсію за віком.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду в м.Києві, подано відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон від 01.12.2022 №2783-1Х «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року». Це означає, що, починаючи з 23 грудня 2022 року, правові відносини з російською федерацією та республікою Білорусь зупинені офіційно, а тому жодні запити на отримання правової допомоги виконуватись не будуть. Зупинення дії Конвенції 1993 року та Протоколу 1997 року передбачено лише у відносинах з російською федерацією та республікою Білорусь. Після зупинення дії Конвенція 1993 року не застосовуватиметься у відносинах з російською федерацією та республікою Білорусь щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у вказаних країнах, незалежно від дати їх видачі, посвідчення. Пенсії громадянам, які проживали (працювали) на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 9 липня 2003 року №1058-1V «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Для призначення пенсії до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території Росії по 31.12.1991. Оскільки у позивачки відсутній необхідний страховий стаж (29 років), у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 02.01.2023 вх. № 21, відмовлено. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області від 05.01.2023 №262340018196 правомірно прийнято рішення про відмову позивачу в при значення пенсії за віком в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Ухвалою суду від 11.10.2023 залучено до участі у справі як співвідповідача Головне управління пенсійного фонду України у Київській області.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 , подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що необхідний страховий стаж, визначений частиною першою статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 29 років. Вік позивачки 60 років. Страховий стаж становить 25 років 02 місяці 16 днів. Згідно результатів розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 31.12.1994 по 16.11.1998 за записами трудової книжки від 07.09.1984, та отримання допомоги по безробіттю з 26.01.1999 по 25.01.2000 та з 24.11.2000 по 11.03.2001 згідно довідки виданої 16.10.2008 №1779 Агентством по зайнятості населення Астраханської області Центр зайнятості населення закритого адміністративно-територіальної освіти Знаменск Астраханської області, оскільки періоди роботи та періоди перебування в центрі зайнятості набуті на території Російської федерації. 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України Про зупинення дії про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-BP та Протоколу де Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м.Москві 28 березня 1997 року ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР. Отже, керуючись викладеним, призначити пенсію позивачці немає правових підстав, оскільки не набутий страховий стаж, визначений пунктом 1 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 у відповідності до копії паспорта громадянина України народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 від 07.10.1984, вона здійснювала наступну трудову діяльність:

1) 07.09.1984 - призначена в Палласовську середню школу №36 Російської федерації на посаду вчителя групи продовженого дня;

2) 01.09.1987 - переведена вчителем історії;

3) 07.12.1992 - присвоєно 10 розряд;

4) 01.09.1994 - присвоєно 11 розряд;

5) 31.12.1994 - прийнято у порядку переведення вчителем історії до Паллавської середньої школи №17 Російської федерації;

6) 16.11.1998 - звільнена в порядку переведення за ст. 29 п.5 КЗпП РФ;

7) 16.11.1998 - звільнена за власним бажанням в порядку переведення за ст. 31 КЗпП РФ;

8) 17.08.2001 - розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.2 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття";

9) 12.02.2002 - закінчена виплата допомоги по безробіттю відповідно до п.п. 12 п.1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випдок безробіття";

Згідно записів трудової книжки (вкладиша) серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 01.02.2004, вона здійснювала наступну трудову діяльність:

10) 01.02.2004 - зарахована слухачем групи "Технік-оператор ПЕОМ. Менеджер офісу" до Міжрегіонального центру професійної перепідготовки військовослужбовців, звільнених у запас;

11) 30.06.2004 - відрахована у зв`язку з закінченням навчання;

12) 21.03.2011 - прийнята на посаду диспетчера до ТОВ "Експлуатаційна компанія "Комфорт-Майстер".

Відповідно до довідки "Центру зайнятості населення закритої адміністративно-територіальної освіти Знаменськ Астраханської області" Агентства по зайнятості населення Астраханської області від 16.10.2008 №1027 ОСОБА_1 отримувала допомогу по безробіттю у наступні періоди: з 26.01.1999 до 25.01.2000 (365 днів); з 24.11.2000 до 11.03.2001 (108 днів).

05.12.2022 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення пенсії за віком згідно пункту 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 08.12.2022 №262340018196 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

02.01.2023 позивачка повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення пенсії за віком згідно пункту 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 05.01.2023 №262340018196 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Відповідачем у вказаному рішення встановлено, що пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 60 років. Вік заявниці 60 років. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 29 років. Страховий стаж особи становить 25 років 2 місяці 16 днів. За наданими документами до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 31.12.1994 по 16.11.1998 за записами трудової книжки від 07.09.1984, та отримання допомоги по безробіттю з 26.01.1999 по 25.01.2000 та з 24.11.2000 по 11.03.2001 згідно довідки виданої 16.10.2008 №1779 Агентством по зайнятості населення Астраханської області Центр зайнятості населення закритого адміністративно-територіальної освіти Знаменск Астраханської області, оскільки періоди роботи та періоди перебування в центрі зайнятості набуті на території Російської федерації. На підставі цього відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки заявниця не набула необхідного страхового стажу. Дата з якої матиме право на пенсійну виплату - 22.10.2025. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.

Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві протиправними, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі Закон України №1058-IV).

За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV встановлено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Згідно частини другої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.

Як встановлено судом, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 05.01.2023 №262340018196 визначено вік ОСОБА_1 - 60 років, страховий стаж ОСОБА_1 - 25 років 2 місяці 16 днів.

При цьому до страхового стажу ОСОБА_1 1 не зараховано періоди її роботи на території російської федерації, починаючи з 31.12.1994 по 16.11.1988, з 26.01.1999 по 25.01.2000 та з 24.11.2000 до 11.03.2001, з огляду на припинення з 01.01.2023 Росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Щодо відмови у врахуванні набутого стажу позивача на території російської федерації, а також при обчисленні розміру пенсії заробітної плати (доходу) позивача за періоди роботи на території російської федерації, суд зазначає таке.

Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав-учасниць СНД, в тому числі, Україна та російська федерація (надалі Угода).

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав. Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

З огляду на викладене, цією Угодою від 13.03.1992 визначено стаж, який підлягає безумовному зарахуванню при призначенні пенсії.

Суд згідно трудової книжки встановив, що ОСОБА_1 працювала: 1) 07.09.1984 - призначена в Палласовську середню школу №36 Російської федерації на посаду вчителя групи продовженого дня; 2) 01.09.1987 - переведена вчителем історії; 3) 07.12.1992 - присвоєно 10 розряд; 4) 01.09.1994 - присвоєно 11 розряд; 5) 31.12.1994 - прийнято у порядку переведення вчителем історії до Паллавської середньої школи №17 Російської федерації; 6) 16.11.1998 - звільнена в порядку переведення за ст. 29 п.5 КЗпП РФ; 7) 16.11.1998 - звільнена за власним бажанням в порядку переведення за ст. 31 КЗпП РФ; 8) 17.08.2001 - розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.2 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"; 9) 12.02.2002 - закінчена виплата допомоги по безробіттю відповідно до п.п. 12 п.1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"; 10) 01.02.2004 - зарахована слухачем групи "Технік-оператор ПЕОМ. Менеджер офісу" до Міжрегіонального центру професійної перепідготовки військовослужбовців, звільнених у запас; 11) 30.06.2004 - відрахована у зв`язку з закінченням навчання; 12) 21.03.2011 - прийнята на посаду диспетчера до ТОВ "Експлуатаційна компанія "Комфорт-Майстер".

Відповідно до довідки "Центру зайнятості населення закритої адміністративно-територіальної освіти Знаменськ Астраханської області" Агентства по зайнятості населення Астраханської області від 16.10.2008 №1027 ОСОБА_1 отримувала допомогу по безробіттю у наступні періоди: з 26.01.1999 до 25.01.2000 (365 днів); з 24.11.2000 до 11.03.2001 (108 днів).

Як зазначено вище, єдиною підставою для відмови у врахуванні до стажу позивача вищезазначених періодів роботи є те, що з 01.01.2023 Росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Проте, на переконання суду, такі посилання відповідача є безпідставними.

Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (надалі Постанова №1328) Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди повинна виконувати зобов`язання, взяті згідно із Угодою.

Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України з 19 червня 2023 року.

Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в РФ, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Окрім цього, згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської соціальної хартії та статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Таким чином суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 Російської федерації на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України, відповідачем не може бути відмовлено у врахуванні набутого стажу позивача на території російської федерації, а також при обчисленні розміру пенсії заробітної плати (доходу) позивача за періоди роботи на території російської федерації.

Щодо незарахування до страхового стажу позивачки періоду її роботи з 07.09.1984 по 30.12.1994 з підстави відсутності запису про звільнення з роботи, суд зазначає таке.

Згідно статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядок №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судом досліджено трудову книжку позивача та встановлено, що у ній, серед іншого, містяться записи про наступну роботу позивачки:

1) 07.09.1984 - призначена в Палласовську середню школу №36 Російської федерації на посаду вчителя групи продовженого дня;

2) 01.09.1987 - переведена вчителем історії;

3) 07.12.1992 - присвоєно 10 розряд;

4) 01.09.1994 - присвоєно 11 розряд;

5) 31.12.1994 - прийнято у порядку переведення вчителем історії до Паллавської середньої школи №17 Російської федерації.

При цьому, відповідач стверджує, що відсутній запис про звільнення позивачки у 1994 році перед переведенням до іншої школи.

Отже, незарахування періоду роботи з 07.09.1084 по 30.12.1994 зумовлене відсутністю відомостей про звільнення позивачки.

Слід зазначити, що на момент вчинення записів у трудовій книжці за спірний період діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, пунктом 2.3 якої установлено, що всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), проте не пізніше тижневого терміну, а при звільненні у день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням таких періодів.

Правова позиція про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Судом не встановлено недостовірності вказаних записів та трудової книжки в цілому, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.

Отже, відсутність запису про звільнення позивачки у випадку фактичного переведення її до іншої школи не може бути підставою неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при обчисленні пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення документів і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку про те, що дії відповідача щодо відмови у зарахування до страхового стажу позивачки періоду роботи з 07.09.1984 по 30.12.1994 є протиправними.

При цьому, суд враховує, що згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивачки буде визнання протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 08.05.2024 № 135050015711.

З метою ефективного поновлення порушених прав позивачки в цій частині слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди її роботи з 07.09.1984 до 30.12.1994, з 31.12.1994 по 16.11.1998, з 26.01.1999 по 25.01.2000 та з 24.11.2000 до 11.03.2001, а також повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком від 02.01.2023 на підставі пункту 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому визначивши Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області як суб`єкта, який має виконувати рішення зобов`язального характеру, суд виходив із такого.

Статтею 44 Закону України №1058 врегульований порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України №1058, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції на момент виникнення правовідносин) (далі Порядок №22-1).

Відповідно до п. 1.1 Порядку 22-1 в редакції, що діяла на час звернення позивача до органу Пенсійного фонду, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі сервісний центр).

Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1, створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

За приписами п. 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, суд вважає, що аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 зумовлює такі висновки:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Сторонами не заперечується, що заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, відтак, з огляду на приписи п. п. 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1, на останнього й має бути покладено й обов`язок відновлення порушених прав позивача, оскільки саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не виконало свого обов`язку щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві не здійснювало розгляд заяви позивачки, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо зобов`язання вчинити дії.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати у справі відсутні.

Відповідно до копії квитанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 1073,60 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, протиправним рішенням якого порушено права позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 05.01.2023 №262340018196 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до страхового стажу періоди її роботи з 07.09.1984 по 30.12.1994, з 31.12.1994 по 16.11.1998, з 26.01.1999 по 25.01.2000 та з 24.11.2000 до 11.03.2001 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.01.2023 №21 про призначення пенсії за віком на підставі пункту 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548, вул.Саєнка Андрія, 10, м.Фастів, Київська область) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений неюсудовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.