Рішення № 123308073, 22.11.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 рокуСправа №160/20209/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

25.07.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 28.02.2024;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 28.02.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1. Керуючись своїм правом, 28.02.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середнього показника заробітної плати у 2021-2023 роках. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.04.2024 № 21829-13398/К-01/8-0400/24 було відмовлено у задоволенні його заяви. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним та таким, що порушує право на отримання пенсії в належному розмірі, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №160/20209/24; призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

26.08.2024 від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що в 2016 році позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-VI "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 08.11.2016. Позивачу з 01.10.2017 здійснено розрахунок пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки. Враховуючи дату призначення пенсії позивача 2016 рік, наразі для обчислення середньомісячного заробітку для обчислення пенсії, застосовується показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки. Для застосовування при обчисленні пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки відсутні правові підстави.

Згідно із ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_1 від 10.08.2023.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, призначену відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

28.02.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки.

За результатами розгляду вказаної заяви, листом Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.04.2024 № 21829-13398/К-01/8-0400/24 було повідомлено позивача про наступне.

З 08.11.20.16 ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до частини 2 статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), із змінами.

При обчисленні пенсії для кожного пенсіонера розраховується коефіцієнт страхового стажу (залежно від кількості відпрацьованих місяців) та коефіцієнт заробітної плати, який обчислюється шляхом ділення фактичної заробітної плати застрахованої особи на величину середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за відповідний період у розрізі кожного місяця.

Згідно із частиною першою статті 28 Закону № 1058 за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини (розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом).

Відповідно до наданих для призначення пенсії за віком на пільгових умовах документів, страховий стаж ОСОБА_1 на 08.11.2016 року склав 29 років 2 місяці 23 дні, у тому числі пільговий стаж за Списком № 1 - 9 років (зниження пенсійного віку на 9 років, по досягненню 51 річного віку).

У відповідності з п. 2 статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону. Пенсія за віком призначається довічно.

З огляду на зазначене, чинним законодавством не передбачено перехід з пенсії за віком на пільгових умовах на пенсію за віком по досягненні віку встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону.

Не погодившись з рішенням пенсійного органу, позивач з метою захисту власних прав та інтересів звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Положеннями статті 2 Закону № 1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

З наведених положень законодавства чітко видно, що пенсія за віком може призначатися як за Законом № 1788-XII так і за Законом № 1058-IV.

Так, з матеріалів справи видно, що 08.11.2016 позивачу була призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV.

Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (в редакції, що діяла на день призначення пенсії) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення"

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Статтею 27 Закону № 1058-IV встановлено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп х Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з статтею 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Положеннями частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV визначено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

Частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходиться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

З аналізу наведених норм видно, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені чинним законодавством.

Однак, як свідчать матеріали справи, позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону № 1058-ІV, зі зниження пенсійного віку відповідно до пп. "а" п. 1 ст. 13 Закону № 1788-ХІІ.

З рішення про перерахунок пенсії позивача, що міститься в матеріалах його пенсійної справи також видно, що умовами призначення пенсії є: Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV; шифр та вид пенсії: 103 Пенсія за віком.

Суд зазначає, що особи, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списками №1, №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України в питаннях пенсійного забезпечення мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, проте, вид пенсії, що їм призначається - це пенсія за віком, яка згідно з наведеними положеннями законодавства призначається, перераховуються та виплачується у відповідності до положеньЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, оскільки, позивачу у 2016 році вже була призначена пенсія за віком (на пільгових умовах), його повторна заява від 28.02.2024 про призначення цього ж виду пенсії, хоч і на загальних підставах, є необґрунтованою.

Відповідно, відсутні і законодавчі підстави для призначення та виплати пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023, оскільки такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень одного й того ж Закону № 1058-ІV.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17 травня 2021 року у справі №185/1473/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 185/1389/17, від 27 березня 2020 року у справі № 335/8983/17, від 15 травня 2020 року у справі № 334/13/16-а та інших.

Суд не бере до уваги посилання представника позивача на правову позицію, висловлену у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 495/620/17, постанова від 10.04.2019 у справі № 211/1898/17, постанова від 15.05.2019 у справі № 504/503/17, від 23.10.2020 у справі № 528/196/17 та постанові від 17.06.2021 у справі № 336/7438/16-а (2-а/336/53/3017), оскільки у цих справах пенсія була призначена відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше.

Крім того, суд враховує, що визначальним в цій справі є те, що згідно з вказаними нормами законодавства при визначенні розміру пенсії застосовується показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення саме за призначенням пенсії, а не за перерахунком пенсії.

Аотже, з тлумачення частини 2статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»цей показник повинен бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.

Суд зазначає, що пенсіонер має право обрати метод обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії, в тому числі і з урахуванням заробітної плати, яку він отримував до моменту перерахунку пенсії, але не має права вимагати застосування показника середньої заробітної плати працівників, за певний календарний рік, відповідач обґрунтовано не застосував при перерахунку пенсії показник середньої заробітної плати в Україні за 2021-2023 роки.

Аналогічна позиція щодо застосування статей40,42 Закону №1058-IVнеодноразово висловлювалася Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 20.03.2012 р. у справі №21-62а12, від 28.11.2012 року в справі № 21-382а12 та 04.12.2012 року (справа №21-378а12), в яких суд зазначив, що перерахунок пенсії на підставі частини 4статті 42 Закону №1058-IVздійснюється із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, та розраховується за формулою, наведеною в частині 2статті 40 цього Закону.

При такому перерахунку зазначений показник середньої заробітної плати залишається незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція була висловлена в постановах Верховного Суду від 01.11.2018 року в справі №804/9874/14, від 13.06.2019 року в справі №265/84/16-а та від 21.10.2021 року у справі № 2-а-2430/11.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 08.11.2016 року отримує пенсію за віком, обчислену відповідно доЗакону №1058-ІV.

Відповідно до підпункту 4-3 частини 4розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинностіЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.

У подальшому, з жовтня 2017 року на виконання вимог підпункту 4-3 частини 4розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»позивачу здійснено перерахунок пенсії із застосуванням середньомісячного заробітку для обчислення пенсії позивача з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислений як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки.

Таким чином, суд зазначає, що позивач помилково вважає, що при перерахунку його пенсії у лютому 2024 року належало застосовувати показник середньої заробітної плати за 2021-2023 роки.

З огляду на викладене, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд робить висновок про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 28.02.2024, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.04.2024 № 21829-13398/К-01/8-0400/24 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування є таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява не підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у справі не стягуються.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський