Рішення № 123307051, 25.11.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року Справа№200/7835/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, ЄДРПОУ 13486010)

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (адреса: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 32, ЄДРПОУ 43316700)

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 31.10.2024 у розмірі 5100 гривень по ВП № НОМЕР_3, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Королем Володимиром Володимировичем, при примусовому виконанні виконавчого листа №200/1422/24, виданого 06.08.2024 Донецьким окружним адміністративним судом.

Ухвалою від 12 листопада 2024 року суд прийняв до розгляду позовну заяву позивача, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/7835/24. Одночасно вказаною ухвалою розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) та з урахуванням приписів статті 287 КАС України. Також Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зобов`язано надати суду копії матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_3 у повному обсязі.

22 листопада 2024 року суддя Смагар С.В. перебувала на навчанні.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 31.10.2024 по ВП № НОМЕР_3 накладено штраф на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у розмірі 5100 гривень за невиконання судового рішення від 24 квітня 2024 року у справі №200/1422/24. Позивач зазначає, що Головним управлінням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року №200/1422/24, що набрало законної сили 08 липня 2024 року, виконано в повному обсязі в межах функціональних повноважень та нормативно-правового поля, а саме здійснено відновлення щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 з 01.08.2024 року та нарахована заборгованість за період з 01.07.2022 по 31.07.2024 в загальній сумі 114311,83 грн. Вказана заборгованість має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань на відповідний бюджетний рік. З метою виділення коштів на виплату заборгованості нарахованої за рішеннями суду Головним управлінням в межах закріплених повноважень, направлялось відповідне звернення до розпорядника коштів вищого рівня - Пенсійного фонду України. Згідно відповіді Пенсійного фонду України, виплату щомісячної страхової виплати за минулий період можливо буде провести з урахуванням норм Постанови № 365 на умовах окремого порядку, після прийняття цього порядку Кабінетом Міністрів України. Позивач вказує, що виділення коштів із Державного бюджету на фінансування даного судового рішення не залежить від волі Головного управління і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, не має правових підстав. Дана ситуація зумовлена дефіцитом бюджетних призначень на фінансування таких виплат у загальнодержавному масштабі. Отже, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем десятиденного строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення. Позивач вказує, що на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Натомість державним виконавцем не було здійснено жодних дій для того, щоб пересвідчитися у можливості виконання Головним управлінням рішення суду та визначитися з поважністю причин невиконання, а накладено на Головне управління штраф, чим грубо порушено права Головного управління у виконавчому провадженні та норми частин першої і другої статті 75 Закону № 1404. Разом з тим, Головним управлінням надавалася заява про відкладення проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню № НОМЕР_3 до прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку, в якій зазначалося про факт виконання судового рішення і порядок виплати сум за вказаним судовим рішенням. Оскільки не підтверджується факт проведення державним виконавцем перевірки стану виконання рішення суду та встановлення факту відсутності поважних причин його невиконання оскаржувана постанова підлягає скасуванню. Невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем десятиденного строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не скористався, копії матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_3 суду не надав. Отже суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

За даними КП «Діловодство спеціалізованого суду», рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 200/1422/24 адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел.: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄРДПОУ 13486010, e-mail: gu@dn.pfu.gov.ua) задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову №14022/308337/4610/34 «Про затримання щомісячної страхової виплати», яка була прийнята Слов`янським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області 05 серпня 2022 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати з 01 липня 2022 року.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 200/1422/24 постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2024 року залишено без мін та набрало законної сили 08 липня 2024 року.

06 серпня 2024 року Донецьким окружним адміністративним судом були видані виконавчі листи у справі № 200/1422/24.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Короля Володимира Володимировича від 30 серпня 2024 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 200/1422/24, виданого 06 серпня 2024 року Донецьким окружним адміністративним судом про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати з 01 липня 2022 року. У вказаній постанові зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

06 вересня 2024 року за № 0500-0313-5/89735 Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надіслано заяву про відкладення проведення виконавчих дій по ВП № НОМЕР_3, в якій позивач зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області приймаються усі можливі заходи, спрямовані на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.04.2024 по справі № 200/1422/24. 17.07.2024 року до Департаменту пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України було направлено лист щодо здійснення міграції особової справи ОСОБА_1 , поновлення страхових виплат та нарахування заборгованості згідно з рішенням суду. В серпні в ІКІС ПФУ «Призначення та виплата деяких соціальних виплат» здійснено поновлення щомісячних страхових виплат потерпілому з 01.08.2024 року в розмірі 5124,75 грн., та нарахована заборгованість за період з 01.07.2022 по 31.07.2024 в загальній сумі 114311,83 грн. Виплату щомісячної страхової виплати за минулий період можливо буде провести з урахуванням норм Постанови № 365 на умовах окремого порядку, після прийняття цього порядку Кабінетом Міністрів України. Додатково повідомлено, що з метою дотримання вимог діючого законодавства при реалізації рішень суду Головним управлінням в межах закріплених повноважень 06.09.2024 направлено запит до Пенсійного фонду України, як до розпорядника коштів вищого рівня, щодо надання додаткового фінансування для забезпечення виплати суми заборгованості зі страхових виплат за рішенням суду ОСОБА_1 . Враховуючи викладене, позивач просив відкласти проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 до прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку.

Згідно з наявними відомостями в Автоматизованій системі виконавчого провадження зазначена заява надійшла до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 09 вересня 2024 року.

31 жовтня 2024 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Королем Володимиром Володимировичем, при примусовому виконанні виконавчого листа № 200/1422/24, виданого 06 серпня 2024 року Донецьким окружним адміністративним судом, у виконавчому провадженні прийнято постанову про накладення штрафу, згідно з якою за невиконання рішення суду на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. Зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Постанова обґрунтована тим, що станом на 31.10.2024 документальне підтвердження виконання боржником виконавчого документа в повному обсязі до відділу не надходило. Рішення боржником не виконується без поважних причин.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави, порядок та процедура здійснення виконавчого провадження регулюється Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі Закон №1404) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) (далі Інструкція №512/5).

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 2 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Статтею 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина 1 статті 5 Закону №1404-VIII).

Частиною 1 статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1).

Відповідно до частин 5 та 6 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 статті 13 Закону № 1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 16 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 28 Закону №1404-VIII встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Порядок та процедура виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначені статтею 63 Закону №1404-VIII.

Відповідно до частин 1-3 статті 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

З наведеного вбачається, що підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

Поважними причинами невиконання рішення суду в розумінні норм Закону можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Пунктами 1 та 2 розділу IX «Виконання рішень немайнового характеру» Інструкції № 512/5, визначено, що виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону. У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом

З аналізу вказаних норм випливає, що накладення штрафу за невиконання рішення суду, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Законом №1404-VIII встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт умисного невиконання рішення суду та наявність вини з невиконання цього рішення.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2020 року у справі №640/9234/19 зазначив, що даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII . Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 200/1422/24 позивачу поновлено щомісячні страхові виплати, нарахована заборгованість в сумі 114311,83 грн. З серпня 2024 року здійснюється виплата поточних страхових виплат в сумі 5124,75 грн. з розрахунку на місяць, проте заборгованість в сумі 114311,83 грн. не виплачена. Зазначені обставини підтверджуються наданим позивачем витягом з ІКІС ПФУ: Підсистема «Призначення та виплата деяких соціальних виплат».

Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення суду у встановлений державним виконавцем строк повністю не виконано.

Разом із цим, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області на адресу Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України було надіслано лист від 06.09.2024 року № 0500-0501-5/89480 щодо запиту коштів на виконання рішення суду по справі гр. ОСОБА_1 , в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зазначило, що Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 30.08.2024 ВП № НОМЕР_3 з вимогою виконання рішення суду у 10-денний термін. На виконання вимог рішення суду Головним управлінням здійснено розрахунок заборгованості по щомісячним страховим виплатам ОСОБА_1 за період з 01.07.2022 по 31.07.2024 в сумі 114 311,83 грн. та внесено в ІКІС ПФУ: Підсистема «Призначення та виплати деяких соціальних виплат». Відсутність фінансування коштів на виконання рішень суду призводить до відкриття органами державної виконавчої служби виконавчих проваджень з застосуванням штрафів до управлінь Фонду та направленню повідомлень про притягнення до кримінальної відповідальності за невиконання рішень суду згідно ст. 382 Кримінального Кодексу України, встановлення судового контролю, звернень до правоохоронних органів, прокуратури тощо. Враховуючи наведене, Головне управління просило вирішити питання виділення коштів на виконання рішення суду в сумі 114 311,83 грн.

У відповідь на вказане звернення Пенсійний фонд України листом від 13.09.2024 2800-030402-9/55628 повідомив, що пунктом 9 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що особливості здійснення страхових виплат за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам визначаються Кабінетом Міністрів України. Виплата страхових виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюється відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Виплату щомісячної страхової виплати за минулий період можливо буде провести з урахуванням норм Постанови № 365 на умовах окремого порядку, після прийняття цього порядку Кабінетом Міністрів України.

Тобто, Пенсійним фондом України фактично відмовлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області у виділенні коштів для виплати ОСОБА_1 нарахованої на виконання рішення суду заборгованості.

Як вбачається з позовної заяви, часткове невиконання рішення суду сталося з незалежних від позивача причин, а саме через відсутність відповідного фінансування для виплати заборгованості зі страхових виплат.

Згідно з пунктом 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22 грудня 2014 року № 28-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 21 грудня 2022 року № 28-2) (далі Положення № 28-2), Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.

Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та Законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду (пункт 2 Положення № 28-2).

Пунктом 3 Положення № 28-2 визначено, що основними завданнями головного управління Фонду є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення, загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; забезпечення ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, осіб, які мають право на пільги, а також отримувачів житлових субсидій; здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Законів України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; профілактика нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; проведення перевірки обґрунтованості видачі, продовження листків непрацездатності та документів, що є підставою для їх формування, на базі інформації з електронних систем та реєстрів; здійснення контролю за використанням страхувальниками та застрахованими особами страхових коштів; виконання інших завдань, визначених законом.

Відповідно до пункту 4 Положення № 28-2, Головне управління Пенсійного фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує у відповідному регіоні доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; (підпункт 2); організовує роботу управлінь Фонду щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства (підпункт 3); забезпечує своєчасну та у повному обсязі виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання, здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та інші виплати, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, в межах обсягів фінансування цих виплат (підпункт 4).

Управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс та кошторис видатків, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. (пункт 12 Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 (далі - Положення № 280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Пунктом 3 Положення № 280 визначено, що основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення, загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, осіб, які мають право на пільги, а також отримувачів житлових субсидій; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Законів України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; профілактика нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; проведення перевірки обґрунтованості видачі, продовження листків непрацездатності та документів, що є підставою для їх формування, на базі інформації, що міститься в електронних системах та реєстрах; здійснення контролю за використанням страхувальниками та застрахованими особами страхових коштів; виконання інших завдань, визначених законом.

Відповідно до пункту 4 Положення № 280, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його Міністрові соціальної політики для внесення в установленому порядку на розгляд Кабінетові Міністрів України, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до закону, забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат і соціальних послуг, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України (підпункт 4); організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо: забезпечення своєчасної та у повному обсязі виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до закону та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством (підпункт 6).

Отже, з наведеного вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасну та у повному обсязі виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання, здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та інші виплати, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, в межах обсягів фінансування цих виплат. Своєчасне та у повному обсязі фінансування таких виплат здійснює Пенсійний Фонд України.

Разом з цим, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року з серпня 2024 року стягувачу поновлено виплату страхових виплат, та здійснюється їх фактична виплата. Також здійснений розрахунок страхових виплат за минулий період та здійснено запит до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів на виплату цієї заборгованості. Проте, Пенсійний фонд України фактично відмовив позивачу у виділенні таких коштів, зазначивши, що виплату щомісячної страхової виплати за минулий період можливо буде провести з урахуванням норм Постанови № 365 на умовах окремого порядку, після прийняття цього порядку Кабінетом Міністрів України.

З наведеного вбачається, що невиконання рішення суду в частині виплати заборгованості зі страхових виплат сталося з незалежних від позивача причин, а саме через відсутність відповідних бюджетних асигнувань. При цьому, на виконання рішення суду Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснено усі можливі заходи щодо нарахування та виплати страхових виплат. Тобто, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області можливе лише за наявності відповідного фінансування.

Матеріали справи свідчать про часткове виконання боржником рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 200/1422/24 у частині поновлення виплати страхових виплат, здійснення поточних виплат та розрахунку заборгованості по день поновлення таких виплат.

За таких обставин, часткове невиконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області з незалежних від нього причин (через відсутність відповідного фінансування із державного бюджету) є поважною причиною в розумінні статей 63 та 75 Закону №1404.

Верховний Суд України у своїх постановах (справи №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

На думку суду, за встановлених обставин справи, накладення на боржника штрафу згідно зі спірною постановою не переслідувало і не могло переслідувати мети, з якою стаття 63 Закону № 1404-VIII пов`язує настання для боржника юридичної відповідальності.

Суд зауважує, що Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у заяві від 06 вересня 2024 року про відкладення проведення виконавчих дій по ВП № НОМЕР_3, яка була надіслана на адресу відповідача в межах строку, відведеного державним виконавцем на виконання рішення, повідомило відповідача про часткове виконання рішення та причини його невиконання в частині фактичної виплати нарахованих страхових виплат за минулий період.

Отже, виходячи з положень статті 63 Закону №1404-VII, зі спливом десятиденного строку, відведеного позивачу на виконання рішення, державним виконавцем мав бути перевірений факт виконання/невиконання рішення боржником та у разі його невиконання встановлені причини, за яких рішення не виконано.

Позивач вказує, що після надіслання заяви від 06 вересня 2024 року про відкладення проведення виконавчих дій по ВП № НОМЕР_3, від державного виконавця не надходило жодних документів за виконавчим провадженням № НОМЕР_3, ані вимог, ані запитів, ані будь - яких інших документів, які б дали змогу державному виконавцю пересвідчитися про факт виконання або невиконання Головним управлінням судового рішення. Зазначені обставини відповідачем не спростовані.

Матеріали справи не містять доказів того, що після закінчення строку для виконання боржником рішення суду, визначеного частиною 6 статті 26 Закону №1404-VII, державним виконавцем у межах виконавчого провадження було виконано передбачений частиною 1 статті 63 цього Закону обов`язок щодо перевірки виконання рішення боржником, зокрема, із наданням оцінки поважності причин невиконання рішення суду.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність у державного виконавця правових підстав для накладення штрафу за невиконання рішення без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк.

Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Таким чином, приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн. відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції. Докази інших судових витрат у справі відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Позивачем при зверненні з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Беручи до уваги, що позивач в даній справі виступає не як суб`єкт владних повноважень а як сторона виконавчого провадження, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2 422,40 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, ЄДРПОУ 13486010) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (адреса: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 32, ЄДРПОУ 43316700) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 31.10.2024 у розмірі 5100 гривень по ВП № НОМЕР_3, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Королем Володимиром Володимировичем, при примусовому виконанні виконавчого листа № 200/1422/24, виданого 06 серпня 2024 року Донецьким окружним адміністративним судом.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (адреса: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 32, ЄДРПОУ 43316700) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, ЄДРПОУ 13486010) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складене 25 листопада 2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар