Рішення № 123307025, 25.11.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року Справа№200/6519/24

Суддя Донецького окружного адміністративний суду Шинкарьова І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12.07.2024 № 052530004174, про відмову в призначенні пенсії позивачу;

зобов`язати відповідача, зарахувати позивачу до пільгового стажу роботи періоди роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 з 03.09.2001 по 18.01.2005 3 р. 4 м. 16 д., з 07.02.2005 по 04.04.2005 1 м. 29 д., з 28.05.2005 по 20.04.2006 - стаж роботи складає 10 м.24 д., з 04.07.2006 по 13.07.2011 5 р.10 д., за Списком робіт затвердженим Постановою КМУ від 31.03.1994 N 202, з 14.07.2011 по 07.11.2016 5 р. 3 м. 25 д., з 09.11.2016 по 20.01.2018 1 р. 2 м. 12 д., з 14.02.2018 по 20.01.2022 3 р. 11 м. 7 д., з 24.01.2022 по 05.07.2024 2 р. 5 м. 12 д. на провідних посадах передбачений ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з кратністю відповідно до Постанови КМУ № 81 від 22.02.1992, та Роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8;

зобов`язати відповідача, зарахувати до пільгового підземного стажу роботи на провідній посаді позивачу періоди проходження військової служби в особливий період один день служби за три з 26.02.2022 по 05.07.2024 у відповідності до ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.3,4 постанови КМУ від 17.07.1992 №393 та п.2.3 розділу 2 Положення затвердженого Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014;

зобов`язати відповідача, призначити позивачу пенсію відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 11.07.2024.

Ухвалою суду від 23.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 25.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якості співвідповідача у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що бездіяльність полягає у не здійсненні коректного розрахунку стажу позивача, при розгляді питання щодо призначення пенсії, а саме відповідач не врахував позивачу до підземного стажу період з 17.09.2004 по 31.12.2004, з 21.01.2005 по 31.01.2005; до підземного стажу період служби в армії з 28.05.2005 по 20.04.2006; не зараховано відповідачем період роботи з 14.07.2011 по 07.11.2016, з 09.11.2016 по 20.01.2018, з 14.02.2018 по 20.01.2022, 24.01.2022 по 28.02.2022 до провідних посад, а зараховано до Списку робіт затвердженому Постановою КМУ від 31.03.1994 №202; не зарахував до підземного стажу для призначення пенсії на пільгових умовах із розрахунку один місяць служби за три періодів з 26.02.2022 по 05.07.2024. Крім того відповідачем не застосовано кратності відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8.

Вважає, що стаж роботи який дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» складає більше 25 років, що свідчить про протиправність дій відповідача яка виразилася у прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти позовних вимог просили у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, зазначаючи, що зобов`язання Управління зарахувати до пільгового підземного стажу роботи на провідній посаді періоди проходження військової служби в особливий період один день служби за три з 26.02.2022 по 05.07.2024 у відповідності до ст. 8 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей повідомляємо, що з 01.01.2004 набув чинності Закон №1058. Ст.24 зазначеного Закону передбачено, що пільговий порядок обчислення стажу робіт, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Вказує, що вік заявника 37 рік. Страховий стаж становить 36 років 08 місяців. Пільговий стаж становить 16 р. 11 м. 18 д. в тому числі : робота за провідними професіями (підземна) - 15 р. 06 м. 08 д., навчання за фахом - 13 днів, військова служба в особливий період - 1 р. 04 м. 27 д.. За доданими документами до пільгового стажу зараховано всі періоди. Зазначає, що комплексний аналіз норм Закону №1058 для виникнення в Позивача права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058 є досягнення необхідного пенсійного віку, наявність страхового пільгового стажу, встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що дає право на пільгове забезпечення, документальне підтвердження зайнятості повний робочий день на підземних роботах за відповідною професією та сплата страхових внесків в період з 01.01.2004.

Відсутність підтвердження вищенаведених обставин не породжує виникнення права у позивача на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 Закону №1058, оскільки позивач не набув необхідного пільгового стажу 25 років.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.07.2024 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Заява позивача опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів, а саме спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Рішенням від 12.07.2024 № 052530004174 відповідачем відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки заявник не набув необхідного пільгового стажу.

У рішенні зазначено, що вік заявника 37 років. Страховий стаж особи становить 36р. 8м.. Пільговий стаж особи становить 16 р. 11 м. 18 д., в тому числі робота підземна по пост.202 (25) - 15 р. 6 м. 8 д., навчання за фахом - 13 днів, військова служба в особливий період - 1 р. 4 м. 27 д.. Результати розгляду документів, доданих до заяви: За наданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди.

Як вбачається із витягу розрахунку трудової діяльності позивача, наданого представником позивача, періоди: з 03.09.2001 по 31.12.2003 зараховано, як навчання за фахом; з 17.09.2004 по 31.12.2004 зараховано до страхового стажу; з 21.01.2005 по 31.01.2005 зараховано до страхового стажу; з 07.02.2005 по 11.02.2005 зараховано, як навчання за фахом; з 12.02.2005 по 04.04.2005 зараховано до пільгового стажу, як ст.14, пост.202, підземні, сп.1; з 01.05.2005 по 30.04.2006 зараховано до страхового стажу; з 04.07.2006 по 11.07.2006 зараховано, як навчання за фахом; з 12.07.2006 по 07.11.2016 зараховано до пільгового стажу, як ст.14, пост.202, підземні, сп.1; з 09.11.2016 по 20.01.2018 зараховано до пільгового стажу, як ст.14, пост.202, підземні, сп.1; з 21.01.2018 по 31.01.2018 зараховано до страхового стажу; з 14.02.2018 по 20.01.2022 зараховано до пільгового стажу, як ст.14, пост.202, підземні, сп.1; з 21.01.2022 по 23.01.2022 зараховано до страхового стажу; з 24.01.2022 по 28.02.2022 зараховано до пільгового стажу, як ст.14, пост.202, підземні, сп.1; з 01.03.2022 по 30.06.2023 зараховано, як військова служба в особл.період; з 01.07.2023 по 31.12.2023 зараховано, як військова служба в особл.період.

Судом встановлено, відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , позивач працював за професіями, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, у період:

з 08.09.2004 по 16.09.2004 заняття в учбовому пункті у шахти ім. Стаханова «Красноармійськвугілля», з 17.09.2004 прийнятий машиністом підземних установок, з 21.10.2004 переведений учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті, 11.01.2005 звільнений в зв`язку із закінченням виробничої практики; з 03.09.2001 зарахований до ПТУ № 105 м .Димитров на навчання за професією електрослюсар підземний, машиніст підземних установок, з 18.01.2005 відрахований з числа учнів в зв`язку із закінченням строку навчання; з 07.02.2005 по 11.02.2005 заняття в учбовому пункті; з 12.02.2005 прийнятий електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті, з 04.04.2005 звільнений в зв`язку із призовом в армію; служба в армії, відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 період служби з 28.05.2005 по 20.04.2006; з 04.07.2006 по 11.07.2006 заняття в учбовому пункті, з 12.07.2006 прийнятий електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті; з 11.02.2008 переведений електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті працював по 13.07.2011; з 14.07.2011 переведений учнем машиністи гірничих виймальних машин з повним робочим днем в шахті; з 12.11.2011 переведений машиністи гірничих виймальних машин 5 розряду з повним робочим днем в шахті, з 07.11.2016 звільнений за власним бажанням; з 09.11.2016 прийнятий машиністи гірничих виймальних машин 5 розряду з повним робочим днем в шахті, 20.01.2018 звільнений за власним бажанням; з 14.02.2018 прийнятий машиністи гірничих виймальних машин 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті, 20.01.2022 звільнений за власним бажанням; з 24.01.2022 прийнятий машиністи гірничих виймальних машин 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті запис про звільнення відсутній станом на 05.07.2024.

З наданої уточнюючої довідки від 17.07.2023 №370 виданої ТДВ «Шахта «Білозерська» вбачається, що позивач працював повний робочий день в ТДВ ««Шахта «Білозерська» і за період з 24.01.2022 по теперішній час виконував гірничі роботи підземно з повним робочим днем під землею за професією машиніст гірничих виїмкових машин підземний видобувної дільниці що передбачено списком №1, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058. У додаткових відомостях зазначено, що позивача з 19.07.2022 по теперішний час без збереження заробітної плати державний обов`язок мобілізованого.

З наданої довідки від 27.07.2023 №2239 Військової частини НОМЕР_3 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України вбачається, що позивач в період з 01.03.2022 по 01.08.2022, з 21.08.2022 по 14.02.2023, з 23.02.2023 по 17.05.2023 та з 27.05.2023 по теперішній час бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Покровськ, смт. Нью Йорк Донецької області.

Відповідно до довідки ОК-5 розділу «Відомості по спеціальному стажу» служба в особливий період з 26.02.2022 обліковується за Кодом - ПСД003Г1 - Час військової служби у збройних силах та інших військових формуваннях.

Отже, у порівнянні із витягом щодо розрахунку стажу позивача та періодів, які оскаржуються у цій справі, позивачу не зараховано:

з 03.09.2001 по 18.01.2005 на навчання за професією електрослюсар підземний, машиніст підземних установок, до пільгового стажу; з 07.02.2005 по 11.02.2005 навчання за фахом, до пільгового стажу; з 28.05.2005 по 20.04.2006 службу в армії, до пільгового стажу; з 04.07.2006 по 11.07.2006 навчання за фахом, до пільгового стажу; з 01.03.2022 по 30.06.2023 військова служба, до пільгового стажу; з 01.07.2023 по 31.12.2023 військова служба, до пільгового стажу; з 01.01.2024 по 05.07.2024 військова служба, до страхового та пільгового стажу.

Усі інші спірні періоди зараховано позивачу до пільгового стажу, як ст.14, пост.202, підземні, сп.1.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788), "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

У відповідності до ст. 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.

Відповідно до п.1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п.20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У відповідності до абз.7 п.20 Порядку № 637 у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.

Відповідно до ст.5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Ст.8 Закону № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.20 Закону № 1058 страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у п.1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 ст.11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч.2 ст.20 Закону № 1058).

Згідно з абз.1 ч.5 ст. 20 Закону № 1058-ІV страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч.10. ст.20 Закону № 1058-ІV).

Згідно з абз.1 ч.12 ст.20 Закону № 1058-ІV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч.2 ст.24 Закону № 1058-IV).

Ч.3 ст.24 Закону № 1058 визначено, що за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV).

Порядок звернення за призначенням пенсії, строки призначення та виплати пенсії, припинення та поновлення виплати пенсії передбачені ст. 44, 45, 49 Закону № 1058.

Ч.1 ст.114 Закону № 1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно з ч.3 ст.114 Закону № 1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

З аналізу наведених норм слідує, що право на передбачену ч.3 ст.114 Закону № 1788-XII пенсію незалежно від віку мають працівники, за умови безпосередньої зайнятості на роботах повний робочий день та не менше передбаченого стажу роботи - 25 років для працівників, професії яких містяться у Списку, затвердженому Постановою КМУ від 31.03.1994 № 202 (далі - Список № 202), або мати стаж роботи провідної професії, визначеної ст.14 Закону № 1788-XII та ч.3 ст.114 Закону № 1058-IV - не менше 20 років.

Суд зауважує, що згідно з ч.1 ст.48 КЗпП України та ст.62 Закону № 1788 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Записи у трудовій книжці позивача проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.

Додатковими критеріями, згідно з якими призначається пенсія на пільгових умовах та застосовуються Списки № 1 і № 2, є: відповідність записів у трудовій книжці позивача та найменування Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення; документальне підтвердження виконання роботи на протязі повного робочого дня, що є необхідною умовою для призначення пенсії на пільгових умовах; документальне підтвердження отримання пільг, доплат, додаткової відпустки за шкідливі умови праці.

Професії учень електрослюсаря підземного дільниці підземного з повним робочим днем у шахті, електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті, передбачені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 16.01.2003 № 36 розділу Гірничі роботи підрозділ 1 позиції 1.1а а) усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Професія електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті також передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 24.06.2016 № 461.

Постановою «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років» Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994 (далі Постанова №202) затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років.

Згідно з р.І «Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт»: Усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю)» Списку, затвердженого Постановою № 202: електрослюсарі підземні, мають право на пільгову пенсію відповідно до положень ч.3 ст.114 Закону №1058-ІV.

Як встановлено судом, саме періоди учня електрослюсаря підземного позивачу з 07.02.2005 по 11.02.2005, з 04.07.2006 по 11.07.2006 не зараховано до пільгового стажу.

Отже, професії, на яких позивач працював в якості учня електрослюсаря підземного дільниці підземного з повним робочим днем у шахті, за професією електрослюсар підземний з повним робочим днем у шахті, відносяться до підземних робіт, що дають право на пільгову пенсію незалежно від віку терміном не менше 25 років та робіт, що дають право на пенсію на пільгових умовах за Списком №1.

Суд зазначає, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні відомості, що визначають право позивача на пенсію на пільгових умовах, тому підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючими довідками є зайвим.

Щодо періоду навчання з 03.09.2001 по 18.01.2005 суд зазначає наступне.

Як видно з розрахунку стажу позивача (форма РС-право), період його навчання не було зараховано до пільгового стажу під час прийняття спірного рішення.

Оскаржуване рішення теж не містить жодних відомостей щодо підстав незарахування періоду навчання до пільгового стажу позивача.

Згідно з положеннями ст.17 Закону України "Про професійно-технічну освіту" від 10.02.1998 № 103/98ВР (далі - Закон № 103/98ВР) професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Відповідно до ст.12 Закону № 103/98ВР професійно-технічна освіта здійснюється у професійно-технічних навчальних закладах за денною, вечірньою (змінною), очно-заочною, дистанційною, екстернатною формами навчання, з відривом і без відриву від виробництва та за індивідуальними навчальними планами.

Таким чином, навчанням у професійно-технічному навчальному закладі є період з дня зарахування особи до такого закладу на денну, вечірню або заочну форму навчання до дня її відрахування у зв`язку із завершенням навчання.

Положеннями ч.3 ст.56 Закону № 1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується, зокрема, час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону № 103/98ВР час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Як видно зі змісту диплома позивача серії НОМЕР_4 , виданого 18.01.2005, та трудової книжки позивача, у період з 03.09.2001 по 18.01.2005 позивач навчався в ПТУ № 105 м. Димитров за спеціальністю "електрослюсар підземний, машиніст підземних установ", за результатами навчання позивачу присвоєно кваліфікацію електрослюсаря підземного 4 розряду, машиніста підземних установ 3 розряду. 12.02.2005 позивача було прийнято на роботу на посаду підземного електрослюсаря 3 розряду, що підтверджується записом трудової книжки.

Отже, перерва між днем закінчення позивачем навчання та днем його зарахування на роботу за набутою спеціальністю (професією) не перевищує трьох місяців.

При цьому, як вже зазначалося, дана професія (посада), відповідно до ст.14 Закону № 1788-ХІІ та Постанови КМУ № 202, віднесена до підземних.

Таким чином, враховуючи викладене, період навчання позивача з 03.09.2001 по 18.01.2005 так само мав бути зарахований відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком № 1 як підземні роботи (ст.14 Закону № 1788-ХІІ, Постанова КМУ № 202).

Стосовно зарахування до пільгового стажу періоду проходження військової служби з 28.05.2005 по 20.04.2006 суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. «в» абз. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, період строкової військової служби повинен зараховуватися до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо особа на момент призову на строкову військову служби працювала за професією, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Як вже зазначалось вище, на момент призову на строкову військову службу позивач працював на посаді підземного електрослюсаря 3 розряду, що підтверджується записом трудової книжки, яка відноситься до посад, відповідно до ст.14 Закону № 1788-ХІІ та Постанови КМУ № 202, віднесена до підземних. Звільнений позивач 04.04.2005 у зв`язку із призивом на військову службу.

На підставі викладеного вище, суд вважає, що період проходження позивачем військової служби, а саме 28.05.2005 по 20.04.2006, повинен бути зарахований до пільгового стажу позивача за Списком № 1 як підземні роботи (ст.14 Закону № 1788-ХІІ, Постанова КМУ № 202).

Щодо зарахування до пільгового стажу за списком № 1 періоду проходження військової служби з 01.03.2022 по 05.07.2024, суд зазначає таке.

Відповідно до уточнюючої довідки від 17.07.2023 №370 виданої ТДВ «Шахта «Білозерська» позивач працював повний робочий день в ТДВ ««Шахта «Білозерська» і за період з 24.01.2022 по теперішній час виконував гірничі роботи підземно з повним робочим днем під землею за професією машиніст гірничих виїмкових машин підземний видобувної дільниці що передбачено списком №1, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058. У додаткових відомостях зазначено, що позивача з 19.07.2022 по теперішний час без збереження заробітної плати державний обов`язок мобілізованого.

З наданої довідки від 27.07.2023 №2239 Військової частини НОМЕР_3 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України вбачається, що позивач в період з 01.03.2022 по 01.08.2022, з 21.08.2022 по 14.02.2023, з 23.02.2023 по 17.05.2023 та з 27.05.2023 по теперішній час бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Покровськ, смт. Нью Йорк Донецької області.

Відповідно до довідки ОК-5 розділу «Відомості по спеціальному стажу» служба в особливий період з 26.02.2022 обліковується за Кодом - ПСД003Г1 - Час військової служби у збройних силах та інших військових формуваннях.

Чинне законодавство України передбачає зарахування періоду проходження військової служби до різних видів трудового стажу.

Так, ст.56 Закону № 1788 передбачено, що у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Ч.6 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за контрактом осіб рядового складу.

Згідно з положеннями ч.1 ст.8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Аналізуючи норми Закону № 2232-XII та Закону № 2011-XII суд дійшов висновку, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, якщо на момент призову на військову службу в особливий період особа працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Записами у трудовій книжці позивача підтверджується, що на момент призову на військову службу позивач працював за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, - машиніст гірничих виїмкових машин підземний видобувної дільниці з повним робочим днем під землею, та увільнений саме у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тому період з 01.03.2022 по 05.07.2024 відповідач повинен був зарахувати до пільгового підземного стажу позивача на провідних підземних професіях при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача зарахувати період безпосередньої участі у бойових діях з 26.02.2022 по 05.07.2024 з розрахунку один місяць служби за три місяці, суд зазначає таке.

Як вже встановлено судом, згідно з довідкою від 27.07.2023 №2239 Військової частини НОМЕР_3 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України вбачається, що позивач в період з 01.03.2022 по 01.08.2022, з 21.08.2022 по 14.02.2023, з 23.02.2023 по 17.05.2023 та з 27.05.2023 по теперішній час бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Покровськ, смт. Нью Йорк Донецької області.

Ст.8 Закону Закон № 2011-XII зокрема передбачено, що час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Ст.57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII визначено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 8 Закону № 2011-XII, саме КМУ визначає умови та порядок зарахування часу проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, тому положення наказу Міноборони України від 14.08.2014 № 530, на яке посилається позивач не підлягає застосуванню.

17.07.1992 КМУ була прийнята постанова № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" (далі - Постанова № 393).

Відповідно до абз. 1, 6 п.п. "а" п. 3 Порядку № 393 (в редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16.02.2022) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абз.1 п.1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Відповідно до абз. 1, 6 п.п. "а" п. 3 Порядку № 393 (в редакції після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16.02.2022, станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії) до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абз.1 п.1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Враховуючи те, що станом на дату звернення позивача зі заявою про призначення пенсії (05.07.2024) діяла нова редакція Порядку № 393, суд вважає, що відсутні підстави для зарахування на пільгових умовах позивачу час проходження служби, протягом якого він брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України із розрахунку один місяць служби за три місяці, оскільки такий період враховується тільки для визначення розміру пенсії.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 31.08.2023 у справі № 200/4951/22, від 11.09.2023 у справі № 480/4827/22, від 07.09.2023 у справі № 560/9478/22, від 15.09.2023 у справі № 380/10714/22, від 031.01.2024 у справі № 480/4941/22, від 10.06.2024 у справі № 260/4588/23 та від 04.07.2024 у справі № 620/4538/23.

При цьому суд не застосовує положення Наказу Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 "Про затвердження положення про організацію роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей", на які посилається позивач, з огляду на приписи ч. 3 ст. 7 КАС України: "3. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

В даному випадку відповідні положення Наказу Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 суперечать іншому правовому акту, який має вищу юридичну силу, - Порядку № 393.

З огляду на викладене, підстави для зарахування до пільгового стажу в розрахунку один місяць служби за три місяці часу проходження військової служби відсутні.

Вирішуючи питання щодо можливості застосування до спірних правовідносин як джерела права Роз`яснення №8, суд виходить з наступного.

Відповідно до роз`яснення № 8 основною умовою для взаємозаліку пільгового трудового стажу роботи є наявність 10-річного стажу на підземних роботах.

Водночас аналіз положень ст. 14 та ч. 6 ст. 56 Закону № 1788 свідчить, що така умова як наявність десятирічного стажу роботи на провідних професіях не визначена диспозиціями цих правових норм як обов`язкова підстава для їх застосування.

Як зазначив Верховний Суд в постанові 18.07.2019 у справі № 826/2426/16, листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб`єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Роз`яснення № 8 за своєю правовою природою не належить до актів законодавства, в тому числі до актів нормативно-правового характеру, а носить лише рекомендаційний характер й, до того ж, в цьому роз`ясненні довільно розтлумачені норми всупереч правовому регулюванню, що було запроваджене ст. 14 та ч. 6 ст. 56 Закону № 1788.

Аналогічний правовий висновок щодо застування роз`яснення № 8 викладений Верховним Судом в постанові від 08.07.2021 у справі № 212/1743/17-а.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що 06.12.1991 Верховна Рада України прийняла постанову № 1931-ХІІ «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Постанова ВРУ № 1931).

П. 4 Постанови ВРУ № 1931 КМУ доручено прийняти нормативні акти щодо застосування вказаного Закону з питань, віднесених ним до компетенції КМУ.

22.02.1992 на виконання Постанови ВРУ № 1931 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 81 «Про заходи щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Постанова КМУ № 81).

П. 1 Постанови КМУ № 81 міністерствами і відомствам України доручено розробити проекти нормативних актів щодо застосування Закону № 1788 згідно з додатком.

В додатку до Постанови КМУ № 81 наведений «Перелік проектів нормативних актів щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Розділом ІІ «Документи, що затверджуються міністерствами» Переліку проектів нормативних актів щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено «Роз`яснення щодо врахування трудового стажу при призначенні пенсій (ст. 14 Закону)», виконавець - Мінсоцзабез України, строк виконання - березень 1992 року.

Однак, роз`яснення № 8, зважаючи на дату його прийняття та форму викладення, не може вважатися документом, затвердженим міністерством на виконання постанови КМУ №81.

До того ж Верховний Суд в постанові від 26.10.2022 у справі № 200/591/19-а зазначив:

26. Посилання скаржника на обов`язковість застосування роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є необґрунтованими з огляду на положенняст.7 КАС України, в якій закріплено перелік джерел права, які застосовуються судом. […]».

Враховуючи, що роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 не є нормативно-правовим актом і джерелом права в розумінні ст. 7 КАС та не може підміняти і доповнювати положення ч. 3 ст. 114 Закону України № 1058, оскільки носить лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер, воно не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

В свою чергу, ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 та інші положення цього Закону не передбачають застосування кратності при обчисленні спеціального (пільгового) стажу на підземних роботах або за провідними професіями.

Відповідно позовні вимоги про зарахування періодів роботи із застосуванням роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8, не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 1ст. 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

В той же час, згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

З аналізу наведеного вбачається, що на даний час відповідача відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Ч.1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку що рішення відповідача не відповідають критеріям визначеним ч.2 ст.2 КАС України.

Також, суд для найбільш ефективного захисту порушеного права особи може вийти за межі позовних вимог. Виходячи зі змісту позовних вимог та доказів, наданих на підтвердження правової позиції відповідачами, ураховуючи, що у спірному рішення про відмову в призначенні пенсії відповідач не вказав періоди, які не зараховані до пільгового стажу, суд доходить висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії за віком на пільгових умовах буде скасування рішення від 12.07.2024 № 052530004174 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 05.07.2024 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058 зарахувавши:

до пільгового стажу роботи періоди роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 періоди роботи з 03.09.2001 по 18.01.2005, з 07.02.2005 по 11.02.2005, з 28.05.2005 по 20.04.2006, з 04.07.2006 по 11.07.2006, за Списком робіт затвердженим Постановою КМУ від 31.03.1994 №202, з 01.03.2022 по 31.12.2023 на провідних посадах передбачений ч. 3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до страхового та пільгового стажу роботи періоди з 01.01.2024 по 05.07.2024 на провідних посадах передбачений ч. 3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Решта доводів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовує. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Ч.1 ст.139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 968,96 грн. підлягає стягненню з відповідачів солідарно за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст.2, 9, 72-74,77,241-246,250,260-262 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 12.07.2024 № 052530004174 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.07.2024 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу роботи періоди роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 періоди роботи з 03.09.2001 по 18.01.2005, з 07.02.2005 по 11.02.2005, з 28.05.2005 по 20.04.2006, з 04.07.2006 по 11.07.2006, за Списком робіт затвердженим Постановою КМУ від 31.03.1994 №202, з 01.03.2022 по 31.12.2023 на провідних посадах передбачений ч. 3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до страхового та пільгового стажу роботи періоди з 01.01.2024 по 05.07.2024 на провідних посадах передбачений ч. 3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 968,96 грн.

Судове рішення складено та підписано 25.11.2024.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Шинкарьова