Рішення № 123306246, 26.11.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 листопада 2024 р. Справа № 640/4667/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов

в с т а н о в и в:

07.02.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), у якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про стягнення виконавчого збору ВП №55213577 від 14.01.2022 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про відкриття виконавчого провадження №68177708 від 14.01.2022 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.04.2022 року.

27.04.2022 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 55213577 з примусового виконання виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва № 2-48/11 від 27.01.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" суми в розмірі 7410 082,83 грн.

Отже, на думку відповідача, державним виконавцем з урахуванням чинного законодавства про виконавче провадження правомірно вчинені виконавчі дії, спрямовані на виконання вищезазначеного виконавчого документу згідно вимог Закону.

Враховуючи наведене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.08.2022 року.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи № 640/4667/22 до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 року адміністративну справу № 640/4667/22 передано за підсудністю до Вінницького окружного адміністративного суду.

06.11.2024 року матеріали адміністративної справи надійшли до Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 11.11.2024 року адміністративну справу № 640/4667/22 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду по суті на 19.11.2024 об 15:30 год.

14.11.2024 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про участь у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 15.11.2024 року клопотання представника позивача - Серебрянікова В.Є. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, - задоволено. Допущено участь представника позивача - Серебрянікова В.Є. у судовому засіданні, призначеному на 19.11.2024 року о 15:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 19.11.2024 року відкладено розгляд справи на 26.11.2024 року, у зв`язку з відсутністю доказів належного повідомлення представника відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 20.11.2024 року клопотання представника позивача - Серебрянікова В.Є. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, - задоволено. Допущено участь представника позивача - Серебрянікова В.Є. у судовому засіданні, призначеному на 26.11.2024 року о 13:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

26.11.2024 року представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання 26.11.2024 року представники позивача та відповідача не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч. 4 ст.287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Враховуючи строки розгляду справи, передбачені ч. 4 ст. 287 КАС України, суд дійшов висновку про розгляд та вирішення справи у письмовому провадженні.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

Постановою головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 27.11.2017 року відкрито виконавче провадження №55213577 з виконання виконавчого листа №2-48/11, виданого Печерським районним судом м. Києва 27.01.2012 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором суму у розмірі 7410082,83 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 741 008,28 грн.

Постановою головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 07.06.2019 року накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1

22.07.2019 року представником ПАТ «Дельта Банк» подано до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києв Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про повернення виконавчого документа та авансового внеску у виконавчому провадженні ВП №55213577 на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".

04.02.2020 року представником ПАТ «Дельта Банк» подано до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києв Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про повернення виконавчого документа та авансового внеску у виконавчому провадженні ВП №55213577 на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою головного державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 14.01.2022 року у ВП №55213577 стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 741 008,28 грн.

Постановою головного державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 14.01.2022 року у ВП №55213577 виконавчий лист №2-48/11 від 27.01.2012 року, виданий Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" суми в розмірі 7410082,83 грн., повернуто стягувачу на підставі заяви стягувача від 04.02.2020 року.

Виконавчий збір винесено в окреме виконавче провадження № 68177708.

Пунктом 2 цієї Постанови вказано, що припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

14.01.2022 року головним державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 68177708 щодо примусового виконання постанови №55213577 виданої 14.01.2022 року Печерським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 741 008,28 грн. (залишок на 14.01.2022 року становить 726629,22 грн.).

Позивач вважає вказані постанови протиправними і такими, що підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Згідно зі ст. 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28.08.2018 року (на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №55213577 від 27.11.2017 року), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Частиною п`ятою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Частиною дев`ятою цієї ж статті 27 обумовлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Частиною 5 статті 37 визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ (у редакції, що діяла до 28.08.2018 року) слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Водночас Законом України від 03.07.2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2018 року, внесені зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ, за змістом яких виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Так, судом встановлено, що 14.01.2022 року державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №55213577, згідно з якою на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" повернуто стягувачу ПАТ "Дельта Банк" виконавчий лист №2-48/11, виданий Печерським районним судом м. Києва 27.01.2012 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором суму у розмірі 7410082,83 грн.

Також встановлено, що державний виконавець під час прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 14.01.2022 року у ВП №55213577 визначив суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню з боржника у розмірі 741008,28 грн., враховуючи стягнення виконавчого збору під час виконання виконавчого провадження, це є залишок від суми 7410082,83 грн., тобто, 10 % від суми зазначеної у виконавчому документі виконавчому листі № 2-48/11, виданого 27.01.2012 року Печерським районним судом м. Києва.

Наведене свідчить, що державний виконавець 14.01.2022 року визначив суму виконавчого збору у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчими документами, застосувавши таким чином фактично Закон № 1404-VIII у редакції Закону № 2475-VIII.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

У постановах від 28.01.2021 року у справі № 420/769/19, від 22.01.2021 року у справі № 400/4023/19, від 21.01.2021 року у справі № 640/3430/19, від 12.08.2020 року у справі № 1340/5053/18, від 28.10.2020 року у справі № 400/878/20 Верховний Суд констатував, що положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28.08.2018 року, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна після 28.08.2018 року (Закон № 2475-VIII), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

З урахуванням того, що внесені Законом України від 03.07.2018 року №2475-VIII зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище боржника - ОСОБА_1 , а також того, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 741008,28 грн.

При цьому, суд констатує, що факт повернення виконавчого документа стягувачу є належною та достатньою підставою для стягнення з боржника виконавчого збору, водночас, за обставин цієї справи, розмір такого виконавчого збору становить 10 відсотків фактично стягнутої суми, а не суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про визнання протиправними та такими, що підлягають скасуванню постанови головного державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 14.01.2022 року у ВП №55213577 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 та постанови головного державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження № 68177708 від 14.01.2022 року.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантовано право кожного на справедливий суд.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній із сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції" від 15 березня 2001 року).

Таким чином, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх службові та посадові особи зобов`язані вживати усіх передбачених законом заходів для виконання судових рішень своєчасно та в повному обсязі, що є однією з важливих гарантій дотримання права особи на справедливий суд.

Крім того, суд зауважує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи не слід вимагати використання таких засобів; тягар виконання рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України").

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вимог Конвенції (рішення у справі "Ромашов проти України").

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України").

Відповідно до положень частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши основні доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 14.01.2022 року у ВП №55213577 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 .

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження № 68177708 від 14.01.2022 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Різницька, 11-Б, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 34979022) сплачений судовий збір у розмірі 1984,80 грн. (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Різницька, 11-Б, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 34979022)

Суддя Дончик Віталій Володимирович