Постанова № 12330112, 11.11.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.13

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2010 року Справа № 2а-8060/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Судді:Борзаниці С.В.

при секретарі: Гапоновій І.В.

за участю:

представника позивача: Жданової А.В. (довіреність від 04.01.2010 року № 1),

представник відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті Луганської області до Державного підприємства «Антрацит» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком №1,-

В С Т А Н О В И В:

25 жовтня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті Луганської області до Державного підприємства «Антрацит» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком №1.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з Державного підприємства «Антрацит» заборгованість по відшкодуванню виплачених пільгових пенсій за списком №1 у розмірі 94408,52 грн.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що Державне підприємство «Антрацит» зареєстровано в Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті Луганської області як платник збору на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Державне підприємство «Антрацит» за період з 01.03.2010 по 30.09.2010 має заборгованість до Пенсійного фонду України по відшкодуванню виплачених пільгових пенсій за списком №1 в сумі 94408,52 грн.

До теперішнього часу сума заборгованості відповідачем не сплачена.

Представник позивача під час судового засідання підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився, причини неявки суду не доповів. Надав суду заяву про визнання позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що Державне підприємство «Антрацит» зареєстровано в Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті Луганської області як платник збору на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Судом встановлено, що позивач у період з 01.03.2010 по 30.09.2010 за Списком №1 сплачував та доставляв пенсіонерам відповідача пільгові пенсії.

Позивачем надавались відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003р. № 1058-1 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, отримавши розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003р. № 1058-1 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а» ст. 13 Закону України від 05.11.1991р. № 1788-ХП «Про пенсійне забезпечення», не надавши на них до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті заперечень та не оскарживши розрахунки в суді, відповідач фактично узгодив такі розрахунки.

У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив позивачу зазначену в розрахунках суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списками № 1 за відповідачем утворилась заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 в сумі 94408,52 грн.

Згідно ст. 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" плату до Пенсійного фонду України на покриття витрат на виплату пенсій за віком на пільгових умовах за списком № 1 вносять підприємства незалежно від форм власності та господарювання.

Згідно п, 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ передбачено, що підприємства та організації з грошових коштів, які призначені на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, яка покриває витрати на доставку та виплату пільгових пенсій, в тому числі призначених згідно ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату та доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності Законом № 1058-ІУ.

Відповідно до Закону України від 17.02.2000 р. № 1461-ІІІ "Про внесення змін до деяких Законів України" з 16.03.2000 р. відшкодування витрат по пільгових пенсіях здійснюється відповідно до Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. №400/97 згідно зі ст. 2 якого, для платників збору об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Таким чином витрати по оплаті пільгових пенсій відшкодовуються Пенсійному фонду за рахунок відповідних підприємств.

Відповідно до ч.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Враховуючи те, що відповідач за час судового розгляду справи заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «а» ст.13 Закону України від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення» не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дії відповідача при визнанні адміністративного позову не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, тому визнання позову приймається судом.

Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Питання про розподіл судових витрат не вирішується, так як позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 15, 17, 20 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 року, ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті Луганської області до Державного підприємства «Антрацит» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком №1 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства «Антрацит», код ЄДРПОУ 32226065, (94613, Луганська область, м. Антрацит, вул. Ростовська,38) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті Луганської області (94613, м. Антрацит, вул. Радянська,19, код ЄДРПОУ 21792353) заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком №1 в сумі 94408,52 грн. (девяносто чотири тисячі чотириста вісім гривень пятдесят дві копійки).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 16 листопада 2010 року

СуддяС.В. Борзаниця