Рішення № 123298895, 26.11.2024, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/1015/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2024 року с-ще Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Романової О.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Данілової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чорнобаївської селищної ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом на будинок, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса:

АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (далі - позивач) звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із позовною заявою до Чорнобаївської селищної ради, адреса: вул. Центральна, с-ще Чорнобай, Золотоніський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ 26424714 (далі - відповідач) про визнання права власності в порядку спадкування за законом на будинок.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дід позивача ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на його майно, зокрема, на житловий будинок з надвірними спорудами, який розміщений за адресою: АДРЕСА_1 . На час відкриття спадщини у будинку окрім померлого ОСОБА_2 проживали та є такими, що прийняли спадщину після смерті останнього, його дружина ОСОБА_3 (баба позивача), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , його син ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , його дочка ОСОБА_5 (мати позивача), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадкоємцем після яких являється позивач.

Позивач оформив свої спадкові права на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6662 га, та спадкові права на спадщину за законом після смерті дядька ОСОБА_4 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,4680 га., проте не може оформити свої спадкові права на житловий будинок з надвірними спорудами, який розміщений за адресою:

АДРЕСА_1 , та який належав ОСОБА_2 , оскільки правовстановлюючий документ на нього не видавався. У зв`язку з цим державним нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли до 01 січня 2013 року визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Право власності на збудоване до набрання чинності вказаним законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку передбаченому цим законом.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Належним документом, що засвідчує факт існування нерухомого майна та його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації.

Згідно технічного паспорта на вищевказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який фактично перебував у власності спадкодавця ОСОБА_2 , всі будівлі були збудовані у 1975 році.

Враховуючи вищевикладене, посилаючись на норми законодавства, позивач просить суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з надвірними спорудами, який розміщений за адресою: АДРЕСА_1 , та належав ОСОБА_2 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 38 - 39).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05 серпня 2024 року витребувано із Чорнобаївської державної нотаріальної контори копії спадкових справ після смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та витяги із Спадкового реєстру після їх смерті (а.с. 45 - 46).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23 вересня

2024 року витребувано у Черкаському обласному державному нотаріальному архіві копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , оскільки така вже була передана останнім для зберігання (а.с. 105 - 106).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті (а.с. 118 - 119).

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, направив до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 41).

У судове засідання представник відповідача Чорнобаївської селищної ради не з`явився, направив до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, при розгляді справи покладався на розсуд суду (а.с. 42).

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені наступні обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом позову у даному випадку являється визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з надвірними спорудами, який розміщений за адресою: АДРЕСА_1 , та належав ОСОБА_2 .

Так, ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого повторно, серії НОМЕР_2 від 03 листопада

2023 року (а.с. 9).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема, як зазначає позивач, на житловий будинок з надвірними спорудами, який розміщений за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що відповідно до Технічного паспорту № 50 на житловий будинок, який знаходить за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 25 - 29) та Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості (а.с. 30 - 31) рік спорудження/реконструкції житлового будинку та надвірних споруд та рік введення в експлуатацію будинку являється 1975 рік.

Стаття 100 ЦК УРСР (у редакції 1963 р.) визначала, що в особистій власності громадян може бути, зокрема, і житловий будинок. При цьому глава десята цього кодексу не пов`язувала наявність такого права з його обов`язковою державною реєстрацією.

За загальним правилом закони та інші нормативні акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплено у ч. 1 ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦК України, згідно якої дію акту цивільного законодавства в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності. До події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, яке діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачає обовязкової реєстрації таких прав.

Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у звязку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави дійти висновку про те, що до збудованих до 05 серпня 1992 р. обєктів нерухомого майна закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. А документом, який відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до

05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на обєкт нерухомого майна.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц.

Отже, ОСОБА_2 вважався власником вказаного нерухомого майна, і це право презумується.

Оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно при вирішенні даної справи необхідно застосовувати положення чинного на той час ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

За життя ОСОБА_2 заповіту не складав, що підтверджується відомостями спадкової справи після смерті останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно з положеннями ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до відомостей спадкової справи після смерті ОСОБА_2 (а.с. 110 - 115), із заявою про прийняття спадщини після смерті останнього до державного нотаріуса звернулася його дружина ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради № 733 від 25 квітня 2024 року ОСОБА_2 до дня своєї смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . В будинку разом з ним проживали: дружина ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 17).

ОСОБА_3 являлася дружиною померлому ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого повторно, від 26 лютого 2016 року (а.с. 10), а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 являлися дітьми останніх, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 30 вересня 1981 року (а.с. 11) та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження (а.с. 12).

Проте, суд звертає увагу, що положеннями ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, вступ в спадщину шляхом спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не передбачено.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 шляхом подачі відповідної заяви до державної нотаріальної контори.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 2.ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 30 березня 2022 року (а.с. 14).

Часом відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 є день її смерті, тобто

ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Як вбачається із відомостей спадкової справи після смерті ОСОБА_3 (а.с. 56 - 75), остання склала заповіт на частину свого майна (земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) на користь позивача ОСОБА_1 , який спадщину за заповітом прийняв та оформив свої спадкові права. Крім цього, із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_4 .

У відповідності до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Таким чином, спадкування неохопленого заповітом спадкового майна після смерті ОСОБА_3 відбулося за законом.

Як уже було встановлено судом, ОСОБА_4 являється сином ОСОБА_3 , тобто спадкоємцем за законом першої черги спадкування.

Дочка ж померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_5 померла до відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 27 липня 2005 року (а.с. 15).

У свою чергу, позивач ОСОБА_1 являється внуком ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження (а.с. 12) та копією свідоцтва про народження серії

НОМЕР_6 від 04 липня 2005 року (а.с. 13), тобто спадкоємцем п`ятої черги спадкування за законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Зігдно з довідкою виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради № 734 від

25 квітня 2024 року ОСОБА_3 до дня своєї смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . В будинку разом з нею проживали: син ОСОБА_4 та внук ОСОБА_1 (а.с. 18).

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_4 прийняв спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка складається, зокрема, і із житлового будинку з надвірними спорудами, який розміщений за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_2 , що помер

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 15 лютого 2023 року (а.с. 16).

Таким чином, часом відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 являється день його смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до довідки виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради № 735 від 25 квітня 2024 року ОСОБА_4 до дня своєї смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . В будинку разом з ним проживав племінник ОСОБА_1 (а.с. 19).

Згідно з відомостями спадкової справи після смерті ОСОБА_4 (а.с. 76 - 101) із заявою про прийняття спадщини після смерті останнього до нотаріальної контори звернувся позивач ОСОБА_1 , який вже оформив свої спадкові права на частину спадкового майна після смерті ОСОБА_4 .

Проте, позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права на житловий будинок з надвірними спорудами, який розміщений за адресою:

АДРЕСА_1 , та належав ОСОБА_2 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів, через що постановою державного нотаріуса Чорнобаївської державної нотаріальної контори Бабак Л.М. від 16 березня

2024 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний житловий будинок (а.с. 24).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи зі змісту ст. 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав може бути визнання права.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі

№ 6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За таких обставин, оцінивши наявні у справі письмові докази, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та визнати за позивачем у порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок з надвірними спорудами.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Чорнобаївської селищної ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом на будинок - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з надвірними спорудами, який розміщений за адресою:

АДРЕСА_1 , та належав ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено 26 листопада 2024 року.

Суддя О.Г. Романова