Рішення № 123296392, 22.11.2024, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/388/20 Провадження № 2/358/65/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Романенко К.С.,

за участю секретаря Шпак К.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

27.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № 5541281812 від 10.08.2016 в розмірі 69 151,62 грн., з яких: 33 966,60 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 1 528,49 грн. - заборгованість за відсотками; 17 417,00 грн. - заборгованість за щомісячними процентами (платою за управління кредитом); 16 239,53 грн. - заборгованість за пенею та понесені судові витрати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2020, головуючим суддею у справі визначено суддю Кіхтенка С.О. Останнім справа по суті не розглянута.

Згідно розпорядження керівника апарату Богуславського районного суду Київської області № 123 від 25.06.2024 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», відповідно до пункту 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Засад використання автоматизованої системи документообігу Богуславського районного суду Київської області та рішення зборів суддів Богуславського районного суду Київської області від 19.06.2024 № 9, у зв`язку із припиненням трудових відносин судді ОСОБА_2 (звільнення судді Богуславського районного суду Київської області Кіхтенка Сергія Олександровича на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України), здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2024, головуючим суддею визначено суддю Романенко К.С.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 07 жовтня 2024 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 84).

30.10.2024 представник відповідачки адвокат Орло Ю.В. надала відзив на позовну заяву, в якому, зазначила, що 10 серпня 2016 року відповідачем було підписано заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг та заяву № 5541281812 на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР», відповідно до якого фінансова установа надала позичальнику кредитні кошти у сумі 35 654,90 грн. зі строком використання кредиту 36 місяців. Із 35 654, 90 грн було здійснено наступні платежі, а саме: 23 700 грн. - перераховано на рахунок ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням від 10.08.2016, 650 грн - СК «Арсенал страхування» та 10 238 грн. 40 коп - ПАТ «СК «ТАС». При цьому, 1 065,60 грн. невідомо де поділися. Згідно Договору відступлення прав вимоги № 20190626 від 26.06.2019, права вимоги переходять від ТОВ «ФК «ЦФР» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» з моменту підписання сторонами цього договору, після чого ТОВ «ФК «ЄАПБ» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості, зокрема і щодо ОСОБА_1 . Тому, просить застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені та відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення плати за управління кредитом. Посилаючись на вимогам ст.11 Закон України «Про захист прав споживачів» вказує, що нарахування заборгованості за щомісячними процентами (плата за управління кредитом) є незаконною, оскільки не є платою за користування кредитом, а є супутньою послугою за обслуговування кредитної заборгованості. Щодо пропуску строку позовної давності зазначає, що строк потрібно відраховувати з моменту відступлення права грошової вимоги.

Представник позивача ОСОБА_3 08.11.2024 подала до суду відповідь на відзив, вказавши, що вважає відзив безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, так як кредитний договір з відповідачкою ОСОБА_1 укладено відповідно до норм закону, до відповідачки не здійснювалось жодних додаткових нарахувань та не застосовано штрафних санкцій. Крім того, факт сплати відповідачкою коштів в рахунок погашення кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора є беззаперечним підтвердженням укладення кредиту та отримання кредитних коштів. Кредитний договір №5541281812 між ТОВ "ФК"ЦФР" та ОСОБА_1 було укладено 10.08.2016 строком на 36 місяців, з кінцевим терміном повернення в разі сумлінного виконання позичальником своїх зобов`язань до 09.08.2019. Враховуючи вищевикладене, підстави вважати, що строк пред`явлення позовних вимог був пропущений відсутні. Підстави для застосування норм статей пропуску строку позовної давності відсутні, а твердження сторони відповідача про пропуск строку позовної давності позивачем не обґрунтовані. Всі доводи наведені у відзиві на позовну заяву спрямовані на ухилення від відповідальності за невиконання кредитних зобов`язань. Просить задовольнити позовні вимоги.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступного висновку.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 10 серпня 2016 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР», заяву № 5541281812 на отримання кредиту від ТОВ ФК «ЦФР» з графіком платежів. У заяві на отримання кредиту містяться умови надання кредиту, а саме дату надання, суму 35 654,00 грн., строк повернення - 36 місяців, щомісячні, річні проценти, пеня. У графіку платежів зазначена сума щомісячних платежів 2 075,48 грн., до складу яких включені суми повернення кредиту, річних процентів, щомісячних процентів (а.с.5,7).

На підтвердження виконання зазначеного у заяві доручення, позивачем надана засвідчена копія платіжного доручення АТ « Таскомбанк», з призначенням платежу «переказ на картковий рахунок ОСОБА_1 за рахунок кредитних коштів зг. КД5541281812 від 10.08.2016 та заява клієнта» (а.с.11).

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах передбачених договором.

26.06.2019 між ТОВ «ФК ЦФР» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення прав вимоги № 20190626, відповідно до якого, ТОВ «ФК «ЦФР» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ЦФР» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «ФК «ЦФР» і боржниками (а.с.22-24).

Відповідно до реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між позичальником та ТОВ « ФК « ЦФР» до договору відступлення прав вимоги № 20190626 від 26.06.2019, ТОВ « ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 в сумі 69 151,62 грн, з яких: 33 966,60 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 528,49 грн - сума заборгованості за відсотками; 17 417, 00 грн - сума заборгованості за щомісячними процентами (платою за управління кредитом); 16 239,53 грн - сума заборгованості за пенею (а.с.22-24,25).

До березня 2019 року ОСОБА_1 свої зобов`язання періодично виконувала, що випливає з графіку руху коштів по кредиту та розрахунку заборгованості щомісячно (а.с.9,19).

Всупереч умовам договору, незважаючи на повідомлення, відповідачка ОСОБА_1 не виконала свого зобов`язання.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ « ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 3691179522 від 07.06.2016 в розмірі 69 151, 62 грн., з яких: 33 966,60 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 1528,49 грн. - заборгованість за відсотками; 17417,00 грн. - заборгованість за щомісячними процентами (платою за управління кредитом); 16239,53 грн. - заборгованість за пенею та понесені судові витрати.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти .

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як випливає з наданого позивачем договору № 20190626 від 26.06.2019 ТОВ «Фінансова компанія «ЦФР» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» передає до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема і до відповідача ОСОБА_4 за кредитним договором № 5541281812 від 10.08.2016 у загальній сумі 69 151,62 грн.

На виконання Договору відступлення права вимоги, на адресу відповідача ОСОБА_4 09.07.2019 ТОВ «ФК «ЦФР» направлено повідомлення про відступлення права вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (а.с.21).

Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

За положеннями ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) ( ч.1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору....неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора ТОВ «ФК «ЦФР», які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_4 як на користь первісного кредитора ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень», так і на користь позивача.

Відповідно до витягу з реєстру боржників за договором відступлення прав вимоги №20190626 від 26.06.2019 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набула права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_4 за кредитним договором №5541281812 від 10.08.2016 в розмірі 69 151,62 грн., з яких: 33 966,60 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 1528,49 грн. - заборгованість за відсотками; 17 417,00 грн. - заборгованість за щомісячними процентами (платою за управління кредитом); 16 239,53 грн. - заборгованість за пенею та понесені судові витрати (а.с. 25).

З огляду на зазначені обставини, суд приходить до висновку про доведеність вимог щодо стягнення суми заборгованості за кредитом - 33 966,60 грн. та заборгованості за відсотками 1528,49 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованість за щомісячними процентами (платою за управління кредитом) в сумі 17 417,00 грн. суд вважає, що ці вимоги задоволенню не підлягають.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені також і Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Згідно з абзацами другим та третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Суд також зазначає, що у розділі « умови надання кредиту» заяви на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР», а також у графіку платежів, графіку руху коштів по кредиту не передбачено щомісячної плати за управління кредитом.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

З Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку або іншої фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку або іншої фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку або фінансової установи, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Таким чином, суд відмовляє у позові в частині стягнення заборгованості за управління кредитом.

Зазначене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду від 31.10.2018 у справі № 404/1339/15-ц.

Щодо доводів представника відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, про застосування якого ним заявлено у відзиві, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

07 червня 2017 року Верховний Суд України в рамках справи № 923/1233/15 вказав, що перебіг позовної давності починається від дня, коли в кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Отже, представник відповідача просив застосувати спеціальну позовну давність в один рік, а також застосувати наслідки спливу позовної давності, визначені у ч.4 ст. 267 ЦК України.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, аналіз частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Позивач звернувся до суду з позовом 24.03.2020 засобами поштового зв`язку, а справа фактично надійшла до суду 27.03.2020.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення заборгованості по пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором кредиту підлягають захисту з 26 червня 2019 року (з моменту отримання права вимоги позивача до відповідача) по 26 червня 2020 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованості по пені за договором № 5541281812 від 10.08.2016 систематично пеня відповідачу почала нараховуватись з 11.10.2016 по 26.06.2019.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по пені у розмірі 16 239,53 грн., у зв`язку із спливом спеціальної позовної давності до цих вимог.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У матеріалах справи наявна платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 2988 від 17.03.2024 про сплату позивачем судового збору у розмірі 2 102,00 грн. за подання до суду позову (а.с. 1).

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову, а тому судові витрати по справі, зокрема судовий збір підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (51,32%) в сумі 1 078,75 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43, 44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268, ЦПК України, ст.ст. 525-526, 530, 551, 536, 610,631,629, 1046-1056 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014) заборгованість за кредитним договором № 5541281812 від 10.08.2016 в розмірі 35 495 (тридцять п`ять тисяч чотириста дев`яносто п`ять) грн. 09 коп., що складається з: 33 966, 60 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 1 528, 49 грн. - заборгованість за відсотками.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014) понесені судові витрати в розмірі 1 078 (одна тисяча сімдесят вісім) гривень 75 копійок.

У задоволенні інших вимог позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул.Симона Петлюри, буд. №30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк»).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 10.05.1995 Богуславським РВ ГУ МВС України в Київській області.

Головуючий: суддя К. С. Романенко