Рішення № 123293293, 26.11.2024, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/20581/24

пр. № 2/759/6185/24

26 листопада 2024 року суддя Святошинського районного суду м.Києва Бабич Н.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику)сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2024 р. до Святошинського районного суду м. Києва надійшов зазначений позов. Предметом позову є відшкодування шкоди пов`язаного із лікуванням та втратою працездатності в розмірі 260000,00 грн.

Звертаючись до суду з позовом позивач позовні вимоги мотивувала тим, що 21.09.2020 р. близько 01 год. 40 хв. поблизу села Красне Березанського району Миколаївської обл. відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій автомобіль марки "MERSEDES BENZ 312 D", р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснив зіткнення з автомобілем марки "RENAULT MAGNUM", р.н. НОМЕР_2 , з напівпричепом марки "LECTURER", р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок даної ДТП пасажиром автомобіля марки "MERSEDES BENZ 312 D", р.н. НОМЕР_1 , якого була позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження. Позивач ОСОБА_1 є особою, якій внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було завдано шкоду здоров`ю. Так, позивачу заподіяна шкода, пов`язана з лікуванням та втратою працездатності. 21.09.2021 року за фактом настання даної ДТП було внесено відомості про таку подію до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020150150000322 зач. 1 ст. 286 КК України та розпочато досудове розслідування. Досудове розслідування вищевказаного кримінального провадження здійснювалось Березанським ВП ГУНП в Миколаївській області. В зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "MERSEDES BENZ 312 D" р.н. НОМЕР_1 , на момент настання дорожньотранспортної пригоди була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова група "ТАС" (приватне) згідно полісу № АР7906042, який діяв на момент настання ДТП станом на 21.09.2021 року, то відповідач, як страховик, є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він має виплатити страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Також позивач зазначила, що зверталась до страховика з заявою про відшкодування шкоди, проте відшкодування так і не отримала. Внаслідок отриманих травм в ДТП з 21.09.2020 року по 24.09.2020 року знаходилась на стаціонарному лікуванні в КНП «Березанська ЦРЛ» Березанської районної ради; 24.09.2020 року по 09.10.2020 року та з 19.10.2020 року по 02.11.2020 року перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Херсонська обласна клінічна лікарня» Херсонської обласної ради, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №10817/2020 та випискою з медичної карти стаціонарного хворого №11709/2020. Відповідно під час стаціонарного лікування, позивачкою було понесено витрати на лікування в сумі 145 735,94 грн.. Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №093161 від 06.01.2021 року, позивачу 06.01.2021 року встановлено І групу інвалідності. Відтак, мінімальний розмір страхового відшкодування пов`язаного із стійкою втратою працездатності становить 180 000,00 грн. За переконанням позивача оскільки відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ №АР 7906042 страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну здоров`ю становить 260 000,00 грн., то страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування заподіяної шкоди здоров`ю Позивачу в межах даного страхового ліміту у розмірі 260 000,00 грн., що і змусило звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 07.10.2024 р. справу прийнято до провадження, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.68).

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Позивачу направлялася копія ухвали про відкриття провадження та про розгляд справи в порядку спрощеного провадження. Відповідачу направлялась копія ухвали суду про відкриття провадження, які були надіслані на електронну адресу 08.10.2024 р. (а.с.70).

22.10.2024 р, до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, з тих підстав, що досудове розслідування не завершено, винну особу не встановлено, вирок суду не набрав законної сили, а також з тих, що витрати на лікування за розрахунком відповідача становлять 107 995,98 грн.

Відповіді на відзив від позивача до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про можливість ухвалення по справі рішення та задоволення позовних вимог з наступних підстав. Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено, що 21.09.2020 р. близько 01 год. 40 хв. поблизу села Красне Березанського району Миколаївської обл. відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій автомобіль марки "MERSEDES BENZ 312 D", р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснив зіткнення з автомобілем марки "RENAULT MAGNUM", р.н. НОМЕР_2 , з напівпричепом марки "LECTURER", р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внаслідок даної ДТП пасажир автомобіля марки "MERSEDES BENZ 312 D", р.н. НОМЕР_1 , позивач ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження. .

21.09.2020 року за фактом настання даної ДТП було внесено відомості про таку подію до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020150150000322 за ч. 1 ст. 286 КК України та розпочато досудове розслідування.

Внаслідок отриманих травм в ДТП з 21.09.2020 року по 24.09.2020 року позивач знаходилась на стаціонарному лікуванні в КНП «Березанська ЦРЛ» Березанської районної ради, що підтверджується медичною картою стаціонарного хворого №914/412. З 24.09.2020 року по 09.10.2020 року та з 19.10.2020 року по 02.11.2020 року знаходилась на стаціонарному лікуванні в КНП «Херсонська обласна клінічна лікарня» Херсонської обласної ради, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №10817/2020 та випискою з медичної карти стаціонарного хворого №11709/2020.

Відповідно до призначених медикаментів лікарем, за вищезазначений період стаціонарного лікування, позивачкою було понесено витрати на лікування в сумі 145 735,94 грн.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №093161 від 06.01.2021 року, ОСОБА_1 06.01.2021 року встановлено І групу інвалідності.

Станом на дату настання ДТП, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "MERSEDES BENZ 312 D" р.н. НОМЕР_1 , на момент настання дорожньотранспортної пригоди була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" згідно полісу № АР7906042, який діяв на момент настання ДТП станом на 21.09.2020 року,

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що між сторонами виник спір у сфері страхових правовідносин, пов`язаних з відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно п. 35.1, ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Позивач по справі, звернулась до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування до АТ "Страхова компанія "ТАС" (приватне), однак виплат не отримала.

Як зазначено у ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частина 5 статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно зі п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Підпунктом 5 п. 23.1 ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Також суд вважає безпідставними доводи відповідача що за фактом ДТП не завершено кримінальне провадження, відсутній вирок суду і тому даний позов є передчасним.

Так у постанові Верховного Суду від 10.01.2019 у справі № 500/2095/15-ц визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи, завдана нею шкода відшкодовується, зокрема, якщо шкоду завдано ушкодженням здоров`я, життю внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Тому, сам факт наявності незавершеного кримінального провадження по факту ДТП, не свідчить про передчасність вимог позивача.

Таким чином, при заподіянні шкоди життю потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, цивільно-правова відповідальність власника такого джерела настає незалежного від його вини, в силу закону, у певних межах, а саме щодо відшкодування витрат на поховання та моральної шкоди. Отже, якщо настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, виникає і обов`язок страховика здійснити страхову виплату в порядку, передбаченому ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто здійснити відшкодування витрат на поховання та моральної шкоди.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України)

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20), від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Відповідно до п. 24.1. ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» уУ зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Відповідно до наданих доказів в перііод стаціонарного лікування, позивачкою було понесено витрати на лікування в сумі 145 735,94 грн. Вказану суму відповідачем у відзиві на позов не спростовано, але за розрахунком відповідача витрати на лікування становлять 107 995,98 грн. Позивач просила стягнути з відповідача шкоду пов`язану з лікуванням в розмірі 80 000,00 грн. в межах страхового ліміту.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана із тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується відшкодування шкоди спричиненою стійкою втратою працездатності, слід зазначити наступне.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаною із стійкою втратою працездатності потерпілим, визначено у статті 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 26.1 ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 26.1 ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить: у разі встановлення I групи інвалідності - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» установлено у 2020 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 4723 гривні, з 1 вересня - 5000 гривень

Тобто, на дату настання страхового випадку, мінімальна заробітна плата становила 5000,00 грн.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №093161 від 06.01.2021 року, Позивачу 06.01.2021 року встановлено І групу інвалідності.

Таким чином, шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 180 000,00 грн. (5000,00 х 36), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Обставини наведені в позовній заяві та додані до неї докази не спростовані відповідачем, як і не спростовано розмір страхової виплати заявлений стороною позивача.

Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності", тому оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Питання судових витрат вирішити у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, саме стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 2 600,00 грн,

Керуючись ст.ст. 22, 23, 35, 36, 37, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ст.ст. 525, 526, 629, 979, 988, 1166, 1187, 1200 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ "Страхова група "ТАС" про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я,- задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС" на користь ОСОБА_1 відшкодування, пов`язаного із лікуванням в розмірі 80 000,00 грн. та страхового відшкодування шкоди пов`язаної зі стійкою втратою працездатності в розмірі 180 000,00 грн., а всього на загальну суму 260 000 (двісті шістдесят тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС" на користь держави судовий збір у розмірі 2600 (дві тисячі шістсот) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення і отримання його сторонами у справі.

Зазначити дані учасників процесу:

Позивач: ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ТАС", код ЄДРПОУ: 30115243, юридична адреса: м. Київ, просп. Берестейський, 65.

Суддя: Бабич Н.Д.