Рішення № 123292594, 22.10.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/9840/24

Провадження №: 2/752/4982/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22 жовтня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Митрофанової А.О., за участю секретаря судового засідання Осадчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2024 року Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач, Департамент) звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у розмірі 1 168 491,20 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:133:0005 є ОСОБА_2 (далі - відповідач). 12.05.2020 Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві отримав повідомлення про початок будівельних робіт №КВ061201330800 за об`єктом «будівництво індивідуального житлового будинку (садибного типу), на вказаній земельній ділянці за адресою - АДРЕСА_1 .

Вказував, що з 01.01.2020 у зв`язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-ІХ (далі - Закон №132-ІХ) було виключено із Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» статтю 40, яка встановлювала обов`язок замовників будівництва на укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Відповідно, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 вказаного Закону обов`язок замовників будівництва у населеному пункті щодо необхідності укладення такого договору перестав існувати.

Втім, за приписами Розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №132-ІХ визначено, що замовники будівництва у 2020 році не звільняються від пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, а навпаки встановлено, що замовники, розпочавши роботи з будівництва/реконструкції, зобов`язані сплатити пайову участь грошовими коштами до введення об`єкта в експлуатацію. Невиконання вказаного імперативного обов`язку, встановленого нормативно - правовими актами, свідчить про безпідставне набуття грошових коштів, які повинні бути сплачені як пайовий внесок до бюджету міста Києва.

Згідно з вимогами підпунктів 3, 4 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №132-ІХ замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта, а орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва. При цьому, пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію, а її розмір згідно з вимогами підпункту 1 пункту 2 для житлових будинків складає 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Отже, оскільки будівництво об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 , розпочалось у 2020 році, то згідно приписів пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №132-ІХ, на відповідача, як замовника будівництва, було покладено обов`язок звернутися протягом 10 робочих днів до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва. Однак, відповідач знехтував вимогами законодавства, не подав у строк відповідну заяву та не сплатив у визначені строки пайовий внесок у розвиток інфраструктури міста Києва. Таким чином, він, як замовник будівництва, без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури міста Києва, а тому зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

В обґрунтування розрахунку обсягу пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної позивач посилався на пункти 2-4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ, Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затверджений рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415, Наказ Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 23.04.2024 №351 «Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розрахованих станом на 01 квітня 2014 року)», а також на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно щодо розміру загальної площі об`єкта будівництва. Зважаючи на відсутність поданих відповідачем документів щодо розміру вартості будівництва об`єкта, за проведеним позивачем згідно установленими основними показниками опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України та розміру зведеного відповідачем об`єкту нерухомості, загальна сума пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, яку відповідач зобов`язаний був сплатити, станом на 26.04.2024 становить 1168491,20 грн.

У зв`язку із тим, що з моменту реєстрації повідомлення на виконання будівельних робіт житлового будинку (садибного типу) по АДРЕСА_1 , відповідач у встановлені законом строки не звернувся до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо цього об`єкта будівництва, не надав документів, які підтверджують вартість його будівництва, та до введення вказаного об`єкта нерухомості до експлуатації у встановленому порядку не сплатив пайову участь та відповідно без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе вказані кошти, позивач був змушений звернутись до суду із вказаним позовом, відповідно до вимог якого просив суд стягнути із відповідача на його користь безпідставно набуті грошові кошти в сумі 1168491,20 грн на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету за вказаними у позовній заяві реквізитами, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2024 для розгляду цивільної справи №752/9840/24 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 14 серпня 2024 року закрито підготовче засідання, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак, подав на адресу суду заяву про проведення розгляду справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення у справі заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв, правом подачі відзиву на позов не скористався.

Окрім того, копія позовної заяви з додатками до неї у відповідності до вимог частини сьомої статті 43 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) були направлені позивачем як на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, так і на адресу місцезнаходження спірного нерухомого майна (штрих-коди 0104406212068, 0104406203433)

Копія ухвали суду від 20 травня 2024 року направлялася на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача рекомендованим листом з повідомленням, який повернувся на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній».

Так, відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

У відповідності до положень частин першої, другої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів для розгляду справи по суті, а також те, що позивач щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі статей 280, 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою сторін в силу частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відповідач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:133:0005 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1007 га.

12 травня 2020 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві отримав повідомлення про початок будівельних робіт № КВ 061201330800 на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:79:133:0005), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до повідомлення про початок будівництва, об`єктом є будівництво садового будинку (спосіб будівництва - господарський, будую власними силами), клас наслідків - СС1.

Рішенням Київської міської ради від 18 травня 2023 року за №6443/6484 «Про перейменування вулиці Пролетарської та провулку Пролетарського в Голосіївському районі міста Києва» було перейменовано АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи убачається, що 07 травня 2021 року Департаментом з питань державного архітектурно - будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта - індивідуального житлового будинку (садибного типу) за вищевказаною адресою.

Відповідно до вказаної декларації дата подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт вказано - 12 травня 2020 року, дата завершення будівництва - 11 березня 2021 року, а строк введення об`єкта в експлуатацію вказано 07 травня 2021 року.

Згідно декларації місце розташування об`єкта будівництва - АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:133:0005.

Відповідно до даних декларації загальна площа житлового будинку становить 2266,7 кв.м.

Згідно наявної у матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 19.05.2021 за відповідачем було зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 2320 кв.м, що розташований за адресою - АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки місця розташування цього будинку - 8000000000:79:133:0005.

Звертаючись до суду із позовом у цій справі, позивач посилався на те, що відповідач, як замовник будівництва, всупереч покладеного на нього законом обов`язку, після початку будівництва вищевказаного об`єкта не звернувся до позивача у визначені законом строки із заявою про визначення розміру пайової участі для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту. Відповідно, оскільки ОСОБА_2 до введення вказаного об`єкта будівництва в експлуатацію не сплатив відповідну суму пайової участі, то останній, як замовник будівництва - без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Відповідно до частин першої другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

До 01 січня 2020 року відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту врегульовувалися приписами статті 40 вказаного Закону.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», в редакції Закону, яка діяла до 01 січня 2020 року, визначалося, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», в редакції Закону, яка діяла до 01 січня 2020 року, було передбачено, що замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, відповідно до частини третьої статті 40 цього ж Закону, полягала у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту мала визначатися у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (частини п`ята та дев`ята статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції Закону, яка діяла до 01 січня 2020 року).

Зі змісту статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», в редакції Закону, яка діяла до 01 січня 2020 року, випливає, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов`язковим на підставі закону.

Аналогічні за змістом висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі №911/594/18 (провадження №12-81гс19), від 22 серпня 2018 року у справі № 339/388/16-ц (провадження № 14-261цс18), від 22 вересня 2021 року у справі № 904/2258/20 (провадження № 12-34гс21).

За змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

Разом з тим, 01 січня 2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20 вересня 2019 року №132-IX, якими статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виключено.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

За змістом Закону № 132-IX та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

Стаття 40 № 3038-VI визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону № 3038-VI після втрати нею чинності.

Крім того, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

Наведені вище правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.

Нормами статті 40 Закону № 3038-VI було визначено обов`язок у передбачених цим Законом випадках щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об`єкта в експлуатацію, а також обов`язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі).

При цьому, частиною дев`ятою статті 40 Закону № 3038-VI було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідно до Закону № 132-IX статтю 40 Закону № 3038-VI було виключено з 1 січня 2020 року.

Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону №3038-VI обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.

Разом з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

2) пайова участь не сплачується у разі будівництва, зокрема, індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках.

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Попри те, що на час розгляду справи відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало відповідача укласти з позивачем відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Києва, обов`язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску у 2020 році визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», а також положеннями приведеного у відповідність до цього Закону Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, який в свою чергу передбачає залучення замовників до пайової участі на підставі укладеного з ним договору.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13 грудня 2022 року по cправі № 910/21307/21.

Так, рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 за №411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033) (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 3.1-3.2 розділу ІІІ Порядку пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком. Пайова участь включає в себе відшкодування витрат міського бюджету на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у зв`язку із реалізацією замовником проєкту нового будівництва або реконструкції об`єктів (будинків, будівель, споруд, їх комплексів або частин) незалежно від їх форм власності на території міста Києва.

Згідно з пунктом 3.3 розділу ІІІ Порядку в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Пунктом 3.4 розділу ІІІ Порядку визначено, що Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку).

У відповідності до вимог абзацу 2 пункту 4.1 Порядку Замовник зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва/реконструкції об`єкта звернутися до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва/реконструкції. Департамент протягом 15 робочих днів з дня отримання документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва.

За змістом пункту 4.3 розділу IV Порядку кошти пайової участі сплачуються замовником в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь. Прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов`язку її сплати.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №132-IX замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва.

Отже, визначений вказаним Порядком обов`язок замовника будівництва сплати пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва узгоджується з імперативними приписами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №132-IX, якими установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у визначеному Законом України №132-IX розмірі та порядку, а також протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта повинні звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі, надавши документи, підтверджуючі вартість будівництва.

Відтак, пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», який передбачає обов`язок сплачувати пайовий внесок протягом 2020 року та містить норми щодо визначення його розміру, а також Порядок, який є дійсним та чинним, а тому в силу наведених положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 144 Конституції України розповсюджується на всю територію міста Києва та підлягає обов`язковому виконанню замовниками будівництва/ реконструкції об`єктів, розташованих на його території, тобто є муніципальним нормативно-правовим актом, який має обов`язкову юридичну силу на відповідній території.

Передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

(1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

(2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

У випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Оскільки відповідач без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Подібні висновки сформульовані також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 та Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 травня 2020 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві отримав повідомлення про початок будівельних робіт № КВ 061201330800 на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:79:133:0005), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до повідомлення про початок будівництва, об`єктом є будівництво садового будинку (спосіб будівництва - господарський, будую власними силами), клас наслідків - СС1, найменування підрядник ОСОБА_2

07 травня 2021 року Департаментом з питань державного архітектурно - будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта - індивідуального житлового будинку (садибного типу) за вищевказаною адресою.

За інформацією, що міститься в декларації про готовність об`єкта до експлуатації, замовником визначено фізичну особу, вид будівництва - нове будівництво, назва об`єкта будівництва - «Будівництво індивідуального житлового будинку (садибного типу)», клас наслідків СС1, спосіб будівництва - господарський (будую власними силами), вартість будівництва вказана 7233,54 тис. грн., загальна площа будівлі 2266,7 кв.м. Позивачем 26.08.2021 направлялась на адресу відповідача претензія щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі розвитку інфраструктури міста Києва від 20.08.2021 за №050/18-5178, де позивач вимагав від останнього протягом 10 календарних днів звернутись до Департаменту економіки та інвестицій для укладення договору пайової участі з поданням завірених належним чином копій визначених у претензії документів.

Окрім того, 15.11.2023 на адресу ОСОБА_2 позивачем було направлено вимогу щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інструктори міста Києва від 15.11.2023 за вих.№050/08-4465, разом із доданим до неї розрахунком обсягу пайової участі у розмірі 2 відсотків загальної кошторисної вартості об`єкта будівництва у сумі 1149049,60 грн, де також було повідомлено, що для проведення розрахунку уточненого розміру пайового внеску йому необхідно надати до Департаменту економіки та інвестицій дані технічної інвентаризації об`єкта.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18).

Обставини наведені в позовній заяві та додані до неї докази не спростовані відповідачем.

Стороною відповідача в ході розгляду справи судом не було надано доказів щодо звернення до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта, не надав доказів сплати пайової участі у відповідності до визначеного Законом №132-IX розмірі та порядку.

З огляду на те, що відповідач не звернувся до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі у розвиток інфраструктури міста Києва у зв`язку з будівництвом житлового будинку (садибного типу) площею понад 300 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не сплатив пайову участь у визначені законом розмірі, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості щодо сплати пайової участі, розмір якої за розрахунками позивача становить 1 149 049,60 грн.

Відтак, враховуючи що будівництво вказаного вище об`єкта було розпочате у 2020 році, а закінчене у 2021 році, правовідносини у цій справі підпадають під дію абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, якими визначено обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта реконструкції до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У зв`язку з невиконанням відповідачем, як замовником законодавчого обов`язку щодо самостійного звернення до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі та сплати пайової участі виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва з проведенням будівельних робіт з реконструкції, права позивача на отримання коштів на розвиток інфраструктури міста Києва є порушеними, а тому у останнього виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений розділом ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-11.

Отже, відповідач, як замовник будівництва, без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури міста Києва, а отже зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Згідно наведеного у позовній заяві розрахунку величини обсягу пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва за спірним об`єктом будівництва індивідуального житлового будинку (садибного типу) загальною площею 2320 кв.м. складає 1168491,20 грн.

Втім, перевіривши на законність проведений позивачем розрахунок, суд не може погодитися у повній мірі з проведеним позивачем розрахунком розміру пайової участі, з огляду на таке.

Як було зазначено вище, у відповідності до вимог абзацу 2 підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХрозмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом) для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Відповідно до пункту 6.4.3 Порядку для індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків з господарськими будівлями розмір пайової участі об`єкта також визначений на рівні 2 відсотків від вартості будівництва будинків садибного типу з госпбудівлями, яка визначається Міністерством розвитку громад та територій України в установленому порядку і діє на дату розрахунку.

При цьому розрахунок розміру пайової участі при новому будівництві/ реконструкції визначається за формулою: РПУ = Sоб`єкта х Nінд х 2 %, де РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн); Sоб`єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в п. 4.2 цього Порядку) об`єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв.м); Nінд - норматив одиниці створеної потужності для індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків з господарськими будівлями, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв. м будинків садибного типу з госпбудівлями, яка визначена Міністерством розвитку громад та територій України в установленому порядку і діє на дату здійснення розрахунку (грн/ кв. м).

З матеріалів справи убачається, що обраховуючи вказаний розмір пайової участі, позивач виходив із загальної площі спірного об`єкту будівництва, а також нормативу, встановленого Наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 23.04.2024 за №351 «Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розрахованих станом на 01 квітня 2024 року)».

Однак, застосування позивачем при здійсненні розрахунку розміру пайової участі на підставі нормативів, які не діяли станом на момент виникнення у відповідача обов`язку на його сплату, прямо суперечить статті 5 ЦК України.

Адже, станом на момент виникнення між сторонами спірних відносин за приписами підпункту 4 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ було чітко визначено, що пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

Відтак, пайовий внесок замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту має розраховуватися саме на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у замовника будівництва обов`язку щодо сплати пайового внеску, а не на той момент, коли орган місцевого самоврядування дізнався про його несплату замовником, оскільки одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Станом на момент введення спірного об`єкту будівництва до експлуатації (07.05.2021) був чинним Наказ Міністерства розвитку громад та територій України «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» №311 від 16.12.2020, де вартість 1 кв.м загальної площі квартир будинку по м. Києві становила 15465 грн.

Враховуючи наведене та зважаючи на норми абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, розмір пайової участі, який на підставі частини першої статті 1212 ЦК України підлягає стягненню із відповідача до міського бюджету складає 717 576 грн. (2320 кв.м х 15465 грн. х 2%),

Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язанні з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки за результатами розгляду суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову у цій справі, то відповідно з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені на сплату судового збору в розмірі 9452,16 грн., тобто пропорційно до загального розміру задоволених позовних вимог (67,41%).

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 3, 16, 26, 256, 257, 261, 1212 ЦК України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019, статтями 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 354, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) пайовий внесок у сумі 717 576 грн. на бюджетний рахунок розвитку спеціального фонду міського бюджету: отримувач - ГУК у м. Києві, ЄДРПОУ - 37993783, код доходів 24170000, рахунок IBAN: UAA8999980314131921000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП).

У задоволенні інших вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 04633423, банк - Держказначейськаслужба України, м. Київ, UA88201720344240001000029201) судові витрати, понесені за сплату судового збору в розмірі 9452,16 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.О. Митрофанова