Єдиний державний реєстр судових рішень Справа №949/2525/23
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2024 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Отупор К.М.,
при секретарі судового засідання Катюха К.В.,
за участю:
позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника позивачів - адвоката Слободіна А.С.
відповідача ОСОБА_3 ,
представника АТ "Рівнегаз" - адвоката Міщенка М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз", старшого майстра Дубровицької дільниці Сарненського відділення АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" ОСОБА_3 про захист прав споживачів, визнання дій протиправними, відновлення становища, яке існувало до порушення та стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до відповідачів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз", старшого майстра Дубровицької дільниці Сарненського відділення АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" ОСОБА_3 про захист прав споживачів, визнання дій протиправними, відновлення становища, яке існувало до порушення та стягнення моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що вони проживають в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 14 грудня 2020 року без будь-якого попередження мешканців та повідомлення про аварійну ситуацію, робітником газової служби, а саме старшим майстром Дубровицької дільниці Сарненського відділення АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" ОСОБА_3 припинено постачання газу до вказаного будинку. ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відповідача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" з вимогою про відновлення газопостачання в усному та письмовому порядку, однак станом на день звернення до суду, а саме 13 грудня 2023 року, газопостачання до будинку не відновлено. Вважають, що правові та законні підстави для відмови у відновленні Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" газопостачання до будинку відсутні, так як належних та допустимих доказів правомірності дій працівників Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" по припиненню газопостачання у будинку не було. Згідно акту на відключення газопостачання від 14 грудня 2020 року, старшим майстром Дубровицької дільниці Сарненського відділення АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" ОСОБА_3 , як представником газового господарства, було відключено від системи газопостачання будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Зі змісту акту вбачається, що відключення відбулося в присутності власника ОСОБА_1 . Причиною відключення зазначено "порушення правил систем газопостачання України п. 2.26 виявлено витік газу на крані". Вказаний акт було підписано старшим майстром Дубровицької дільниці Сарненського відділення АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" ОСОБА_3 . Крім того, в графі підписанта "власник" зазначено прізвище " ОСОБА_1 ", проте підпис особи відсутній. Відмітки про те, що особа відмовилася від підпису відсутні, так як і зауваження або будь-які пояснення в акті також відсутні. Жодних доказів на підтвердження факту наявності витоків газу, несправної автоматики безпеки, несправностей оголовків димових і вентиляційних каналів, відсутності тяги в димових і вентиляційних каналах за адресою позивача, до акту не додано. При цьому, при відключенні газопостачання відповідачем Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" не доведено, що позивачем неналежним чином забезпечувалось утримання систем газопостачання чи вбачалась безвідповідальність утримання їх технічного стану чи порушення безпеки користування газовими приладами та газопроводами.
Газопостачання використовується споживачем із метою задоволення власних побутових потреб. У зв`язку із припиненням газопостачання, позивач навіть їжу приготувати не може, а тому безпідставне прпинення газопостачання споживачу або відмова у відновленні газопостачання не може вважатися пропорційним втручанням у право особи на тримання житлово-комунальних послуг та вказує на суттєве порушення та обмеження його побутових потреб, та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Через численні та навмисно штучно створені протиправні дії з боку відповідачів, позивачі права яких були порушені, зазнали моральної шкоди. Через постійні душевні хвилювання та страх у будь який час замерзнутив холодному будинку, через страх, що діти залишились без тепла та їжі, позивачі отримали психологічний стрес, що негативно відобразилося та їх моральному та емоційному стані, порушено нормальний спосіб життя та життя їх родини. Позивачі змушені докладати додаткові зусилля та час для безкінечних та марних поїздок до відповідача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" для подачі документів, написання скарг до різних інстанцій, які також забирають багато часу. Позивачі змушені були звертатися та допомогою в органи поліції. Установлений спосіб життя позивачів, після неправомірного відключення будинку від газопостачання, змінився. Вони змушені застосовувати додаткові зусилля для пристосування та організації свого побуту в опалювальний період та приготування їжі.
Тому, з метою захисту своїх порушених, вони звернулися до суду із вказаною позовною заявою.
В судовому засіданні позивачі та їх представник - адвокат Слободін А.С. заявлений позов підтримали в повному обсязі та просили суд його задовольнити.
Представник відповідача АТ "Рівнегаз" - адвокат Міщенко М.І. пред`явлені позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Послуги з розподілу природного газу ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 надавалися АТ "Рівнегаз" відповідно до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2498 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1386/27829, а також Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року №1379/27824, в редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин (надалі - Кодекс газорозподільних систем, Кодекс ГРМ).
14 грудня 2020 року на аварійно-диспетчерську службу АТ "Рівнегаз" надійшло повідомлення про запах газу біля КБРТ за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами здійсненого виїзду, працівниками АТ "Рівнегаз" за вказаною вище адресою, було виявлено витік газу на крані біля КБРТ низького тиску, що створювало реальну загрозу заподіяння шкоди здоров`ю і життю людей та майну. В даному випадку також, слід враховувати загальнонебезпечність виявленого витоку газу, а саме факт створення небезпеки для життя чи здоров`я людей, властивості майна, який зазнає шкоди (газопровід), місце виявлення (наближеність до житлових приватних будинків). Відтак, на виконання вимог пункту 5.7. розділу V Правил безпеки систем газопостачання, з метою недопущення аварійної ситуації, унеможпивлення витоку газу в приміщення будинку (що може призвести до вибуху газу) та подальшого усунення даного витоку, газопостачання за вказаною адресою було припинено шляхом перекриття та опломбування крану на ввідному газопроводі.
Зазначив, що для належного виконання Оператором ГРМ функцій щодо забезпечення гарантованого рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску газу, запобігання можливим витокам газу та недопущення аварійних ситуацій споживач зобов`язаний забезпечити доступ на власні об`єкти представникам Оператора ГРМ за їх службовими посвідченнями для виконання службових обов`язків, зокрема для перевірки, локалізації і ліквідації витоків газу та аварійних ситуацій, виконання робіт з припинення та відновлення газопостачання.
З огляду на викладене вище, з метою відновлення газопостачання, споживачу необхідно було забезпечити вільний та безперешкодний доступ працівникам товариства до власного помешкання, для проведення обстеження газових приладів і мереж внутрішнього газопостачання на герметичність та відповідність проектній, виконавчій документації, про що їй повідомлялося. 27 грудня 2023 року після забезпечення споживачем ОСОБА_1 вільного та безперешкодного доступу працівникам АТ "Рівнегаз" до житлових та підсобних приміщень де розташовані газові прилади і пристрої, розподіл природного газу до житлового будинку АДРЕСА_1 , було відновлено. Щодо доцільності та необхідності проведення перевірки внутрішньобудинкової системи газопостачання, свідчить також той факт, що в ході проведення робіт 27 грудня 2023 року з відновлення розподілу природного газу було виявлено численні витоки природного газу. Як об`єктивно вбачається з фактичних обставин справи, вина щодо не відновлення становища, яке існувало, полягає саме у бездіяльності позивача, яка протягом трьох років не забезпечила вільного та безперешкодного доступу для працівників Оператора ГРМ з метою проведення робіт з відновлення розподілу природного газу. Зазначене підтверджується в тому числі і з долучених стороною позивача доказів до позовної заяви, а саме заяви датованої 11 грудня 2023 року, не дочекавшись навіть відповіді на яку ОСОБА_1 13 грудня 2023 року звернулася до суду. Відновлення газопостачання можливе лише після проведення обстеження газових приладів і мереж внутрішнього газопостачання на герметичність та відповідність проектній, виконавчій документації. Через відсутність мешканців обстеження на герметичність у цей день не проводилось. Однак з об`єктивних причин, а саме через відсутність безперешкодного доступу у житлові та підсобні приміщення де розташовані газові прилади і пристрої, лічильники газу і тд., для представників нашого підприємства з метою їх обстеження, газопостачання за даною адресою не було відновлено.
Окрім того, представник відповідача АТ "Рівнегаз" - адвокат Міщенко М.І. зазначив, що ОСОБА_2 не може бути належним позивачем у справі № 949/2525/23, оскільки з долучених до позовної заяви матеріалів - місцем його реєстрації згідно паспорта громадянина України від 15.08.2008 року є АДРЕСА_2 . Надану довідку про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб станом на 13.12.2023 року( на дату звернення з позовною заявою до суду) за адресою АДРЕСА_1 , особа з ім`ям ОСОБА_2 не значиться.
Щодо підстав для стягнення моральної шкоди, зазначив наступне.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Встановлюючи факт моральної шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб`єктивне сприйняття потерпілого (почуття, емоції), але й тими, які характеризують її зовнішній прояв - порушення звичайного для даної людини способу життя. Для фізичних осіб, критерії суб`єктивного сприйняття потерпілого (за матеріалами судової практики є: перенесення стресу, моральних переживань, страждань, відчуття безповоротності трагедії, самотності; невиправдане горе, перенесення нервових та душевних страждань; неврози та стресовий стан, що не дозволяє зосередитись на роботі та звичайних заняттях. Зовнішній прояв моральної шкоди полягає у: неможливості реалізації своїх звичок і бажань; погіршення стосунків з близькими; втрата роботи; підрив авторитету серед колег; дискомфорт в родинних відносинах; погіршення трудової функції. характер, обстановку скоєного злочину, ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень, а також майновий стан обвинуваченого; ступень вини особи, яка завдала моральної шкоди; час та зусилля, які необхідні для відновлення попереднього стану; фізичний біль; співмірність матеріальної шкоди та заявленої потерпілим вимоги про відшкодування моральної шкоди.
З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Поряд з тим, позивачем не надано жодних доказів нанесення йому моральних страждань зі сторони AT "Рівнегаз", а твердження про ніби то, заподіяння їй душевних страждань є лише шаблонними формулюваннями, які не підтверджені позивачем жодними належними та допустимими доказами. Тому, визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен врахувати конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань та взагалі їх наявність, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат. Зокрема, підлягає встановленню тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих відносинах особи, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Тому, враховуючи наведене, просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач старший майстер Дубровицької дільниці Сарненського відділення АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні з огляду на настпуне. В період з 01лютого 2021року по31грудня 2023року вінпрацював напосаді старшогомайстра Дубровицькоїдільниці вАТ "Рівнегаз".До йогобезпосередніх службовихобов`язківсеред іншоговходила організація оперативногореагування приаварійних ситуаціях,локалізацію,ліквідацію,мінімізацію наслідківаварій тавиконання газонебезпечних,вогневих робітта.інших робітпідвищено:небезпеки відповіднодо вимогчинних нормативнихактів зохорони праціі пожежноїбезпеки,а також здійсненняконтролю зазабезпечення безаварійногоі безперебійногофункціонування системгазопостачання ігазового обладнаннязони обслуговуваннядільниці. Так 14 грудня 2020 року мало місце надходження повідомлення про аварійну ситуацію, а саме відчувався запах газу за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з цим та відповідно до СОУ, він спільно з підлеглими працівниками виїхав за місцем виявлення аварійної ситуації. По приїзду було відразу проведено приладовим способом обстеження прилеглої території та виявлено витік газу на крані КБРТ, що саме по собі полягало у реальній загрозі для людей та їх майна. За результатами проведеного комплексу робіт було припинено розподіл природного газу з метою недопущення створення загазованого середовища, виявлений витік було ліквідовано, однак здійснити пуск газу не представилося можливим внаслідок відсутності доступу до газової мережі та газових приладів. Зазначив, що працівниками АТ "Рівнегаз", на виконання вимог пункту 5.7. розділу V Правил безпеки систем газопостачання, з метою недопущення аварійної ситуації, унеможливлення витоку газу в приміщення будинку (що може призвести до вибуху газу) та подальшого усунення даного витоку, газопостачання за вказаною адресою припинено шляхом перекриття та опломбування пломбою №R31383772. Для належного виконання Оператором ГРМ функцій щодо забезпечення гарантованого рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску газу, запобігання можливим витокам газу та недопущення аварійних ситуацій споживач зобов`язаний забезпечити доступ на власні об`єкти представникам Оператора ГРМ за їх службовими посвідченнями для виконання службових обов`язків, зокрема для перевірки, локалізації і ліквідації витоків газу та аварійних ситуацій, виконання робіт з припинення та відновлення газопостачання. Відновлення газопостачання можливе лише після проведення обстеження газових приладів і мереж внутрішнього газопостачання на герметичність та відповідність проектній, виконавчій документації. Через відсутність мешканців обстеження на герметичність у цей день не проводилось, як результат не проводився і пуск газу. З огляду на викладене вище, з метою відновлення газопостачання, споживачу необхідно було забезпечити вільний та безперешкодний доступ працівникам товариства для перевірки всіх внутрішніх мереж системи газопостачання на відповідність до вимог Кодексу газорозподільних систем, ДБН В.2.5-20-2018 "Газопостачання", ПБСГ та інших діючих нормативних документів. Станом на даний час, після усунення передумов, які унеможливлювали провести відновлення розподілу, останнє відновлено 27 грудня 2023 року. Щодо доцільності та прискіпливості в питанні відновлення розподілу природного газу, то слід зазначити, що воно було цілком виправданим, оскільки під час проведення 27 грудня 2023 року перевірки герметичності системи газопостачання житлового будинку було виявлені численні витоки природного газу. Підтвердити це може як і сам ОСОБА_2 , який був присутній в той час, так і відеозаписи. Вважає, що в його діях відсутні порушення чинного законодавства, а прохання ще й стягнути з нього кошти за те, що було попереджено вірогідне настання трагічних наслідків для сім`ї з трьома дітьми та внаслідок бездіяльності самих позивачів, є проявом неабиякого цинізму.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, повно, всебічного та об`єктивно оглянувши та дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.
Судом встановлено,що позивачі ОСОБА_1 (зареєстрована)та ОСОБА_2 (безреєстрації згідноакту обстеженняматеріально-побутовихумов домогосподарства/фактичногомісця проживанняособи від24.05.2024року №) проживають в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Власником вищевказаного будинку є позивач ОСОБА_1 , що підтверджєуться договором купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями від 19 грудня 2006 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12967067 від 19 грудня 2006 року (а.с.9-10).
Як вбачається із позовної заяви та долучених до неї матеріалів, 14 грудня 2020 року старшим майстром Дубровицької дільниці Сарненського відділення АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" ОСОБА_3 припинено постачання газу до будинку АДРЕСА_1 , у зв`язку із порушення правил систем газопостачання України пункт 2.26 виявлено витік газу на крані, що підтверджується актом від 14 грудня 2020 року (а.с.16).
Відповідно до положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 Цивільного процесуального кодексу України).
Взаємовідносини оператора газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, врегульовані статтею 714 Цивільного кодексу України та спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем (далі Кодекс ГРС), затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 №2494, який розроблений відповідно до Закону України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року №2496, іншими нормативними актами та умовами укладених між сторонами договорів.
Положеннями статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" регламентовано, що права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Згідно частини 4 статті 13 зазначеного Закону, захист прав споживачів природного газу - фізичних осіб регулюється цим Законом, Законом України "Про захист прав споживачів" та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із частиною 1 статті 5 Закону України "Про захист прав споживачів", держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 21 Закон України "Про захист прав споживачів", крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору.
Частинами 1, 2 статті 22 Закону визначено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно з частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до пункту 5 Розділу 1 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року №2496, об`єкт побутового споживача - територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня, літня кухня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування; оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою, до якої підключений об`єкт споживача.
Згідно пункту 6 глави 2 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем рішення Оператора ГРМ повинні базуватися на принципах: - об`єктивності, яка полягає в обґрунтуванні прийнятих рішень; - прозорості, яка полягає в інформуванні суб`єктів ринку природного газу (у тому числі шляхом розміщення публічної інформації на офіційному веб-сайті) про відповідні правила та порядки взаємовідносин; - недискримінації, яка полягає в незастосуванні додаткових обмежень та заборон, не передбачених законодавством.
Відповідно до положень глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494 (далі Кодекс ГРС), Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (утому числі побутового споживача) з дотриманням Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року №285, та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках: 1) несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу; 2) отримання від Оператора ГТС повідомлення про припинення розподілу природного газу споживачу у випадках, зокрема, відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді; подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання; 4) відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти Оператора ГРМ, з урахуванням Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу"; 5) розірвання договору розподілу природного газу; 6) несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ; 7) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 8) визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт; 9) наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ; 10) необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/або акта приймання-передачі природного газу (норма застосовується по об`єкту споживача, що не є побутовим); 11) відмова представникам Оператора ГРМ в доступі на об`єкти або земельну ділянку Споживача, де розташована газорозподільна система та/або газове обладнання, та/або комерційний вузол обліку газу, для здійснення контролю відповідності встановленого газоспоживаючого обладнання проєктній документації, обстеження газових мереж до ВОГ та/або газоспоживаючого обладнання; 12) в інших випадках, передбачених законодавством. Якщо припинення газопостачання (розподілу природного газу) на об`єкт побутового споживача буде здійснюватися у випадках, визначених у підпунктах 1 - 5 (крім випадку подання споживачем письмової заяви про припинення газопостачання), 9 цього пункту, Оператор ГРМ має надіслати рекомендованим поштовим відправленням або надати з позначкою про вручення повідомлення про припинення газопостачання/розподілу природного газу побутовому споживачу не менше ніж за три доби до запланованої дати припинення газопостачання (розподілу природного газу). При цьому в повідомленні мають бути зазначені підстави та дата припинення газопостачання (розподілу природного газу) Оператором ГРМ.
Пункт 5 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС передбачає, що припинення (обмеження) газопостачання (розподілу природного газу) споживачу здійснюється, зокрема шляхом перекриття запірних пристроїв або встановлення інвентарної заглушки та їх опломбування. При несанкціонованому відновленні газопостачання (розподілу природного газу), відмові представникам операторам ГРМ в доступі до об`єкта споживача для припинення газопостачання (розподілу природного газу), у тому числі для локалізації чи ліквідації аварійної ситуації, а також після закінчення (розірвання) договору розподілу природного газу оператор ГРМ може здійснити припинення газопостачання (розподілу природного газу) шляхом механічного від`єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи.
Отже, механічне від`єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи здійснюється у випадках, чітко визначених Кодексом ГРС.
Згідно пункту 11 глави 13 Кодексу газорозподільних систем, оператор ГРМ негайно має повідомити відповідних суміжних суб`єктів ринку природного газу, зокрема споживачів, підключених до/через ГРМ, та їх постачальників, про виникнення аварії, надзвичайної ситуації або кризової ситуації, яка може впливати на роботу їх пристроїв, установок або мереж, у тому числі про очікуваний час тривалості та період обмежень у розподілі природного газу.
Пунктом 5.7 розділу 5 глави 5 Правил безпеки систем газопостачання, затверджених Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 15 травня 2015 року №285, визначено, що підлягає відключенню від системи газопостачання обладнання житлових і громадських будинків із встановленням заглушки за умови, зокрема, наявності витоків газу.
Відповідно до матеріалів справи, всупереч вищевказаним вимогам чинного законодавства, відповідачами не було надано належних доказів того, що відключення будинку, який належить позивачу ОСОБА_1 , від газопостачання було наслідком виявлення витоку газу, а також доказів подальшої ліквідації аварійної ситуації, як не надано доказів і того, що відповідачем АТ "Рівнегаз" в установленому порядку газорозподільну систему було визнано такою, що перебуває у аварійному стані.
Судом встановлено, що на момент від`єднання від постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , 14 грудня 2020 року споживачем послуг АТ "Рівнегаз" рахувалися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можуть вважатися споживачами послуг АТ "Рівнегаз" у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів".
Отже, доводи відповідачів, про те що позивач не приєднався до умов договору розподілу природного газу та не вчинив будь-яких дій на укладення такого договору, не є предметом спору в суді і не може бути використане як захід примушування для вчинення певних дій з подальшим відновленням газопостачання до будинку позивача.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією продовжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Пунктом 37 розділу III Правил постачання природного газу визначено, що постачальник є відповідальним, в тому числі, за безпідставне припинення газопостачання.
Разом з тим, судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних належних доказів про підстави вчинення дій працівниками АТ "Рівнегаз" з від`єднання газопостачання до будинку по АДРЕСА_1 , що свідчить про недобросовісність оператора ГРМ і безпідставне відключення житлового будинку від газопостачання.
Таким чином,оскільки припиненнягазопостачання дожитлового будинку,власником якогоє позивач ОСОБА_1 ,проведено незаконно,тому діївідповідачів щодо відключення від газопостачання будинку, слід визнати протиправними.
Частиною 3 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до положень статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частиною 2 статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно з частиною 2 статті 78 Цивільного процесуального кодексу України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статей 79, 80 Цивільного процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити із його ефективності (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Відповідно до положень статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В судовому засіданні встановлено, що станом на день розгляду справи, а саме 18 листопада 2024 року, газопостачання до будинку відновлено, що підтверджується актом на підключення газу від 27 грудня 2023 року та не оспорювалося позивачами в судовому засіданні, а тому позовні вимоги в частині відновлення становища, що існувало до порушення, задоволенню не підлягають.
Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку поданим сторонами доказам, з урахуванням встановлених обставин, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Також, позивачами заявлено вимогу про стягнення з відповідачів моральної шкоди в розмірі 400000 гривень.
Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умови порушення права цієї особи, наявність такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.
Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У пункті 5 цієї ж постанови Пленуму зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Таким чином, предметом доказування для позивача у цій справі, окрім наслідків у вигляді немайнових втрат є протиправність дій відповідача та причинно-наслідковий зв`язок із такими діями та наслідками у виді моральних страждань.
Встановлено, що позивачі до 27 грудня 2023 року не мали можливості користуватися газовими приладами. Відсутність опалення в будинку на протязі тривалого часу є наслідками дій відповідача, пов`язаних з непоновленням йому газопостачання, таким чином у розумінні статті 23 Цивільного кодексу України, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, що знайшло своє підтвердження під час розгляду справи.
За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 15.12.2020 р. у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
З урахуванням фактичних обставин справи, характеру та обсягу спричинених моральних страждань, принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди частково розмірі 40000 гривень.
Враховуючи всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", тому судовий збір відповідно до вимог статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, слід стягнути солідарно з відповідачів в дохід держави.
Керуючись статтями 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" та старшого майстра Дубровицької дільниці Сарненського відділення "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" ОСОБА_3 щодо відключення від газопостачання будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду в розмірі 20000 грн. (двадцять тисяч гривень).
Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" на користь ОСОБА_2 , моральну шкоду в розмірі 20000 грн. (двадцять тисяч гривень).
Стягнути солідарно із Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" та старшого майстра Дубровицької дільниці Сарненського відділення "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" ОСОБА_3 , судовий збір у розмірі 2147,20 грн. (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 коп.) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України:
отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;
код за ЄДРПОУ: 37993783;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001;
код класифікації доходів бюджету: 22030106.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Позивач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (м. Рівне, вул. Івана Вишенського, 4, код ЄДРПОУ 03366701).
Відповідач: старший майстер Дубровицької дільниці Сарненського відділення "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" ОСОБА_3 (м. Рівне, вул. Івана Вишенського, 4).
Повний текст рішення складено 22 листопада 2024 року.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду К.М. Отупор
Судове рішення № 123291021, Дубровицький районний суд Рівненської області було прийнято 18.11.2024. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 949/2525/23. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: