Рішення № 123290677, 25.11.2024, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №554/4403/24

Провадження № 2/552/2590/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.11.2024 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретар судового засідання Кумир О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 04.09.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 9712031, згідно умов якого відповідач отримала 10000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів платіж повернення кредиту та сплати комісії і процентів мав бути внесений відповідачем 19.09.2022 року. Відповідач умови договору не виконує.

30.01.2023 року між ТОВ «Мілоан» позивачем укладений договір відступлення прав вимоги відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 9712031 від 04.09.2022 року. Сума заборгованості відповідача становить 38165 грн. 48 коп., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту 9 583 грн., прострочена заборгованість за відсотками 27882 гнн. 48 коп., прострочена заборгованість за комісією 700 грн., яку просив стягнути з судовими витратами.

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 11 липня 2024 року року відкрито спрощене провадження у справі з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує. Суду надано відповідь на відзив в яких посилався на безпідставні заперечення відповідача щодо невизнання позовних вимог. Позивач звернувся в суд в межах строку позовної давності. Відповідачем не надано доказів на спростування розрахунку заборгованості. Щодо нарахування комісії то остання нарахована відповідно до умов договору та чинного законодавства. В частині стягнення витрат на правничу допомогу заперечує, оскільки сума та вид виконаної роботи є неспівмірними, не відповідають критерію розумності та дійсності наданих послуг.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, надали заяву про розгляд справи в їх відсутність. Проти задоволення позовних вимог заперечують. На адресу суду направлений відзив щодо не визнання позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками та комісією. Заперечують нарахування відсотків після закінчення строку кредитного договору. ТОВ «Мілоан» у договорі не зазначено за які саме послуги нараховується комісія. Просять застосувати строк позовної давності, оскільки останній платіж відповідачем проведений 07 жовтня 2022 року, строк кредитування закінчився 18 грудня 2022 року, а тому позивач мав право звернутися до суду протягом одного року, проте позовна заява надійшла 26 квітня 2024 року. Просять відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав, передбачених ст.223ЦПКУкраїни для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в судове засідання не з`явились.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 04.09.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 9712031, згідно умов якого відповідач отримала 10000 грн., кредит надається строком на 105 днів з 04.09.2022 року і складається з пільгового та поточного періодів ( п. 1.3 кредитного договору, а.с. 8). Пільговий період складає 15 днів та завершується 19.09.2022 року; поточний період складає 90 днів і закінчується 18.12.2022 року ( п.1.4 кредитного договору)

Пунктом 1.5 кредитного договору визначено, що витрати позичальника за пільговий період складають 1750 грн. в грошовому виразі та 4,961,00 відсотків річних у процентному значенні, загальні витрати за весь строк кредитування складають 28750 грн. та 999,00 річних у процентному значенні.

Згідно п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту 700 грн., яка нараховується за ставкою 7% від суми кредиту одноразово.

Пунктом 1.5.2. договору визначено, що проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду : 1050 грн., які нараховуються за ставкою 0,70 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Пунктом 1.5.3 кредитного договору проценти за користування протягом поточного періоду 27000 грн., які нараховуються за стандартною ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Договір укладений в електронному вигляді.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію».

Пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правиламист. 12 Закону України «Про електронну комерцію»регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти.

Відповідно до п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК Українидоговори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно дост. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2статті 639 ЦК Українивстановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зіст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першоюст. 205 ЦК Українивизначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно достатті 207 ЦК України, правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідач не надала суду заперечень щодо укладення даного кредитного договору чи не отримання нею кредитних коштів, а тому дані обставини відповідачем визнані та не підлягають доказуванню.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позивач зазначає, що у зв`язку з невиконаням відповідачем покладених на неї зобов`язань по поверненню кредитних коштів утворилась заборгованість у розмірі 38165,48 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту 9 583 грн., простроченої заборгованості за сумою відсотків 27882,48 грн., простроченої заборгованості за комісією 700 грн.

Як встановлено судом строк кредитного договору складав з 04 вересня 2022 року по 18 грудня 2022 року

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) від 28.03.2018.

Оскільки, за умовами договору про кредит № 9712031 від 04.09.2022 року сторони погодили строк його дії до 18.12.2022 року, тому, починаючи із зазначеної дати, ТОВ «Мілоан» не мав права нараховувати проценти за користування кредитом.

Таким чином, заборгованість за сумою відсотків, яка нарахована у межах строку кредиту складає 23857 грн. 62 коп., які крім заборгованості за сумою у кредиту у розмірі 9583 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідачем не надано контр розрахунку заборгованості чи належних доказів щодо погашення нею кредитних сум у повному обсязі та як наслідок відсутність заборгованості.

Що стосується стягнення заборгованості за комісією, то суд дійшов до наступних висновків.

Пунктом 1.5.1 Договору № 9712031 від 04.09.2022 року передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 700 грн., яка нараховуєтьсяза за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк.

Водночас, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Отже, несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема і щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №343/557/15-ц.

Разом з тим, у п. 25 та п. 29 постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №363/1834/17 зазначено, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, що порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Відтак, у даному випадку підстави для стягнення з відповідача на користь позивача комісії за надання кредиту в розмірі 700 грн. відсутні.

Що стосується клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності, то вирішуючи дане клопотання суд враховує наступне.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Позовна давність починає свій перебіг з моменту коли особа дізналась чи могла дізнатись про порушення свого права.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261ЦК України).

Судом встановлено, що кредитний договір укладено 04.09.2022 року на строк до 18 грудня 2022 року, останній платіж відповідачем здійснено в рахунок погашення кредитних коштів 07 жовтня 2022 року, позивач звернувся з даним позовом до суду 26 квітня 2024 року, тобто в межах трирічного строку визначеного статтею 257 ЦК України, а тому підстави пропуску позивачем строку позовної давності не встановлені.

30.01.2023 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги №89-МЛ. Згідно умов даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 9712031 від 04.09.2022 року, дата закінчення договору 19.09.2022, загальна заборгованість за кредитом 38165 грн. 48 коп.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (ст. 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором.

Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Відповідач вказує, що не отримувала повідомлення про заміну первісного кредитора, однак і не надає доказів виконання взятих на себе зобов`язань перед ним.

У постанові від 14 липня 2021 №554/8549/15-ц Верховного Суду: «…колегія суддів звертає увагу заявника, що за змістом статей 516, 517 ЦК України боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Тобто неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Аналогічні роз`яснення зазначено у правових позиціях, викладених Верховним Судом України у постановах від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 та від 20 січня 2016 року у справі № 6-2765цс15…».

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

Відтак навіть якщо відповідач не отримувала повідомлення про заміну первісного кредитора, вона не звільняється від обов`язку виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, доказів про виконання яких нею не надано.

Отже, відповідач не мала жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, який вказаний в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Тобто, повідомлення боржника здійснювалось первісним кредитором, в законодавстві України не передбачено обов`язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги. До того ж, дані листи ніяким чином не змінюють умов кредитного договору, а носять лише інформаційний характер.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог в повному обсязі - є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладеного правочину, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в Постановах ВСУ, а отже позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог , а саме в сумі 33440 грн. 62 коп. ( 88%), а тому з відповідача на користь позивача підляє стягненню судовий збір у розмірі 2131 грн. 71 коп. ( 2422,40х88:100).

Згідно ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст..ст. 10,12, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 9712031 від 04.09.2022 року у розмірі 33440 грн. 62 коп., судовий збір у розмірі 2131 грн. 71 коп., а всього 35572 грн. 33 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» , місцезнаходження м. Львів, вул.. Смаль-Стоцького,буд.1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Головуючий суддя Ж.В.Кузіна