Постанова № 123287100, 22.11.2024, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/29579/24

Провадження № 3/947/5903/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2024 року Суддя Київського районного суду м. Одеси Войтов Г.В., за участю прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси Зайкова Д.Б., розглянувши матеріали, за протоколом № 130/2024 від 11.09.2024 року, що надійшли з Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,інваліда 2-ї групи, уродженця м. Одеси, який працював інспектором чергової частини управління організаційно аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Одеській області, прож.: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.172-6 КУпАП,

ВСТАНОВИВ: З представленого протоколу вбачається, що ОСОБА_1 , наказом т.в.о. начальника ГУНП в Одеській області від 07.11.2015 року №166 з 07.01.2015було прийнято на службу до поліції та призначено на посаду оперуповноваженого управління карного розшуку ГУНП в Одеській області, як при бувшого з МВС України, з одночасним присвоєнням йому в порядку пере атестування спеціального звання «майор поліції».

При вступі на службу до поліції ОСОБА_1 особисто склав Присягу на вірність Українському народові, яку власноруч підписав.

Наказом начальника ГУНП в Одеській області від 28.08.2018 року №1284 о/с, майора поліції ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора чергової частини управління організаційно аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Одеській області.

З 07.11.2015 року, вступивши на службу до поліції та розпочавши службові відносини, ОСОБА_1 набув статусу особи, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», став суб`єктом декларування та відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією.

Проходячи службу в поліції, маючи спеціальне звання майор поліції, спеціальний жетон з індивідуальним номером 0043044 і склавши Присягу на вірність Українському народові, ОСОБА_1 був поліцейським, на час проходження служби в поліції мав владні повноваження, виконував функції держави та нього поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

24.02.2021 року ОСОБА_1 власноруч написав рапорт про звільнення з 01.03.2021 року зі служби в поліції за станом здоров`я (через хворобу), так як визнаний не придатним до служби, що підтверджується свідоцтвом про хворобу №105/2, виданим 23.02.2021 Медичною (військово-лікарською) комісією ДУ «ТМО МВС України в Одеській області».

Наказом начальника ГУНП в Одеській області від 28.02.2021 року № 388 о/с, інспектора чергової частини управління організаційно аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Одеській області Соболева Д.А. з 28.02.2021 року звільнено зі служби в поліції. 01.03.2021 року ОСОБА_1 отримав свою трудову книжку, військовий квіток, довідку щодо постановки на військовий облік та витяг з наказу від 28.02.2021 року №388 о/с, тобто 28.02.2021 року є останнім днем служби ОСОБА_1

12.10.2023 року набрав чинності Закон України №3384-ІХ від 20.09.2023 року «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким відновлено декларування.

ОСОБА_1 після звільненняз посади інспектора чергової частини управління організаційно аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Одеській області, несвоєчасно подав без поважних причин щорічну декларацію з позначкою « я припинив виконувати функції держави або органу місцевого самоврядування(після звільнення)» за 2021 рік, а саме о 13 год. 56 зв., 19.06.2024 року, чим порушив встановлені вимоги абз. 2 ч.2 ст. 45 абз. 4 п.п. 2-7 розділу ХІІІ Закону України «Про запобігання корупції», та вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією. У зв`язку з викладеним відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення про притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

ОСОБА_1 до суду з`явився, пам`ятка з ст. 268 КпАП України, роз`яснена, що підтверджується власноручним написом, вину не визнав, пояснив, що він вважає, що в його діях не має складу адміністративного правопорушення, так як йому було невідомо, що потрібно подавати декларацію, так як через військовий стан це було припинено. Коли отримав листа, дізнався про це, подав декларацію. Крім того він інвалід 2 групи перебував в лікарні, та здійснював догляд за батьком дружини.

Прокурор Зайков Д.Б. в судовому засіданні підтримав обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, вказавши на наявність в діяннях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 172-6 КУпАП. Просив суд прийняти рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу в межах санкції ч. 1ст. 172-6 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши виступ прокурора, приходжу до наступного висновку.

Згідно ізстаттею 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватисяКонституції Українита законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до п. 15 ст. Закону, суб`єкти декларування особи, зазначені у п.1, підпунктах «а» і «в» п.2, п.4 ч. 1 ст. 3 цього Закону, інші особи які забов`язані подавати декларацію вілповідно до цього Закону.

Згідно ч.1 ст. 61 Закону України «Про національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII, на поліцейських поширюються обмеження визначені Законом України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII, цим та іншими законами України.

Підпунктом «з» п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII, передбачено, що суб`єктами,, на яких поширється дія Закону є поліцейськіє.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції, якому присвоєно спеціальне звання поліції, а також має службое посвідчення та спеціальний жетон.

Згідно ч.1 ст. 61 Закону України «Про національну поліцію», на поліцейських поширюються обмеження, визначені Законом України «Про запобігання корупції», цим та іншими законами України.

Згідно ч.1 ст. 19 «Про національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

У свою чергу ОСОБА_1 ознайомлений і обізнаний про спеціальні обмеження, пов/язані зі службою в поліції, встановлені Законом України «Про запобігання корупції» вимоги, заборони і обмеження, які взяв на себе обов`язок дотримуватися та попереджений про юридичні наслідки їх виконання, у тому числі щодо вимог абз. 2 ч.2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно п.2 ч.1 ст. 77 Закону України « Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за станом здоров`я (через хворобу) за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» , особи зазначені у п.1, п.п. «а» і «в» п.2 ч.1 ст. 3 цього Закону, забов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Згідно абзацу 2 ч.2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» , особи які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, абу іншу діяльність, зазначену у пунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3, забов`язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому ч.1 цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Згідно Закону України №3384-ІХ від 20.09.2023 року «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», набав чинності 12.10.2023 року та п.п.2-7 розділу ХІІІ Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особи які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до ст.. 45 цього Закону, і кінцевий строк для внесення змін до деяких Законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.

Абзацом 4 п.п. 2-7 розділу ХІІІ Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», здійснення заходів фінансового контрою, передбачених розділом VІІ цього Закону (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), відновляються у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом ( у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою чотирнадцятою статті 45 цього Закону).

З представлених на розгляд матеріалів вбачається, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного порушення передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Вина його підтверджуються роздруківкою відомостей з офіційного сайт Єдиного державного реєстру декларацій, та іншими зібраними матеріалами справи, поясненнями ОСОБА_1 .

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСзПЛ «Авшар проти Туреччини»), суд враховує наявність узгоджених між собою, належних та допустимих доказів, які вказують, що ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення, оскільки займав посаду державному виконавцю Першого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) та був особою, на яку поширюється дія ЗУ «Про запобігання корупції» та суб`єктом декларування відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції».

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав до визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП .

Обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 відповідно до ст. 34 КУпАП судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують його відповідальність, відповідно до ст. 35 КУпАП - не встановлено.

Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини, майновий стан, наявність обставини, що пом`якшує відповідальність та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

З огляду на характер скоєного, особу правопорушника, ступінь його вини, суд приходить до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 172-6 КУпАП у виді штрафу у мінімальному розмірі на користь держави.

На підставі викладеного, ст.ст. 7-10, 172-6, 221, 245, 247, 252, 268, 280, 284 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КпАП України.

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави (р/р-UA18999980313050106000015744 ЄДРПОУ (код отримувача) 37607526, МФО 899998, Код класифікації доходів бюджету 21081300, Отримувач: ГУК Одеської області) у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян у сумі 850 гривень.

На підставі ст.5 ч.1 п.9 Закону України «Про судовий збір» звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інваліда 2-ї групи, від сплати судового збору.

Згідно ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, установлений ч.1 ст. 307 цього Кодексу, у відповідності до вимог ч.2 ст.308 КУпАП, в порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Г. В. Войтов