Ухвала суду № 123286693, 26.11.2024, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/1465/24

провадження 1-кп/492/216/24

УХВАЛА

Іменем України

про повернення обвинувального акту

26 листопада 2024 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника органу пробації ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024167270000110, внесеному 08 жовтня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, -

встановив:

В провадженні Арцизького районного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненнікримінального проступку,передбаченого ч.1ст.126КК України.

Під час підготовчого судового засідання прокурор висловив свою думку, проти якої не заперечував обвинуваченийпро необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту.

Суд, заслухавши учасники судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, прийшов до висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 разом з додатками слід повернути прокурору з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

За змістом п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, окрім іншого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення» (п. 5).

При цьому, як зазначив Верховний Суд України у п. 2 постанови від 24 листопада 2016 року у справі №5-328кс16, в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України в кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Наведені правові норми у їх системному зв`язку указують на те, що «межі висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта» (ч. 1 ст. 337 КПК України) визначаються не тільки «формулюванням обвинувачення», але й викладеним у обвинувальному акті змістом фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та визначеною в обвинувальному акті правовою кваліфікацією кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК), оскільки «формулювання обвинувачення» є підсумком кримінально-правової оцінки фактичних обставин, а тому безпосередньо та нерозривно з ними пов`язане.

Такий висновок підтверджується й положеннями ч. 3 ст. 337 КПК України, згідно з якою з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Положення ч. 1 ст. 337 КПК України мають на меті забезпечити особі можливість знати точний обсяг висунутого обвинувачення, від якого він повинен захищатися (включаючи як фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими та які будуть предметом доказування в суді, так і відповідну правову кваліфікацію).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2008 року, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «Обвинувачення для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п. 51)».

За таких обставин, надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації є важливою передумовою забезпечення права на справедливий судовий розгляд та права на захист обвинуваченого.

При цьому, межі судового розгляду визначаються виходячи із висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, тому ч. 1 ст. 337 КПК України регламентує здійснення судового розгляду щодо особи, якій висунуто обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, яке суд не вправі доповнювати новими кримінальними правопорушеннями або визнати встановленими кримінальні правопорушення, про які не вказано в обвинувальному акті.

З урахуванням того, що в силу ст. 22 КПК України підтримання державного обвинувачення в суді здійснюється лише прокурором, і без викладу в обвинувальному акті фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність відповідно до висунутого обвинувачення, суд буде позбавлений можливості виконати вимоги ст. 337 КПК України щодо меж судового розгляду.

В силу п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як вбачається з обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, а саме в умисному завданні удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.

Формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладено наступним чином: ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що 07 жовтня 2024 року о 15:38 годині, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в приміщенні операторської відділення № 1 ТОВ «Нова пошта», за адресою: АДРЕСА_1 , вступив у сварку з побутових причин з ОСОБА_6 , в процесі якої ОСОБА_6 негативно висловлювався на адресу ОСОБА_5 .

Під час зазначеної події ОСОБА_5 , діючи з мотивів особистих неприязних відносин до ОСОБА_6 , що виникли під час сварки, бажаючи помститись за його висловлювання, яке він вважав образливим для себе, попереку ОСОБА_6 , внаслідок чого останньому завдано фізичного болю і не спричинено тілесних ушкоджень.

З аналізу формулювання обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, вбачається відсутність викладення всіх обставин кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що в обвинувальному акті не зазначено на що був спрямований умисел ОСОБА_5 ; механізм нанесення тілесних ушкоджень не прописаний, що є неконкретним; що завданий удар, який завдавфізичного болюне спричинивтілесних ушкоджень; механізм нанесення удару.

Таким чином, судом встановлено, що в обвинувальному акті не описана об`єктивна сторона кримінального правопорушення, що свідчить про неконкретне обвинувачення, чим порушено право обвинуваченого на захист.

Статтею 7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», п. 79). Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», п. 58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі ОСОБА_7 та інші проти Австрії», п. 34).

Таким чином, суд вважає, що всупереч вимогам ст. 291 КПК України обвинувальний акт не містить повного викладу формулювання обвинувачення, суд вважає, що в такому випадку обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України і таке порушення позбавляє обвинуваченого ОСОБА_5 права на захист від пред`явленого обвинувачення, що є суттєвим порушенням та унеможливлює призначення кримінального провадження за цим обвинувальним актом до судового розгляду.

За таких обставин, у зв`язку із встановленою судом невідповідністю обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 вимогам ст. 291 КПК України, суд прийшов до висновку про повернення його прокурору, відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Керуючись ст. ст. 314-316, 336, 337, 369-372, 376 КПК України, суд, -

постановив:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024167270000110, внесеному 08 жовтня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно ОСОБА_5 ,у вчиненнікримінального проступку,передбаченого ч.1ст.126КК України,-повернути прокурору.

Копію наявної ухвали суду негайно направити прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області ОСОБА_1