Вирок № 123285032, 25.11.2024, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/8404/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові обвинувальний акт про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, українця, із середньою спеціальною освітою, одруженого, який працює водієм у ТзОВ «Меблевий парк», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ст. 89 КК України раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 , в період запровадженого на території України воєнного стану, 11.09.2024 року приблизно о 21:40 год., перебуваючи у приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на викрадення чужого майна, ввівши в оману продавця, що мобільний телефон, який знаходився на прилавку належить йому, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, діючи протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, будучи достовірно обізнаним про введення на всій території України згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року воєнного стану, відкрито заволодів мобільним телефоном марки Хіаоmі Rеdmі Note 12 Рго, іmеі 1: НОМЕР_1 ; іmеі2: НОМЕР_2 вартістю 10 299,00 гривень, який знаходився у чохлі чорно-синього кольору вартістю 300 гривень та двома сім-картками НОМЕР_3 , НОМЕР_4 (матеріальної цінності не становлять), що являється власністю потерпілого ОСОБА_6 , та продовжуючи свою злочинну діяльність, вийшов на вулицю з викраденим майном і маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж) поїхав на скутері, однак, був затриманий перехожим та потерпілим.

Своїми протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду у сумі 10 599 гривень.

У судовому засіданні допитаний обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 Кримінального кодексу України визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, у вчиненому щиро розкаявся, просив суд його суворо не карати.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 у судовому засіданні просив суд врахувати визнання вини ОСОБА_4 , його щире каяття та призначити йому гуманне покарання із врахуванням особи обвинуваченого та обставин справи.

Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, проте подав суду заяву, у якій просив проводити судовий розгляд у кримінальному провадженні за його відсутності, зазначив, що цивільний позов заявляти не буде.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_5 та прокурор не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам судового розгляду положення ст. 349 КПК України, ухвалив провести судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч.3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у справі, оскільки на цьому не наполягали учасники судового розгляду, а фактичні обставини справи ніким не оспорювалися.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю, дії обвинуваченого органом досудового слідства кваліфіковано вірно за ч. 4 ст. 186 КК України, так як обвинувачений ОСОБА_4 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 186 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу винного.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, вчинений умисно, з корисливих мотивів, особу винного, який раніше згідно ст. 89 КК України не судимий, повністю визнав свою вину, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, на обліках в КНП ЛОР «Львівському обласному медичному центрі превенції та терапії узалежнень» та КНП ЛОР «Львівському обласному клінічному психоневрологічному диспансері не перебуває /матеріали кримінального провадження арк. 60, 62/, одружений, такі пом`якшуючі обставини як щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставини, які обтяжують покарання судом не встановлено, завдана потерпілому матеріальна шкода відшкодована шляхом повернення майна.

При цьому, суд враховує, що статтею 69-1 КК України визначено, що за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Так, санкцією ч.4 ст. 186 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років, тобто найбільш суворим видом покарання, що передбачено за вчинення даного злочину визначено - десять років позбавлення волі.

Виходячи з наведеного, суд приходить до переконання, що ОСОБА_4 слід обрати покарання достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі, враховуючи, що строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Відтак, ОСОБА_4 слід признати покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Підстав для застосування положень ст. 75 КК України суд не вбачає.

Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 13.09.2024 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому було продовжено, востаннє до 06.01.2025 року.

Відповідно до ст. 72 КПК України, суд вважає необхідним зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 11.09.2024 р.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Витрати, пов`язані із залученням експерта - відсутні.

На підставі ч.9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 13 вересня 2024 року на речові докази у кримінальному провадженні №12024141390000882 від 11.09.2024 року, а саме на: мобільний телефон марки Хіаоmі Rеdmі Note 12 Рго, іmеі 1: НОМЕР_1 ; іmеі2: НОМЕР_2 , чохол чорно-синього кольору, дві сім-картки: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , накладено арешт, який слід скасувати, оскільки завершений розгляд кримінального провадження /матеріали кримінального провадження арк. 78-79/.

Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 13 вересня 2024 року на речові докази у кримінальному провадженні №12024141390000882 від 11.09.2024 року, а саме на: мобільний телефон марки Rеdmі модель А2 білого кольору, іmеі 1: НОМЕР_5 ; іmеі2: НОМЕР_6 із сім-картою оператора мобільного зв`язку «Vodafone» із номером НОМЕР_7 , сім-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» із номером НОМЕР_8 та із чохлом-книгою матерчатою чорного кольору, накладено арешт, який слід скасувати, оскільки завершений розгляд кримінального провадження /матеріали кримінального провадження арк. 108-109/.

Керуючись ст. 50, 65-67, 68, 69-1, 72, 186 КК України, ст. 100, 124, 174, 373, 374, 376, 377, 392-395 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання із застосуванням положень ст. 68, 69-1 КК України у виді 5 /п`яти/ років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з часу його фактичного затримання, тобто з 11.09.2024 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 11 вересня 2024 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Речові докази: - мобільний телефон марки Хіаоmі Rеdmі Note 12 Рго /іmеі 1: НОМЕР_1 ; іmеі2: НОМЕР_2 чохол чорно-синього кольору, дві сім-картки: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , які передані потерпілому ОСОБА_6 - повернути ОСОБА_6 , як власнику, при цьому скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 13.09.2024 року /матеріали кримінального провадження арк.74,78-79, 80/;

- компакт-диск «DVD-R», 4.7 GB, долучений до матеріалі кримінального провадження на арк.102 - залишити при матеріалах кримінального провадження /матеріали кримінального провадження арк. 101, 102/;

- мобільний телефон марки Rеdmі модель А2 білого кольору /іmеі 1: НОМЕР_5 ; іmеі2: НОМЕР_6 із сім-картою оператора мобільного зв`язку «Vodafone» із номером НОМЕР_7 , сім-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» із номером НОМЕР_8 та із чохлом-книгою матерчастою чорного кольору - повернути ОСОБА_4 , як власнику, при цьому скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 13.09.2024 року /матеріали кримінального провадження арк.107,108-109,111/.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя: ОСОБА_1