Рішення № 123283714, 12.11.2024, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/1804/24Провадження № 2/724/469/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

12 листопада 2024 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Ковальчук Т.М.

за участі

секретаря судового засідання: Федонюка В.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника органу опіки та піклування

Рукшинської сільської ради: Мельничука Р.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хотин Чернівецької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У травні2024року ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 05.08.2010 року уклав шлюб з ОСОБА_3 , від якого мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 15.03.2023 року шлюб між ним та відповідачем було розірвано, а малолітнього сина залишено на самостійному утриманні, вихованні та проживанні разом з батьком, позивачем у справі. Крім того, відповідно до рішення суду стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 1700 грн щомісячно. Вказує, що відповідач в період часу до розірвання шлюбу та після не змінила своєї поведінки та відношення до малолітнього сина, дитина знаходиться на його самостійному вихованні та проживає разом з ним, а відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню сина, як мати не піклується дитиною, не цікавиться про його фізичний, духовний та моральний розвиток. Відповідачка взагалі не зустрічається із сином протягом тривалого періоду часу, не телефонує, не запитує про його стан здоров`я, навчанням та успішністю сина не цікавиться, батьківські збори не відвідує, тим самим свідомо самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини. Також відповідачем була надана йому нотаріально посвідчена заява від 04.03.2024 згідно якої ОСОБА_3 відмовляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню свого малолітнього сина ОСОБА_4 , 2012 р.н.

На підставі вищенаведеного, позивач просить суд, з посиланням на п.2 ч.1 ст.164 СК України, позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по причині ухилення від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Процесуальні дії суду

05 червня 2024 року ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання (а.с.35).

Ухвалою суду від 03 липня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.49).

Аргументи учасників справи, заяви (клопотання) сторін

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити, не заперечували щодо ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання неодноразово не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про день, час та місце судового засідання повідомлялася в установленому законом порядку засобами поштового зв`язку за зареєстрованим місцем проживання та шляхом оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України, проте до суду поверталися поштові конверти з відміткою про відсутність адресата за місцем проживання або відмова у отриманні поштового листа (а.с.42,54,61,66,72), відзив на позов не подавала.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області Мельничук Р.Г. в судовому засіданні зазначив, що питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітнього сина ОСОБА_5 , 2012 р.н. вирішувалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Рукшинській територіальної громади, куди була запрошена відповідач, проте остання на засідання комісії не з`явилася, тому комісією за наслідками розгляду наданих позивачем документів було прийнято рішення про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно дитини.

Відповідно до ч.1ст.280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, зі згоди позивача, виносить рішення на підставі наявних у справі доказів та в порядку, передбаченомуст.280 ЦПК України.

Фактичні обставини встановлені судом

Заслухавши пояснення позивача та його представника, з`ясувавши думкупредставника органуопіки тапіклування,малолітнього ОСОБА_4 ,2012р.н.,допитавши свідка та дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено,що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,перебували у зареєстрованому шлюбі з 05.08.2010 по 15.03.2023 року, який розірвано рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 15.03.2023 року /справа №724/579/23 /(а.с.12-14).

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданим 08.02.2012 року Виконавчим комітетом Чепоніської сільської ради Хотинського району Чернівецької області (а.с.11).

Згідно рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 15.03.2024 малолітнього ОСОБА_4 , 2012 р.н., після розірвання шлюбу, залишено на самостійному утриманні, вихованні та проживанні разом з батьком ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердійгрошовій сумів розмірі1700гривень,але неменше ніж50%прожиткового мінімумудля дитинивідповідного віку,щомісячно починаючистягнення з09.03.2023року тадо досягненнядитиною повноліття. Рішення набрало законної сили 17.04.2023 (а.с.12-14).

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , разом з ним за даною адресою проживає: малолітній син ОСОБА_4 , 2012 р.н, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області за №115 від 05.03.2024 року та актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_1 (а.с.16-17).

Позивач ОСОБА_1 офіційно працевлаштований, працює машиністом котельні у Чепоніській гімназії Рукшинської сільської ради Дністровського району, Чернівецької області, отримує заробітну плату; на обліку в лікарів не перебуває; до кримінальної відповідальності не притягувався; за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має у власності житловий будинок в селі Рукшин Дністровського району Чернівецької області, в якому проживає з сім`єю (а.с.16,24-27).

Відповідач ОСОБА_3 , згідно характеристики виконавчого комітету Рукшинської сільської ради с.Чепоноси Дністровського району, Чернівецької області №96 від 21.03.2024, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за час проживання в селі Чепоноси зарекомендувала себе із позитивної сторони. На даний час розлучена. Вихованням малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не займається. Часто виїжджає за межі України. Громадський порядок в селі не порушує, спиртні напої не вживає. Зауважень на поведінку ОСОБА_3 з боку виконавчого комітету сільської ради немає (а.с.23).

Відповідно до довідки №11 від 01.03.2024 року директора Чепоніської гімназії Рукшинської сільської ради, вбачається, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учнем Чепоніської гімназії, проте мати дитини контакту із гімназією не підтримує, успішністю сина не цікавиться, з вчителями не спілкується та батьківські збори не відвідує. ОСОБА_4 до закладу приводить і забирає батько, на виклики до гімназії приходить також тільки батько (а.с. 22).

04 березня 2024 року ОСОБА_3 склала заяву, що посвідчена нотаріально, про відмову від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню своєї малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області від 09.05.2024 року №33/06/24, позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є недоцільним (а.с.20-21).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка є рідною сестрою позивача повідомила, що її брат з сім`єю понад 10 років проживав в с.Чепоноси, Дністровського району, проте після розлучення з відповідачкою, переїхав разом з малолітнім сином ОСОБА_7 на проживання в будинок в с.Рукшин Дністровського району. За час окремого проживання дитини від матері, вихованням та утриманням сина ОСОБА_5 займається виключно батько ОСОБА_1 , мати дитини ОСОБА_3 не приділяє уваги синові і взагалі не цікавиться ним. Місце знаходження відповідачки їй невідомо.

Згідно довідок ІНФОРМАЦІЯ_5 , позивачу ОСОБА_1 надається з 19.05.2023 року відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі абз. 4 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки останній здійснює самостійне утримання дитини віком до 18 років (а.с.29,45,67).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Відповідно до частини третьоїстатті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першоїстатті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).Частиною першоюстатті 8 Закону України «Про охорону дитинства»передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина першастатті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомоюстатті 7 СК Українипередбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованоюпостановою ВерховноїРади Українивід 27лютого 1991року №789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертоюстатті 150 СК Українибатьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина першастатті 155 СК України).

Відповідно достатті 165 СК Україниправо на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першоюстатті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першоїстатті 164 СК Українивизначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першоїстатті 164 СК Українидозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першоїстатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді цієї категорії справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09)Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема,стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободне надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Суд в оцінці обставин справи виходить з того, щона перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.Позбавлення батьківських правяк крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язківдопускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першоюстатті 76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12ЦПК України).

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Відповідно дост. 129 Конституції Україниосновними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналізуючи встановлені судом обставини та оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про недостатність доказів та мотивів, які б свідчили про наявність підстав для позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітньої дитини.

Надані позивачем письмові докази тільки підтверджують характер та спосіб його участі у вихованні дитини, проте, беззаперечно не підтверджують факт свідомого ухилення ОСОБА_3 від виконання обов`язків з виховання дитини, тобто що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Щодо висновку органу опіки та піклування Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області від 09.05.2024 року про недоцільність позбавлення батьківських прав.

Так, згідно рішення №01/01/2024 та протоколу №4 засідання комісії з питань захисту дитини при Рукшинській територіальній громаді від 24.04.2024 на якому вирішувалось питання про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 вбачається, що на засідання комісії було запрошено ОСОБА_3 , яка на нього не з`явилася, останньою подано до служби у справах дітей нотаріально засвідчену заяву про відмову від виконання батьківських обов`язків щодо малолітнього сина. Втім, заслухавши ОСОБА_1 та дослідивши подані ним матеріали, члени комісії вирішили надати висновок про не доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вважають, що ОСОБА_3 ще може спробувати відновити стосунки з малолітнім сином (21,74-75).

На думку суду, висновок органу опікита піклуванняРукшинської сільськоїради Дністровськогорайону Чернівецькоїобласті від09.05.2024року, про недоцільність позбавлення відповідачки батьківських прав узгоджується з іншими доказами, поданими позивачем, та не суперечить їм, з висновку вбачається, що відповідною службою вживалися заходи щодо повідомлення відповідача про засідання комісії, проте ці заходи виявилися безрезультатними, крім того, сам висновок несе для суду рекомендаційний характер.

Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_6 , яка є рідною сестрою позивача, оскільки вважає, що вона може бути зацікавленої в результатах розгляду справи.

Щодо долученої ОСОБА_3 до позовної заяви про позбавлення батьківських прав заяви ОСОБА_3 від 04 березня 2024 року, посвідчену приватним нотаріусом Дністровського нотаріального округу Чернівецької області Масловською І.Ю., зареєстровану в реєстрі за №387, то суд зазначає наступне.

У цій заяві ОСОБА_3 зазначила, що відмовляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню своєї малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає в селі Рукшин, Дністровського району Чернівецької області (а.с.15).

Відповідно до частин другої, третьої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ч. 4 ст. 155 СК України).

З огляду на викладені норми права, суд вважає, що заява відповідачки від 04 березня 2024 року, в якій вона відмовлялася від батьківських обов`язків щодо дитини,не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

З огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, зокрема в частині її права на спілкування з матір`ю та збереження зв`язків із нею, суд вважає, що відсутні підстави для застосування до відповідача такого крайнього (виняткового) заходу впливу, як позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), проте, наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Враховуючи, що у матеріалах справи немаєбеззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували винну та свідому поведінку ОСОБА_3 щодо ухилення від участі у вихованні сина, умисне і свідоме нехтування обов`язками матері, суд прийшов до висновку, про невстановлення правових підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських правстосовно її малолітнього сина.

Розподіл судових витрат

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.263,265, 280 ЦПК України,ст.ст.150,155,п.2ч.1ст.164,180 Сімейного кодексу України, суд,

? В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного рішення.

Відповідач, якому заочне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного рішення.

Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування в особі Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області, місце знаходження: вул.Головна, 35-А, с. Рукшин, Дністровського району Чернівецької області код ЄДРПОУ 04416938.

Повне судове рішення складено 22.11.2024 року.

Суддя Т.М.Ковальчук